Неекономічні методи мотивації

Про мотивацію цілями мова велася вище. Мотивація участю в справах організації передбачає, що працівникам надається право голосу при вирішенні ряду проблем, перш за все, соціального характеру; вони залучаються в процес колективної творчості, кон­сультування із спеціальних питань; їм делегуються права та відповідальність,

Нарешті, мотивація збагаченням праці полягає в наданні людям більш змістовної, важливої, цікавої роботи з широкими перс­пективами посадового та професійного зростання, яка дає можливість здійснювати контроль над ресурсами та умовами особистої праці.

До моральних методів стимулювання відноситься, перш за все, визнання, яке може бути особистим та загальним.

Суть особистого визнання полягає в тому, що працівники, які особливо відзначилися, згадуються в спеціальних доповідях ви­щому керівництву організації, представляються йому, отримують право підписувати документи, в розробці яких вони брали участь, персонально вітаються з адміністрацією у зв’язку із святами та сімейними датами. У нашій країні практика такого роду не отримала широкого поширення за винятком права особистого штам­па, яке надається найкращим майстрам та робітникам.

Загальне визнання полягає в широкому поширенні інформації про працівників у багатотиражних газетах, нагородженні почесними знаками, грамотами, внесенням імен працівників у спеціальні книги. Часто загальне визнання здійснюється не саме по собі, а супроводжується нагородженням преміями, цінними подарунками тощо.

Специфічними методами мотивації є похвала та критика.

Похвала повинна йти слідом за будь-якими гідними діями виконавців і навіть найдрібнішими результатами, отриманими ними, але обов’язково конкретними і такими, що сприяють досяг­ненню цілей організації. До неї висуваються такі вимоги, як дозованість, послідовність, регулярність, контрастність (необхідні перерви, бо при досить частому використанні цього методу його дія послаблюється). Відсутність похвали, особливо за добру працю, нещира похвала –демотивують, тому для підвищення її дії бажано мати об’єктивні критерії.

Критика, тобто негативна оцінка оточуючими недоліків у роботі, повинна бути, перш за все, конструктивною, стимулювати дії людини, спрямовані на їх усунення, і показувати на їх можливі варіанти. До правил її здійснення відносяться: доброзичливість, яка створюється за рахунок послаблення звинувачувального акценту, внесення елементів похвали, поважного ставлення до особистості людини, яку критикують; висловлювання зауважень у непрямій формі; аргументованість; відсутність категоричних вимог щодо визнання помилок; підкреслення можливості усунення недоліків і демонстрація згоди прийти на допомогу. Будь-яка критика повинна сприйматися як форма допомоги зі сторони в справі усунення недоліків, тому людина, яку критику­ють, не повинна ображатися на критику. Працівник повинен визнати недоліки та виправити помилки.

Ще одна форма мотивації, яка, по суті, об’єднує всі розглянуті вище, – просування по службі, яке дає і більш високу заробітну плату (економічний мотив) і більш цікаву та змістовну роботу (організаційний мотив), а також відображає визнання авторитету особистості (моральний мотив).

У той же час цей спосіб мотивації є внутрішньо обмеженим: в організації не так багато посад високого рангу; не всі люди можуть керувати і не всі прагнуть цього.

Дата добавления: 2014-01-05