Держава і право США новітнього часу

Розвиток США після І світової війни.

На початку ХХ ст. США стали великою індустріально-аграрною країною, зайнявши перше місце в світовій економічній системі. США брали участь у І світовій війні з літа 1918 р., хоч вступили у неї у квітні 1917 р. Втрати: 50 тис. – убитих, 230 тис. – поранених. Ця війна зробила із США державу-кредитора, яка надала союзникам кредитів на 10 млрд. доларів. Високий рівень виробництва і продуктивності праці дали можливість забезпечити високу оплату праці. Це сприяло недопущенню розповсюдження в США комуністичної ідеології.

Президент В.Вільсон (1912-1920 рр.) неодноразово звертався до Конгресу з пропозиціями закріпити право робітників на укладення трудового договору, право на страйк. У грудні 1917 р. прийнято XVIII поправку до Конституції США ("сухий закон"), яка вступила в дію з січня 1920 р. У серпні 1920 р. вступила в дію поправка про надання жінкам виборчих прав.

Переорієнтація промисловості на мирні рейки призвела до скорочення обсягів промислового виробництва на більш ніж 30 відсотків, значно зросло безробіття. Це зумовило прихід до влади на президентських виборах кандидата-республіканця У.Гардінга. Республіканці були у більшості обох палат Конгресу. Було зроблено відхід від принципів державного регулювання економіки, відмовлено у федеральних асигнуваннях на допомогу безробітним. Зросла кількість профспілок, виникають перші масові організації кольорового населення, комуністична партія (у 1919 р. їх було дві, а у 1920 р. вони об'єдналися).

У 1924 р. на президентських виборах перемагає республіканський кандидат К. Кулідж, за президентства якого відбулося значне економічне піднесення. Було різко скорочено еміграційну квоту для іноземців, розгорнуто наступ на профспілки.

У 1928 р. на президентських виборах знову перемагає кандидат-республіканець Г.Гувер. Економічне піднесення позначилося на рівні життя найширших груп американців, зменшилося класове протистояння, кількість профспілок, кількість членів компартії. Однак курс на зростання був перерваний "чорним вівторком" - початком найбільшої економічної кризи, яка обезкровила економіку. Адміністрація Г.Гувера намагалася вийти з кризи старими методами, наприклад, виділила грошову підтримку безробітним, унаслідок чого на одного безробітного припадало аж по два долари. Це призвело до хвилі страйків, активізації комуністів.

"Новий курс"

Пік кризи припав на 1929-32 рр. Більше п'яти тисяч банків заявили про самоліквідацію. 17 мільйонів осіб стали безробітними. 8.11.1932 р. відбулися вибори 32-го Президента США, на яких переміг Франклін Делано Рузвельт, відомий своєю політикою виведення США з кризи - "Новий курс".

Після інаугурації Рузвельта Конгрес США одразу ж прийняв закон, який надавав Президенту США на два роки надзвичайні повноваження, яких американські президенти на мали навіть під час війни. За перші 11 днів президентства Рузвельта було прийнято більше законів, ніж за всі 70 попередніх років, починаючи з громадянської війни. 5 березня 1933 р. Декретом Президента було оголошено про примусове закриття всіх банків. Одночасно накладено заборону на вивіз золота, срібла, паперових грошей з країни. 9 березня 1933 р. виходить закон про банки: потужні банки отримали державну підтримку, а слабкі-ліквідовані. Відмінений вільний обіг золотої валюти. 22 березня 1933р. відмінено "сухий закон".

Після оздоровлення банківської системи, відбувалося оздоровлення соціальної сфери. 22 березня 1933 р. Рузвельт звернувся до Конгресу з посланням, яке включало три пункти:

1. створення Цивільного корпусу консервації природних ресурсів;

2. введення регулярних федеральних дотацій штатам на соціальну сферу;

3. нова програма широкомасштабних суспільних робіт.

Цивільний корпус консервації природних ресурсів являв собою мережу трудових таборів по всій країні, де безробітна молодь одержувала житло, одяг, харчування, медичне обслуговування і скромну матеріальну винагороду (за умови відправки грошей сім'ям). Корпус займався лісопосадками, запобігав ерозії ґрунтів, впорядковував парки, заповідники і т.д. Всі організаційні питання (будівництво, перевезення, розміщення) і керівництво впродовж 6-місячного перебування людей у корпусі взяла на себе американська армія. Ефективність таких заходів перевищувала усі сподівання Рузвельта: в 1935 р. в корпусі побувало 500 тис. осіб, а за 10 років - понад 3 млн. осіб.

Також було прийнято закон про створення федеральної служби зайнятості (6.06.1933 р.); і тоді прийнято закон про відновлення промисловості. Другий закон передбачав введення в різноманітних галузях промисловості "кодексів чесної конкуренції", які фіксували ціни на продукцію, рівень виробництва, розподіляли ринки збуту. З прийняттям цього закону відкривалися небачені досі можливості для державного втручання в процес виробництва. 16 червня 1933 р. надзвичайна сесія Конгресу завершила роботу, прийнявши цілу серію законів, що забезпечили здійснення нечуваних для історії США реформ і сприяли пожвавленню господарської діяльності.

Отже, основним завданням Ф.Д.Рузвельта було укріплення економіки країни, запобігання соціальним наслідкам економічної кризи.

Розвиток США після Другої світової війни

Друга світова війна практично не зачепила - територію США. Станом на 1948 р. США виробляли 55,6% усього обсягу продукції капіталістичних держав, але на економічне зростання вплинув уже черговий перехід на мирні рейки виробництва, що спричинило у свою чергу згортання військового виробництва, ріст безробіття.

6 вересня 1945 р. Президент Г.Трумен звернувся до Конгресу з посланням щодо вирішення соціальних проблем: розширити страхування з безробіття, підвищити мінімальну зарплату, забезпечити повну зайнятість, будувати дешеве житло для малозабезпечених, боротися з проявами расизму. Але Конгрес за 1945-1946 рр. не прийняв жодного із запропонованих президентом законопроектів. У лютому 1946 р. прийнято Закон про зайнятість, який зобов'язував Президента США щорічно інформувати Конгрес про стан економіки. У 1947 р. двічі приймалися біллі про скорочення оподаткування, наслідком чого став значний бюджетний дефіцит.

На внутрішню та зовнішню політику США повоєнних років великий вплив мала розпочата у 1946 р. "холодна війна". До 1955 р. було проведено 18 процесів проти комуністичної партії. Закон про внутрішню безпеку (1950 р.) дозволяв звільнення "неблагонадійних" з мотивів національної безпеки. Члени компартії обов'язково реєструвалися; вони не могли працювати в державній установі, на оборонних підприємствах, не могли звертатися за видачею паспорта для виїзду за кордон. В окремих штатах належність до компартії вважалася карним злочином.

У 1960 р. на президентських виборах переміг Дж.Ф.Кеннеді, який запропонував програму "Нові рубежі". Кеннеді висунув концепцію "індустріального суспільства", яка пов'язувала перспективи розвитку капіталізму з науково-технічним прогресом. Стимулювалися капіталовкладення, науково-технічні розробки, підвищення кваліфікації кадрів, держава асигнувала наукові розробки. Підвищено заробітну плату, розмір допомоги з безробіття, розширено будівництво житла: Кеннеді проводив помірковану політику у сфері забезпечення прав темношкірого населення (права у сфері шкільної освіти, сфери обслуговування, виборчі права). У 1964 р. у Далласі за загадкових обставин Дж.Кеннеді був убитий.

Його наступником був Л.Джонсон. Адміністрація Л.Джонсона запропонувала програму широких соціально-економічних реформ "Велике суспільство", яка передбачала зменшення податків, ліквідацію расової дискримінації, гарантування громадянських прав, соціальну опіку над людьми похилого віку та ін. 8 січня 1964 р. у першому ж посланні про становище країни Л.Джонсон проголосив початок війни з бідністю. Станом на 1964 р. близько 20% і населення відносилося до категорії бідних. Долати цю проблему Л. Джонсон пропонував через професійну підготовку, працевлаштування підростаючого покоління, видачу пільгових позик біднішим фермерам, часткову оплату медичних рахунків для одержувачів.соціальної допомоги, надання біднякам продовольчих купонів, які можна було обміняти в магазинах на найдешевші продукти харчування. Однак навіть у 1968 р. 10-14 млн. осіб у США продовжували недоїдати.

Намагаючись не допустити поширення комунізму в Азії, Л.Джонсон утрутився у В'єтнамську війну на боці Південного В'єтнаму.

Участь американських військ у воєнних діях в Індокитаї викликала широку хвилю пацифістських настроїв серед населення і антивоєнних виступів студентства (1967-68 рр.), що значно зменшило популярність

Л.Джонсона як глави держави.

У другій половині 60-х рр. відбулася серія повстань у міських кварталах, заселених негритянською біднотою. У 1964 р. було 5 таких повстань, у 1967 р. - уже 230, у 1968 р. - 220 лише у квітні місяці (після вбивства М.Л.Кінга).

Під впливом масового негритянського руху і зміни громадської думки федеральний уряд прийняв законодавчі акти, які забезпечували рівність прав громадян США незалежно від кольору шкіри. У 1966-68 рр. виступи М.Л.Кінга на захист громадянських прав негрів доповнилися політичною діяльністю: викриття соціальних проблем американського суспільства (безробіття, бідності), виступ із засудженням участі США у війні в В'єтнамі. Діяльність Кінга і його пропаганда ненасильницької боротьби за суспільні зміни викликала неприязнь у расистські налаштованої частини білого населення, і, одночасно, зазнавала гострої критики з боку радикального крила негритянського руху, яке підтримувало гасло "боротьба за владу негрів".

На виборах 1968 р. перемогли республіканці. Новообраним президентом став Річард Ніксон. Кризові явища, які спостерігалися в економіці США 1969-70 рр. вимагали від Ніксона рішучих дій. У серпні 1971 р. уряд Ніксона проголосив "нову економічну політику" і здійснив низку надзвичайних заходів для приборкання інфляції і стабілізації економічної ситуації в країні (зупинив ріст зарплати, підвищив імпортні мита, провів девальвацію долара тощо). Головною зовнішньополітичною проблемою для адміністрації Ніксон залишалася В'єтнамська війна, курс на згортання участі в якій і взяв Ніксон з перших днів свого перебування на посту Президента. Ніксон висунув програму обмеження до мінімуму участі американських військ у бойових діях. У 1972 р. він став першим Президентом США, який відвідав Пекін та Москву. У травні 1972 р. Ніксон у результаті переговорів із Л.Брежнєвим у Москві підписав документи (Основи взаємовідносин між СРСР і США, Договір про обмеження систем протиракетної оборони, угоду ОСО-1), які поклали початок періоду розрядки міжнародної напруженості. Ніксон був змушений піти у відставку у серпні 1974 р. під загрозою звинувачення у причетності до т.зв. Вотерґейтської справи і наступного імпічменту.

Наступником Р.Ніксона на президентському посту став Джерольд Форд, кандидат від Республіканської партії. Він займав пост віце-президента при Р.Ніксоні, а після відставки Р.Ніксона згідно з Конституцією вступив на президентський пост у серпні 1975 р. Його адміністрація намагалася невдало подолати наслідки економічної кризи 1974-75 рр. У зовнішній політиці Дж. Форд продовжував курс попередньої адміністрації. У серпні 1975 р. проголосив т.зв. Тихоокеанську доктрину, яка підтверджувала намір США зміцнювати воєнно-політичне й економічне співробітництво з низкою країн Азії, зокрема з Японією як стратегічним партнером, нормалізувати відносини з КНР, сприяти розвиткові економічного співробітництва між країнами тихоокеанського басейну.

Вибори 1976 р. принесли перемогу кандидату від Демократичної партії Джиммі Картеру. Програма широких суспільних реформ, запропонована адміністрацією Картера наштовхнулася на опір республіканської більшості у Конгресі. Він виступив посередником в арабо-ізраїльських мирних переговорах. Висунув доктрину, яка передбачала припинення будь-якої допомоги країнам, які порушують права людини. "Доктрина Картера" була висунута у відповідь на агресію СРСР проти Афганістану. Ця доктрина декларувала наміри США втручатися у будь-якому регіоні і щодо будь-якої держави. Спроба будь-якої держави (мався на увазі СРСР) встановити контроль над районом Перської затоки буде трактована як посягання на національні інтереси США. Одним з реальних кроків щодо втілення "Доктрини Картера" було створення "сил швидкого реагування". У 1978 р. Картер заявив про відмову США від виробництва нейтронної бомби. Саме адміністрація Картера встановила дипломатичні відносини з КНР. Безпорадність вашингтонського уряду у випадку захоплення іранськими студентами посольства США у Тегерані та невдало проведена спроба звільнити заручників (квітень 1980 р.) похитнули політичний авторитет Дж. Картера, що і зумовило його поразку на президентських виборах 1980 р. від кандидата-республіканця Р.Рейґана.

На день виборів 1980 р. безробіття підскочило до 7,5%, рівень інфляції складав 10%, а реальна заробітна плата скоротилася на 3%. Уперше з 1952 р. Республіканська партія перемогла на президентських виборах і домінувала в Конгресі.

Роналд Рейґан до початку політичної кар' єри знявся у 50 фільмах, був відомим голлівудським актором. Як президент, провадив активну політику у Центральній Америці, намагався повалити лівий уряд Нікарагуа, вислав війська до Ґренади (1983 р.). Він був ініціатором нової програми озброєнь "Стратегічна оборонна ініціатива" ("зоряні війни"). Реалізація цієї програми передбачала захист американської території від радянських балістичних ракет за допомогою протиракетних систем космічного базування. Витрати на цю програму становили близько 32 млрд. доларів, і вона була офіційно припинена у травні 1993 р.

За президентства Р.Рейґана різко зросли військові витрати, що призвело до рекордного зростання національного бюджетного дефіциту, були скорочені соціальні програми. Політика розкручування гонки озброєнь ускладнила його переговори з лідером СРСР М.Горбачовим у 1985-86 рр., але вже у 1987 р. було досягнуто угоди про зменшення на 4% ядерних озброєнь. Після двох термінів президенства Рейґан здав пост своєму наступникові Дж. Бушу.

Джордж Герберт Буш продовжував зовнішньополітичний курс на нормалізацію відносин між США та СРСР, розпочатий його попередником. Внаслідок інтенсивного діалогу з М.Горбачовим (1998-1990 рр.) у відносинах двох наддержав відбувся фактичний перехід від етапу їх нормалізації до етапу взаємовигідного співробітництва та партнерських стосунків. У липні 1991 р. було підписано Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1). Для взаємної безпеки Буш висунув концепцію контролю за роззброєнням космосу. Після окупації іракською армією Кувейту, рішуче виступив за запровадження економічних санкцій і встановлення блокади Іраку. Рішучі дії Буша під час кризи у Перській затоці (1990-91 рр.) (операція "Буря в пустелі") зірвали агресивні плани Іраку, відновили суверенітет Кувейту і сприяли встановленню миру у цьому регіоні. Після проголошення Україною незалежності американська адміністрація 25 грудня 1991 р. визнала Україну як суверенну державу, а Дж.Буш став першим західним політиком, який привітав Л.Кравчука з цією подією. 1 січня 1992 р. Дж.Буш і Президент Росії Б.Єльцин підписали Кемп-Девідську угоду, за якою США і Росія перестали вважати одне одного ворогами. Вагомі успіхи на міжнародній арені дисонували з деякими проблемами уряду Дж.Буша у внутрішній політиці. Звинувачення президента у захопленні зовнішньою політикою та занедбання економічного життя країни відіграли вирішальну роль у падінні політичного авторитету Дж.Буша і його програшу під час виборів 1993 р. кандидатові від Демократичної партії Б.Клінтону. Головну увагу у своїй передвиборчій програмі Вільям Джефферсон Клінтон сконцентрував на внутрішніх проблемах країни. Незважаючи на звинувачення в униканні військової служби, позашлюбних стосунках і курінні маріхуани, він здобув переконливу перемогу і став 42-м Президентом США, і був переобраний у листопаді 1996 р. Внутрішня політика уряду Клінтона була спрямована на реорганізацію податкової політики (зменшення податкового пресу на середній клас), скорочення дефіциту державного бюджету, проведення соціальних перетворень, зокрема, реформи системи охорони здоров'я).

Адміністрація Клінтона проводила активний зовнішньополітичний курс. Б.Клінтон особисто сприяв відновленню демократії у Гаїті (1994), підписанню Дейтонської угоди 1995 р. щодо врегулювання конфлікту у Боснії і Герцеговині, у розв'язанні проблеми Ольстеру та ін. Адміністрація Б.Клінтона рішуче підтримала участь НАТО у врегулюванні проблеми Косово, засудила дії російського уряду у Чечні. Уряд Клінтона виступив з ініціативою започаткувати програму політичної та військової співпраці з країнами Центральної, Східної Європи з НАТО (програма "Партнерство заради миру"). У відносинах з Україною уряд Клінтона дотримувався курсу на зміцнення особливого партнерства, надавав економічну, фінансову допомогу для проведення ринкових перетворень.

У лютому 1999 р. Сенат США вчетверте за усю історію США розпочав процедуру імпічменту щодо Б.Клінтона через скандальні відносини із співробітницею Білого Дому. Однак більшість сенаторів проголосували проти звинувачень Клінтона у лжесвідченні та перешкоджанні відправлення правосуддя. Незважаючи на деякі прорахунки адміністрації Б.Клінтона у зовнішній політиці, зростання дефіциту державного бюджету, економічні показники діяльності уряду Клінтона були найкращими за усе XX ст.

На президентських виборах 2000 р. перемогу здобув Джордж Уокер Буш, син Джорджа Герберта Буша. Його уряду випало нелегке завдання активізації боротьби із тероризмом, особливо після повітряної атаки терористів - смертників 11 вересня 2001 р. на Нью-Йорк та Вашингтон.

Структура органів влади США

Законодавча влада згідно Конституції належить двопалатному Конгресу, який складається з Палати представників і Сенату. Кожна з палат ділиться на комітети, напр., Комітет з іноземних справ. Комітет у справах збройних сил та ін.

Виконавча влада зосереджується в руках Президента США і підлеглих йому структур, а саме:

Ø Ради Національної безпеки;

Ø Адміністративно-бюджетного управління;

Ø Управління науково-технічної політики та ін.

Особливе місце займає інститут віце-президента. У Конституції США зазначається, що віце-президент не має владних повноважень, але у випадку усунення від посади Президента, його смерті, відставки, неможливості здійснювати свої обов'язки, влада переходить до віце-президента.

Судова система США залишалася незмінною. Продовжували діяти дві системи судів - федеральні і суди окремих штатів. Федеральні складаються з Верховного суду США, окружних апеляційних судів, окружних судів, районних судів, судів тяжб. Суди штатів складаються з мирових судів, судів графств, окружних судів, Верховного суду штатів.

Продовжує зберігатися суд присяжних. У судове засідання залучається суддя та 12 присяжних. Суд присяжних часто стає об'єктом критики за затрати на компенсації за відрив присяжних від основних занять, за сумніви у спроможності присяжних виносити рішення. Але вважається, що саме суд присяжних, будучи незалежним, перешкоджає усякому свавіллю й несправедливості. Аргументом "за" збереження суду присяжних є міркування про те, що не можна економити на правосудді.

Провідне місце у прийнятті зовнішньополітичних рішень належить Державному секретареві США. Важливий вплив на зовнішню політику США здійснює Міністерство оборони (Пентагон). Пентагон впливає на вирішення питань зовнішньої безпеки, військово-політичного співробітництва з іншими державами, веде переговори щодо озброєння і роззброєння. Посада Міністра оборони створена у 1947 р. На неї призначають цивільну особу, а якщо особа була професійним військовим, то її можна призначити на цю посаду тільки через 10 років після виходу у відставку.

На здійснення зовнішньої політики США великий вплив має Центральне розвідувальне управління (ЦРУ). ЦРУ було створено у 1947 р. для боротьби з комуністичними агентами по всьому світу. Зовнішня політика США за своєю суттю була політикою стримування, відкидання комунізму. Боротьба з поширенням комунізму була стратегічним завданням зовнішньої політики США. Фактично ініціатива у зовнішній політиці США належить переважно виконавчій гілці влади.

Законодавство США новітнього періоду

Конституція США в новітній період залишилася майже незмінною. За всю історію США було запропоновано 10 тисяч поправок, але прийнято 28, а діє 24. Наприклад, 24-а поправка забороняє позбавляти прав особу, що не сплатила податки. 25-а поправка встановлює, що у випадку смерті президента або його відставки цю посаду обіймає віце-президент. 26-а поправка передбачає, що право голосу має особа від 18 років.

За Законом Вагнера (1935 р.) легалізовано діяльність профспілок на загальнофедеральному рівні, відмінено кримінальну відповідальність за їх створення, за участь у законних страйках, покладено на підприємців обов'язок приймати на роботу лише тих, хто входить до профспілки. Закон про справедливий найм робочої сили (1938 р.) зафіксував максимальну тривалість робочого часу для окремих категорій працюючих і розмір мінімальної зарплати. Закон про соціальне страхування (1935 р.) заклав основи соціального законодавства США, оскільки закріплював офіційне визнання ролі профспілок. У 1938 р. прийнято закон про введення 40-годинного робочого тижня (п'ятиденки) і він супроводжувався вимогою про оплату у підвищеному розмірі усіх надурочних робіт.

До початку 50-х рр. у США існувала та захищалася расова сегрегація, не дивлячись на проголошене ще у другій половині XIX ст. расове рівноправ'я. У 1954 р. Верховний Суд визнав расові відмінності не фундаментальними, а сегрегацію - явищем, яке суперечить Конституції США. У 1957 р. прийнято Закон про громадянські права, згідно з яким створювалася спеціальна комісія, яка розглядала скарги громадян щодо дискримінації за расовою, релігійною та іншими ознаками. У 1964 р. приймається наступний Закон про громадянські права, в якому гарантується рівна участь афроамериканців у виборчих кампаніях, рівність при прийнятті на роботу. За Законом про свободу інформації надано право вимагати й одержувати інформацію про діяльність державних органів щодо спостереження за приватним життям громадян, вторгнення у яке відтоді вважається незаконним. У 1971 р. віковий виборчий ценз було знижено до 18 років (XXVI поправка до Конституції США). Законом Тафта-Хартлі (1947 р.) був налагоджений ретельний контроль держави за регулюванням трудових відносин.

У США щоп'ять років перевидається федеральний Звід законів. Потреба у регулюванні складних і взаємопов'язаних сфер соціального життя та правового спілкування викликали появу такої комплексної галузі права, як ділове право, антимонопольне право, права юридичних осіб.

Акціонерні товариства (корпорації) в США є товариствами з обмеженою відповідальністю (відповідальність визначається кількістю акцій). Вони поділяються на корпорації та. фірми. Фірми є товариствами з повною відповідальністю за борги, оскільки майно фірми вважається спільною власністю.

У 1960-70-х рр визнані неконституційними законодавчі заборони між расових шлюбів і абортів. Проте довго обговорювана XXVII поправка про визнання рівноправ'я чоловіків та жінок так і залишилася серед неприйнятих поправок.

Законодавство США передбачає суворі санкції за порушення антимонопольного законодавства і прав споживачів. Заборонені дії, спрямовані на поглинання конкурентів, встановлення монопольних цін, поділ ринків збуту. Санкціями за такі дії є:

ð Штраф до 500 тис. доларів;

ð Повне відшкодування збитків у трикратному розмірі;

ð Примусовий продаж акцій.

Майже 60 років тому в США було створено систему захисту від безробіття. Допомогу з безробіття надають впродовж 52 тижнів. Вона не надається тим, хто погано виконував свої службові обов'язки, та тим, хто вчинив злочин.

Встановлені жорсткі правила прийому на роботу до федеральних органів влади. Особу-претендента повинні охарактеризувати не менше 20 осіб, а коли особа претендує на посаду, що затверджується Президентом США - не менше 25 особами. Відповідно до Закону "Про етику" (1978 р.) кожен федеральний службовець середньої і вищої ланки зобов'язаний заповнити анкету, де має вказати:

v всі акції, якими володіє;

v всі рахунки, відкриті на його ім'я, ім'я дружини (чоловіка), дітей на суму від 1 тис. доларів;

v всі додаткові, крім зарплати, доходи;

v кожен дарунок членові його сім'ї вартістю не більше 35 доларів;

v оплату кожної поїздки, розваг, обідів більше 350 доларів;

v нерухомість на суму, більшу 10 тис. доларів.

Федеральному службовцю забороняється мати доходи, крім зарплати, що перевищують 15% річного заробітку. Законодавство забороняє пожертвування і подарунки нищих чиновників вищим, а також отримувати подарунки від своїх підлеглих або осіб, що мають меншу платню. Порушення цих норм спричиняє до негайного звільнення державного службовця з роботи.

Відповідно до Закону "Про оподаткування" (1986 р.) за неправильно заповнену податкову декларацію винні сплачують штраф 1 тис. доларів. Свідоме заниження доходів карається штрафом на суму 5 тис. доларів і ув'язненням на 5 років. Особи, які здійснюють фінансове розслідування, мають право перевіряти рахунки, чеки, квитанції, бухгалтерські книги, здійснювати таємне стеження, обшуки. Вони можуть залучати до перевірки будь-яких приватних осіб, яких у випадку відмови від співробітництва, притягають до кримінальної відповідальності

Дата добавления: 2014-01-05