Функції міжнародної інформації

Е покоління (з кінця 50-х рр. ХХ ст.). Елементна база – напівпровідникові елементи. В ЕОМ – покращали в порівнянні з попереднього покоління всі технічні характеристики. Для програмування використовуються алгоритмічні мови.

3-е покоління (з початку 60-х рр. ХХ ст.). Елементна база – інтегральні схеми,багатошаровий друкарський монтаж. В ЕОМ – 1) різке зменшення габаритів, 2) підвищення їх надійності, 3) збільшення продуктивності, 4) забезпечений доступ з віддалених терміналів.

4-е покоління (з середини 70-х рр. ХХ ст.). Елементна база – мікропроцесори,великі інтегральні схеми. В ЕОМ – 1) покращилися технічні характеристики; 2) налагоджений масовий випуск персональних комп’ютерів; 4) став домінувати розвиток в напрямку створення могутніх багатопроцесорних обчислювальні системи з високою виробничою потужністю, створення дешевих мікро-ЕОМ.

5-е покоління (з середини 80-х рр. ХХ ст.): 1) повсюдне застосування комп’ютерних інформаційних технологій; 2) впровадження у всі сфери комп’ютерних мереж та їх об’єднання; 3)використання розподіленої обробки та зберігання інформаційних даних; 4) розпочалася розробка інтелектуальних комп’ютерів, котра поки що не увінчалася успіхом.

2.2. Міжнародна інформація і міжнародна інформаційна діяльність: основні поняття як лексичні елементи мови наукової галузі та навчальної дисципліни „Міжнародна інформація”

Слово „ інформація” походить від латинського informatio — роз’яснення, повідомлення, викладання.

Інформація як наукова категорія — це відомості про 1) об’єкти, явища і процеси навколишньої дійсності, 2) їхні параметри, властивості та стан, які знижують ступень невизначеності та неповноти знання про ці об’єкти, явища і процеси. З цього виходить, що інформація — це цілеспрямовані знання про об’єкти, представлені в різноманітних моделях.

„Інформація” у професійному, науковому і побутовому обігу часто помічається помилково як інформаційні дані, що використовуються для отримання нових знань чи прийняття рішень. Інформаційних даних, що зберігаються, завжди більше, ніж інформації.

Інформаційні дані – це документально оформлена інформація у вигляді відповідних документів на паперових чи інших загально визнаних і законодавчо закріплених зразках носіїв інформації. Носіями інформації можуть бути певні матеріальні предмети: корисні копалини, зразки виробничої продукції, техніки, сукупність сировини, явища природи, фотокартки, відео-, кіно-, аудіозаписи, пам’ять і свідомість людини тощо.

Міжнародна інформація визначається як сукупність відомостей про 1) систему міжнародних відносин, а також про 2) структуру,3) загальні властивості інформації і 4) питання, пов’язані з пошуком, отриманням,, оцінкою, аналізом, зберіганням та розповсюдженням інформації у системі міжнародних відносин.

Міжнародна інформація — це документовані або публічно оголошені відомості про події, явища і процеси у міжнародному співтоваристві (міжнародному інформаційному просторі), зафіксовані на матеріальних носіях з реквізитами, які дозволяють ідентифікувати ці відомості.

Процес одержання, зберігання та використання міжнародної інформації тісно пов’язаний з процесом глобальної комунікації між суб’єктами міжнародних інформаційних відносин, які виникають у всіх сферах діяльності держави і суспільства при отриманні, обробці, зберіганні та використанні інформації.

Таким чином, міжнародна інформація є складовою глобальної комунікації, метою якої є з’ясування закономірностей взаємодії суспільства та інформації, а також формування інформаційного суспільства. Міжнародна інформація орієнтована на 1) забезпечення зовнішньої та внутрішньої політики держав, економічної стратегії країн, 2) підтримання національної безпеки, 3) прогресивний розвиток міжнародних відносин і міжнародного права.

З одного боку, ми стверджуємо, що інформація — це не матерія, а з іншого боку — інформація може бути об’єктом міжнародного права. Незважаючи на те, що право власності на інформації має приватний характер, тобто зазначене право мають конкретні приватні фірми (юридичні особи) та конкретні громадяни (фізичні особи), які володіють тими чи іншими об’ємом масиву інформації, – відповідальність, за міжнародним правом, на міжнародній аренінесе суверен, тобто держава. З цієї причини держава через систему спеціального законодавстві безумовно контролює ті інформаційні ресурси, які називаються національними інформаційними ресурсами і перебувають на її території та в межах чинності системи національного права, а також в особливих випадках – національні інформаційні ресурси на території іншою іноземної країни, коли виникає феномен міжнародного приватного права – інформація як „іноземний елемент”.

Міжнародні інформаційні відносини визначаються міждержавними та міжнародними зв’язками, контактами, котрі віддзеркалюються у формі інформаційних процесів і мають суб’єкти та об’єкти міжнародного співробітництва. З цієї причини в основні поняття „міжнародної інформації” виділяють похідні елементи, які визначаються як суб’єкти (активний, діяльнісний елемент) та предмет (пасивний елемент) міжнародних інформаційних відносин. Тобто суб’єкт має потреби, інтереси, правоздатність і дієздатність, а предмет перетворюється в об’єкт посягань, з приводу якого й виникає потреба, зацікавленість у встановленні зв’язків, розвитку контактів між державами, міжнародними організаціями, іншими суб’єктами та учасниками міжнародних відносин які відбуваються у формі міжнародних інформаційних відносини.

Кожна держава як суверен формує свою стратегію інформаційної національної політики, в якій визначаються усі аспекти інформаційного забезпечення заходів просування національних інтересів у міжнародних відносинах. Одночасно співтовариство суверенів (держав) розробляє, узгоджує і реалізує міжнародну інформаційну політику і стратегію розвитку міждержавних і міжнародних інформаційних відносин на регіональному і глобальному, міжцивілізаційному рівнях. Решта учасників, пересічних юридичних і фізичних осіб, підкоряються зазначеній політиці та стратегії розвитку міжнародних інформаційних відносин і регулюють приватні відносини між собою нормами міжнародного приватного права.

Так, наприклад, інформаційна політика держави США у внутрішньому аспекті орієнтована на забезпечення кожному індивіду 1) доступу до інформації, 2) дотримання прав інтелектуальної власності та авторських прав, а також на забезпечення 3) інтелектуальних прав певних верств суспільства. Узовнішньому аспекті – інформаційна політика США спрямована на забезпечення 4) просування національних інтересів у міжнародному інформаційному просторі. З цієї причини інформаційна політика і стратегія держави входять до воєнної доктрини та національної стратеги безпеки США.

Таким чином, коли ми говоримо про сукупність якихось явищ, пов’язаних з категорією „інформація”, то у межах зазначених явищ можуть виявлятися основоформуючі елементи міжнародних інформаційних відносин і процесів: суб’єкти та об’єкти міжнародних інформаційних відносин і міжнародного права. Так, коли явища зафіксовані на матеріальних носіях, то вони стають предметами речового, майнового, а відповідні права на них – немайнового міжнародного права. Вони можуть оскаржуватися у цивільному чи господарському суді, можна подавати відповідні позови до арбітражного суду, з ними можна працювати як із звичайними предметами.

Таким чином, в основні поняття „міжнародної інформації” фахівці виділяють низку інших похідних понять, які визначають сукупний предмет міжнародних інформаційних відносин і міжнародного права. Зазначені поняття розширюють наше уявлення і знання про наукову категорію „міжнародна інформація”. З цієї причини необхідно опанувати змістовну сутність сукупність основних понять, які формують основу наукового напряму і навчального курсу „Міжнародна інформація” (МІ). Так, окрім самого поняття „ міжнародна інформація” до теоретико-методологічних основ відносять також його складові компоненти:

• міжнародні інформаційні ресурси;

• міжнародний інформаційний потенціал;

• міжнародна інформаційна могутність;

• міжнародний інформаційний продукт;

• міжнародний інформаційний простір;

• міжнародна інформаційна політика;

• міжнародна інформаційна стратегія;

• національні інформаційні ресурси;

• національний інформаційний потенціал;

• національна інформаційна могутність;

• національний інформаційний продукт;

національний інформаційних простір;

• національна інформаційна політики;

• національна інформаційна стратегія.

Інформаційні ресурси — це засоби, можливості і джерела інформації, які визначають роль і місце держави в світі та виступають показником національного багатства країни. Так, наприклад, в Конституції України та у Законі України «Про інформацію» написано: «Інформація є національною цінністю». До поняття „інформаційні ресурси” входять: 1) фундаментальна інформація, 2) поточна інформація, 3) документована і зафіксована на документальних носіях інформація, 3) новітня інформація або ноу-хау.

Інформаційний потенціал доречно оцінювати за такими критеріями:1) стан інформаційної інфраструктури (мережі, інформаційні системи, кількість комп'ютерів і т. п.) і тенденції її розвитку, 2) потужність наукового потенціалу і тенденції його розвитку, 3) потужність поліграфічної промисловості і тенденції її розвитку, потужність інформаційої індустрії та тенденції її розвитку; наявність і потужність вітчизняної індустрії культури і тенденції її розвитку.

Національний інформаційний потенціал — це сукупність інформаційних засобів країни, які включають інформаційну інфраструктуру, тобто:

• інформаційні та комп’ютерні мережі, інформаційні системи;

• структуру національної системи інформації;

• сукупність різних видів інформації;

• інформаційно-аналітичну структуру;

• інформаційні служби та засоби масової телекомунікації.

Інформаційну могутність характеризується наступними основними критеріями – наявність і потужність: 1) державної системи захисту інформації; 2) національних виробників інформаційного продукту (інформаційні агентства, преса, телебачення, радіо); 3) системи формування суспільної свідомості, зокрема системи зовнішньої і внутрішньої політичної пропаганди.

Національний інформаційний продукт — це матеріальний або нематеріальний результат інформаційної діяльності, який має синтезований характер, оскільки поєднує в собі результати інформаційної інтелектуальної діяльності суспільства та технічні засоби інформаційного забезпечення, тобто обслуговування.

Компонентами національного інформаційного продукту є:

1) технічні засоби зв’язку (обчислювальна техніка та інші новітні технології);

2) супутникові форми забезпечення передачі інформації;

3) кабельні мережні системи;

4) банки і бази інформаційних даних,

5) аудіовізуальне забезпечення передачі інформації;

6) новітні оптоволоконні мережі;

7) традиційні засоби передачі інформації.

Нині більш ніж 200 ретрансляторів України передають міжнародну і національну інформацію безпосередньо до пам’яті електронне обчислювальних машин, що сприяє концентрації інформації, розвитку національного інформаційного продукту. В результаті створюється новий вид національного продукту, який може бути використаний, як матеріальне майно і як інтелектуальна власність.

Національний інформаційний простір — сукупність інформаційних потоків як національного, так і закордонного походження, котрі функціонують на території держави.

Основною цінністю для суспільства й окремої людини поступово стають інформаційні ресурси. За цих обставин проблеми формування інформаційного простору як чинника забезпечення національних інтересів, безумовно, виходять на перший план. Особливої важливості це набуває в сучасних умовах швидкої глобалізації інформаційних процесів і прагнення розвинутих країн досягти безперечного інформаційного домінування заради розв’язання своїх національних завдань. Саме тому стає необхідним проведення ретельного аналізу теоретичних і практичних проблем забезпечення національних інтересів в інформаційній сфері.

Міжнародний інформаційний простір визначається, як:

1. Система середовища буття людини, яка забезпечує діяльність будь-якої системи, зокрема — системи міжнародних відносин.

2. Система спільного використання національних інформаційних ресурсів за узгодженими сферами і напрямками діяльності.

3. Сума складних інформаційних технологій, яка є основою і визначальним компонентом промислово-економічного комплексу транснаціональних спільнот, які впливають на формування світоглядних процесів у суспільстві.

Міжнародний інформаційний простір характеризується такими чинниками:

1) територія розповсюдження інформації за допомогою глобальної системи телекомунікацій;

2) інфраструктура або сукупність технологічних засобів і можливостей отримання, обробки, зберігання і розповсюдження інформації по вертикалі та горизонталі;

3) наявність міжнародної та національної інформаційної політики, стратегії розвитку, комплексу норм і принципів, що регулюють функціонування та використання міжнародної інформації;

4) наявність системи правового забезпечення міжнародних відносин в інформаційній сфері, тобто міжнародних, міждержавних договорів та угод у галузі телекомунікацій, які базуються на розумінні світової ролі інформаційних процесів та їх впливу на розвиток цивілізацій;

5) рівень доступу світової громадськості до інформації та участі суб’єктів міжнародних відносин у загальній системі зв’язку.

Міжнародна інформаційна політика — стратегія, напрями, цілі та завдання держав у сфері отримання, зберігання, використання та поширення інформації, а також інформаційні ресурсів у системі міжнародних відносин.

Функції міжнародної інформації полягають у:

1) наданні узагальнень і професійної оцінки інформації;

2) прогнозуванні міжнародних політико-правових та економічних наслідків прийняття рішень у створенні обгрунтованих рекомендацій для їх реалізації.

Через обмін та інтерпретацію інформації оцінюються, аналізуються, визначаються моделі діяльності та плануються політичні дії. Кожна держава розглядає міжнародні інформаційні процеси як об’єктивну реальність і шукає можливості співпраці з монопольними інформаційними центрами, які володіють 85% міжнародної інформації. Міжнародна інформація концентрується в міжнародних інформаційних потоках з безпрецедентним рівнем контролю над проходженням інформації, пропагандою ідей та створенням іміджів. Зазначений контроль дає можливість формувати зміст міжнародної інформації: добирати інформацію за певними напрямками і впливати на міжнародну громадську думку, культивуючи певні ідеї. Найбільшими корпораціями, які розповсюджують інформацію через інформаційні потоки, є: CNN, BBC, Rater, France Press, Acosiation Press.

Дата добавления: 2014-01-05