Вимоги до конюшень

Місце для конярських ферм слідує вибирати сухе, з низьким рівнем грунтових вод. Територія ферми по рельєфу повинна бути злегка піднесеною, з природним ухилом для стоків опадів і талих вод. Слід уникати низьких місць, особливо поблизу боліт і різних водоймищ з низькими берегами. Конюшні, побудовані в таких місцях, як правило, бувають сирими, що служить одним із сприяючих чинників до виникнення респіраторних захворювань. Конярські ферми розташовують подалі від доріг і скотопрогонних трактів (не ближчі 2 км). На територіях ферми не повинно бути скотомогильників, як діючих, так і старих. Конеферми не можна розміщувати ближче 3 км від конепереробних підприємств.

3. СТРУКТУРА І РОЗМІРИ КОНЯРСЬКИХ ФЕРМ

Структура й розміри конярських ферм визначаються особливостями природно-кліматичної зони і в першу чергу наявністю кормової бази.

З урахуванням природних можливостей і виробничої спрямованості коняря прийняті наступні розміри ферм: племінні із конюшенним утриманням на 40, 60, 80 і 120 кобил; племінні з культурно-табунним утриманням на 100, 200, 300 кобил; товарні ферми м'ясного напряму (кумисні) з табунним утриманням від 100 до 400 кобил; кумисні із конюшенним утриманням від 40 до 100 кобил; для утримання робочих коней на 20, 40, 60 голів.

4. ЗООГІГІНІЧНІ ВИМОГИ ДО КОНЮШЕНЬ І ЇХ ВНУТРІШНЬОГО УСТАТКУВАННЯ

Матеріалом для захисних конструкцій може бути цеглина. Стелі необхідно утеплити. Дах повинен бути непроникним для води і володіти низькою теплопровідністю.

Найважливіший елемент будівлі — підлога. Вона повинна володіти низькою теплопровідністю і достатньою міцністю, бути сухою, вологонепроникною і неслизькою. Фізіологічним особливостям коней найбільш підходить глинобитна підлога. У гігієнічному відношенні – дерев'яні підлоги з дощок.

На невеликих племінних фермах досить часто споруджують конюшні на 40 племінних коней з дворядним денниковим утриманням. По середній лінії конюшня розділена проходом шириною 3 м для проїзду транспорту. У центрі конюшні поміщають манеж для виводки коней і запрягання. Крім того, в конюшні влаштовують підсобні приміщення. Розмір конюшні для жеребця-виробника 16 м², підсосною кобили з лошам – 14 м², для племінного молодняка в тренінгу – 12 м². Перегородки, що розділяють конюшні, роблять з обструганих дощок на висоту 1,4 м суцільними, вище, до 2–2,4 м, з металевих грат з просвітами 5–6 см. У кутку конюшні вбудовують годівницю для дорослих коней на висоті 1 м і для молодняка – на висоті 0,6 м. Довжина годівниці – 1–1,2 м, ширина по верху – 60 см, по низу – 40 см, глибина – 30 см. Конюшню обладнають автонапувалками.

Таблиця1

Параметри мікроклімату для коней

Параметри мікроклімату	Племінні коні	Робочі коні
дорослі тварини	молодняк в тренінгу	Відлучені лошата	у конюшнях у перші дні після вижеребки
Температура, °С	5 (4–6)	6 (4–8)	8 (6–10)	12 (8–15)	5 (4–6)
Відносна вогкість, %	70 (60–80)	70 (60–80)	65 (60–70)	60 (50–70)	70 (60–80)
Швидкість руху повітря, м/с: взимку	0,3	0,2	0,2	0,1	0,3–0,4
весною і восени	0,5	0,4	0,3	0,2	0,4–0,6
влітку		0,8	0,7	0,5	1–1,2
Повітрообмін на одну голову, м^3: взимку				–
весною і восени				–
влітку				-–
Шкідливі гази: діоксид вуглецю, %	0,25	0,2	0,2	0,15	0,25
аміак, мг/м3
Бактерійна забрудненість: мікробних тіл в 1 м^3 повітря
Природна освітленість, КЕО	0,5
Відношення площі вікон до підлоги	1:10	1:10	1:10	1:10	1:20
Штучна освітленість, лк	15–20	50–100	50–100	50–100	30–50

При зональному способі утримання, коней розміщують групами. У одній секції поміщають 20 голів молодняка в розрахунку 6–6,5 м² площі на одну тварину. Для коней старших віків площу розміщення збільшують до 8 м². Годівниці при груповому утриманні встановлюють вздовж стіни на висоті до верхньої її кромки 1 м, з урахуванням фронту годування на голову для дорослих коней – 1 м і молодняка – 0,6 м.

У конюшнях із зальним способом утримання відводить певне місце для групового напування. Корита ставлять на висоті 0,5–0,7 м; розміри корит: по верху – 0,6 м, по низу – 0,4 і глибина – 0,4, з розрахунком 0,6 м на одне водопійне місце. Такий фронт напування розрахований на 4 коней.

У конюшнях частіше обладнують притоково-витяжну вентиляцію з природним імпульсом.

З метою збереження здоров'я і високої працездатності для коней різних вікових груп необхідно створити сприятливий мікроклімат, який повинен відповідати параметрам, приведеним, в таблиці 1.

5. УТРИМАННЯ ДІЙНИХ КОБИЛ

У молоці кобил на 20% більше молочного цукру, в 5–10 разів більше вітамінів, особливе вітаміну С, ніж в коров'ячому молоці.

На молочність кобил великий вплив роблять оптимальні умови годування і утриманняу. В умовах конюшенного утриманняу молочних кобил слід годувати індивідуально.

При напівтабунному утриманняі формують табуни до 70–80 кобил молочної ферми і угонять їх на хороші пасовища. На пасовищі кобил пасуть круглосуточно, додатково їм дають концентрати по 2-3 кг на голову, забезпечують сіллю у вигляді лізунца і питною водою.

Після вижеребки кобила перші дні знаходиться на цілодобовому підсосі. Внаслідок частого смоктання лошам у кобили стимулюється виведення молока. Молоковіддачу у кобили викликає не тільки безпосередня стимуляція через рецептори сосків, але і показ її лошати, час і місце доїння.

Дата добавления: 2014-01-05