Організаційні заходи регулювання зайнятості розподіляються на активні та пасивні

ІІ. Сукупність соціально-економічних відносин щодо зайнятості та використання працівників у суспільному виробництві має назву ринок праці.

Система правових та організаційно-економічних заходів держави щодо забезпечення ефективної зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили являє собою державне регулювання ринку праці.

Об’єкти державного регулювання ринку праці:

- зайнятість;

- соціальні відносини між роботодавцями і працюючими;

- трудові відносини;

- підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників;

- розподіл та перерозподіл робочої сили.

Відповідно до законодавства України зайнятість населення – це діяльність, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб. Зайнятістю визначається діяльність не тільки на державних підприємствах, а і в особистому, фермерському та іншому господарстві, садівництві, індивідуально-трудова діяльність, підприємництво, тощо, тобто діяльність, яка базується на праві вільного володіння своєю здатністю до праці і праві власності на засоби виробництва для виконання цієї праці. Розрізняють декілька категорій зайнятості: повну, продуктивну, раціональну, ефективну, скриту.

Суб’єктами державного регулювання ринку праці в Україні є:

- Міністерство праці та соціальної політики;

- служби зайнятості;

- відділи та управління з праці та соціальних питань при державних адміністраціях.

Функції державної служби зайнятості:

1) аналіз та прогноз попиту та пропозиції на робочу силу;

2) надання консультацій з приводу працевлаштування, професійної підготовки;

3) облік громадян, що звернулись у службу зайнятості; реєстрація безробітних;

4) сприяння пошуку робочого місця;

5) організація професійної підготовки, перепідготовки;

6) надання грошової допомоги;

7) участь у реалізації державних та регіональних програм зайнятості.

Державне регулювання ринку праці та зайнятості використовує певні правові, організаційні та наукові важелі, а також застосовує активні та пасивні заходи управління ринком праці та стимулювання зайнятості населення.

Головним чинником правового регулювання ринку праці є Закон України „Про зайнятість населення”, зміни і доповнення до нього, інші закони, підзаконні акти й розпорядчі документи уряду.

Активні – це заходи із:

- створення додаткових сфер зайнятості;

- професійна орієнтація населення, підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів;

- посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили;

- субсидування частини витрат підприємств на заробітну плату, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, застосування гнучких форм зайнятості;

- надання допомоги в працевлаштуванні;

- надання допомоги в разі трудової міграції.

До пасивних заходів відносять асигнування коштів на часткове відшкодування безробітним утрати доходів на забезпечення дострокового виходу на пенсію та інші грошові допомоги. Ці заходи не впливають на регулювання попиту і пропозиції робочої сили.

До наукових заходів із регулювання зайнятості на ринку праці можна віднести:

- наукове обґрунтування державної політики зайнятості населення;

- наукове забезпечення аналізу проблем зайнятості населення та ринку праці;

- оцінка стану та перспектив розвитку та формування ринку праці України, визначення пріоритетних досліджень у цій сфері, координація з іншими науково-дослідними установами.

ІІІ. Складовою механізму державного регулювання економіки є політика доходів.

Мета державного розподілу та перерозподілу ринкових доходів – зменшення різкої диференціації за рівнем доходів і капіталу.

Одним з найважливіших показників добробуту населення є його реальні доходи, на підставі яких прогнозується загальний обсяг, структура і динаміка споживання населенням матеріальних благ та послуг, склад і джерела доходів населення, розмір і рівень диференціації доходів окремих соціальних груп.

Реальні доходи можна обчислити за формулою:

Д_р= Д_т + Д_н + М + В_ж - Ц, (12.1)

де Д_р – реальні доходи;

Д_т – грошові витрати на придбання товарів;

Д_н – натуральні доходи громадян;

М – матеріальне споживання в сфері послуг;

В_ж – продукція індивідуального і житлово-кооперативного виробництва;

ΔЦ – зміна ціни на товари і послуги.

Грошові витрати на придбання товарів встановлюється, виходячи з балансу грошових доходів і витрат населення, за формулою:

Д_т = åД – Д_др – ΔЗ_н – ΔЗ, (12.2)

де Д_т – грошові витрати на придбання товарів;

åД – зарплата, дивіденди, пенсії, допомога, стипендії, надходження з фінансової системи, дохід домашніх господарств, яким розпоряджається власник, дохід від праці в кооперативних, фермерських господарствах, тощо

Д_др – оплата послуг, обов’язкові платежі, придбання лотерейних квитків;

DЗ_н – зміна в заощадженнях населення;

DЗ – зміна заборгованості за товарами, які придбано в кредит, та сальдо операцій за переказами та акредитивами.

Реальні доходи обчислюють для різних соціальних груп населення у розрахунку на одного зайнятого в тій чи іншій сфері діяльності або виробництва чи на душу населення.

Прогнозний (плановий) рівень реальних доходів співвідноситься з базовим, що дає змогу обчислювати індекс зростання (падіння) реальних доходів (на душу населення, чи на одного зайнятого):

, , (12.3, 12.4)

де І_ф, І_н, І_з – індекс зростання (падіння) фізичного обсягу реально використаних доходів, чисельності населення, зайнятих.

Можна розрахувати і вартість життя за допомогою індексу:

І_вж = (12.5)

де В_с, В_н – це витрати населення на придбання товарів і послуг відповідно в старих і нових цінах.

Для робітників і службовців розраховується реальна заробітна плата, виходячи з передбачуваного рівня середньомісячної заробітної плати, розміру податків і індексу цін на товари та послуги. Її рівень визначається за формулою:

З_р = ; (21.6)

де З_сн, З_св – середньомісячна готівкова заробітна плата (нарахована і виплачена);

А – утримання (податки);

І_ц – індекс цін на товари і тарифи на послуги.

В Україні законодавчо встановлюється мінімальна заробітна плата та мінімальні ставки компенсаційних доплат (за роботу в несприятливих, шкідливих та небезпечних умовах).

Мінімальна заробітна плата – гарантований державою соціальний мінімум не тарифікованої праці.

Державна політика в області заробітної плати (ЗП) передбачає:

1) проведення глибокої структурної реформи ЗП;

2) підвищення ролі тарифних угод і колективних договорів у регулюванні доходів;

3) удосконалення податкового регулювання доходів населення;

4) створення умов для зростання продуктивності праці;

5) зростання рівня реальної ЗП;

6) періодична індексація ЗП у зв’язку із підвищенням споживчих цін;

7) ліквідація заборгованості з виплат ЗП.

ІV. Рівень і якість життя – інтегровані показники соціально-економічного розвитку країн. Для визначення рівня життя в різних країнах використовують поняття індекс розвитку людського потенціалу, або скорочено – індекс людського розвитку (ІЛР). Цей показник запропонований ООН у 1990 році як інтегрована оцінка рівня цивілізації країни.

Індекс людського розвитку має такі три складові:

1) тривалість життя населення;

2) рівень освіти;

3) обсяг ВВП на душу населення.

Рівень життя населення – ступінь задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб людей.

Поняття „якість життя” конкретизує категорію „рівень життя” (ІЛР).

Для прогнозування рівня життя населення та його державного регулювання використовують показники соціальних гарантій населення, таких як:

- прожитковий мінімум (мінімальний споживчий бюджет);

- величина вартості прожиткового мінімуму;

- вартісна величина „споживчого кошика” з продуктів харчування;

- межа малозабезпеченості;

- мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія;

- стипендія;

- допомога та інше.

Прожитковий мінімум – мінімальна кількість життєвих засобів, необхідних для підтримки життєдіяльності працівника та відновлення його робочої сили. Визначає нижню межу суспільно необхідного рівня життя за певних умов розвитку суспільства.

Мінімальний споживчий бюджет (МСБ) – це балансовий розрахунок, що визначає такий обсяг доходів, який уможливлює задоволення потреб в їжі, одежі, предметах господарського вжитку, культурних запитів на рівні мінімальних фізіологічних норм, достатніх для життєдіяльності здорової дорослої людини, розвитку дітей, збереження здоров’я людей похилого віку.

Прожитковий мінімум визначається на основі так званого кошика споживання.

Кошик споживання – вартість стандартного набору товарів та послуг масового вживання середнього споживача в конкретній країні в певний час.

Одним з важливих показників рівня життя населення є вартісна величина межі малозабезпеченості, яка розраховується за формулою:

(12.7)

де - вартісна величина межі малозабезпеченості;

- сума вартості споживання продуктів харчування, грн.;

Ц – ціна купівлі продуктів харчування фактична, грн.;

N_сп – споживання на душу населення продуктів харчування за тимчасовими нормами, кг на рік;

- сума вартості непродовольчих товарів, грн.;

- вартість утримання житла, грн.;

- сума інших послуг, грн.

Межа малозабезпеченості – величина сукупного доходу на душу населення, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів та послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

До системи державного регулювання рівня життя входить, як правило, індексація грошових доходів громадян, що не мають одноразового характеру: державні пенсії, соціальна допомога, стипендії, оплата праці, відшкодування в разі втрати працездатності.

Для індексації грошових доходів населення використовують індекс споживчих цін на товари і послуги, що входять до складу мінімального споживчого бюджету.

Компенсація передбачає відшкодування подорожчання окремих видів товарів і послуг і передбачає виплату різниці в цінах громадянам або окремим групам громадян.

V. Соціальний захист – це :

1) державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової та матеріальної допомоги громадянам, а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення;

2) комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам.

Основні елементи системи:

1) встановлення допустимих параметрів життя (розміру прожиткового мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);

2) захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;

3) вирішення проблеми безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів;

4) пенсійне забезпечення;

5) утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо;

6) соціальні трансферти;

7) соціальне обслуговування;

8) надання необхідної медичної допомоги тощо.

Соціальне страхування – система фінансового відшкодування фізичним особам певних життєвих ризиків.

Основні форми соціального страхування:

- пенсійне (як джерело матеріального забезпечення громадян у старості);

- медичне (на випадок захворювання, втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві);

- страхування на випадок безробіття (втрата роботи з незалежних від працівника причин).

Основні принципи соціального страхування:

- безпосередня фінансова участь у страхуванні всіх застрахованих осіб;

- обов’язковість страхування усіх працюючих;

- державне гарантування виплат з соціального страхування.

VI. Соціальна інфраструктура – система галузей народного господарства, діяльність яких спрямована на задоволення соціально-культурних, духовних та інтелектуальних потреб людини.

Структура соціального комплексу:

- охорона здоров’я;

- освіта;

- культура, мистецтво;

- фізична культура, спорт;

- роздрібна торгівля;

- громадське харчування;

- житлово-комунальне, побутове обслуговування.

Фактори розвитку соціальної інфраструктури:

1) спрямованість розвитку економіки;

2) стан державних фінансів;

3) рівень життя населення;

4) розмір матеріального та духовного багатства нації;

5) міжнародні стандарти;

6) співвідношення сільського і міського населення;

7) національні традиції;

8) структура господарства;

9) кліматичні особливості;

10) щільність населення.

Дата добавления: 2014-01-05