Ленна монархія у Німеччині

Як вже було відзначено, Німеччина як самостійна феодальна держава, утворилося на землях східних франків після розпаду Франкської держави. Її територія охоплювала п'ять основних племінних герцогств - Саксонію, Франконію, Швабію (Алеманію), Баварію і відвойовану у Франції Лотарингію, а також приєднані пізніше французькі, італійські й слов'янські землі, міста Північної Італії, Богемію, Австрію та ін.

Початок становлення тут ленної (сеньйоріальної) монархії відбувся пізніше ніж у Франції. Після періоду відносної єдності й існування в X-ХІІ ст.ст. в Німеччині періоду ранньофеодальної монархії почався закомірний процес феодальної роздробленості. Проте на відміну від Франції він прийняв тут незворотний характер. Це пояснюється цілою низкою причин, серед яких більш значною була зовнішньополітична. Об’єднання німецьких герцогств, слов'янських земель і Північної Італії в одну державу за своєю суттю було штучним і перешкоджало процесу його консолідації.

Німецькі імператори успадкували не тільки титул "короля франків", але й коронувалися в Римі як "імператори римлян", одержуючи корону з рук папи й претендуючи тим самим на духовне й світське лідерство в християнському світі. Дещо пізніше, в XV ст., германська держава отримала офіційну назву - "Священна Римська імперія германської нації" що вказувало на те особливе значення, яке придбали в історії Німеччини взаємовідносини між державою й церквою, у тому числі її центром у Римі.

Оскільки основною тенденцією розвитку Німеччини залишалася тенденція до децентралізації, періодизація історії феодальної держави Німеччини представляє певні труднощі. Зміна форм феодальної держави прослідковується тут не стільки в масштабі всієї імперії і власне Німеччини, скільки по окремих німецьких князівствах, землях. З XIII ст. вони поступово перетворювалися в самостійні держави, лише формально пов'язані між собою імператорською владою. Аж до XIX в. Німеччина не являла собою єдиної держави і зберігала форму сеньйоріальної монархії з окремими елементами станово-представницької монархії, про що мова йтиме далі.

У той час, коли в інших західноєвропейських державах почався процес політичного об'єднання, у Німеччині оформлялися територіальні князівства й заглиблювався політичний розпад. Феодальна роздробленість Німеччини була закріплена Золотою буллою 1356 р., виданою за часів правління імператора Карла IV. Відповідно до цього документу імператор Германії обирався колегією курфюрстів, якій передавалося рішення всіх важливих державних справ.

У XV ст. незалежність окремих земель встановилася настільки міцно, що вони вже не боялися передачі імператорської корони в руки однієї династії. Ця була династія Габсбургів, які були змушені відмовитися від спроб до відновлення єдності Німеччини, обмежуючись політикою збільшення володінь свого домену.

У силу цієї специфіки розвитку феодальної держави в Німеччині різноманітні державні форми, властиві іншим західноєвропейським країнам, можуть бути виявлені тут тільки в межах локальних територій, держав-князівств.

Дата добавления: 2014-01-05