Дві головні системи буржуазного права

Історично склалося так, що сучасне буржуазне право існує у формах двох основних систем – континентальної та острівної. Історичною батьківщиною першої вважається Франція, другої – Англія та її колишні колонії. Характерною особливістю континентальної системи виступає її опора на кодекси, острівна – заснована на судових прецедентах. Переваги і недоліки кожного підходу зрозумілі. Так, в країнах континентальної системи права відповідальність можлива лише за дії, передбачені як карані у законі. Злочинець усвідомлює караний характер своїх дій, рішення судді легко піддаються контролю зацікавлених сторін і оскарженню. Недоліками цієї системи є її певна закостенілість – неможливо покарати фізичну чи юридичну особу, якщо це прямо не передбачено законом, - навіть якщо дії цієї особи завдають вагомої шкоди суспільним чи приватним інтересам. Наприклад, наприкінці ХІХ ст.. з’являються перші порнографічні карточки (жінка злягається з поні), в 70-х роках ХХ ст.. на Заході поширюються перші злочини, пов’язані з комп’ютерною технікою, - несанкціоноване проникнення у чужу базу даних, створення і поширення комп’ютерних вірусів тощо. А законодавець якийсь час просто не встигає за цими змінами. На пам’яті українських громадян діяльність різноманітних пірамід і трастів, компаній “товари - поштою” і т. п. Парадокс полягає у тому, що, незважаючи на очевидну підозрілість усіх цих МММ, Тибетів, Імперіалів, формальних підстав для притягнення до кримінальної відповідальності чи навіть просто призупинення їх діяльності не існувало аж до моменту повної зупинки ними виконання своїх зобов’язань перед акціонерами.

Принципово інший підхід практикується в країнах т. зв. Острівної системи. Кодексів тут не існує як таких, їх заміняють прецедентами, тобто судові рішення, винесені щодо конкретної справи. Надалі вони використовуються як зразок, судді діють ніби по аналогії. У випадках виникнення карної або цивільної справи, яка не мала прецедентів у минулому, суддя на свій розсуд виносить рішення по аналогії з певними подібними вироками. По суті, такий суддя виступає в якості творця норм права. Що ж стосується зацікавлених сторін, вони можуть або погодитися з винесеним рішенням, або вимагати передачі справи у суд вищої інстанції для її перегляду і винесення рішення по суті. У кожному випадку витрати на послуги адвокатів лягають на учасників судового спору.

Можливі випадки, коли санкції, передбачені існуючим законом, виявляються недостатніми. У суддів судів континентальної системи можливості обмежені кодексами – від і до. Наприклад, підліток зухвало порушує правила дорожнього руху на мопеді чи мотоциклі, створює надмірний шум у вечірні чи ранкові години тощо. Його можна покарати штрафом, накладеним на батьків, вилучити транспортний засіб, але далеко не кожного такі покарання виправлять і утримають від подальшого повторення правопорушень. Американські судді у таких випадках можуть винести цілком оригінальне рішення. Наприклад, зобов’язати правопорушника протягом кількох місяців відвідувати розтин трупів жертв дорожніх пригод у міському морзі. Неповага до рішення суду, якщо така буде виявлена, каратиметься більш суворо, ніж бучні розваги на мотоциклі, - роками ув’язнення чи величезним штрафом. Трапляються прецеденти, коли зловмисники роками здійснюють незначні правопорушення, розраховуючи на адміністративну відповідальність.

Звичайно, острівна система права має свої відповідні правила: 1) судам однієї інстанції не рекомендується приймати рішення, які сильно відрізняються між собою. Якщо за крадіжку батона ковбаси один суд накладає штраф, то інший може дати кілька тижнів суспільних робіт, але аж ніяк не розстріл. 2) рішення вищих судів є обов’язковими для нижчих і для самих вищих. 3) формально звернення до прецедентів у часі не обмежене, але фактично воно ніколи не йде далі початку ХІХ ст. Це й зрозуміло – у тій же Англії на початку ХІХ ст. понад 200 складів злочину каралися смертною карою. Подібна архаїка цивільних спорів також бачиться мало відповідною для сучасних умов.

Острівна система має й ту характерну особливість, що заплутана прецедентна система вимушує громадян в усьому покладатися на адвокатів. За сотні років юридичної практики накопичилися сотні тисяч чи навіть мільйони прецедентних рішень судів (понад 500 тис. у Англії та понад 2 млн. у США), які у принципі можуть бути застосовані при розгляді нових справ. Зрозуміло, що орієнтуватися у цьому морі можуть лише висококваліфіковані юристи. З іншого боку, існуюча система дозволяє громадянам “захищати” свої права там, де, здавалось би, і захищати нічого.

Дата добавления: 2014-01-05