Визначте поняття та предмет трудового права

Трудове право України – це сукупність встановлених або санкціонованих державою правових норм, які реалізують трудові або тісно з ними пов’язані відносини в суспільній організації труда.

Предметом трудового права України є суспільні трудові відносини, які виникають із застосуванням робітниками та службовцями здібності до праці в суспільному виробництві, відносини по працевлаштуванні, колективні правові відносини та відносини по матеріальному забезпеченню робітників та службовців, в випадку тимчасової або постійної втрати працездатності. Трудове право України – це сукупність встановлених або санкціонованих державою правових норм, які реалізують трудові або тісно з ними пов’язані відносини в суспільній організації труда.

2. Які існують взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально - економічних відносин у колективному договорі?

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

· зміни в організації виробництва і праці;

· забезпечення продуктивної зайнятості;

· нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

· встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

· участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

· режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

· умов і охорони праці;

· забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

· гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

· умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантій, соціально-побутові пільги. (Ст.13 КЗпПУ).

1. Визначте види трудових договорів.

Законодавство про працю передбачає те, що трудовий договір може бути:

· безстроковим, що укладається на невизначений строк;

· на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

· таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строк трудового договору має юридичні наслідки. Робітник, уклавши трудовий договір на визначений строк або на час виконання певної роботи, може звільнитися за власним бажанням тільки при наявності поважних причин, а робітник, уклавши безстроковий трудовий договір, - без пояснення причин.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. (СТ.23 КЗпПУ).

Одним із різновидів договорів, укладеного на час виконання певної роботи, є договори про сезонну роботу та тимчасові трудові договори.

Сезонними визнаються роботи, які в силу природних та кліматичних умов виконуються не цілий рік на протязі визначеного періоду (сезону), не перевищуючого шести місяців, і які включені в переліки сезонних робіт.

Тимчасовими робітниками та службовцями визнаються робітники та службовці, прийнятий на роботу на строк до двох місяців, для заміщення тимчасово відсутніх робітників, за якими зберігається їх місце роботи (посада),- до чотирьох місяців.

Згідно з частиною III статті 21 КЗпПУ особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

4. Визначте порядок оформлення трудових відносин із медичним персоналом.

Під час працевлаштування майбутній медичний працівник має надати роботодавцеві документи, визначені чинним законодавством (паспорт, трудову книжку), а також документи, які підтверджують відповідальність спеціальним освітнім та кваліфікаційним вимогам:

· диплом державного зразка про медичну освіту;

· сертифікат медичної сестри, виданий медичним навчальним закладом;

· свідоцтво про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних працівників, видане вищим медичним навчальним закладом (закладом післядипломної освіти) I – III рівнів акредитації відповідно до Положення, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 7 вересня 1993 р. № 198.

Далі медичного працівника ознайомлюють з посадовими обов’язками, правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами праці тощо. Особливе зазначення має дотримання роботодавцем наданих державою гарантій щодо тривалості робочого часу, відпусток та оплати праці. Так, для працівників деяких медичних спеціальностей робочий тиждень не може перевищувати 33 год.. Ось чому працівники служби кадрів закладу охорони здоров’я повинні чітко знати визначену відповідними наказами Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров’я України тривалість робочого тижня для всіх медичних спеціальностей, представники яких працюють у закладі.

1. Визначте підстави припинення трудового договору.

Підставами припинення трудового договору є:

1. угода сторін;

2. закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3. призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4. розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39),з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5. переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6. відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;

7. набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відсрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8. підстави, передбачені контрактом;

2. Визначте в яких випадках відбувається відсторонення від роботи медичних працівників:

Згідно зі ст.. 21 і 139 КЗпП, медичний працівник, який уклав трудовий договір, зобов’язаний виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації, виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці.

Ст. 46 КЗпП передбачено випадки, коли власник або уповноважений ним орган може відсторонити медичного працівника від роботи у зв’язку з невиконанням зобов’язань. Відсторонення від роботи можливе:

· у разі появи на роботі в нетверезому стані або стані наркотичного чи токсичного сп’яніння;

· у разі відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

· в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення медичного працівника від роботи може передувати його звільненню, зокрема за п. 7 частини першої ст. 40 КЗпП у зв’язку з появою його на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Працівник після відсторонення від роботи може бути тимчасово або постійно переведений на іншу роботу, наприклад за результатами обов’язкового медичного огляду, якщо в медичному висновку буде зазначено про неспроможність медичного працівника виконувати передбачену трудовим договором роботу через стан здоров’я.

Відсторонення медичного працівника від роботи здійснюється власником або уповноваженим ним органом шляхом видання наказу в термін, визначений у відповідному поданні уповноважених на це осіб або постанові слідчого.

У ст. 17 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що власник зобов’язаний відсторонити від роботи медичного працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, без збереження заробітної плати. Згідно з наступною статтею, не допускаються до роботи працівники, серед них і посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Відповідно до ст.. 7, 42 Закону України «Про забезпечення санітарної та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004 – ХІІ, відсторонюються від роботи особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворі на небезпечні для оточення інфекційні хвороби, або особи, які контактували з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги із соціального страхування.

3. Визначте, яка скорочена тривалість робочого часу медичних працівників передбачена діючим законодавством України.

Відповідно до ст. 51 КЗпП, п. 3 ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачено скорочений робочий день для медичних працівників. У Наказі Міністерства охорони здоров’я України від 25 травня 2006 р. «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» передбачено такі скорочені варіанти тривалості робочого часу залежно від посади і (чи) спеціальності:

· 38,5 год. на тиждень (для лікарів та фахівців із базовою та неповною вищою медичною освітою (середнього медичного персоналу), медичних реєстраторів, дезінфекторів закладів охорони здоров’я (структурних підрозділів) за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах праці);

· 33 год. на тиждень (для лікарів, зайнятих лише на амбулаторним прийомом хворих);

· 40 год. на тиждень (для керівників закладів та установ охорони здоров’я, їх заступників, головних бухгалтерів та їх заступників, керівників відділів, служб та інших підрозділів; за винятком лікарів та фахівців із базовою та неповною вищою медичною освітою – керівників структурних підрозділів та закладів охорони здоров’я, (у тому числі амбулаторно – поліклінічних), головних фахівців (головних медичних сестер, головних фельдшерів і т.д.).

· 18 год. на тиждень (для вчителів І – ХІІ класів шкіл, вчителів – дефектологів та логопедів закладів охорони здоров’я (крім будинків дитини));

· 20 год. на тиждень (для завідувачів логопедичних пунктів, логопедів будинків дитини);

· 30 год. на тиждень (для вихователів, старших вихователів закладів охорони здоров’я);

· 36 год. на тиждень (для вихователів – методистів закладів охорони здоров’я, вихователів будинків дитини).

4. Для яких категорій осіб встановлюється скорочений робочий день та інші пільги згідно з законодавством?

Відповідно до ст. 51 КЗпП, скорочену, порівняно з нормальною, тривалість робочого часу встановлюють залежно від суб’єктів трудових правовідносин або від умов праці:

1. для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2. для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці,- не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватися,як під час прийняття на роботу, так і згодом, неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину інваліда, у тому числі таку, що перебуває під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці у такому разі здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не підлягає будь – яким обмеженням обсягу трудових прав працівника (ст. 56 КЗпП).

Скорочена тривалість робочого тижня за роботу зі шкідливими умовами праці встановлюється медичним працівником згідно з Переліком виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2002 р. № 163.

5. Визначте тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів

Напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.(Ст.53).

6. Визначте, яким чином здійснюється робота змінами.

При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години визначені графіками змінності.

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

11. Визначте обмеження надурочних робіт.

Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (Ст.52,53 і 61)

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:

1. при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2. при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку – для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3. при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4. при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5. для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до зміни змінника іншим працівником.

12. Визначте для яких категорій осіб надурочні роботи забороняються.

До надурочних робіт (ст.62) забороняється залучати:

1. Вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (Ст.176);

1. Осіб, молодших вісімнадцяти років (Ст.192);

2. Працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і прфесійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (Ст.220).

Законодавством можуть бути передбачені і інші категорії працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (Ст. 177).

Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (Ст.172).

13. Визначте, які види відпочинку передбачені законодавством:

Час відпочинку – це встановлений законодавством час, упродовж якого працівники вільні від виконання своїх трудових обов’язків, і який вони можуть використовувати за власним розсудом.

Це прво забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також щорічні відпустки, встановленням скороченого робочого дня шодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи уночі.

Законодавством передбачені такі види відпочинку:

· перерви впродовж робочого дня (для відпочинку і харчування);

· щоденний відпочинок (перерви між робочими днями та змінами);

· щотижневі дні відпочинку (вихідні дні);

· святкові і неробочі дні;

· відпустки.

14. Визначте, які святкові дні і неробочі дні передбачені КЗпП.

Відповідно до ст. 73 КЗпП, святковими і неробочими днями є:

1 січня – Новий рік.

7 січня – Різдво Христове.

8 березня – Міжнародний жіночий день.

1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих.

9 травня – День Перемоги.

28 червня – День Конституції України.

24 серпня – День незалежності України.

Робота також не проводиться в дні релігійних свят:

7 січня – Різдво Христове

один день (неділя) – Пасха (Великдень).

Один день (неділя) – Трійця.

У святкові і неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо - технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 КЗпП.

15. Визначте, які існують види відпусток.

У Законі України «Про відпустки» від 15.11. 1996 р. встановлено такі види відпусток:

1. щорічні: основна; додаткова за роботу зі шкідливими й тяжкими умовами праці; за особливий характер роботи зі шкідливими й тяжкими умовами праці; за особливий характер роботи; інші, передбачені чинним законодавством;

2. додаткові у зв’язку з навчанням (для тих, хто навчається без відриву від виробництва);

3. творча (надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників);

4. соціальна – у зв’язку з вагітністю й пологами; з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; працівникам, які мають дітей

5. відпустка без збереження заробітної платні (надаються на різні строки у випадках, передбачених Законом України «Про відпустки» без згоди власника або уповноваженого ним органу: ветеранам війни; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; особам, які одружуються; пенсіонерам за віком; інвалідам; працівникам у разі смерті рідних чоловіка (дружини), батьків (вітчими, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер тощо).

Дата добавления: 2014-01-05