Тепло як екологічний фактор

Тепло є необхідною умовою існування рослин. За його участю здійснюється метаболізм, морфогенез, ріст і розвиток рослин. Пог­линання води та мінеральних солей відбувається за певних тем­ператур грунтового середовища. Ферментативна активність, фотосинтез, дихання, проростання насіння і спор також відбувається тільки за певного температурного режиму, який має велике зна­чення для розвитку і формування продуктивності агрофітоценозів.

Основним джерелом тепла на нашій планеті є енергія соняч­ного випромінювання. Розрізняють два типи теплообміну:

Ø інсоля­ційний (денний),

Ø радіаційний (нічний).

Інсоляційний тип теплообміну характеризується частковим розсіюванням сонячної радіації, внаслідок відбиття її від молекул повітря та часткового поглинання його. До поверхні ґрунту дохо­дить 50% сонячної радіації, з яких близько 10% відбивається в атмосферу. А решта трансформується в теплову енергію, зумовлюю­чи теплообмін між поверхневими шарами ґрунту. Такий тепло­обмін має виняткове значення для розвитку рослин, оскільки поверхневі шари є сферою кореневого живлення, а в надземних – розміщені органи космічного живлення.

Географічний розподіл рослин на Землі тісно пов'язаний з розподілом тепла, що знаходить своє відображення в умовному розчленуванні нашої планети на широтні кліматичні зони і верти­кальні висотні пояси. На території Землі в напрямку від екватора на північ і південь виділяються, за Г. Вальтером (1968), шість ботаніко-географічних зон: екваторіальна, тропічна, субтропічна, перехідна, помірна та арктична (антарктична).

Температурний режим змінюється у широтному і висотному напрямках. У горах зі збільшенням висоти на кожні 100 м над рів­нем моря температура повітря знижується на 0,5 °С. Зміна темпе­ратури зі зміною висоти над рівнем моря одержала назву висот­ного градієнта. Вимірюється він величинами 0,4-0,7 °С залежно від географічної широти.

Тепло відіграє формотвірну роль у процесах росту й розвитку рослин. У ході адаптації рослин до теплового режиму (у поєднанні зі світловим, водним і повітряним режимами) в них сформувались певні анатомо-морфологічні пристосування і відбулися зміни фізіолого-біохімічних процесів. Зокрема, такі особливості як інтен­сивний ріст дерев у висоту, швидка мінералізація підстилки, а та­кож глянсуватість листків, поява кутикулярного шару, опушення тощо, спрямовані на захист рослин від низьких і високих темпера­тур. Наприклад, у високогір'ї, де мало тепла, рослини низькорослі, приземкува­ті, розеткові. Завдяки інтенсивному росту тісно зближених пагонів з вкороченими міжвузлями формуються подушкоподібні форми – всередині яких тепліше, ніж ззовні.

Росли­ни, здатні розвиватися в широкому температурному діапазоні, називають евритопними, у вузькому – стенотопними.

Температури, за яких забезпечується своєчасне і нормальне протікання фізіолого-біохімічних процесів у рослин протягом онто­генезу, називають оптимальними. За цих температур рослини пов­ніше засвоюють азот і зольні елементи, досягають високої продук­тивності.

Крайні низькі та крайні високі температури, за яких ще збері­гається життєвість рослин, називають відповідно мінімальними та максимальними. За межами цих температур існування рослини припиняється.

Кожний вид може рости й розвиватися в певних межах температур.

Дата добавления: 2014-01-05