Стратегії втручання

Хоча соціальні працівники у різних службах та організаціях виконують різні ролі, їхні дії не випадкові, вони підпорядковані певній стратегії.

Стратегії втручання (інтервенції) - фахове поняття сучас­ної соціальної роботи. Проте його розуміння є знову ж таки неоднаковим.

В україномовній літературі стверджують, що стратегію втручання застосовують у випадку, коли клієнт не дає згоди, неспроможний самостійно вирішувати свою проблему [22].

Тоді як у західній літературі під стратегією втручання ро­зуміють загальні підходи до процесу надання допомоги, які були виділені в ході вивчення завдань, що їх виконують соціальні працівники у своїй щоденній діяльності [23]. Отже, друге тлумачення ширше за перше й, власне, більше відповідає суті соціальної роботи, тому далі в тексті стра­тегія втручання має друге значення.

Усі стратегії втручання мають на меті:

1)допомогти індивідам змінити своє життя;

2)допомогти поліпшити середовище, в якому функціо­нують люди.

Стратегії втручання поділяють на три типи:

1)пряме втручання, тобто безпосереднє надання послуг тим, хто їх потребує;

2)втручання, спрямоване на зміну системи, тобто дії щодо створення, підтримання або зміни тих інсти­туцій, у яких надають послуги клієнтам;

3)комбіноване або проміжне втручання, тобто таке, в якому використовують елементи як першого так і дру­гого типу втручання [24].

Усі стратегії втручання важливі й рівнозначні. Найпоши­реніші з них представлено в табл. 5.3. Вони певною мірою збігаються з уявленнями про ролі соціальних працівників (див. п'ятий розділ першої частини видання «Соціальна ро­бота»).

Як видно з табл. 5.3, відокремлення прямого втручання від втручання, спрямованого на зміну системи, є гнучким.

Таблиця 5.3. Стратегії втручання у соціальній роботі

Втручання, спрямоване на зміну системи

Пряме втручання

Пряме втручання, поєднане

з втручанням, спрямованим

на зміну системи

• Догляд • Ведення випадку/ соціально-психо­логічне консуль­тування • Навчання/настав­ництво • Зміна поведінки

  • Планування • Адміністрування • Збирання даних та управління • Оцінювання/до­слідження

• Сприяння (фасилітація) роботі групи

• Вулична робота

• Мобілізація

• Представництво і захист інтересів

• Консультування

• Допомога іншим фахівцям

Працівник може застосовувати в своїй роботі різні стра­тегії, «переключатися» з одного типу на інший упродовж тижня чи навіть години.

Наприклад, соціальний працівник американського універ­ситету, що відповідає за роботу зі студентами, котрі мають обмежені функціональні можливості, може впродовж дня:

- відвідати гуртожиток, вивчити потрібні документи й зустрітися з архітектором для обговорення нової систе­ми сигналізації в гуртожитку, де мешкають такі сту­денти (стратегія планування);

- переглянути результати опитування студентів стосов­но поведінки викладачів під час занять і провести дис­кусію з новими викладачами стосовно особливостей на­вчання студентів з обмеженими функціональними мож­ливостями (сприяння роботі групи);

- зустрітися зі студенткою, котра через погіршення стану здоров'я розмірковує над припиненням навчан­ня в університеті (соціально-психологічне консульту­вання).

Звичайно, в соціальній роботі трапляються випадки, ко­ли соціальні працівники спеціалізуються на одній зі стра­тегій, скажімо, на вуличній соціальній роботі чи на дослі­дженнях.

Наведені в цьому розділі стратегії не обов'язково мають одну-єдину, усталену, прийняту всіма назву. Кожна со­ціальна служба чи система соціальних закладів на власний розсуд обирає й називає свої стратегії. Так, стратегія догля­ду може йменуватися «соціальним патронажем», «догля­дом на дому», «соціальним супроводом», «медико-соціальним обслуговуванням» тощо.

Останнім часом в Україні спостерігається розвиток соціальної роботи, про що, зокрема, свідчить створення нових соціальних служб і центрів. Відповідно розширюєть­ся і репертуар стратегій соціальних працівників: від надан­ня надомних послуг у територіальних центрах для самотніх літніх та непрацездатних громадян - до здійснення кон­сультування у центрах соціальних служб для молоді; а та­кож інших традиційно визнаних у світі видів діяльності соціальних працівників - представництво інтересів клієнтів, впровадження вуличної соціальної роботи, проведення до­сліджень, які допомагають краще планувати соціальні по­слуги, тощо.

Процес соціальної роботи має свою логіку, адже він спря­мований на піднесення якості життя клієнтів соціальної роботи. Виділяють три підходи до процесу соціальної ро­боти: раціональний (цикл, що складається з кількох окре­мих послідовних фаз - початкового оцінювання, плану­вання, виконання, кінцевого оцінювання); покроковий (зміни здійснюють поступово, виходячи із ситуації, що склалася, й досягаючи на кожному етапі компромісу між суб'єктами соціальної роботи); практичний (виходить із розгляду засобів, придатних для конкретного випадку, та зобов'язань соціального працівника).

1. Методи соціальної роботи - певні межі, у яких соціальні працівники застосовують власні знання й визначають критерії ефективності своєї роботи. Існують численні класифікації методів соціальної роботи, що беруть за основу той чи інший показник, критерій, характеристику. До класичних методів належать: індивідуальна допомога, групова робота, робота в громаді.

2. У соціальній роботі інколи виділяють такі поняття, як «рівні соціальної роботи» та «соціальні технології». Але якщо перше поняття фактично збігається з класичними методами соціальної роботи, то друге викликає чимало заперечень, оскільки соціальну роботу важко звести до стандартних, одноманітних процедур і операцій вироб­ничого процесу, що становить певну технологію.

3. Стратегії втручання - це загальні підходи до процесу надання допомоги, які були виділені в ході вивчення завдань, що їх виконують соціальні працівники у своїй щоденній діяльності. їх поділяють на пряме втручання (догляд, соціально-психологічне консультування, нав­чання, зміна поведінки); втручання, спрямоване на зміну системи (планування, адміністрування, збирання даних, управління, дослідження) та комбіноване втручання (сприяння роботі групи, вулична робота, мобілізація, представництво інтересів, консультування, допомога іншим фахівцям).

Питання та завдання до теми:

2. 1. З чим Ви пов'язуєте існування різних підходів до визначення процесу соціальної роботи?

3. Як Ви розумієте сутність та особливості методів со­ціальної роботи?

4. Чи справді можливі технології у соціальній роботі?

Як, на Вашу думку, відрізнятиметься соціальна робота з

5. Дайте визначення методів та форм соціальної роботи. людьми похилого віку на різних рівнях (індивідуаль­ному, груповому, в громаді)?

6. Уявіть, що Ви допомагаєте матері, у якої дитина має розумову відсталість. Які стратегії втручання можуть бути доцільними в такому випадку?

Використана література та джерела інформації

1. НершогіЬ, О. Н., Ьагзеп, ]. А. Бігесі Зосіаі ^огк Ргасіісе: ТЬеогу апсі Зкіііз.- 4гЬ есІ.-Расіпс Сгоує: Вгоокз/Соіе РиЬ-1ізЬіп§ Сотрапу, 1993.- Р. ЗО.

2. Введення у соціальну роботу: Навч. посібник/ Семжіна Т. В., Грига І. М., Шевчук О. С. та ін.- К.: Фенікс, 2001.-С. 52, 56.

3. Практична соціальна робота / За ред. Картер П., Джеффса Т., Сміта М. К.: Пер. з англ.- К.-Амстердам: Асоціація психіат­рів України, 1996.- С. 20.

4. Там само.- С. 21.

5. Там само.- С. 21-22.

6. Нойфельд И. Методьі социальной работьі // Теория и практика социальной работьі: отечественньїй и зарубежньїй опит- М.-Тула, 1993- С. 135.

7. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник.-К.: УДЦССМ, 2002- С. 259-260.

8. Соціальна робота: Хрестоматія.- К.: УДЦССМ, 2001.-С. 252-265.

9. Введення у соціальну роботу.- Вказ видання.- С. 51.

10. Гуслякова А. Г., Холостова Е. И. Основи теории социальной работи.- М.: Інститут социальной работн, 1997.

11.Социальная работа: Пособие для студентов вузов/ Под ред. В. И. Курбатова.- Ростов-на-Дону: Феникс, 1999.

12. Тетерский С. В. Справочное пособие по социальной работе/ Под ред. А. М. Панова, Е. И. Холостовой.- М.: Юристі, 1997.- С. 85-86.

13.Соціальні служби - родині: Розвиток нових підходів в Украї­ні / За ред. Григи І. М., Семигіної Т. В.- К., 2002.

14.Словарь-справочник по социальной работе / Под ред. Е. И. Хо­лостовой.- М.: Юристі, 2000.- С. 314.

15.Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р.

16.Словник-довідник для соціальних працівників і соціальних пе­дагогів / За заг. ред. А. Й. Капської, І. М. Пінчук, С. В. Тол-стоухової.- К.: УДЦССМ, 2000- С. 110.

17. Шіюп К. Тпегареутіс Іпіегуепїіоп // ТЬе Віаск^еіі Епсусіо-ресііа о? Зосіаі %огк / Есі. Ьу Бауіез М.- Охїогсі: Віаск^еіі РиЬІІБпегз, 2000.- Р. 348.

18.Справочное пособие по социальной работе / Под ред. А. М. Панова, Е. И. Холостовой.- М.: Юрист-ь, 1997.-С. 109-118.

19.Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник.-С. 469.

20.Новий тлумачний словник української мови / Укл. В. Яре­менко, О. Сліпушко.- У 4-х т.- К: Аконіс, 1999.- Т. 4.-С. 519.

21.Теория социальной работн: Учеб. пособие / М. В. Ромм, Е. В. Андриенко, А. А. Осьмук, И. А. Скалабан и др.; Под ред. М. В. Ромма.- Новосибирск: Изд-во НГТУ, 2000.

22.Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник.-С. 99.

23. МапМІ В. К., ЗсЬгат В. Ап Іпггойисііоп ю Нитап 5ег-уісез: Роїісу апсі Ргасїісе.- Возіоп: Реагзоп Есіисаііоп, 2003.-Р. 109.

24.ІЬіа- Р. 94-95.

Дата добавления: 2014-01-05