Як нас вчать бути чоловіком та жінкою?

День у день нас переконують у тому, що між чоловіками і жінками велика відмінність. Кажуть, що буцімто ми походимо з різних планет. Доводять, що у нас різний хімічний склад і різна будова мозку, різні гормони. Пояснюють, що різниця в анатомії обумовлює відмінність наших доль. Запевняють, що ми по – різному мислимо і керуємося кожний своїм голосом моралі; що нам властиві неоднакові манери розмовляти й слухати одне одного.

Можна подумати що йдеться про різні види, скажімо, про омарів і жирафів чи про марсіан і мешканок Венери, нас інформують про те, що жінки й чоловіки не лише спілкуються в різний спосіб – вони й мислять, відчувають, сприймають, реагують, відповідають, кохають, потребують та оцінюють по – різному. Космічного масштабу диво та й годі, що ми ще розуміємо одне одного!

Однак незважаючи на такі міжпланетарні відмінності, ми працюємо в тих самих організаціях, навчаємося в тих самих аудиторіях, читаємо ті ж самі книжки й отримуємо однакові оцінки. Мешкаємо в типових будинках, готуємо і їмо такі самі страви, читаємо одні газети й дивимося одні і ті самі телевізійні програми.

Відомо, що чоловіками та жінками не народжуються, а стають. Стають у процесі виховання, під впливом соціального оточення, яке соціалізує стать, перетворюючи істоту з певною біологічною належністю у стать психічну.

Хто і як соціалізує стать? Уже за простою відповіддю на запитання'' "Хто народився хлопчик чи дівчинка? " криється чітко закарбована в приписи по- ведінки конкретна програма статевого виховання.

Найбільш важливі напрямки статевої програми соціалізації дитини, визначені вченими.

По-перше, встановлено, що дорослі по-різному будують характер розмови, залежно від статі дитини. Це стосується не тільки батьків, а й усіх старших, хто оточує дитину. До дівчинки - ласкавий, ніжний, заспокійливий тон, для хлопчика - бадьорий, нижчий за тембром, заохочувальний до активності та змагання. Різна інтонація - різний ступінь вимогливості щодо поведінки та гри.

По-друге, зафіксовано, що дівчинці дістається значно більше погладжувань, обіймів, поцілунків від дорослих, ніж її одноліткові-хлопчику.

По- третє, для дівчаток обираються ніжніші кольори, м'які, пухнасті, округлі іграшки, для хлопчиків - яскраві, помітні здалеку та тверді іграшки з жорсткими каркасами.

По-четверте, функціональне призначення іграшок та ігор для хлопчиків та дівчаток не просто різне за характером, а іноді й діаметрально протилежне. Конструктори, автомобільна техніка, словом, усе те, що рухається, крутиться, вкручується та викручується, гуде та свистить, призначено для хлопчиків. Для дівчаток пропонують те, що можна пригорнути, прикрасити, заховати, доповнити, укомплектувати.

Замислимося над сюжетами дитячих ігор. Чи часто можна побачити, що хлопчики граються з ляльками, а дівчатка з машинами чи зброєю? Такі випадки трапляються хіба що в ранньому дитинстві, не затьмареному прискіпливим нав'язуванням дорослими своїх уявлень про хлопчачі та дівчачі іграшки. Уже в 5-6-річних малюків чітко сформовані уявлення про те, які ігри для хлопчиків, а які -для дівчаток. Дівчатка грають у лікаря, школу, доньок-матерів, а хлопчики - у солдатів, міліцію, прикордонників, війну. Психологи вважають, що в дівчаток, як правило, однотипні іграшки, у хлопчиків вони різноманітніші за формою та призначенням. Чи не в цьому витоки протиставлення у виборі жіночих та чоловічих ролей в дорослі роки? Чи добровільно обирають іграшки та ігри діти, чи дорослі чинять на них тиск? Психологічні спостереження показали: саме дорослі нав'язують малечі ігри та іграшки за ознакою статі.

В одному експерименті, що проводився в дитсадку, хлопчикам та дівчаткам пропонувалися статево-нетипові іграшки. Хлоп'ята із задоволенням гралися - і ляльками, а дівчатка -машинками. Гру перервали саме батьки, за поведінкою яких спостерігали вчені. Побачивши своїх синів та доньок за «дивними» іграми і мами, і тати реагували приблизно однаково: "А чим це ти займаєшся? ", "Що це з тобою? ", "Ану, кинь ці дурниці, грайся нормально!"

Ось так. Хто, на вашу думку, був особливо незадоволений - мами чи батьки? Повторивши ситуації з іншими групами дітей, психологи дійшли такого висновку: саме татусі сприйняли "жіночі" заняття своїх синів як загрозу для їхньої чоловічності. То ж чи можна буде в майбутньому звинувачувати вже дорослих чоловіків, які виростуть з цих хлопчаків, за небажання доглядати власних дітей, за черствість?

Дорослі по-різному спрямовують і регулюють поведінку хлопчиків та дівчаток. Вони не заохочують дослідницьку та конструктивну поведінку дівчаток, їхнє прагнення дізнатися про іграшку більше, розібрати її, застосувавши не за призначенням. Що стосується хлопчиків, то тут дорослі, навпаки, схвалюють нетрадиційні способи гри, інтерес до механізмів функціонування іграшок. Хлопчиків заохочують до змагань, перемог, конкуренції. Вияв агресії, чи то словесної, чи фізичної, грубе поводження аби досягнути мети часто сприймається як норма, тим часом подібна поведінка дівчинки всіляко критикується та засуджується.

Дітям постійно ще змалечку говорять про їхнє майбутнє, різне призначення в сім''ї та суспільстві. Хлопчиків, як правило, орієнтують на кар''єру, соціальні ролі в професійній, громадсько-політичній сфері: "Учися, синку. Дивись, і вийдеш у люди, станеш президентом" (бізнесменом, генералом. політиком, вченим). Для доньок рольові орієнтації обмежуються створенням власної сім''ї, характеристиками майбутніх побутових обов''язків, зокрема господарчих та виховних: "Запам'ятовуй, як мама робить салатик, готуватимеш такі смачні страви, коли одружишся" (навчишся шити, вишивати, в'язати, підтримувати чистоту у квартирі, доглядати власних дітей).

Якщо і йдеться про професійні ролі, то обмежуються вони сферою освіти, куль-

тури, медицини чи обслуговування: будеш артисткою, художником, моделлю, кравчинею, перукарем. Якщо хлопчиків орієнтували на проходження служби у силових структурах, на вироблення фізичної сили і психологічної витривалості, на досягнення успіху "в праці і в бою", то майбутнє дівчинки у кращому разі змальовують так: "Ось закінчиш школу, вивчишся, вийдеш заміж, народиш дітей " і, нарешті, діти підсвідомо ототожнюють себе з поширеними в певному суспільстві моделями жіночої та чоловічої поведінки. Жінка - керівник підприємства, політик, менеджер, міліціонер, військовослужбовець залишається в нашому суспільстві настільки рідкісним явищем, що на неї часто вказують пальцем, проводжають поглядом.

Юнакам та дівчатам було запропоновано написати твір про себе через 10 років. Завдання так і називалося: "Мені 26 років, я вже... "Старшокласники мали описати свою майбутню професію, освіту, сімейний стан, кількість дітей у сім''ї, свій громадсько-політичний статус, платню, житлові умови, обов''язки в родині, характер подружніх взаємин, психологічний портрет шлюбного партнера, подальші життєві плани тощо.

Які тенденції було виявлено? По-перше, установку на соціальну нерівність чоловіків та жінок в уявленні про себе через 10 років. Звичайно, високий рівень домагань юнацтва щодо соціального та матеріального статусу є цілком зрозу- мілим, проте пояснити його тільки оптимістичними сподіваннями юнаків та дівчат було б помилково. Адже за бажаним особистісним статусом ("я вже керую відомою фірмою " або "ми з чоловікові мешкаємо у шикарній квартирі", "у мене цікава, з високою платнею робота ", "відпочинок проводимо на відомих курортах" тощо), криється інфантилізм (байдужість) уявлень про сходження до кар''єри (навіть у мріях, фантазіях) без праці та здобуття освіти і кваліфікації, лише завдяки "манні небесній". Більшість опитаних дівчат орієнтувалися на високий заробіток майбутнього чоловіка, не розраховуючи на свій внесок у сімейний бюджет, тим самим приречуючи себе на економічну залежність від чоловіка.

Питання до аудиторії:

Дівчата ви б хотіли б бути все життя економічно залежні від свого майбутнього чоловіка?

Хлопці, а ви б хотіли б все життя виконувати лише роль гаманця?

Можливо ваша майбутня дружина варта значно більшого чим просто гарна домогосподарка?

Чи цікаво вам буде прожити все життя з дружиною яку лише цікавлять побутові справи?

Своє майбутнє дівчата бачать таким: "Я займаюся дітьми, господарством, спортом, а мій чоловік нас забезпечує"; "Я прикрашаю життя свого чоловіка, який дбає про мене і дітей "; " Я зберегла свою струнку статуру та молоде обличчя і створюю дома гарну атмосферу "; ''Я в гарному атласному халатику, який підкреслює мою вроду, подаю вранці йому каву в постіль, а потім займаюся дітьми "...

Переважна більшість опитаних юнаків та дівчат дивляться на своє недалеке майбутнє крізь призму подружніх та батьківських ролей. При цьому орієнтація на традиційну сім'ю характерна для більшості опитаних; "Чоловік дбає про матеріальне забезпечення сім'ї любляча дружина, - про домашнє господарство "; "Я як господиня дому налагоджую побут та створюю затишок, а мій чоловік думає, де взяти гроші".

Не слід ігнорувати той факт, що статеворольові приписи вносяться у свідомість безпосередньо під час спілкування вчителя з учнями. Як батьки так і педагоги привчають дівчаток і хлопчиків до думки, що вони є різними особистостями як нині, так і в майбутньому. Так, у фіксованих психологами ситуаціях спілкування школярів, коли хлопчики та дівчатка бралися за нетипові для них справи (секретом для дорослих було те, що ця діяльність спеціально нав'язувалась дітям експериментаторами), вчителі вимагали від школярів, щоб вони займалися "своїми" справами. Як це виглядало на практиці?

- Треба вимити ці дошки для стендів. Відійдіть, хлопці, віддайте відра та ганчірки дівчатам. Це - не чоловіча справа!

- Нас просять розставити стільці по колу. Хлопці, приступайте до роботи Дівчатка, поступіться хлопцям, це - їхні обоє'язки. А ви краще прикрасьте столи.

- Хлопці, про що ви там шепочетеся? Я ще такого не бачила. Якби ви були дівчатками, я б ще вас зрозуміла, але ж ви - не жінки.

-Дівчатка, відійдіть від цих снарядів, облиште насадки! Ще не вистачало, щоб хтось підірвався. Ви що, хлопці, щоб нарощувати собі м 'язи?

-Дівчатка, беріться за приготування бутербродів. Хлопці, ваша допомога буде зайвою, ви в цьому нічого не тямите. Принесіть лише пляшки з колою і не плутайтеся під ногами.

Відомо, що вчителі по-різному спілкуються з учнями та ученицями не тільки в позаурочний час, а й на уроках. Американські психологи виявили, що вчителі приділяють втричі більше уваги на прояви пізнавальної активності хлопчиків, ніж дівчаток. Особливо це стосується оцінки знань та інтересів у сфері природничих, особливо фізико-математичних наук. Учителі відповідають в першу чергу на запитання хлопчиків. Якщо в хлопчика не має готової відповіді, вчителі активізують їхнє мислення проблемними запитаннями, навідними підказками, тим самим орієнтуючи їх на досягнення успіхів. Вважається, що учениці повинні знати навчальний матеріал, а учні-розуміти його, бути переконаними в його істинності. Словом, першу скрипку на уроках грають представники сильної статі... Таке викривлення педагогічної уваги зумовлене знову ж таки усталеним статевим стереотипом, що дівчатка мають більші здібності до гуманітарних дисциплін, а хлопчики - до точних наук. По-різному ставляться вчителі і до оцінки академічних успіхів учнів та учениць. Якщо дівчинка має посередні знання, кажуть, що у неї бракує здібностей. Якщо не встигає хлопець, кажуть, що йому бракує терпіння, посидючості. Не випадково більшість хлопчиків з низькими оцінками лишаються впевненими у собі, мають позитивний образ Я, адже всі навколо тільки кажуть, що якби він та з його здібностями взявся за себе, то ого-го-го, куди там відмінницям-дівчатам до нього...

По-різному реагують вчителі і на порушення правил поведінки учнями та ученицями.

Вигуки з місця, незначні порушення правил поведінки дівчатками, як правило, строго засуджуються вчителем. Водночас бійки, міжособистісні з’ясування сто- сунків серед хлопчаків часто лишаються поза увагою вчителя, бо сприймаються як належне, мовляв, на те вони й хлопці. І навіть, якщо педагог і карає бешкетників, то робить це у формі окрику, погрози тощо. Від батьків хлопці очікують стусана чи підпотиличника, від вчителя - сердитого окрику. Дівчаток і батьки, і вчителі карають не так. Їм, як правило, пояснюють провину, аргументують необхідність для блага дівчинки у майбутній материнській ролі бути чемною, вихованою, уважною до потреб інших людей. Така різна система заохочень і покарань, коли в хлопчиків підтримують дух змагань, наполегливість у досягненні мети, а дівчаток орієнтують на пристосування, адаптування, невтручання в хід справ, нагадуючи їм про морально-етичні основи людських взаємин, також поглиблює відмінності у психології хлопчиків та дівчаток.

Справу завершують засоби масової інформації - газети, журнали, радіо- програми, а особливо - телебачення. Левова частка різної поведінки чоловіків та жінок зумовлена змістом комерційної реклами. Саме вона підказує нам не тільки де, що і за скільки купити, як це застосовувати в побуті, але й хто це повинен робити - він чи вона... Телеекран робить це так майстерно, що ми і не здогадуємося, кому завдячуємо за те, що хатня робота, як і сторіччя тому назад, вважається і понині суто жіночою справою. Чи помічали ви, яка стать рекламує побутові товари - праски, відбілювачі, пральні порошки. стандартні засоби для миття плит, раковин, туалетів тощо? У переважній більшості жінки. Якщо ж у рекламному ролику з'являється чоловік, то він або ж ілюструє дію ліків, які запопадливо пропонує йому жінка (дружина або аптекарка), або висловлює своє ставлення до якості рекламованого товару, озвучує, дає, так би мовити, технічні характеристики продукції, повчаючи слабку стать.

Згадаймо те, що повсякчас лине з телеекрану:

Вона: Мій чоловік обожнює піцу. А мені лишаються тільки плями...

Він: Не хвилюйтеся. Вам допоможе "Vanish"...

Стать є первинною категорією, якою ми починаємо характеризувати будь- яку людину, дорослу чи дитину. Чим менше ми знаємо людину, тим більша роль статевих стереотипів, що опосередковують її оцінку.

В одному експерименті дорослим пропонували спостерігати за грою та по- ведінкою дошкільнят, статеву належність яких неможливо було визначити за їхнім вбранням та зачісками. Виявилося, що малюків, які виявляли більшу самостійність у грі, а особливо непосидючість, агресивність, егоїзм, ідентифікували як хлопчиків. Якщо ж дитина шукала захисту у виховательки, боялася зробити самостійні кроки, щоб подолати перепону на шляху до іграшки, яка її цікавила, або плакала чи тулилася до інших дітей, дорослі вважали дівчинкою.

Несподіваними виявилися судження дорослих, яким пропонували охарактери- зувати поведінку дітей, стать яких експериментатори умисно вказували непра- вильно. Виявилося, що дітей, яких психологи представили як дівчаток (насправді ж то були хлопчики), характеризували як боязких, нерішучих, невпевнених у собі тощо, здатних допомогти іншому, виявити турботу, лагідність. Дітей же, яких представили хлопчиками (насправді то були дівчатка), сприймали рішучими, сміливими, здатними згуртувати інших дітей, нав'язати свою гру. змагання тощо.

Про що свідчать ці досліди? По-перше, про те, що статева належність у свідомості людини тісно пов''язана з певними очікуваннями статевовідповідної поведінки. Коли дитина активна та непосидюча, це сприймається як норма поведінки для хлопчика і як відхилення від неї для дівчинки.

Щоб проілюструвати абсурдність деяких статеворольових очікувань, психологи провели експеримент. Було взято поширений стереотип: "Представник чоловічої статі має право на компліменти прекрасній статі". "А якщо поміняти статі місцями?" - запропонували вчені. Сказано - зроблено. У людних місцях міста з'явилися групки дівчат з двох-трьох чи більше осіб, які моделювали типово чо- ловічу поведінку залицяння до жінок: "Погляньте на цього красунчика, - де- монстративно зверталась одна з дівчат до своїх подруг. - Яка статура, який торс!" "Сідниці також спокусливі, - підтримувала її інша. - Гей, хлоп'ятко, куди ти так поспішаєш, не хочеш з нами пітии?" і т.п. Кінокамери, які фіксували реакції чоловіків, невинних жертв - об 'єктів сексуальних домагань жіноцтва, дали змогу показати емоції сильної статі. Вони були настільки шоковані ненормативною статеворольовою поведінкою, що не знали, як повестися, втрачали дар мови, а то й тікали від "переслідувачок". А ті не робили нічого дивного, всього-навсього імітували типово чоловічу поведінку залицяння... То чому ж реакція чоловіків виявилася такою гострою?

Спробуймо розібратися, які чинники "примушують" громадську думку орієнтуватися на певні норми, моделі статевовідповідної поведінки, вірити в те, що саме вони і є тим бажаним ідеалом "виміру" маскулінності - чоловічий та фемінності – жіночий.

Які установки щодо чоловіків та жінок с найпоширенішими? Щоб з'ясувати їх у різних за віком людей, варто скористатися методом незакінчених речень, завершення яких проектує суб'єктивне ставлення до типових рольових моделей та якостей поведінки. Наприклад:

Справжні чоловіки повинні...: приховувати свої переживання, бути лідерами, незалежними ні від кого. фізично витривалими, вольовими, вміти заробляти для сім'ї багато грошей, не базікати, не бути сентиментальними, не розкисати тощо.

Справжнім жінкам личить бути акуратними, терплячими, ніжними, мудрими, емоційними, схильними до пліток, небайдужими до подарунків, тендітними, не бути політиками, без нахилів керівника тощо.

Пропонуємо аудиторії закінчити такі речення:

Найголовнішим у житті жінки є…;

Найголовнішим у житті чоловіка є...;

Чоловік пишається дружиною, якщо вона...;

Дружина пишається чоловіком, якщо той...;

Жінка найкраще може виконувати таку роботу, як...;

Найкраще для жінок бути на таких посадах, як...;

Найкраще для чоловіків обіймати такі посади, як...;

Ідеальні зовнішні дані для жінки - це...;

Ідеальні зовнішні дані для чоловіка - це..;.

Всі чоловіки…;

Всі жінки..

Правда та міфи в оцінці чоловіків і жінок

Міфи

Реальність

Чоловіки — більш его­їстичні, товстошкірі, пиха­ті, нездатні до співпережи­вання.     Тільки жінка може бути вседержителькою миру та злагоди в сім'ї, суспільстві. У чоловічій природі закла­дено войовничість   Одна жінка — баба, дві баби — базар. Жінки—балакучі, язи­каті істоти, пліткарки, які не вміють тримати язика за зу­бами. Справжні чоловіки небагатослівні     Жінки емоційніші, вразливіші, мають слабшу нервову систему, тому як щось — у сльози. Слабка стать частіше підвладна психічним розладам, депре­сивним та тривожним ста­нам, більш схильна до само­губств.   Бабина дорога — від печі до порога. Хатня ро­бота, виховання дітей — прерогатива жінок. Чоло­вік у кращому разі може допомогти дружині. Домашній затишок—спра­ва рук жінки   Щастя жінки неможливе без сім'ї та дітей. Ніщо не може замінити жінці щастя материнства та подружньо­го життя. Чоловік здатний реалізувати себе поза сім'єю, занурившись у роботу.     Чоловіки прагнуть сек­су, жінки — кохання. Чоловіки частіше зра­джують, ніж жінки. Вони сексуальніші, схильні упа­дати за кожною спідницею. Жінки люблять вухами, чо­ловіки — очима

Чоловіки здатні до співчуття та співпереживання не менше, ніж жінки. От тільки зовні вони не завжди виказують свої почуття, адже змалечку їх привчали кон­тролювати та тримати це в собі.   Статистика злочинів, скоєних чоловіками і жінками, засвідчує: прояви фізичної агресії у сильної статі набагато частіші, що є підставою для висновків про чоловічу войов­ничість та мілітаризм. Саме соціальне оточення часто про­вокує та схвалює чоловічу агресивність, силу та вміння постояти за себе, вважаючи їх центральною складовою мужності. За відповідних обставин жінки також можуть ви­являти брутальність, агресивність, здатні скоїти вбивство   Статевих відмінностей у рівнях вербальної актив­ності дорослих не виявлено. Відмінність простежуєть­ся лише в змісті спілкування, його експресивності. Жін­ки більше орієнтовані на передачу ставлення до події, чоловіки — на саму подію.   Психологи не зафіксували статевих відмінностей в особливостях спілкування чоловіків та жінок.   Поріг емоційної чутливості не має статевих меж. Куль­турні традиції призвичаюють чоловіків не вика­зувати емоції, приховувати сльози, носити свої пережи­вання в собі. Слабкодухі жінки — не рідкість, чимало є і слабкодухих чоловіків. Психічні розлади, що виникають через зрив вищої нервової діяльності, трапляються як серед чоловіків, так і серед жінок. Якщо деякі розлади характерніші для чоловічої статі (наприклад, розлад з дефіцитом уваги та гіперактивністю чи з виклично-агре­сивною поведінкою тощо), то інші частіше трапляються у жінок (наприклад, розлад зі страхом розлуки чи зале­жна особистість тощо). Ряд психічних розладів, у тому числі депресія, посттравматичний синдром трапляються як серед чоловічої, так і жіночої популяції. За показника­ми суїцидальності статеві групи відрізняються лише в рамках вікових меж. У підліткові та юнацькі роки більш схильні до самогубств жінки, у похилі—чоловіки   Жодна стать не має природних схильностей до опікувальної, обслуговуючої діяльності. Статевотипізо-ваний розподіл праці характерний для патріархальних взаємин. Партнерський тип шлюбних стосунків побу­дований на взаємозамінності виконання сімейних ролей. Виконує домашню роботу не той, хто жіночої статі, а той, хто має вільний час. Морально-психологічний клі­мат сім'ї залежить від домінуючих настроїв обох—чо­ловіка та дружини. Маскулінна лінія поведінки чолові­ка в сім'ї часто обертається диктатом не тільки над жін­кою, а й дітьми.   Материнство — провідна сфера самореалізації жін­ки, подарована природою. Проте не кожна жінка здат­на народити дитину, не кожній вдається створити сі­м'ю. Не кожному чоловікові судилося стати батьком та сім'янином. Проте життя таких жінок та чоловіків може бути наповнене цікавою професійною, громадсько-культу­рною діяльністю, яка надає простір для самореалізації   Об'єктивні психологічні та фізіологічні закономір­ності сексуального збудження, його суб'єктивний пере­біг однаковий у чоловіків та жінок. Чоловіки, на відміну від жінок, проявляють більшу терпимість до позашлюб­них та тимчасових сексуальних зв'язків. Якщо більшість чоловіків є гетеросексуальними, то з якою статтю вони зраджують? Як для чоловіків, так і для жінок секс одна­ково важливий, хоча подвійна зайнятість жінки, яка при­зводить до хронічної фізичної та психічної перевтоми, може значно притлумлювати статевий потяг.

Перелік стереотипів можна продовжувати до нескінченості. Кожний може додати до цього переліку відомі йому з дитинства.

Справді, чому чоловік має бути обов''язково вищим у парі? Можливо, високий жінці імпонує чоловік нижчого зросту? А чому тільки жінка має турбуватися про наслідки сексу? Адже сексуальна функція - парна. Чому матеріальний добробут повинен лежати на плечах чоловіка? Бувають життєві обставини, коли вигідніше, щоб жінка просувалася по щаблях кар'єри, а чоловік доглядав за дітьми. Чому чоловік має бути витривалим, сильним, розвивати атлетичну статуру, а жінка - слабкою, тендітною, кволою, беззахисною? Невже атлетична статура, загартованість жінки стане на заваді її привабливості? Чому більшість стереотипів обмежують, принижують жінку''?

Оскільки стереотипи є досить ригідними, стійкими утвореннями, що мало змінюються протягом десятиріч, то їхній зміст відображає характер тих статеворольових установок, які були притаманні патріархальному устрою сім''ї, який декларував вторинність, меншовартісність жінки. Звідси їхня спрямованість на слабку стать.

То ж яку - позитивну чи негативну роль виконують статеві стереотипи? Не забуваймо, що вони ґрунтуються на викривлених уявленнях про стать і статеві ролі. Вони гальмують насамперед самореалізацію кожного з нас. У сучасних жіночих журналах традиційні "церква, кухня, діти" замінені тотожними сферами - як вийти заміж, як звабити чоловіка, як схуднути, як спекти чи зварити, як прикрасити дім тощо. Ці рецепти трансформуються в стиль життя - оновлений за формою, але традиційний за змістом. Він орієнтує на такі самі обслуговуючі ролі, на створення комфорту для себе, для чоловіка, для дітей, без занурення у соціальне життя, політику, культуру, Погортайте "Натали" чи "Лизу"...

Зміни в сфері статевих ролей часто приголомшують похилих людей, поро- джують страх та розгубленість молодих, що виросли в традиційній сім'ї. Осо- бливо гостро проблеми статевих аспектів взаємин постають перед неповними сім'ями, а також перед дітьми, які виховуються в школах-інтернатах. Хлопчики та дівчатка, які не мають змоги спостерігати дружні, партнерські стосунки в сім'ї, процес виконання татом та матір''ю своїх батьківських та соціальних ролей, часто асимілюють ті взірці та стереотипи, які пропагують мас-медіа. (А вони, як відомо, перебувають у полоні традиційного розподілу ролей).

Реклама з телеекранів, шпальт газет, журналів, щитів, плакатів, проспектів насаджує стереотипи, які боляче позначаються на самопочутті жінок та взає- минах статей. Рекламодавці експлуатують молодість жінки, її красу, тіло, сексуальність, щоб привернути увагу до товару. Чи часто можна побачити обличчя літньої жінки в рекламі споживчих товарів чи косметики? Ні, його майже не показують, хоча жінка поважного віку по-своєму гарна. Промінчики зморшок на її обличчі якнайкраще могли б проілюструвати почуття задоволення тим чи іншим товаром, продуктом чи послугами.

Виховуючись на стереотипах, що цінність жінки в її красі та молодості окремі чоловіки аж до старості шукають подругу, орієнтуючись лише на параметри талії, бюсту та стегон. Чи не трагікомічними виглядають домагання вже не молодих, із сивими скронями чоловіків, відвідувачів клубів знайомств які в анкеті про себе вказують, що чекають на зустріч "по-перше, з молодою по- друге, стрункою, по-третє, гарною, по-четверте... ". І лише на одному з останніх місць - "щоб мала хороший характер".

Інше рекламне повідомлення експлуатує стереотип призначення жінки збу- джувати та задовольняти сексуальні потреби чоловіка. Молодить жінку її ста- тура, обличчя, ноги, хода, мова тіла - все стає органічною частиною рекламо- ваної продукції. Жіночі принади стають об'єктом маніпулювання з єдиною метою - вигідно продати товар.

Як у відомому анекдоті про чоловіка, що замовив по каталогу пральну машину. Коли ж йому доставили товар, він здивувався:

- А де ж жінка?

- Яка?

- Та, що демонструвала машину у роботі.

Така "пропаганда" жіночого призначення є неприпустимою. Які кроки слід зробити в напрямку зміни стереотипів про сильну та слабку статі? Це - вироблення нових підходів до розуміння психології, мислення, взаємин статей. Це здатність сприйняти багатовимірність чоловічого та жіночого начал в особистості.

І на закінчення бесіди, ми вживаємо, керуємся доволі знайомими, поширеними фразами, часто незадумуючись над їх істиністю. Не давайте собою маніпулювати. Наприклад:

Юнак Якщо ти кохаєш мене по справжньому, то доведи це!	Кохання та секс – не тотожні поняття. А ти, як я розумію, хочеш використати моє кохання, щоб тільки добитись сексу?
Юнак Твоя відмова говорить про те, що ти не хочеш мати зі мною міцних тривалих стосунків!	Саме я хочу мати тривалі стосунки, тому не хочу поспішати. А на які стосунки сподіваєшся ти, коли так поспішаєш?
Юнак Я знаю що ти також цього хочеш, але соромишся сказати	Насправді соромишся ти, бо навіть секс називаєш „цим”. А я не соромлюсь тобі сказати, що із сексом насправді потрібно почекати
Юнак Не бійся я з тобою	Насправді страшно буде потім, коли виявиться небажана вагітність чи якесь захворювання.
Юнак Не набивай собі ціну!	Якщо ти мене оцінюєш, як якусь річ, то я в тобі дуже помилилась.
Юнак Мої друзі мені навіть не вірять, що, зустрічаючись стільки часу, ми не займаємось сексом.	Дякую за відвертість. Виявляється, наші стосунки – це прикольна тема для обговорення з друзями і секс тобі потрібен тільки для того, щоб вони більше не дивувались.
Юнак Ти хочеш втратити мене?	Краще втратити тебе сьогодні, ніж спокій на все життя.
Юнак Подумай! Ти своїми руками розбиваєш наше кохання.	Вчора ти казав, що ніщо і ніхто не розіб’є нашого кохання. Може, між нами і не кохання?
Юнак Ти будеш мені вдячна за ці прекрасні хвилини	А я не вимірюю наші стосунки хвилинами. На жаль, я помилилася, очікуючи від тебе вічного кохання.
Дівчина Ти справжній мужик! Я так хочу тебе, довірся мені.	Скільки ти говорила цю фразу? роль н-ного і не останнього у житті жінки – це не моя роль.
Дівчина Я беру на себе все, любий. Ти тільки розслабся і насолоджуйся.	Вибач, але ми з тобою, мабуть не сумісні. Тобі потрібен мужчина – маріонетка, а я не такий.
Юнак Давай поєднаємось в одне тіло назавжди!	Не перебільшуй. Ти насправді хочеш поєднатися на 10 хв, а що буде потім тобі байдуже.

Додаток до лекції (використовувати під час проведення теми)

Підтвердіть або спростуйте наведені судження:

1. Дівчатка слухняніші, ніж хлопчики.

2.Дівчатка гуманніше ставляться до довкілля (тварин, природи).

3.Хлопчики краще можуть вирішити проблемну ситуацію і мислять логічніше.

4.Хлопчики здібніші до математики і природничих наук, дівчатка - до гумані­тарних.

5.Для хлопчиків важливо виділитись з-поміж інших.

6.Дівчата чутливіші психологічно до атмосфери, в якій вони живуть, близько до серця приймають біль і страждання інших.

7.Дівчатка вміють краще висловлювати свої думки, ніж хлопці.

8.Дівчатка прив'язаніші до дому і батьків, ніж хлопчики.

9.Хлопчики краще орієнтуються в просторі і на незнайомій території.

10.Хлопчики агресивніші за дівчаток.

11.Дівчатка менш активні у спорті та іграх.

12.Дівчатка ласкавіші і поблажливіші за хлопців.

13Дівчаток легше переконати, ніж хлопців.

14.Хлопчики винахідливіші у використанні предметів та інструментів.

15.Дівчатка боязкіші і тривожніші за хлопців.

16.Дівчатка частіше страждають від уявних комплексів неповноцінності, ніж хлопці.

Дата добавления: 2014-01-05