Аналізатори смаку , нюху , шкірної чутливості .

Становлення вестибулярного аналізатора в процесі онтогенезу. Особливості вестибулярних рефлексів у дітей. Зміни слухового аналізатору при старінні

І.Поняття про особливості основних аналізаторів людини.

До основних аналізаторів організму людини відносяться зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий та шкірної чутливості. Розвиток кожного аналізатору відбувається по різному. Наприклад, найраніше дозріває вестибулярний аналізатор, потім – нюховий, смаковий та шкірної чутливості, найпізніше – слуховий та зоровий. Тому розглянемо розвиток кожного аналізатору окремо.

Почнемо з зорового аналізатору, який надає майже 90 % всієї інформації, яка надходить з зовнішнього середовища. Як ми знаємо з анатомії та фізіології людини, око має 2 основні системи: оптичну (функція якої заломлювати світлові промені і фокусувати зображення на сітківці) і світло сприймаючу (функція якої сприйняти світлові промені, перевести їх в нервові імпульси та провести ці імпульси в відповідну зону кори головного мозку). Одже, коротко пригадаємо механізм зорового сприйняття.

Перед тим, як світлова хвиля досягає рецепторних клітин, розташованих у сітківці, промінь світла проходить через рогівку передньої камери ока, кришталик і скловидне тіло, які утворюють оптичну систему ока. На поверхні цих середовищ відбувається заломлення світла, або рефракція. Промені, які падають перпендикулярно до поверхні заломлюючого середовища, розповсюджуються по ній без заломлення, а всі решта заломлюються і сходяться в одній точці, яка називається фокусною точкою або фокусом.

Для одержання чіткого зображення головний фокус ока повинен бути на сітківці.

Оптична система ока має два основних пристосувальних механізми - зіницю і кришталик, які дозволяють регулювати інтенсивність світлового потоку і його напрямок.

Око не може чітко бачити різновіддалені предмети. Для того, щоб бачити чітко близько розташовані предмети, треба збільшити заломлюючу силу ока, а далеко розташовані - зменшити. Пристосування ока до бачення різновіддалених предметів називається акомодацією. Вона забезпечується кришталиком. Коли ми дивимося на далекорозташовані предмети, то циліарний м’яз розслаблюється і капсула стискає кришталик, що зменшує заломлюючу силу ока. При переведені погляду на близько розташовані предмети цей м’яз скорочується, капсула розтягується і завдяки власній еластичності кришталик стає більш опуклим. При цьому збільшується заломлююча сила ока і зображення фокусується на сітківці. Скорочення циліарного м’яза починається, коли предмет наближується на відстань 65 см, а максимальним буває при його розміщенні на відстані 7-14см від ока. Найменша відстань, при якій предмет сприймається оком чітко, називається точкою ясного бачення (у дітей 7см).

Зіничний рефлекс полягає у зміні діаметра зіниць при дії світла на сітківку, при конвергенції очних яблук та за деяких інших умов. Діаметр зіниці може змінюватись від 7,3 мм до 2 мм, а площина отвору - від 52,2 мм2 до 3,94 мм 2. Величина зіниці регулюється рефлекторно. Розрізняють пряму (світло і близько розташовані предмети викликають звуження зіниці, а темрява і далеко розташовані предмети - навпаки) та співдружну (больові подразники, страх, лють, переляк, асфіксія) реакцію.

Фоторецепторний орган людини - сітківка - є частиною мозку, що висунута на периферію. Сітківка побудована з кількох шарів клітин різних за формою і функцією:

1) епітеліальні клітини - містять чорний предмет фусцин, який поглинає промені, сприяючи чіткішому зображенню предметів;

2) палички і колбочки, або фоторецептори, - перетворюють енергію світла на нервовий імпульс; (Існують три типи колбочок: сині, червоні і зелені.)

3) біполярні нейрони - збирають інформацію від декількох фоторецепторів;

4) гангліозні клітини - збирають інформацію від декількох біполярних клітин;

5) горизонтальні та амакринові клітини зв’язують між собою біполярні та гангліозні клітини.

Механізм світлосприймання. У фоторецепторах міститься спеціальна світлочутлива речовина - пігмент. В паличках - родопсин, а в колбочках - йодопсин. Це речовини, які в своєму складі мають білок опсин і окислений вітамін А. Родопсин і йодопсин перебувають у фоторецепторах у неактивній формі. Під впливом енергії сонячних променів вони переходять в активну форму (розщеплюються) і змінюють проникність мембран фоторецепторів для Nа+, що спричинює виникнення рецепторного потенціалу. Останній підсумовуючись біполярними клітинами переходить у генераторний потенціал, а він в свою чергу акумулюється гангліозними клітинами і переходить в потенціал дії. Аксони гангліозних клітин утворюють зоровий нерв, який передає нервовий імпульс у зоровий центр, де відбувається його аналізування. У темряві відбувається ресинтез пігментів, але при гіповітамінозі вітаміну А у людини не відновлюється родопсин, що призводить до захворювання - курячої сліпоти (людина не бачить у темряві).

Сприймання простору відбувається завдяки таким механізмам:

1. Гострота зору - це мінімальний кут, при якому на площині дві точки сприймаються роздільно. Це відбувається у разі, коли їхнє зображення на сітківці буде припадати на дві збуджені колбочкоподібні клітини, між якими розташована одна незбуджена. Це буває тоді, коли кут між кришталиком і двома точками, які розглядаються дорівнюватиме 1 кутовій хвилині. Такий зір позначається одиницею - 1´.

2. Поле зору - це простір, що сприймається оком при фіксуванні зору на одній точці. Виділяють колірне (хроматичне) і безколірне (ахроматичне) поля зору. Поле зору обмежується: 1) стінками очної ямки; 2) будовою лицевого черепа; 3) залежить від розташування фоторецепторів і міри їхньої збудливості. Розміри ахроматичного поля зору: назовні ≈ 1000, досередини і доверху ≈ 600, донизу

≈ 650. Поле зору для кольорових об’єктів значно менше, оскільки вони сприймаються колбочками, що розташовані в центрі сітківки. Для кольорів поле зору різне: воно менше для синього та жовтого, ще менше для червоного і мінімальне для зеленого (20-400).

3. Глибина зору - оцінка відстані до предметів. Зображення в кожному оці падає на ділянки жовтої плями, всі точки якої розташовані на однаковій відстані від предмета, що розглядається. При об’єднанні в чутливих зонах кори великого мозку зображення з лівого і правого ока відбувається оцінка послідовності розташування предметів і точок. Так відбувається об’ємне сприймання предметів.

Сприймання рухів пов’язане з переміщенням зображення на сітківці. При цьому послідовно подразнюються окремі її рецептори. Коли предмет не рухомий, а рухається око, сприймання руху обумовлено імпульсами від пропріорецепторів, які передаються в ЦНС.

Вікові особливості зорового аналізатора:

Дата добавления: 2014-01-05