Діагностика ставить своєю метою оцінити ступінь ефективності використання підприємством наявних сировинних, паливно-енергетичних та інших ресурсів

Завданнями діагностики є:

- оцінювання раціональності процесів матеріально-технічного постачання;

- оцінювання впливу рішень щодо забезпечення підприємства матеріально-технічними ресурсами на обсяг та ритмічність виробництва, собівартість продукції та прибуток від її реалізації;

- оцінювання рівня ефективності використання матеріально-технічних ресурсів.

У ході діагностики встановлюють:

- рівень забезпеченості підприємства сировиною та матеріалами – шляхом порівняння планової (розрахункової) потреби з фактичним її забезпеченням;

- якість отриманих матеріальних ресурсів (за результатами вхідного контролю);

- ритмічність поставок;

- рівень складських запасів – через перевірку відповідності фактичних розмірів запасів їх нормативному (або оптимальному) значенню.

Виконуючи діагностику за вказаним напрямком необхідно перевірити наявність та рівень обґрунтованості системи економічних норм та нормативів, у тому числі і нормативів запасів сировини та матеріалів. Нагадаємо, що при нормуванні запасів розраховують поточний, підготовчий, комплектаційний та страховий запаси, виходячи із середньоденної потреби кожного виду матеріальних ресурсів, розмірів партій поставок, часу поставок. З економічної точки зору оптимальний розмір запасу – це такий, при якому витрати на розміщення замовлень та зберігання запасів є мінімальними (рис.4.3). Визначення оптимальних розмірів запасів здійснюють у рамках відомої моделі – «EOQ-model». Розрахунковий механізм цієї моделі оснований на концепції мінімізації витрат на розміщення замовлень, транспортування та приймання матеріальних ресурсів та витрат на зберігання запасів. Чим більша партія замовлення і чим рідше завозять матеріали, тим меншою є сума витрат на доставку, що можна розрахувати:

(4.26)

де: В_дм – витрати на завезення матеріалів;

ОВП – річний обсяг виробничої потреби у даному виді сировини, матеріалі;

ОПП – середній обсяг партії однієї поставки;

Ц_рз – середня вартість розміщення одного замовлення.

Витрати на зберігання запасів розраховують за формулою:

(4.27)

де: С_зб – витрати на зберігання одиниці ресурсу даного виду.

Рис.4.3. «Модель економічно обґрунтованого розміру замовлення»

Слід зауважити, що при зменшенні розмірів однієї партії поставки зменшуються не лише загальні витрати на зберігання запасів (витрати, пов’язані із зберіганням – так звані складські – відносять до постійних), але й потреба в обігових коштах, необхідних для придбання матеріальних ресурсів.

Оптимальний розмір однієї партії поставки (EOQ) можна визначити за формулою:

(4.28),

а оптимальний розмір середнього запасу (З_опт):

(4.29).

До популярних інструментів діагностики забезпечення підприємства матеріальними ресурсами відносять АВС-аналіз та XYZ-аналіз. У рамках методики першого із вказаних видів аналізу усі групи запасів поділяють на три групи з урахуванням їхньої вартості, обсягів, частоти використання, негативних наслідків нестачі ресурсів. Так, до категорії «А» належать найдорожчі види запасів з тривалим циклом замовлень. Нестача таких ресурсів може мати критично негативний вплив на економічні та фінансові результати виробництва. До категорії «В» відносять ті види ресурсів, які мають меншу значимість у забезпеченні безперебійного виробництва, такі запаси контролюють, зазвичай, раз на місяць. Ресурси категорії «С» - всі інші. АВС-аналіз зосереджує увагу досліджень рівня забезпеченості підприємства на вивченні руху найважливіших видів товарно-матеріальних цінностей. XYZ- аналіз передбачає поділ ресурсів залежно до характеру їх виробничого споживання. Так, до групи «Х» відносять ресурси, які споживаються постійно, до групи «Y» – ресурси, споживання яких має сезонний характер, «Z» – нерегулярний. Цей вид аналізу дає можливість виявити резерви підвищення ефективності рішень щодо закупівель матеріальних ресурсів, а отже виявити причини існування наднормативних запасів, відхилення від оптимальних розмірів партій замовлень, а отже, встановити причини перевитрат, пов’язаних із нераціональними рішеннями щодо управління запасами.

Завершують аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами факторним аналізом зміни обсягу виробництва під впливом руху запасів:

(4.30)

де: ОП_і – обсяг виготовленої продукції;

МЗС_і – розміри запасів сировини та матеріалів;

– зміна запасів сировини та матеріалів;

ВС – втрати (відходи) через незадовільну якість матеріалів та сировини;

– витрати матеріалів на одиницю продукції.

Важливість підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів пояснюється їх винятковою роллю в процесі зниження собівартості продукції і зростанні виробництва, що забезпечується зниженням чи елімінуванням втрат і непродуктивних витрат.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовують систему узагальнюючих та індивідуальних показників. До узагальнюючих відносяться:

- прибуток на гривню матеріальних витрат;

- матеріаловіддача — відношення об'єму виготовленої продукції у вартісному вимірнику до загальної суми матеріальних витрат;

- матеріаломісткість — відношення загальної суми матеріальних витрат до об’єму продукції у вартісному вимірнику;

- частка матеріальних витрат у собівартості продукції;

- відносна економія матеріальних витрат;

- відношення темпів приросту матеріальних витратдо темпів приросту обсягів виробництва продукції.

Очевидно, що аналіз ефективності за допомогою вказаних коефіцієнтів дозволяє лише виявити певні тенденції. За рамками аналізу знаходиться ідентифікація причин ситуації, що склалася.

Індивідуальні (часткові) показники застосовують для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо, електроенергія тощо).

Факторний аналіз матеріаломісткості продукції виконують з використанням відповідної структурно-логічної моделі (рис.4.4).

Рис.4.4. Структурно-логічна модель факторного аналізу матеріаломісткості продукції

Оцінку матеріаломісткості здійснюють як на основі інтегрального, так і часткових показників. Далі слід проаналізувати матеріаломісткість окремих видів продукції, звертаючи особливу увагу на ті позиції номенклатурного ряду, які характеризуються найвищим рівнем вказаного інтегрального та часткових показників – наприклад – енергомісткості. Всі показники вивчають у динаміці та оцінюють на основі порівняння їх нормативних (планових, розрахункових) значень з фактичними.

Одним із критеріальних показників ефективності використання матеріальних ресурсів (в цілому по підприємству та у розрізі окремих видів продукції) є прибуток у розрахунку на одну гривню матеріальних витрат. Підвищення його рівня позитивно характеризує роботу підприємства, хоча задля справедливості, слід зазначити, що вказане не завжди є результатом позитивних зрушень у рамках системи господарства. Так, збільшення прибутку може бути результатом дії факторів, які не є керованими з точки зору самого підприємства: сприятлива кон’юнктура ринків готової продукції, сировини, матеріалів; випереджуючий ріст цін на готову продукцію у порівнянні із збільшенням цін на матеріальні ресурси тощо. Саме тому, обов’язково, слід виявити чинники під впливом яки відбулася зміна рівня ефективності матеріальних витрат. Для факторного аналізу можна використати модель:

(4.31)

де: ОП – обсяг виготовленої продукції;

П – прибуток від реалізації продукції;

ЧД – чистий дохід від реалізації продукції;

МВ – матеріальні витрати;

Р_об – рентабельність обороту;

Ч_рп – частка реалізованої продукції у загальному обсязі виробництва;

М_{віддача} – матеріаловіддача.

Поглибити факторний аналіз показника ефективності використання матеріальних ресурсів можна за рахунок деталізації матеріаловіддачі та рентабельності продажів, враховуючи зміни обсягу випуску продукції, рівнів цін на продукцію та матеріальні ресурси, витрат матеріалів на одиницю продукції та структури виробничої програми.

2.3. АНАЛІЗ НАЯВНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ

Завданнями аналізу є: виявлення динаміки чисельності трудових ресурсів за аналізований період, оцінка впливу динаміки чисельності на динаміку об’єму продукції; розрахунок продуктивності праці за звітний період, порівняння показника з відповідними показниками за попередні роки, дослідження чинників (інтенсивних, екстенсивних) зміни продуктивності праці; дослідження темпів зростання оплати праці, оцінка співвідношення темпів зростання заробітної платні і темпів зростання продуктивності праці (під оплатою праці розуміють не тільки витрати на заробітну платню, але і витрати на соціальне, медичне страхування та інші витрати).

Серед показників, що дозволяють оцінити ефективність використання трудових ресурсів, можна назвати наступні:

- рентабельність персоналу;

- продуктивність праці і її динаміка;

- відносна економія праці та фонду заробітної плати;

- відношення темпів приросту продуктивності праці до приросту середньої заробітної платні.

Аналіз показників полягає в зіставленні планових і фактичних їх значень, зіставленні з даними по передових підприємствах галузі, оцінці динаміки і виявленні чинників, що визначають динаміку.

Дата добавления: 2014-01-05