Доповідь

Реферат

Реферат (лат. referre – «доповідати, повідомляти») – короткий виклад змісту одного або декількох документів з певної теми.

Реферати складають студенти вищих навчальних закладів, їх пишуть аспіранти й ті, хто готується до складання кандидатських іспитів з філософії, спеціальності, якщо немає публікацій.

Вибір теми реферату студенти здійснюють відповідно до тематики затвердженої на кафедрі та за погодженням з науковим керівником.

Виклад матеріалу в рефераті має бути коротким і стислим. У рефераті використовується стандартизована термінологія, значення якої зрозуміле з контексту.

Обсяг реферату визначається специфікою теми і змістом до­кументів, кількістю відомостей, їх науковою цінністю або практи­чним значенням.

Є багато видів рефератів, але науковці найчастіше мають справу з інформативними і розширеними, або зведеними рефератами.

Види рефератів:

- інформативний

- розширений, або зведений.

Досить поширеною формою оприлюднення результатів наукового дослідження є доповіді.

Доповідь – це одна з багатьох форм оприлюднення результатів наукової роботи, можливість за короткий термін «увійти» в наукове товариство за умови яскравого виступу. Це документ, у якому викладаються певні питання, даються висновки, пропозиції. Доповідь призначена для усного (публічного) прочитання та обговорення.

Розрізняють такі види доповідей:

1. Звітні (узагальнення стану справ, ходу роботи за певний час);

2. Поточні (інформація про хід роботи);

3. На теми наукових досліджень.

Наукова доповідь – це публічно виголошене повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання), одна із форм оприлюднення результатів наукової роботи.

Структура тексту доповіді аналогічна плану статті.

Алгоритм тексту доповіді:

– вступ;

– основна частина;

– підсумкова частина.

Тези (гр. «положення, твердження») - це коротко, точно, послідовно сформульовані основні ідеї, думки, положення наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої наукової праці.

Тези доповіді умовно складаються з двох частин: вступної частини і власне тез. У вступній частині коротко висвітлюється те, що стало основою для написання тез. Зокрема, вказується актуальність теми, зв’язок її з науковими програмами, мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження. У основній частині описуються основні теоретико-методичні положення, результати дослідження.

Тези повинні бути короткими і чіткими, висвітлювати основні положення роботи. Разом з тим, окремі тези повинні бути логічно пов’язані між собою шляхом послідовного висвітлення, розкриття основної ідеї.

Питання № 2. Організація та послідовність виконання науково-дослідної роботи студентів, магістрів і аспірантів

Важливим моментом є - оволодіти технікою написання наукових статей, монографій, рефератів, тез доповідей і підготовки доповідей на конференції так, щоб вони не лише відповідали вимогам жанру публікації (виступу), а й були відповідним чином сприйняті читачами і слухачами. Це висуває певні вимоги до логіки побудови доповіді чи статті, її форми, стилю і мови.

Зупинимося детальніше на особливостях роботи над підготовкою публікацій, рефератів та доповідей.

Підготовка, оформлення та техніка написання тексту публікації.

Підготовка публікації – процес індивідуальний. Одні вважають за необхідне лише коротко описати хід дослідження і детально викласти кінцеві результати. Інші дослідники поступово вводять читача у свою творчу лабораторію, висвітлюють етап за етапом, докладно розкривають методи своєї роботи. Висвітлюючи весь дослідницький процес від творчого задуму до заключного його етапу, підбиваючи підсумки, формулюючи висновки і ре­комендації, учений розкриває складність творчих пошуків. При першому варіанті викладу автор зважає на порівняно вузьке коло фахівців; користується ним при написанні монографії, статті. Він дає змогу краще оцінити здібності науковця до самостійної науково-дослідницької роботи, глибину його знань та ерудицію.

Існують відповідні методичні прийоми викладу наукового матеріалу:

1) послідовний

2) цілісний

3) вибірковий (частини, розділи пишуться окремо за будь-якою послідовністю).

Залежно від способу викладу різним буде темп і кінцевий результат.

1 спосіб: Послідовний виклад матеріалу - (зумовлює схему підготовки публікації: формулювання задуму і складання попереднього плану; відбір і підготовка матеріалів; групування матеріалів; редагування рукопису.)

Перевага цього способу полягає в тому, що виклад інформації здійснюється в логічній послідовності, що виключає повтори і пропуски.

Недоліком є - нераціональне використання часу (поки автор не закінчив повністю черговий розділ, він не може перейти до наступного.

2 спосіб: Цілісний спосіб - (написання всієї праці в чорновому варіанті, а потім обробка її в частинах і деталях, внесення доповнень і виправлень.)

Перевага полягає в тому, що майже вдвічі економиться час при підготовці білового варіанта рукопису.

Недолік – є небезпека порушення посладовного викладу матеріалу.

3 спосіб: Вибірковий виклад. – (часто використовується дослідниками.) В міру готовності матеріалу над ним працюють у будь-якій зручній послідовності. Але необхідно кожний розділ доводити до кінцевого результату, щоб про підготовці всієї праці її частиини були майже готові до опублікування.

Кожний дослідник вибирає для себе найпридатніший спосіб лдя перетворення так званого чорнового варіанта рукопису в проміжаий або біловий (остаточний).

Дата добавления: 2014-01-05