Пухлини передміхурової залози

Діагностика.

Пухлини сечівника

Пухлини сечівника у чоловіків зустрічаються порівняно рідко. Виняток складають вірусні папіломи (гострокінцеві кондиломи) човноподібної ямки. Пухлини проксимальних відділів сечівника (папілома, рак, вкрай рідко – саркома) проявляються наступною симптоматикою: змінами струмка сечі, уретрорагією або ініціальною гематурією.

Діагностику здійснюють за допомогою уретрографії і уретроскопії, біопсії.

Лікування злоякісних пухлин комбіноване: резекція сечівника з видаленням регіональних (пахвино-стегнових і здухвинних) лімфовузлів, променева терапія (телегаматерапія) на ділянки колекторів лімфи та зону первинної локалізації пухлини. В занедбаних випадках – ампутація статевого члена з промежиною уретростомією.

Значно частіше пухлини сечівника зустрічаються у жінок, головним чином, в вигляді поліпа в ділянці його зовнішнього отвору. За мікроскопічною будовою поліп сечівника являє собою справжню пухлину доброякісного характеру (папілому, аденому) і по мірі свого існування може перероджуватись на злоякісну.

Симптоматика поліпа сечівника: кровотечі, розлади сечовипускання (затруднення при сечовипусканні, яке супроводжується його болісністю, розбризкуванням струмка сечі).

Поліпи, як правило, виявляють гінекологи і направляють хвору на консультацію до уролога. Важливо відрізняти поліп від схожого на нього пролапса (випадіння, випинання) жіночого сечівника, при якому його стінка легко вправляється.

Лікування поліпів і інших доброякісних пухлин жіночого сечівника оперативне: клиновидна або циркулярна резекція уретри в межах здорових тканин. Консервативні методи лікування поліпа жіночого сечівника, особливо припікання хімічними речовинами або електричним струмом, не лише не забезпечує цілковитого руйнування поліпа і не гарантує від рецидива, але й сприяє росту і малігнізації пухлини. Лише при найменших, м’яких і гладких поліпах можна утриматись від операції при умові регулярного спостереження.

Рак сечівника у жінок зустрічається рідко і також, головним чином, в ділянці його зовнішнього отвору. Лікування полягає в резекції уретри та регіональної лімфаденектомії в поєднанні з променевою терапією.

Доброякісна гіперплазія простати (ДГП), або аденома простати відноситься до найчастіших захворювань у чоловіків похилого віку.

Проведене в ряді країн світу (США, Великобританія, Данія, Австрія, Індія, Японія) дослідження продемонструвало збільшення виявлених випадків ДГП з 25% у чоловіків віком 40 років до 80% в 70 років. Соціальна значущість і актуальність цієї проблеми підкреслюється демографічними дослідженнями ВООЗ, які свідчать про значне зростання населення планети віком за 60 років, темпи якого значно випереджають зростання населення планети в цілому.

В етіології ДГП велику роль грає порушення гормонального балансу в похилому віці: зменшення продукції андрогенів яєчками приводить до посиленого вироблення гонадотропного гормона гіпофіза, а це в свою чергу – до аденоматозних розростань парауретральних залоз. Також має значення підвищення вмісту естрогенів, яке настає в чоловічому організмі з віком.

Дата добавления: 2014-01-05