Алгоритм формування планувального рішення організаційно-технічного модуля

Класифікатор схем розміщення робочих місць у потоці

Для формування планувального вирішення модуля використовуються матриця користування класифікатором і класифікатор схем розташування робочих місць, які уточнені і доповнені відповідно до встановлених схем руху предметів праці між суміжними організаційними операціями.

Матриця користування класифікатором є набором кодів схем розташування суміжних робочих місць. У стовпці 1 представлено перелік пар суміжних операцій із різною кратністю робочих, для яких у стовпці 2 рекомендовано кілька варіантів схем розташування робочих місць.

У стовпцях 3-6 представлені коди варіантів схем розташування робочих місць із урахуванням кратності наступної організаційної операції від 1 до 4. Код схеми розташування робочих місць складається із чотирьох цифр.

Перші дві цифри відповідають кратності робочих суміжних операцій, наступні дві цифри – номеру варіанту.

Схеми розташування робочих місць встановлені за допомогою циклограм руху предметів праці між операціями із різною кратністю робочих.

Ланцюги переходів від циклограм руху предметів праці до схеми інтенсивності зв'язків і далі до схеми розташування робочих місць представлені на прикладі пар суміжних організаційних операцій із кратністю робочих "2-3" (рис. 8.2) і "3-2" (рис. 8.3).

Рис. 8.2. Циклограма руху предметів праці (а) і схеми інтенсивності зв'язків

(б - правильно, в - неправильно) між парами суміжних організаційних операцій з кратністю робочих "2-3". Варіанти схем розташування робочих місць із класифікатора схем розташування робочих місць (г)

Циклограмами є лінійні графіки:

- обробки предметів праці на організаційних операціях із різною кратністю робочих (у даних прикладах – "2" і "3");

- переміщення предметів праці до наступної операції.

Тривалість обробки предметів праці відповідно кратна 2τ і 3τ і на циклограмі вона позначена відрізками відповідної довжини. Після закінчення обробки предмети праці переміщаються до наступної операції. Передбачається, що робочі місця, на яких виконуються операції, розташовуються поряд і переміщення предметів праці здійснюють по міжстіллю. Тому час переміщення предметів праці рівний нулю і процес подачі позначений вертикальними стрілками.

Для визначення схеми інтенсивності зв'язків між організаційними операціями на циклограмі цифрою позначено: біля горизонтального відрізку – номер робочого, біля вертикальної стрілки – номер подачі предмету праці (рис. 8.2 а і рис. 8.3 а). Номери подач предметів праці зі штрихами (наприклад, 1 і 1') означають, що відбувається процес повторення подач предметів праці до тих же робочих – звідси і назва "Циклограма руху предметів праці".

Відповідно на схемі інтенсивності зв'язку біля вершини вказано номер робочого; біля стрілки, що визначає переміщення предмету праці, – номер подачі предмету праці (рис. 8.2 б, в і рис. 8.3 б, в).

Побудовані циклограми однозначно визначають наявність тільки одного варіанту схеми інтенсивності зв'язків між суміжними організаційними операціями (рис. 8.2 б і рис. 8.3 б). У цьому варіанті кількість зв'язків, що входять або виходять, однакова для кожного робочого організаційної операції. Тому із матриць і класифікатора виключені свідомо невірні схеми розташування робочих місць. Наприклад, для кратностей «2-3» і «3-2» із класифікатора схем розташування робочих місць (табл. 8.3) вибрано варіанти, представлені на (рис. 8.2 г і рис. 8.3 г).

Рис. 8.3. Циклограма руху предметів праці (а) і схеми інтенсивності зв'язків

(б - правильно, в - неправильно) між парами суміжних організаційних операцій з кратністю робочих "3-2". Варіант схеми розташування робочих місць із класифікатора схем розташування робочих місць (г)

Алгоритм формування планувального вирішення модуля складається із таких кроків:

1) виписується структурна формула ОТМ, представлена кратностями робочих на організаційних операціях. Наприклад, для ОТМ-1 (рис. 8.4) формула має вигляд 3-2-2-1-4;

2) формується набір кодів схем розташування робочих місць у модулі. Для цього із структурної формули беруться перші дві цифри і у стовпці 1 (табл. 8.1) знаходять відповідний рядок. Далі для пари суміжних операцій по стовпцю 2 вибирають номери варіантів. Потім для кожного отриманого варіанту у стовпцях 3-6 відповідно до кратності наступної організаційної операції визначають коди варіантів схем розташування робочих місць. Варіантів кодів схем розташування робочих місць для одного ОТМ може бути декілька.

Так, для ОТМ-1 є декілька варіантів кодів. Для прикладу з безлічі варіантів вибрано два:

1-й варіант – 3201 + 2206 + 2103 + 1406 (рис. 8.4 г);

2-й варіант – 3202 + 2208.

Як видно, другий варіант перервався на організаційній операції з одиничною кратністю робочих "1". Це означає, що для даного ОТМ-1 можливий тільки один варіант планувального рішення;

Рис. 8.4. Приклад формування планувального вирішення модуля:

а - структурна формула ОТМ-1, б - циклограма руху предметів праці між робочими організаційних операцій, в - схема руху предметів праці між робочими організаційних операцій, г - набір кодів схем розташування робочих місць, д - планувальне рішення

3) потім за отриманим набором варіантів кодів звертаються до класифікатора схем розташування робочих місць (табл. 8.3), в якому кожному коду відповідає певна схема розташування робочих місць. У представлених схемах класифікатора робочі місця, на які здійснюється передача вже оброблених предметів праці, затемнені. Планувальне вирішення модуля формується шляхом послідовного приєднання до останніх робочих місць із попереднього варіанта схеми перших робочих місць наступного варіанту схеми. Наприклад, для першого варіанту набору кодів формування планувального вирішення модуля виконують таким чином:

- за класифікатором (табл. 8.3) вибирають схеми розташування робочих місць відповідно до отриманих кодів;

- виконують приєднання робочих місць. Робочі місця, до яких приєднують, позначаються курсивом

3 201 2 206 2 103 1 406.

Тобто до схеми розташування робочих місць з кодом 3201 послідовно приєднали робочі місця, відмічені підкресленням. На рис. 8.4 д вони показані різним затемненням;

4) якщо у структурній формулі ОТМ кратність робочих не перевищує два, формується прямолінійне розташування робочих місць. При цьому робочі місця можуть розташовуватися перпендикулярно, або під кутом до лінії руху предметів праці (рис.8.1 а, в).

Для наочності рис. 8.4 доповнений циклограмою (рис. 8.4 б) і схемою (рис. 8.4 в) руху предметів праці. Таким чином, ОТМ перетвориться у планувальний модуль (ПМ). Для контролю правильність виконаного планувального вирішення модуля перевіряється зіставленням сумарної кількості розташованих робочих місць і сумарної кількості робочих у ОТМ.

Після розташування робочих місць відповідно до габаритів вживаного устаткування визначаються площі для всіх отриманих варіантів кодів. Перевага віддається варіанту планувального вирішення модуля із найменшою площею.

Якщо у результаті виконання усіх перерахованих кроків будуть сформовані варіанти планувальних рішень із прямолінійним та груповим розташуванням робочих місць, перевагу слід віддати першому, оскільки він вимагає менших витрат на установку устаткування.

Розташування сформованих модулів на плані цеху утворює планувальне вирішення потоку. Нанесення на планувальне рішення схеми взаємозв'язків між робочими місцями дозволяє отримати маршрутну схему потоку.

Планування швейного цеху виконують в масштабі 1:100, наносячи контури агрегатів і робочих місць. На міжстіллі агрегату вказують найменування виробу і кількість робочих, а на робочому місці – номер організаційної операції і вид робіт.

На плані цеху повинні бути нанесені устаткування для зберігання крою, готових виробів і виробів, підготовлених до примірки; пристрої для транспортування предметів праці; міжповерхові транспортні засоби тощо.

Дата добавления: 2014-01-05