Тема 8. Лідерство, влада та стиль керівництва персоналом

При вивченні теми необхідно звернути увагу на поняття влади і форми впливу, лідерство і основні підходи до нього, стилі управління. Ознаки влади наступні:

- відносини залежності між людьми, в яких одні можуть здійснювати свою волю, нав'язуючи її оточенню;

- монопольне право суб'єктів влади приймати авторитарні рішення, тобто обов'язкові і значимі для всіх;

- це організація направленої поведінки людей, основана на правомочній можливості використання сили.

Тема влади постійно і дуже давно цікавить філософів, політологів, соціологів та управлінців. Під владою розуміють здатність і можливість здійснювати сою волю, впливати на діяльність і поведінку людей за допомогою права, авторитету, насильства і т. ін.

З позиції управління персоналом в соціальній системі: влада - це форма соціальних відносин, яка характеризується здатністю впливати на характер і напрями діяльності й поведінку людей, соціальних груп і класів методом економічних, ідеологічних і організаційно-правових механізмів, а також за допомогою авторитету і силового тиску.

Влада існує не тільки в різних сферах суспільства, але і в трьох його рівнях соціальної структури:

- суспільний рівень, який охоплює найбільш складні соціально-політичні відносини (партії, політичні об'єднання, союзи);

- публічний або асоціативний рівень, який об'єднує колективи і відносини в них (спілки, об'єднання, виробничі та інші колективи);

- особистий рівень (приватний рівень, або в малих групах);

Всі рівні управління, в залежності від типу суспільства, політичного ладу поділяються на дві форми:

- легальні, офіційні, формалізовані структури;

- нелегалізовані, неформальні, неофіціальні (тобто наближені до президента, особи влади).

Загальна структураа влади має піпаміпальну побудову (Рис. 15)

		формальна влада: парламент, президент, уряд
		визначають політику і формують владу

Рис. 15. Структура влади в суспільстві

Загальна структура влади на асоціативному (публічному) рівні має таку побудову (рис. 16).

		формальна влада: спостережна влада, правління, ради директорів
		визначають політику і формують владу

Рис. 16. Структура влади в колективі

З позицій управління людьми і групами людей - влада - це форма соціальних відносин, яка характеризується здатністю впливати на характер і напрями діяльності і поведінку людей, соціальних груп і класів методом економічних, ідеологічних і організаційо-правових механізмів, а також за допомогою авторитету і силового тиску.

Розрізняють певні види влади (Табл. 4).

Таблиця 4.Класифікація видів влади

За способом організації	По області функціону-вання	По обсягу прерогатив	По суб’єкту влади	По соціально-політичній природі	По режиму правління
1.формальна (інституційна) 2.неформальна (неінституційна)	1.політична 2.неполітична (економічне, духовне, в планах корпорації)	1.державна 2.асоціативна 3.міжнародна	1.парламентська 2.урядова 3.судова 4.особиста (президентська, монархічна) 5.колективна (партійна)	1.монархічна 2.республі-канська	1.демократична 2.авторитарна 3.ліберальна 4.тоталітарна 5.анархічна

Розрізняють шість форм влади керівника над підлеглими:

- влада, яка базується на примусі ("батіг");

- влада, яка базується на винагородженні ("пряник");

- експертна влада (спеціальні знання у керівника);

- еталонна влада (влада прикладу);

- законна влада (традиційна);

- харизматична влада (високі особисті якості лідера).

Нове управлінське мислення вимагає, щоб керівництво людиною здійснювалось не формальними керівниками, а лідерами колективу, які користуються авторитетом серед працівників.

Лідер має ряд чітко визначених рис:

- спосіб життя лідера передбачає тісне єднання кар'єри і особистого життя (без кар'єри нема життя);

- лідер ніколи не зупиняється в своєму розвитку;

- в управлінні персоналу лідер знаходить спосіб самореалізації свого таланту, розуму, знань, досвіду.

Розрізняють лідерів орієнтованих:

- тільки на вирішення поставлених завдань;

- тільки на роботу з персоналом організації.

Лідер - член групи (колективу), за яким вона (він) визнає право приймати відповідальні рішення в значимих для неї ситуаціях, тобто найбільш авторитетна особа, яка реально відіграє центральну роль в організації спільної діяльності і регулюванні взаємовідносин.

Стиль управління - це спосіб прийняття рішення та передачі завдань підлеглим, типова для лідера система прийомів впливу на підлеглих.

Основні стилі управління

Таблиця 5. Характеристика традиційних стилів керівництва по К. Левину

Формальна сторона	Змістовна сторона
Авторитарний (директивний)стиль керівництва
1. Ділові короткі розпорядження 2. Заборони й погрози 3. Чітка мова, непривітність 4. Емоції не сприймаються 5. Оцінка суб'єктивна 6. Позиція керівника-поза групою	1. Справи в групі плануються керівником заздалегідь 2. Визначаються тільки безпо-середні цілі, стратегічні-невідомі 3. Голос керівника - вирішальний
Демократичний (колегіальний) стиль керівництва
1. Інструкції у вигляді пропозицій 2. Тон - товариський 3. Поради 4. Дискусії 5. Позиція керівника-у групі	1. Заходи плануються не заздале- гідь, а в групі 2. За реалізацію пропозицій від- повідають всі 3. Всі розділи роботи пропону- ються й обговорюються
Ліберальний (пасивний) стиль керівництва
1. Тон - конвенціальний 2. Відсутність заохочень і покарань 3. Ніякого співробітництва 4. Позиція керівника — непомітно в стороні від групи	1. Справи в групі йдуть самі по собі 2. Керівник не дає вказівок 3. Розділи роботи складаються з окремих інтересів або надходять від лідерів підгруп

"Сітка менеджменту" Р. Блейка і Дж. Моутона - стилі лідерства в залежності від того, яке значення надають менеджери турботі про

виробництво або про персонал.

1,9		9,9
	5,5
1,1		9,1

Чотири системи лідерства по Р. Лайкерту:

1) ксплуататорсько-авторитарна система;

2) прихильно-авторитарна система;

3) консультативно - демократична система;

4) заснована на участі.

Концепція винагородження і покарання:

Покарання	Винагородження
покарання за рівень виконання робіт	винагородженій зарівень виконання робіт
покарання без врахування якості роботи	винагородження без врахування роботиякості

Виділяють дві основи влади: влада посади і особиста влада. Влада посади - делегується тими кому підпорядковується керівник. її обсяг залежить від рівня довіри яку він може отримати від свого керівництва. При чому делегування влади може бути в будь-який час припинено і відізвано. Особиста влада - це міра поваги, гарного і прихильного ставлення до її власника з боку підлеглих. Вона також може бути призупинена. Основа влади — це те звідки вона походить, а те через що вона використовується має назву - джерела влади

(Рис. 17).

Рис. 18. Групова структура колективу

Головна відмінність формальної групи полягає у тому, що завжди виникає за ініціативою адміністрації і входить підрозділом організаційної структури і штатного розкладу підприємства. Існують різні типи формальних груп: командні групи керівника, виробничі (робочі) групи, комітети (рис. 19).

у т. ч.

	Постійні комітети
	Спеціальні комітети

Рис. 19. Типи формальних груп

Неформальні групи утворюються спонтанно, за бажанням і інтересами людей, які в них взаємодіють для досягнення цілей.

Люди знають, чому вони приходять у формальну організацію, одні хочуть здійснити цілі організації, іншим потрібна винагорода в вигляді доходу або ними управляє почуття престижності, пов'язаного приналежністю до цієї організації.

У той же час приналежність до неформальної організації (групи) може дати людині психологічну користь, яка не менш важлива, ніж зарплата.

Найважливіші причини утворення неформальних груп наступні (Табл.6).

Таблиця 6. Причини створення неформальних груп

Причини	Характеристика
1. Належність	Бажання, прагнення й можливість належати до певної соціальної групи і мати певні соціальні контакти
2. Допомога	Бажання, прагнення й можливість отримувати допомогу від колег у колективі, ніж від безпосереднього керівника
3. Захист	Бажання, прагнення й можливість об’єднувати зусилля для захисту, адже в єднанні сила
4. Спілкування	Бажання, прагнення й можливість знати про те, що відбувається навколо, користуватись неформальними каналами зв’язку
5. Тісне спілкування й симпатія	Бажання, прагнення й можливість бути ближчим до тих, кому симпатизуєш

Існують підходи до управління формальними групами(Рис. 20)

Чітко поставлені цілі	Який результатів повинен досягти колектив
Розмір групи	Ідеальна група – 7-9 чоловік. Збільшення групи веде до її неформального розподілу й складнощів в управлінні
Склад групи	Ступінь подібностей особистостей і точок зору при прийнятті рішень. Рекомендують, щоб група складалась з неподібних особистостей.
Групова динаміка	Наявність певних правил і норм поведінки, яких рекомендують дотримуватись, щоб уникнути виникнення кофліктних ситуацій.
Згуртованість	Ступінь тяжіння членів групи один до одного і до групи в цілому. Слід підтримувати.
Групова одностайність	Тенденція до придушування окремою особистістю різних поглядів членів групи, слід уникати.
Конфліктність	Можливість виникнення внутрішньогрупових суперечок і конфліктів. Рекомендується використовувати різні методи управління конфліктною ситуацією.
Статус членів групи	Старшинство в посаді, назва посади, розміщення кабінету, освіта, соціальний талант, інформованість і накопичений досвід.
Ролі членів групи	Характер поведінки кожного члена групи. Існують цільові й підтримуючі ролі.

Рис. 20 Підходи до управління формальними групами

Сам процес створення неформального колективу (групи) дуже довготривалий.

Західні спеціалісти цей процес поділяють на п'ять ступенів:

/ ступень - стихійне поєднання людей, які несвідомо реагують на будь-які події;

II ступень - поява більш свідомих емоцій у випадку успішних попередніх дій;

/// ступень - організоване об'єднання для спільної боротьби з зовнішньою безпекою, поява лідера;

IV ступень — при появі позитивних факторів — поява бажання утвердитись в боротьбі і продовжувати спільну діяльність, поява ієрархій;

V ступень - об'єднання для вирішення довготривалих цілей, поява норм.

Неформальні групи мають багато спільного з формальними групами:

- це певна організація з своєю ієрархією, лідером та завданнями'

- існують різного рівня зрілості неписані правила-норми;

- проходять певні процеси утворення-етапи;

- мають певні різновиди в залежності від етапу розвитку. Підходи до управління неформальними групами:

- визнання неформальної групи, як об'єктивної закономірності, яка змушує керівництво підприємства з нею працювати;

- заслуховувати думку членів та лідера неформальної групи, залучати лідера групи до спільної управлінської роботи, якщо він сприяє досягненню поставлених цілей;

- перед як починати дії в організації, необхідно прорахувати їх можливий негативний вплив на неформальну організацію;

- щоб зменшити супротив перемінам в організації зі сторони неформальної групи, залучати її членів в прийнятті загальних рішень для всього колективу;

- швидко видавати точну інформацію, тим самим перешкоджати поширенню чуток.

Дата добавления: 2014-01-05