Розвиток Афінської державності та її падіння

У першій третині V ст. Афінській державі довелося пережити нелегкі часи, пов'язані із агресивною політикою Персії, яка вже підкорила багато стародавніх держав. Перські царі називали себе царями чотирьох сторін світу і претендували на світове панування. Грецькі держави розглядалися Персією як наступний об'єкт завоювання. Перший напад датується 492 р. до н.е. перським царем Дарієм І. Над Грецією нависла реальна загроза поневолення. Врятувалася Греція випадково, бо перський флот потрапив у шторм і більша частина суден була потоплена. Перси тимчасово відступили. Перський цар відрядив до грецьких держав послів з вимогою добровільно підкоритися, але в Афінах послів скинули зі скелі, а у Спарті - утопили у колодязях. Це зумовило другий грецький похід, датований 490 р. до н.е. Афіняни перші пішли у наступ і здобули блискучу перемогу. Бій, який відбувся у Марафонській долині увійшов в історію, як приклад нечуваного героїзму, прагнення народу до свободи. У 480 р. до н.е. перська армія прорвалася у Аттику. Афіни були спустошені, усі воїни героїчно загинули. Афіни були спустошені, але не підкорені. Загроза перського поневолення була відвернена у 479 р. до н.е.

Наслідком греко-перських воєн було зміцнення Афін, ріст їх економічної та політичної могутності. Афіни стали організатором великого морського союзу грецьких держав, стали втручатися у справи сусідніх держав, поширювати на них дію свого права. Афіни поступово стали могутньою, хоч і невеликою державою. Збільшується населення Афін, кількість рабів, притік іноземців.

Найвищого розвитку досягла культура. Афіни вважалися центром філософської думки. Політичний лад стає дедалі демократичнішим. Були ліквідовані політичні функції Ареопагу. Знизився майновий ценз для посадових осіб.

На посаду першого стратега було обрано знаменитого політичного діяча, оратора, переможця олімпійських ігор Перікла. Він був відданий демократичним ідеям, піклувався про покращення умов афінського демосу. Період його правління вважається "золотим віком" Афін, тобто епохою найвищого розквіту.

Реформи Перікла:

ð Усіх громадян було зрівняно в політичних правах; політична посада не була пов'язана з майном.

ð Введена оплата за державну та військову службу: навіть за участь у Народних зборах почали платити.

ð На усі державні посади почали обирати шляхом жеребкування, щоб кандидати були у рівному становищі.

ð Сприяв розвитку науки та мистецтв. Організував оборонне будівництво у Афінах.

У V ст. до н.е. вибухнула війна демократичних Афін зі аристократичною Спартою. Війна тривала близько 30 років. За цей час під впливом Спарти демократія в Афінах була ліквідована. Народ був усунений від влади (олігархічний переворот 411 р.). Ліквідовано демократичні інститути, усі виплати та допомоги громадянам, оплату за державну службу скасували, кількість повноправних громадян зменшено. Олігархи пробували керувати Афінами за допомогою терору, але це закінчилося невдачею. У 403 р. до н.е. війна закінчилася капітуляцією цієї грецької держави.

У другій половині IV ст. до н.е. грецькі держави стикаються із македонською загрозою. Македонія, маючи потужну армію, захоплює грецькі держави одну за одною. Майже усі вони, крім Спарти, увійшли до складу імперії Александра Македонського. У 323 р. до н.е. ця імперія розпалася і Греція (у т.ч. й Спарта) була захоплена Римом.

4. Суспільний лад, державний устрій Афін періоду демократії.

Населення ділилося на дві групи: вільні та раби. Вільні ділилися на громадян і негромадян (чужинці, метеки, вільновідпущеники).

Повноправним громадянином був тільки той, чиї батьки були афінськими громадянами і перебували у законному шлюбі. Право громадянства вважалося священним. Дієздатність афінського громадянина наступала у 18 років, коли їх вносили до списків членів дему, у якому числився й їх батько. За недостойні вчинки позбавляли громадянства. Позбавлення громадянства (накладення атімії (безчестя)) означало для особи та її нащадків позбавлення права з'являтися в публічних місцях, служити у війську, бути позивачем чи відповідачем у суді, у них могли конфіскувати майно. Громадяни мали всі політичні, економічні права. Серед найважливіших прав: право брати участь у Народних зборах, право бути обраним на різні посади (з 30 років), право на військову службу (з 20 років), право на державну допомогу, на отримання трофеїв. За важливі державні заслуги громадянина звільняли від літургій чи податків, наділяли почесними правами. Зберігався після реформ Перикла поділ громадян на чотири розряди, критерієм належності до яких був річний грошовий прибуток: 1 - й розряд - 6 тис. драхм, 2-й розряд - 3 тис. драхм, 3-й розряд -1 тис. драхм, 4-й розряд - менше 1 тис. драхм.

Як вважають дослідники, повноправними громадянами була лише 1 /10 частина громадян Афін. Обов'язком громадянина була військова служба й літургії. Від військової служби звільняли лише членів Ради-500, державних урядовців, власників кораблів, які служили державі. Отже, усією повнотою економічних та політичних прав користувалися тільки громадяни-чоловіки. Жінки-афінянки політичних прав не мали.

Метеки - це чужинці, які постійно проживали в Афінах. Займалися в основному торгівлею, ремеслами, але купувати землю не могли. Політичних та економічних прав не мали. Шлюб метека з афінянкою вважався незаконним, діти від такого шлюбу громадянства не набували. Це були особисто вільні люди, які мали право вільного пересування, поселення. Метек мав мати опікуна серед громадян Афін, який представляв (переважно за оплату) його інтереси. Деяким метекам за заслуги перед Афінами надавали додаткові права, афінське громадянство. Метек сплачував спеціальний податок, за несплату якого його могли перетворити на раба. Майнове становище метеків різнилося.

Вільновідпущеники - це звільнені на волю раби. Їх правове становище було подібним до метеків.

Раби - це основна маса трудового населення. Громадянину Афін вважалося ганебно самому працювати. Раба вважали живим знаряддям праці, розуміючим інструментом. Головним джерелом рабства був військовий полон. Жодних прав раб не мав, він навіть не вважався людиною. Джерелами рабства були війни з негрецькими племенами і варварами, купівля рабів за кордоном, народження від батьків-рабів, віддача у рабство за злочини, а до реформ Солона - ще й за борги.

Було дві групи рабів: державні та приватні. Державні були у кращому становищі: могли мати своє господарство, сім'ю, укладати угоди; вони працювали на рудниках, у поліції (таку службу афіняни вважали ганебною), деколи були воїнами. За заслуги перед державою їх могли відпустити на волю. Приватні раби були у значно гіршому становищі. Убити раба господар не міг. Тільки суд міг засудити раба до смерті. Середнього достатку афінянин мав 12-15 рабів, заможний - близько 50 рабів. Популярною була здача рабів в оренду. Рабу дозволяли шукати захисту від жорсткостей господаря у спеціальних улках для рабів, міг просити суд продати його іншому господареві.

Державний устрій у період демократії.

Структура органів влади:

Ø Народні збори - це найважливіший орган влади. У зборах брали участь тільки чоловіки від 20 років, громадяни Афін. На збори збиралося близько 6-8 тис. осіб. Скликалися збори спочатку раз на місяць, а потім - чотири рази на місяць, у разі потреби скликалися позачергові збори. Голосували криком, а згодом - підняттям руки, чорними та білими камінцями. За порядком стежили 30 наглядачів, які мали у розпорядженні поліцейський загін. Перед початком зборів приносили жертви, читали. Збори розглядали будь-які питання щодо внутрішньої та зовнішньої безпеки, були найвищою судовою інстанцією (антидержавні злочини, справи про хабарництво державних урядовців).

Ø Рада-500 (Буле). Це своєрідний уряд країни. Рада попередньо заслуховувала і обговорювала усі питання, які виносилися на обговорення Народних зборів. Без рішення Ради-500 Народні збори не могли прийняти жодного закону, постанови. Рада мала широкі повноваження у фінансовій сфері. Рада відала випуском грошей, наглядала за військом, флотом. Вона здійснювала дипломатичні відносини з іншими державами. Рада піклувалася про храми, громадські будівлі, влаштовувала свята.

Ø Службові особи. Їх обирали на ці посади на Народних зборах чи зборах племен. Обраний на посаду не міг відмовитися від неї. Службових осіб обирали голосуванням чи жеребкуванням на один рік. Не можна було займати одну і ту ж посаду два рази підряд або дві посади одночасно. Усі службові особи проходили спеціальну перевірку, в ході якої з'ясовувалися їх професійні здібності, моральність, відсутність боргів. До службових осіб відносилися командир кінноти, державний скарбник, завідувач театральними виставами та ін. Службові особи були підзвітні, їх постійно контролювали. До рис афінських урядовців відносилися: безоплатність (до реформ Перікла), колегіальність, виборність, підзвітність, короткотерміновість.

Ø Колегія архонтів. Деякий час були найвищими посадовими особами. Спочатку архонт був один, потім - дев'ять, потім - сорок. Їх компетенція зводилася до релігійних, культових функцій, судочинства. Вони приймали прави до розгляду і потім передавали їх у відповідні суди.

Ø Колегія стратегів. Входило 10 осіб. Спочатку були тільки військовими вождями, а потім стали найвищими посадовими особами в державі. Стратеги мали право судити своїх воїнів.

Ø Суд присяжних (Геліея). Складалася із 6 тис. осіб, чоловіків, громадян Афін від 30 років. В кожній із 10 філ було по 600 суддів (500 основних, 100 - запасних). Геліея контролювала діяльність службових осіб, могла змінити законопроект, який вже прийнятий Народними зборами. Це був суд найвищої інстанції.

Ø Ареопаг. У ранню епоху був найважливішим органом Афін, але потім був перетворений на судовий, і частково - у релігійний орган. Ареопаг стежив за громадською мораллю, дотриманням звичаїв

Дата добавления: 2014-01-05