Імена пристроїв

Система управління зовнішніми пристроями– це сукупність спеціальних програм, які називають драйверами. Кожен тип зовнішнього пристрою обслуговується індивідуальним драйвером. Драйвери стандартних зовнішніх пристроїв іноді зберігаються у ПЗП. Драйвери інших зовнішніх пристроїв на системному диску.

Основні функції операційних систем

Загальні положення про операційні системи

ОС доповнюють апаратні засоби. Вони складаються з програмних модулів, які дозволяють користувачеві керувати машиною, а також забезпечувати взаємодію програм з зовнішніми пристроями та одна з одною.

На сьогодні нараховується вже декілька десятків типів ОС для ПЕОМ. Найбільш розповсюджені та відомі з них є MS DOS, DR DOS, OS/2, UNIX, Linux, Windows, та їх версії.

ОС можна назвати інтелектуальними системами, тому що вони можуть оцінювати ситуацію та приймати рішення, або рекомендувати користувачу, які дії потрібно виконувати в тій чи іншій ситуації Взаємодія користувача з ОС здійснюється в діалоговому режимі. Тобто користувач задає команду ОС – система аналізує її і якщо вона вірна то виконує і т.д.

У складі усіх ОС ПЕОМ можна виділити три основних частини: командну мову, файлову систему, та систему управління зовнішніми пристроями, дивись рис. 3.1.

Командна мова – це набір команд, які вводяться користувачем з клавіатури, або за допомогою інших пристроїв, наприклад миші і негайно виконуються.

Команда – це зарезервоване службове слово, яке має свої правила запису (формат запису) і не може використовуватися з другою метою.

Таким чином, команда мова – це та частина ОС, яка здійснює підтримку взаємодії користувача з усіма ресурсами ПЕОМ. Частина ОС, яка здійснює аналіз та виконання команд користувача, називають командним процесором ОС.

2.2 Файлові системи

Файлова система – це сукупність програм, які забезпечують роботу з файлами та їх папками, а також, сама сукупність файлів та папок, які зберігаються на довготривалих запам’ятовуючих пристроях.

Файл – це сукупність інформації, яка зберігається на довготривалих запам’ятовуючих пристроях під одним іменем являється неподільною і сприймається ОС як єдине ціле.

Папка – це місце на довготривалому носії інформації, яке має ім’я, і в якому реєструються файли, або інші папки (підпапки). Папки ще називають каталогами або директоріями.

Кожен файл має свій ідентифікатор (позначка, яка притаманна тільки йому). Він (ідентифікатор) складається з двох частин: імені та типу файла.

Імена файлів можуть мати до восьми символів, складатись з літер латинського алфавіту, цифр і знаків ”мінус” та ”підкреслення”. Починатись імена повинні з літери.

Тип може включати до трьох, а іноді більше символів і складатись з літер, цифр і других символів, крім службових. Тип файла визначає користувач або програма, яка його породжує. Ім’я відокремлюється від типу крапкою. Тип файла ще називають розширенням файла. Тип файла не обов’язкова частина імені і може бути відсутня. Приклади імен файлів: qbasic.com; pascal.exe; otch_06.doc; stat_uch.

В ОС Windows, наприклад обмежень на довжину імені немає і в ньому можуть використовуватись літери різних алфавітів.

Кожен файл реєструється у папці (каталозі, директорії).

Папка таким чином буде мати зміст, тобто перелік файлів і папок (каталогів), які в ньому знаходяться (зареєстровані). Кожен файл характеризується: ім’ям, типом, розміром і місцем знаходження. У папці для кожного файла, які в ній зареєстровані зберігаються слідуючи дані: ім’я файла, тип, розмір, дата і час створення файла.

Практично у любій файловій системі можна виконувати такі дії над файлами та папками. Створювати файли та папки, переглядати зміст папки, копіювати файли, а іноді і папки, перейменовувати файли і папки, викликати файли та каталоги з диска в оперативну пам’ять, видаляти файл та папки.

В іменах файлів можуть використовуватись знаки замінювачі символів в імені це ” *” та ”?”. Імена файлів в яких використовуються знаки замінювачі “*” та “?” називають шаблонами імен файлів, тому, що в цьому випадку можна працювати з файлами, які мають однакові признаки імен.

Знак “*” – коли він використовується в імені замінює будь-яку кількість довільних символів, а знак “?” – будь-який, але тільки один символ.

Приклади:

В ОС для того щоб мати змогу працювати з пристроями комп’ютера і виконувати на них різні дії з файлами і папками, їм дають імена. Ми розглянемо з Вами деякі імена пристроїв, які використовуються в ОС MS DOS та Windows.

Як фізичні носії файлів найчастіше використовуються накопичувачі на гнучких, жорстких магнітних дисках та оптичні диски. Було прийнято присвоювати їм імена які складаються з однієї латинської великої літери після якої ставиться двокрапка. Наприклад: А:, В:, С:, і т.д.

Ім’я А: використовується для позначення гнучкого диску, який використовується звичайно для початкової загрузки операційної системи. Якщо є жорсткий диск йому присвоюють ім’я С: в основному він використовується для зберігання і загрузки операційної системи. Ім’я диска Н: використовується для оптичних дисків.

Для принтерів використовується ім’я PRN. Відеомонітор та клавіатура мають ім’я con (consol). Недійсному, умовному пристрою, як зараз кажуть, віртуальному присвоєно ім’я NUL.

Імена послідовних портів com1, com2, паралельних LPT1, LPT2.

Дата добавления: 2014-01-05