Управління інвестиційним портфелем банку

6.1. Класифікація та функції портфеля цінних паперів банку

Банківський портфель цінних паперів — це сукупність усіх придбаних та отриманих банком цінних паперів, право на власність, користування та розпорядження якими належить банку.

Портфель цінних паперів банку формується для одержання доходів у вигляді процентів, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів.

Перегляд структури активів на користь портфеля цінних паперів може бути зумовлений двома групами чинників.

Недоліки кредитного портфелю	Переваги портфеля цінних паперів
висока ризикованість, оскільки кредити — найризикованіша частина активів банку;	генерування доходів;
диверсифікація портфеля активів, що має на меті зниження ризиків;
низька ліквідність — надані кредити не можуть бути швидко повернені тоді, коли банку необхідні грошові кошти;	підвищення ліквідації банку;
зниження податкових виплат;
можливість використання як застави;
повне оподаткування доходів за кредитними операціями за ставками податку з прибутку промислових підприємств;	поліпшення фінансових показників діяльності банку, оскільки цінні папери в цілому мають вищу якість порівняно з іншими активами;
забезпечення гнучкості портфеля активів, так як за рахунок цінних паперів можлива швидка реструктуризація балансу банку;
обмежене застосування методу географічної диверсифікації кредитного портфеля, особливо для малих і середніх банків, що погіршує загальну якість активів.	стабілізація доходів банку незалежно від фаз ділового циклу: коли відсоткові ставки на ринку знижуються, дохідність цінних паперів зростає, і навпаки.

Здебільшого банк формує портфель цінних паперів для досягнення однієї із таких цілей: а) максимізація прибутків; б) підтримка ліквідності; в) зниження ризику.

Характеристика інвестиційного портфелю та портфелю цінних паперів банку

Параметри	Інвестиційний портфель	Портфель цінних паперів
Формування	в результаті проведення інвестиційних операцій	в результаті проведення інвестиційних та фінансових операцій
Склад	фінансові та реальні інвестиції	фінансові інвестиції та боргові зобов’язання у формі цінних паперів
Функції	одержання доходів у майбутньому в будь-якій формі	генерування доходів, підтримка ліквідності, зниження ризику, стабілізація загальних доходів банку, забезпечення гнучкості всього портфеля активів

Нормативи інвестування характеризують використання капіталу банку для придбання акцій, корпоративних боргових зобов’язань, вкладень в асоційовані та дочірні компанії.

Згідно з діючими в Україні нормативними вимогами [9] бан­ки мають право здійснювати прямі інвестиції за рахунок власних коштів і від власного імені лише на підставі письмового дозволу НБУ, окрім випадків коли:

сума інвестиції становить не більше 5 % регулятивного капіталу банку;

юридична особа, в діяльність якої інвестуються кошти, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;

регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, встановленим НБУ.

Норматив	Формула	Нормативне значення
Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)	Відношення суми коштів, інвестованих на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожним емітентом, до регулятивного капіталу банку	Має не перевищу­вати 15 %
Норматив загальної суми інвестування (Н12)	Відношення суми коштів, що інвестуються (придбання акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком будь-якої юридичної особи у портфелях банку на продаж та на інвестиції, а також вкладення в асоційовані та дочірні компанії), до регулятивного капіталу банку	Має не перевищу­вати для універсаль­них банків — 60 %, клірінгових — 10 %, інвестиційних — 90 %.

Характеристика видів портфелів банку

Портфель	Склад	Оцінюються
Торговий портфель	Боргові цінні папери та акції, придбані банком для отримання прибутку від короткотер­мінових коливань ринкової ціни цих інструментів.	оцінюються за справедливою вартістю, Обертаються на активному та високоліквідному ринку
Портфель на продаж	Боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру тримати до настання дати погашення; цінні папери, які банк готовий продати у зв’язку зі зміною ринкових відсоткових ставок, виникнення потреби у ліквідних коштах, наявності альтернативних напрямів інвестування; акції та боргові цінні папери, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість; фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, які придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання; інші цінні папери, придбані для продажу до настання дати їх погашення	Оцінюються за справедливою вартістю; за собівартістю (акції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо); за амортизованою вартістю (боргові цінні папери, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо).
Портфель до погашення	Боргові цінні папери з фіксованими платежами (або платежами, які можна чітко визначити) та фіксованими строками погашення, які банк має намір та здатність утримувати до строку погашення для одержання процентних доходів	Оцінюються за собівартістю, яка включає номінальну вартість, дисконт або премію (сума збільшення чи зменшення номінальної вартості), суму накопичених процентів на дату прид­бання. Комісійні витрати та інші витрати, пов’язані з придбанням цінних паперів, теж включаються до собівартості через збільшення (зменшення) суми премії (дисконту) на дату їх придбання.
Портфель інвестицій в асоційовані та дочірні компанії	Пайо­ві цінні папери емітентів, які відповідають визначенням асоційованої чи дочірньої компанії банку, за винятком тих цінних паперів, які придбані та утримуються банком виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання.	Оцінюються за вартістю, визначеною з урахуванням змін загальної величини власного капіталу емітента (крім тих, що є результатом операцій між банком та емітентом цінних паперів) та частки інвестора в чистому прибутку (збитку) об’єкта інвестування за звітний період (Метод участі в капіталі).

Характеристика типів портфелів цінних паперів банку

Портфель	Мета	Склад	Примітка
Портфель росту	нарощування капіталу інвесторів	акції; приватизаційні папери; папери, що засвідчують право власності на паї; інші цінні папери з невизначеним доходом.	значна частина прибутків спрямовується на поповнення капіталу, а проценти, доходи, дивіденди виплачуються власникам у невеликому розмірі або взагалі не виплачуються
Портфель доходу	одержання високих поточних надходжень	ощадні сертифікати, облігації, привілейовані акції, казначейські зобов’язання	відношення стабільно отримуваного доходу до ринкової вартості цінних паперів, що входять до його складу, вище за середньоринкове значення, ринкова вартість такого портфеля зростає повільно
Портфель ризикового капіталу	отримання надприбутків за рахунок прид­бання акцій, приватизаційних паперів, векселів у момент, коли вони різко недооцінені на ринку	цінні папери і паї молодих компаній, що проводять на ринку агресивну стратегію швидкого розширення (деривативи)	спекулятивний портфель, який формується для перепродажу цінних паперів, тільки-но ринкові ціни на них почнуть зростати. Такий портфель характеризується високим рів­нем ризику
Збалансований портфель	нарощування капіталу, отримання високого доходу, підтримка ліквідності	цінні папери зі швидко зростаючою ринковою ціною, високоприбуткові цінні папери, а також низькоризикованих та високоліквідних цінних паперів (як правило, казначейських зобов’язань уряду)
Спеціалізований портфель	за окремими критеріями (портфель короткострокових цінних паперів; портфель середньо- і довгострокових паперів з фіксованим доходом, сформований з облігацій; галузевий портфель, який складається з цінних паперів емітентів однієї галузі; портфель іноземних цінних паперів; портфель державних цінних паперів — облігації уряду та місцевих органів влади, казначейські зобов’язання)

Цінний папір відноситься до певного портфеля залежно від таких чинників:

¨ наміри інвестора під час придбання тривалість періоду та мета придбання;

¨ характеристики цінного папера, такі як ліквідність, дохідність та наявність активно діючого ринку;

¨ фактичний період зберігання у портфелі банку.

Для обґрунтування рішення про належність цінного папера до того чи іншого портфеля менеджмент банку за кожним видом придбаних паперів заводить справу, в якій має відображатися така інформація:

¨ сума й обсяг емісії цінного папера за номінальною або ринковою вартістю;

¨ оцінка фінансового стану емітента;

¨ наявність та кількість брокерів, банків або інших установ, які забезпечують постійне (майже постійне) котирування;

¨ рішення менеджменту щодо рівня ліквідності ринку для даного цінного папера.

У разі зміни намірів банку щодо придбаних цінних паперів або їх характеристик (зміни в фінансовому стані емітента, рівні ліквідності ринку тощо) цінні папери можуть переводитись з одного портфеля до іншого.

1. Цінні папери з торгового портфеля можуть бути переведені до портфеля на продаж:

у разі зміни намірів та здатності банку утримувати боргові цінні папери для отримання прибутків від короткотермінових коливань їх ринкової ціни;

якщо неможливо достовірно визначити справедливу вартість таких цінних паперів.

2. Цінні папери з портфеля на продаж переводяться до торгового портфеля, якщо банк приймає рішення про отримання прибутку від короткотермінових коливань ринкових цін або дилерської маржі. Також за рішенням банку цінні папери з портфеля на продаж можуть бути переведені до портфеля до погашення.

3. Переведення цінних паперів з портфеля до погашення до портфеля на продаж можливе у тому разі, коли менеджмент банку має сумніви щодо доцільності утримання цінних паперів до настання строків погашення у зв’язку з:

· погіршенням кредитоспроможності емітента;

· зміною податкового законодавства;

· об’єднанням або ліквідацією банку;

· зміною законодавства та регулятивних вимог;

· зміною вимог до капіталу;

· підвищенням ризику цінних паперів.

Для компенсації реалізованих інвестиційних ризиків в українських банках створюється спеціальний резерв на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами. Так, у разі зниження ринкової ціни цінних паперів нижче за їхню балансову вартість банки зобов’язані провести переоцінювання, оскільки у вітчизняній практиці чинним є правило нижчої вартості. Згідно з цим правилом цінні папери відображаються в обліку за нижчою вартістю з двох: балансовою чи ринковою, а на суму переоцінки формується резерв. Для формалізації процедури розрахунку суми резерву введено поняття корисності цінних паперів — втрата економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування за ними, яка спричинена погіршенням фінансового стану емітента.

Банки також формують резерви під сумнівні нараховані доходи за цінними паперами у разі несвоєчасної виплати процентів за купонними цінними паперами. Якщо заборгованість за нарахованими доходами за цінними паперами частково або повністю погашається, резерв під сумнівні нараховані доходи коригується на суму отриманих коштів. У разі визнання банком заборгованості за нарахованими доходами за цінними паперами безнадійною, вона списується з балансу за рахунок сформованого резерву.

6.2. Стратегії формування портфеля цінних паперів

Основні характеристики портфеля цінних паперів банку:

очікувана дохідність портфеля;

рівень сукупного портфельного ризику.

6.3. Методи визначення дохідності портфеля цінних паперів

В процесі аналізу дохідності портфеля цінних паперів банку використовують:

абсолютні показ­ники – дохід портфеля – сума доходів, згенерованих окремими фінансовими інструментами, включеними до його складу.

Відносні показ­ники – д охідність – середньозважена величина дохідності цінних паперів, що входять до його складу:

,

де di — дохідність i-ї групи цінних паперів (папери з однаковими характеристиками та властивостями);

Wi — обсяг цінних паперів i-ї групи в портфелі;

n — кількість груп цінних паперів у портфелі.

Дохідність портфеля цінних паперів:

фактична – визначається за даними обліку та звітності шляхом ділення суми фактичних доходів на середню суму вкладень в цінні папери за звітний період.

очікувана – визначається в процесі прогнозування інвестиційної діяльності банку.

Дохідність цінних паперів залежить від двох чинників:

1) очікуваної норми дохідності;

2) норм і правил оподаткування доходів від операцій з цінними паперами.

Цінні папери мають кілька характеристик:

1) ринкова ціна (р) – задекларований показник, що об’єктивно існує на ринку і відображається у відповідних котируваннях цінного папера;

2) внутрішня (теоретична чи розрахункова) вартість (v) – розрахункова ринкова вартість цінного папера;

внутрішня вартість > ринкова ціна – інструмент вигідно в даний момент прид­бати, оскільки він недооцінений на ринку;

внутрішня вартість < ринкова ціна – ситуація для вигідного продажу цінного паперу, оскільки його ціна завищена;

внутрішня вартість = ринкова ціна – проведення операцій спекулятивного характеру (для одержання доходу від різниці між ціною продажу та купівлі) навряд чи доцільне.

3) ставка (норма) дохідності – відношення отриманого доходу до суми вкладення. Дохід за цінним папером складається з виплат, які надходять від емітента та ймовірних капітальних приростів (збитків) внаслідок зміни ринкової ціни цінного папера;

4) інвестиційний ризик.

Для аналізу та бухгалтерського обліку цінних паперів використовуються й інші вартісні показники, які його характеризують: номінал (номінальна вартість), собівартість та справедлива вартість.

Номінал — це задекларована вартість цінного папера, вказана на його бланку. Для боргових цінних паперів номінал показує суму боргу, котру емітент зобов’язується повернути під час погашення, і служить базою для нарахування відсотків. Номінал па­йових паперів (титулів власності) характеризує частку статутного капіталу, що припадала на одну акцію в момент випуску, але в процесі подальшого обігу цей показник втрачає своє значення.

Собівартість цінного папера включає ціну придбання, комісійні винагороди, мито, податки, збори, обов’язкові платежі й інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням цінних паперів.

С праведлива вартість фінансових інструментів — це сума, за якою можна обміняти інструмент чи погасити заборгованість в операціях між обізнаними, зацікавленими та незалежними особами. Для цінних паперів, які обертаються на активному ринку, справедлива вартість приймається рівною ринковій ціні з урахуванням витрат трансакції.

У процесі формування портфеля цінних паперів найважливішим орієнтиром для прийняття управлінських рішень є показник внутрішньої вартості, який використовується для:

― прийняття управлінських рішень щодо купівлі чи продажу цінних паперів;

― визначення справедливої вартості цінного папера в портфелі банку;

― коригування балансової вартості цінних паперів та формування резерву на відшкодування збитків банку.

Визначення внутрішньої вартості фінансових інструментів за допомогою фундаменталістського підходу:

,

де v — внутрішня вартість цінних паперів;

CF_i — очікуваний грошовий потік за цінним папером в i-й період ;

d — ставка дисконту.

Методика НБУ визначення внутрішньої вартості цінних паперів передбачає 2 етапи:

· проведення аналізу дисконтованих у часі майбутніх грошових потоків на підставі реальної оцінки обсягу та часу виникнення таких потоків і ставки дисконту, що відповідає нормі дохіднос­ті альтернативних інвестиційних проектів із близьким строком дії та рівнем ризику (фактор ризику фондового ринку);

· аналіз фінансового стану та результатів роботи емітента (фактор ризику емітента).

Особ­ливості визначення внутрішньої вартості облігацій та акцій:

Цінний папір	Характеристика	Формула
Облігації (боргові цінні папери)
Облігації з нульовим купоном	Умовами емісії виплата процентів не передбачена, дохід інвестора формується як різниця між номіналом та емісійним курсом облігації, встановленим на дисконтній основі (тобто нижче за номінал) – грошовий потік генерується лише один раз, інвестор отримує дохід в момент погашення	, де N — номінальна сума облігації, яка виплачується під час погашення; n — тривалість періоду до погашення облігації (роки).
Облігації з фіксованою купонною ставкою	Очікуваний дохід інвестора складається з двох частин: рівномірних за періодами надходжень відсоткових виплат, обіцяних емітентом; імовірних капітальних приростів (збитків) у результаті зміни ринкової ціни облігації	, де k — купонна ставка облігації.
Облігації з плаваючою купонною ставкою	Рівень купонної ставки не фіксується, і вона змінюється залежно від рівня інфляції чи ставки відсотка за кредитами	, де CFi — грошові потоки, згенеровані облігацією в i- му періоді.
Відкличні облігації	Умовами випуску передбачено право емітента погасити їх до закінчення періоду обігу	де n — кількість періодів, протягом яких облігація була в обігу; Р — викупна ціна або поточна ринкова ціна, за якою облігацію можна продати; d — дохідність цінного папера до моменту відкликання або за період зберігання (невідома величина рівняння).
Акції (пайові цінні папери)
Сума дивідендів є сталою величиною	, де Е – грошовий потік у вигляді дивідендів; d – ставка дисконтування.
Дивіденди постійно та рівномірно зростають	. h – темпи приросту дивідендів

6.4. Методи оцінки ризику та ефективності управління портфелем цінних паперів банку

Ризик портфеля цінних паперів полягає в тому, що очікування власника щодо його дохідності можуть не виправдатися і деяку частину доходів не буде отримано. При цьому оцінюється очікуваний дохід, а інвестиційний ризик розглядається як невизначеність щодо одержання цього доходу, тобто ступінь мінливос­ті (варіабельності) доходу.

Оцінка портфельного ризику складається з трьох етапів:

· оцінка ризику окремих цінних паперів;

· з’ясування ступеня їх взаємовпливу;

· визначення сукупного ризику портфеля.

Дата добавления: 2014-01-05