Тема 13. Державне регулювання розвитку регіонів

1. Суть, принципи і цілі регіональної політики Української держави.

2. Основні форми і методи державного регулювання територіальних пропорцій та регіональних ринків.

3. Прогнозування та планування комплексного розвитку регіонів.

І. Регіон – цілісна територіальна частина господарства країни, що характеризується комплексом притаманних їй ознак: структурою виробництва, розвиненими внутрішніми зв’язками, концентрацією населення, певною виробничою та соціальною інфраструктурою, місцевими органами територіального управління.

Регіональна політика держави – це:

- сфера діяльності держави щодо управління політичним, економічним та соціальним розвитком окремих територій країни виходячи із загальнодержавних інтересів;

- соціально-економічна політика окремих регіонів, спрямована на реалізацію певних цілей і завдань, виходячи із внутрішніх потреб і наявних ресурсів.

Оптимальне поєднання цих двох аспектів забезпечує раціональну регіональну соціально-економічну політику держави.

Державна регіональна економічна політика:

1) органічна частина загальної соціально-економічної політики держави, що синтезує регіональні аспекти;

2) сукупність організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на:

стимулювання ефективного розвитку продуктивних сил регіонів;

б) раціональне використання ресурсного потенціалу регіонів;

в) вдосконалення територіальної організації суспільства.

Об’єктами державної регіональної економічної політики є системи територіальних утворень, у межах яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування: адміністративно-територіальні одиниці регіону, галузі господарського комплексу території; соціальна інфраструктура, природне середовище, трудові ресурси тощо.

Суб’єкти державної регіональної політики в Україні – це:

- центральні органи державної виконавчої влади;

- місцеві ради народних депутатів;

- місцеве самоврядування, представницькі громадські товариства, спілки регіонів, територіальна громада.

Принципи державної регіональної економічної політики:

o дотримання пріоритетів загальнодержавного значення;

o органічна єдність розвитку продуктивних сил регіону і завдань соціально-економічного розвитку країни;

o урахування вимог економічної безпеки у процесі реформування структури господарських комплексів регіонів і розміщення нових підприємств;

o підвищення економічної самостійності регіонів шляхом чіткого розмежування повноважень.

Комплекс цілей державної регіональної політики:

1. Зміцнення основ української державності.

2. Пошук оптимальної моделі державного та територіального устрою.

3. Забезпечення економічної самостійності областей через узгодження загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів і економічних пріоритетів.

4. Активна участь регіонів і органів місцевого самоврядування в управлінні державою та самостійне вирішення проблем у межах своєї компетенції.

5. Підвищення та вирівнювання регіональних життєвих умов населення.

ІІ. Механізм державного регулювання розвитку регіонів включає законодавчо-нормативну базу; бюджетно-фінансове регулювання та державні регіональні програми.

Основні цілі й завдання регіональної політики формуються з урахуванням економічних, фінансових, соціальних та екологічних проблем.

Економічна складова державної регіональної політики передбачає:

1) забезпечення економічної самодостатності областей через узгодження загальнодержавних інтересів та економічних пріоритетів з регіональними і місцевими;

2) раціональне розміщення продуктивних сил, реалізацію переваг територіального поділу праці;

3) створення нової системи управління комунальним сектором економіки;

4) стимулювання надходження фінансових ресурсів, приватних інвестицій у найдинамічнішій області, здатні прискорити зростання національної економіки та сприяти реструктуризації власної економіки;

5) активізацію розвитку депресивних регіонів;

6) сприяння формуванню оптимальної структури господарського комплексу, здатної забезпечити найефективніший регіональний розвиток;

7) контроль з боку держави за зміною суспільних потреб, за дотриманням загальноекономічних, соціальних пріоритетів, забезпеченням досягнень у сфері НТП;

8) сприяння розвитку регіонального ринку та споживчого сектору економіки регіону;

9) створення різних типів спеціальних економічних зон як засобу стимулювання господарської діяльності в регіоні.

Державна регіональна бюджетно-фінансова політика – це сукупність державних фінансових заходів щодо забезпечення управління територіями країни, вирішення їхніх фінансових проблем.

Вона виконує наступні функції:

1) забезпечення незалежності регіонального управління;

2) підтримання потенціалу регіону на достатньому рівні;

3) забезпечення справедливого перерозподілу доходів різних регіонів з метою вирівнювання їх соціально-економічного розвитку.

Соціальний напрямок регіональної політики передбачає:

1) формування самодостатньої соціальної бази областей;

2) встановлення державного і громадського контрою над місцевими органами влади за виконанням ними соціальних програм, ефективним використанням фінансових ресурсів;

3) забезпечення необхідних умов життєдіяльності населення;

4) зосередження виплат усіх видів соціальної допомоги у територіальних громадах за місцем проживання;

5) реалізацію конституційних прав усіх громадян незалежно від місця їх проживання.

Екологічна складова регіональної політики становить за мету:

1) формування територіальних основ сталого розвитку та систем екологічної безпеки;

2) збалансування бюджетних витрат на охорону природи на загальнодержавному та місцевому рівнях;

3) оптимізацію співіснування та функціонування природних екосистем і народногосподарського комплексу.

ІІІ. Базою прогнозування соціально-економічного розвитку регіону є система кількісних показників, що ґрунтується на державних соціальних стандартах і нормативах забезпеченості населення.

Основні фактори, що обумовлюють процес розробки прогнозів соціально-економічного розвитку регіону:

- соціально-демографічний стан;

- природно-кліматичні умови;

- національноетнічні особливості території;

- рівень розвитку соціальної інфраструктури у міських та сільських поселеннях;

- потенційні можливості місцевих інвесторів;

- кількісні характеристики розвитку соціальної інфраструктури у розвинених країнах світу та у провідних областях України.

Державні регіональні програми дають можливість найповніше узгодити територіальні та галузеві інтереси, створити реальні умови для зближення рівнів виробництва і споживання основних товарів широкого споживання в усіх регіонах.

Цілі розробки державних регіональних програм:

- активізація господарської діяльності та розвиток ринкових відносин у регіоні;

- забезпечення структурної перебудови господарських комплексів;

- вдосконалення спеціалізації;

- ліквідація локальних економічних криз;

- вирішення проблем соціального характеру; розвиток соціальної інфраструктури;

- найповніше узгодження територіальних і галузевих інтересів.

Обов’язкові елементи регіональних програм і прогнозів розвитку регіонів:

- аналіз соціально-економічного стану;

- основні напрямки структурної перебудови;

- цільові установки у соціальній, економічній, природоохоронній сферах;

- визначення методів та етапів реалізації програм.

Тема 14. Державне регулювання природоохоронної діяльності – виносяться на самостійне вивчення студентів

Список основної літератури:

1. Державне регулювання економіки/ С.М.Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000 – 516 с.

2. Дідківська Л.І, Головко Л.С. Державне регулювання економіки – К.: Знання-Перс, 2000 – 209 с.

3. Орешин В.П. Государственное регулирование национальной экономики – М.: Юрист, 1999 – 272 с.

4. Панасюк Б. Прогнозування та регулювання розвитку економіки – К.: Поліграф книга, 1998 – 304 с.

5. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки – К.: МАУП, 2000 – 176с.

6. Ходов Л.Г. Основы государственной экономической политики – М.: Издательство БЕК, 1997. – 332с.

Дата добавления: 2014-01-05