Зони особливого режиму використання земель

Зони особливого режиму використання земель - території з обмеженим режимом використання, які встановлюються навколо військових об'єктів з метою їх фізичної охорони, а також захисту населення та територій від впливу таких об'єктів (таке визначення випливає із ч. 1 ст. 115 ЗК України, ст. З Закону України "Про використання земель оборони")[6].

Ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" відносить до зон особливого режиму використання земель прикордонну смугу. Правовий режим прикордонної смуги визначається Законом України "Про державний кордон України" (ст. 18, 22-24), а також постановою KM України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим".

Вже згаданою ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" передбачено, що навколо військових частин та оборонних об'єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об'єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.

Заслуговують також на особливу увагу обмеження прав на землю, що випливають із т. з. правил добросусідства.

Правила добросусідства

Правилам добросусідства спеціально присвячена ст. 103 ЗК України.

Стаття 103. Зміст добросусідства

1. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні
обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до
їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам
сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей
(затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення
тощо).
2. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані
не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють
власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок
використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
3. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані
співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав
на землю кожного з них та використання цих ділянок із
запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування
сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних
ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін,
встановлення, зберігання межових знаків тощо).

На думку П. Ф. Кулинича, "право добросусідства в суб'єктивному аспекті являє собою сукупність прав власників та користувачів земельних ділянок на найбільш повне, безпечне та комфортне користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення. Цим правам кореспондує сукупність обов'язків власників та користувачів сусідніх (суміжних) земельних ділянок, які полягають у зміні характеру чи припиненні здійснюваної ними діяльності, яка хоча не суперечить цільовому призначенню належних їм земельних ділянок, але негативно впливає на сусідів (сусідні земельні ділянки)" [7]. На його думку, право добросусідства в об'єктивному розумінні є інститутом земельного права [8].

Інші обмеження

Перелік обмежень, зазначений у Главі 18 ЗК України "Обмеження прав на землю" не є вичерпним. Його можна продовжити, виділивши також такі обмеження прав на землю:

- зони особливого режиму забудови - їх режим і порядок встановлення визначаються ст. 39 ЗК України, Законами України "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про планування та забудову територій", будівельними нормами та правилами: ДБН 360-92** "Планування та забудова населених пунктів", та ін.;

- водоохоронні зони, водозахисні смуги, берегові смуги водних шляхів - режим і порядок встановлення визначаються Главою 12 ЗК України, ст. ст. 87-93 ВК України;

- зелені зони - існування передбачене постановою KM України від 27.07.1995 № 557 "Про затвердження Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду", ГОСТ 17.5.3.01-78 "Охорона природи. Землі. Склад і розмір зелених зон міст";

- зони радіоактивно-забруднених територій - правовий режим і порядок встановлення визначені ст. ст. 169, 170 ЗК України, Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зони надзвичайних екологічних ситуацій - поняття, правовий режим та порядок оголошення територій зоною надзвичайної екологічної ситуації передбачені ст. 1 Закону України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації^-", актами про оголошення окремих зон надзвичайних екологічних ситуацій: напр., Указ Президента "Про оголошення територій у межах населених пунктів Болеславчик, Мічуріне, Підгір'я, Чаусове-1, Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області зоною надзвичайної екологічної ситуації" від 31.08.2000 № 2039, затверджений Законом від 05.09.2000 №1931.

Наведений перелік, поза сумнівом, не може вважатися вичерпним.

3. Загальна характеристика обтяжень прав на землю

Різновидом обтяжень земельних ділянок є

встановлення ренти (див. тему "Набуття та припинення права власності на земельні ділянки"),

емфітевзис та суперфіцій (див. тему "Право землекористування "),

сервітут (розглядається нижче в окремому питанні).

NB. Самостійно дивись Класифікатор обмежень та обтяжень у використанні земель

(Наказ Держкомзему від 29.12.2008р. № 643 « Про Класифікатор обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок»).

4. Земельний сервітут як окремий різновид обтяжень прав на землю

Дата добавления: 2014-01-05