Економічна оцінка доцільності інвестування

На практиці використовують різні підходи до інвестування. Один полягає в реальному плануванні дій, спрямованих на досягнення конкретних цілей. Інший, діаметрально протилежний підхід, полягає в діях експромтом, коли рішення приймається на основі інтуїції. В умовах ринкової економіки проблема визначення доцільності інвестування базується на оцінці співвідношення доходу і ризику від реалізації інвестицій. Внаслідок рішень щодо інвестування на тривалий період виникає ризик щодо великих обсягів ресурсів, які впливають на майбутній розвиток підприємства, зазвичай забезпечують отримання доходу протягом декількох років. Тому рішення про доцільність інвестування є найважливішими рішеннями, які приймаються менеджерами.

Для прийняття рішень про інвестування менеджер повинен приблизно підрахувати обсяг та розподіл у часі грошових потоків, оцінити ризик інвестицій та розглянути очікуваний вплив проекту на прибутки підприємства. Можливі методи визначення доцільності інвестування включають як недискон- тні, так і дисконтні підходи до вирішення. Недисконтні моделі (розрахунок рентабельності та строку окупності інвестицій) не враховують зміну вартості грошей у часі, тоді як дисконтні моделі (визначення теперішньої вартості проекту, внутрішньої ставки рентабельності) докладно її розглядають. Процес прийняття рішень щодо доцільності інвестування передбачає проходження певних етапів.

Перший етап. Розрахунок суми початкової інвестиції (у разі реалізації реальної інвестиції). За умов реалізації фінансової інвестиції сума інвестиції визначається, відповідно до цілей інвестора (спекулятивні, захоплення компанії, посилення власного впливу на підприємства тощо).

Другий етап. Розрахунок доходу від реалізації інвестиції (інвестиційного доходу). Реальні інвестиції часто пов'язані з інвестуванням у довгострокові капітальні активи. За винятком землі, ці активи поступово амортизуються протягом їхнього життєвого циклу, тобто за час їх використання передбачається повернути вхідні інвестиції, і водночас очікується отримати прийнятну віддачу на вкладений капітал. Таким чином, менеджери підприємства перед прийняттям рішення щодо доцільності інвестування повинні вирішити, чи будуть відшкодовані вхідні витрати результатами від здійснення інвестування та чи забезпечать вони прийнятну віддачу. Хоча дохід від інвестування не обов'язково гарантований, саме його очікування спонукає інвестора вкладати кошти в інвестиційний проект. Дохід може розглядатися як винагорода за інвестування.

Інвестиційним доходом від реалізації реальної інвестиції вважається сума річного прибутку (П) у результаті, наприклад, нового будівництва, започаткування бізнесу або сума додаткового річного прибутку (∆П), яку отримає діюче підприємство в результаті здійснення, наприклад, реконструкції, модернізації тощо.

Величина додаткового річного прибутку визначається за формулою:

∆П = П1 – П0,

де П1 та П0 - річний прибуток підприємства відповідно "після" і "до" реалізації інвестиції.

Третій етап. Розрахунок показників економічної ефективності реальних інвестицій (застосування недисконтних моделей).

На цьому етапі можна скористатися такими показниками як рентабельність і строк відшкодування інвестицій.

Четвертий етап. Оцінка ризику інвестування, пов'язаного з фактором часу (з урахуванням концепції вартості грошей у часі) через застосування дисконтних моделей оцінки. Дисконтні моделі Використовують дисконтні грошові потоки, які є майбутніми грошовими потоками, приведеними до їхньої теперішньої вартості.

З часом вартість грошей змінюється під впливом таких чинників:

- інфляції: якщо темп інфляції вимірюється, наприклад, цифрою 5% на рік, то купівельна спроможність однієї гривні становитиме на кінець року 95,2 коп.:

А * 1,05 = В;

А * 1,05 = 1 грн;

А=1: 1,05 = 0,952 грн;

- ризику: ризик, або невпевненість у майбутньому, також зменшує вартість грошей. Вище цінуються ті гроші, що є сьогодні, ніж ті, які маємо отримати в майбутньому.

Рівень ризику залежить від характеру інвестицій та часу, на який розлучаємося з грошима.

Розрахунок базових показників для дисконтних моделей. Ставка дисконту (α) - процентна (або у вигляді коефіцієнта) ставка, яка враховує ризикованість інвестування і є процентною ставкою, що застосовується до майбутніх платежів або інвестицій з метою урахування ризику та невпевненості, пов'язаних із чинником часу.

Майбутня вартість використовується для розрахунків, наприклад величини депозитного вкладу до банку через певний період часу.

Для розрахунку майбутньої вартості використовують таку формулу:

n

Км = К * (1 + α),

де К – початкова вартість інвестицій;

Км – майбутня вартість інвестицій через n років;

α – ставка дисконту;

n – кількість років дисконтування.

Приклад 7.1. Обчисліть, якою буде величина депозитного вкладу до банку обсягом 100 грн через 3 роки за умов нарахування складних відсотків, якщо річна процентна ставка банку за депозитами становить 20 %?

Кінець 1-го року:

Км1 = 100 * (1 + α) = 100 * (1 + 0,2).

Кінець 2-го року:

Км2 = 100 * (1 + α) * (1 + α) = 100 * (1 + 0,2)2.

Кінець 3-го року:

Км3 = 100 * (1 + α)3 = 100 * (1 + 0,2)3 = 172,8 грн.

Нарахування відсотків на відсотки називається нарахуванням складних відсотків і передбачає нарахування відсотків не тільки на основну суму вкладу, а й на відсотки за попередній період. Таким чином, зароблені за попередній період відсотки реінвестуються і працюють на інвестора в майбутньому. Вартість, яка акумулюється на кінець інвестиційного періоду, визначена за процедурою нарахування складних відсотків, є майбутньою вартістю.

Для визначення строку, протягом якого сума вкладу збільшиться вдвічі за умов нарахування складних процентів, можна використати таку формулу:

Т = 72 / α,

де α – проценти.

У нашому прикладі сума вкладу до банку подвоїться через 3,6 року (72:20).

П'ятий етап. Урахування ризику інвестування. У галузі фінансів під ризиком розуміють можливість того, що абсолютна чи відносна величина прибутку на інвестицію буде менша очікуваної, тобто строк "ризик" означає можливість отримання небажаного результату. Інвестиційний ризик - це ймовірність відхилення фактичного інвестиційного доходу від його очікуваної величини. Ризик інвестування безпосередньо пов'язаний з очікуваною прибутковістю проекту, тобто більш ризиковані інвестиції повинні забезпечувати більш високий рівень прибутковості. Інвестор намагається мінімізувати ризик для певного рівня дохідності або максимізувати дохідність за умов певного рівня ризику.

Загальний ризик може походити з різних джерел. Оскільки всі ці джерела пов'язані між собою, фактично неможливо визначити ризик, зумовлений кожним окремо. Головними його видами є: діловий ризик, фінансовий ризик, пов'язаний з купівельною спроможністю; процентний ризик, ризик ліквідності, ринковий, випадковий ризик.

Дата добавления: 2014-01-05