Source: U.S. Department of Energy, 2004

Джерело: Harris, J. M., Roach, B. The Еconomics of Global Climate Change: Figures and Tables // http://ase.tufts.edu/gdae. 06.10.2009.

Особливості проблеми зміни клімату:

· невизначеність. В той час, як вчені згідні, що концентрація парникових газів зростає, вплив її на температуру та клімат залишається невизначеним. Про це свідчать різні оцінки зміни температури, економічних збитків, змін в економічній системі та впливу на добробут.

· нелінійність і неповоротність шкоди. Нелінійність трапляється, коли зміна однієї величини спричиняє непропорційну зміну іншої. Це означає, що після досягнення певного граничного значення, подальше підвищення температури спричиняє колосальні збитки. Неповоротність змін означає, що хід подій неможливо повернути, принаймні протягом доступного людині часового інтервалу.

· тривалий інтервал планування. Оскільки затрати будь-яких дій сьогодні лягають на нинішнє покоління, а доходи - на майбутні, то ми стикаємося із проблемою рівності між поколіннями у безпрецедентному масштабі. При такому тривалому періоді надзвичайно важливими стають зміни технології, росту населення та споживання.

· тривалий період інвестицій. Кожна країна зробила довготривалі інвестиції у міста, підприємства, ферми, порти... Деякі з цих інвестицій неможливо змінити без значних втрат: неможливо пересунути міста, що розташовані на березі моря. Для диверсифікованого с/г перехід на вирощування інших культур вимагає менших витрат, ніж для недиверсифікованого. Тобто людство пристосувалося до нинішнього клімату, і витрати пристосування до іншого можуть бути величезними.

· інерція кліматичної системи. Атмосферні концентрації забруднювачів у більшій мірі визначають ступінь потепління, ніж величина викидів. Концентрація змінюється повільніше. Це означає, що коли вплив цього на суспільство стане помітним, може не залишиться часу для дій. Дуже важко визначити величину і час впливу, перш ніж він стане відчутним.

· глобальний масштаб.

· регіональні особливості. Ймовірно, що вплив на різні країни може бути різним: деякі з них можуть постраждати від потепління (затоплення, збитки у сільському і лісовому господарстві), інші - виграти, принаймні у деяких секторах економіки (зменшення витрат на опалення, приріст врожаю).

· велика кількість парникових газів, що мають різний вплив на потепління. Разом з тим виявлено, що сполуки сірки зменшують радіацію, відображаючи її.

· важливість величини чистих викидів: концентрація залежить не стільки від загальних викидів, скільки від чистих викидів (слід брати до уваги поглинання парникових газів лісами та інші можливості).

· ефективність і справедливість. З економічної точки зору, наскільки зменшити викиди є питанням ефективності (оскільки досягнення відповідного рівня викидів підвищує чистий добробут), але хто платить - це питання рівності. Тут вирішують не економісти.

Изменение климата, 2001 г. Обобщенный доклад. Оценка Межправительственной группы экспертов по изменению климата // http://www.ipcc.ch/pdf/climate-changes-2001/synthesis-syr/russian/question-1to9.pdf. - 132 с.

2. Економічний аналіз проблеми

Проблема глобального потепління пов’язана з такими вигодами і витратами:

Для визначення витрат, пов’язаних із скороченням викидів, використовуються два альтернативних підходи:

1) підхід “down-top” “знизу догори”, відповідно до якого визначаються додаткові затрати на перехід від існуючої до “найкращої” технології, що дозволяє зменшити викиди.

2) моделювання економічних втрат, або підхід “top-down” “згори донизу”, коли загальний продукт економіки залежить від затрат енергії, а енергія залежить від дозволеного викиду вуглецю. Підхід передбачає оцінку за величиною втрат продукції.

Франк Акерман дослідив порівняння річних витрат на негайну діяльність, яка за розумних, помірних реальних витрат дає можливість зменшити викиди, (1% від ВВП) і ціни бездіяльності для США.

3. Політика і механізми протидії змінам клімату

3.1. Політичні підходи до регулювання проблеми

Изменение климата, 2001 г. Обобщенный доклад. Оценка Межправительственной группы экспертов по изменению климата // http://www.ipcc.ch/pdf/climate-changes-2001/synthesis-syr/russian/question-1to9.pdf. - 132 с. - С.46.

Існує низка чинників, які обмежують практичну реалізацію екологічної політики:

· Фінансові обмеження.

· Прагнення країн зберегти конкурентоспроможність на міжнародному ринку. Міркування збереження конкурентоспроможності на міжнародному рівні стримують країни від одностороннього впровадження податків, які збільшують витрати галузей, які діють на міжнародному ринку. Крім того, це може також суперечити діючим міжнародним угодам в галузі торгівлі. На рівні підприємств і галузей як податки, так і ринкові дозволи негайно впливають на їхній стан. Підприємства змушені переглядати свої технології та джерела енергії. Деякі з них опиняться в гіршому становищі.

· Політика уряду, що здійснюється в інших напрямах (регіональна або соціальна політика). Прикладами є субсидії на споживання викопного палива (стосуються регіональної або соціальної політики), які збільшують викиди, а також зобов’язання енергогенеруючих компаній використовувати лише паливо вітчизняного виробництва; пряме урядове втручання шляхом планування або суспільної власності також впливають. Деякі форми короткострокового урядового втручання є виправданими (фінансування окремих ринків нових технологій, демонстраційних проектів, початкові субсидії). Такі важелі неминуче порушують ринки, тому їх застосування має бути ретельно обґрунтованим.

· Невизначеність. З одного боку, необхідні негайні дії. З іншого боку, наше розуміння впливу людської діяльності на довкілля постійно покращується, розробляються кращі технології для його зменшення. По мірі накопичення знань і покращення технологій витрати досягнення екологічних цілей зменшуються. Це означає, що гнучка реалізація політики в часі може зекономити витрати.

Це політика, про яку не пошкодуєш, навіть якщо на неї потрачено кошти. Підхід, який базується на ідеї, що проблема глобальних кліматичних змін пов’язана з іншими критично важливими екологічними проблемами і проблемами розвитку.

Механізми протидії змінам клімату

· Діяльність національних і міжнародних НУО

· Міжнародні політичні рамкові угоди (Кіотський протокол)

· Дії бізнесу, енергетичних компаній, фінансових інститутів

· Зміна способу життя

3.2. Економічні інструменти розв’язання проблеми

Основні економічні важелі для регулювання проблеми:

· Податок на викиди та податки на споживання енергії та вміст вуглецю. Це найпопулярніший інструмент контролю за викидами. Справляння такого податку супроводжується низкою проблем. Викиди парникових газів часто неможливо виміряти. Якщо не оподатковуються безпосередньо викиди, то “другим кращим” рішенням є оподаткування енергії. Однак податки, прийняті в односторонньому порядку певною країною, можуть буди дуже важкими для галузей, що конкурують на міжнародному ринку. Тому часто такі галузі звільняються від податків. Часто передбачається також, що доходи від екологічних податків повинні використовуватися у інших секторах економіки, в основному для зменшення безробіття, тобто досягнення подвійних дивідендів. Використання терміну “податок на вуглець” є не точним, оскільки існує ряд інших газів, що спричиняють парниковий ефект. Головною проблемою є міжнародна гармонізація податків, яка є необхідною для того, щоб вони правильно відображали рівень екологічних витрат.

· Ринкові дозволи. Альтернативою податкам є ринкові дозволи. При консенсусі щодо загального рівня викидів права на викиди можна було б розподілити між країнами. В межах країни уряд був би відповідальним за розподіл ліміту між національними джерелами. Але проблема розподілу квот є надзвичайно складною, вона передбачає розв’язок проблеми рівності, оскільки від того, наскільки рівним (справедливим) є розподіл, залежить успіх програми. Початковий розподіл може здійснюватися через аукціон або відповідно до питомих викидів, що приймаються за базу, або відповідно до рівня забруднення, що сформувався історично. Для ефективного зменшення викидів необхідно створити міжнародний ринок дозволів. Предметом дебатів залишається роль уряду та міжнародних організацій у встановленні такого ринку.

· Звільнення від податків. Цей інструмент дуже часто застосовується по відношенню до оподаткування використання земель. Так, в Італії та Франції система звільнень від податків дуже добре розроблена, вона стимулює відновлення лісу та інші види використання земель, що продукують позитивні екологічні ефекти.

· Компенсації та стимули. Компенсації можуть надаватися фермерам та власникам лісових земель з тим, щоб стимулювати виробництво екологічних товарів і послуг. Цей інструмент сприяє відновленню лісу та якості ландшафтів. Компенсація надається як плата за втрачений доход від альтернативного використання земель або відшкодування витрат діяльності по відновленню лісу.

· Гранти для технологічних інновацій. Ці гранти стимулюють наукові дослідження і запровадження нових технологій.

4.Міжнародна співпраця у справі захисту клімату

5.Інструменти залучення потенціалу лісових екосистем

"Керівні вказівки…"

Обсяг депонування вуглецю визначається як щорічний приріст деревини (з врахуванням надземної частини і грунтового вуглецю) за мінусом обсягу рубок, пожеж, інших втрат деревини. Вся зрубана деревина негайно вважається викидом СО₂. Весь експорт деревини певної країни вважається її викидом.

Особливі одиниці обліку.

Оскільки поглинання СО₂ екосистемами має свою специфіку, для обліку введено спеціальні Одиниці Абсорбції (ОА). Облік ОА ведеться окремо від інших одиниць Кіотського протоколу, що слугують для обліку викидів. ОА слугують для обліку всієї лісогосподарської діяльності. Ними можна торгувати, але з окремим обліком в національних реєстрах країн. Їх використання є обмеженим.

Головні невирішені питання – облік зрубаної деревини.

Вся зрубана упродовж року деревина вважається викидом, хоча лише частина її спалюється або розкладається.

Дата добавления: 2014-01-05