Лекція 1. Об’єкт, предмет і завдання дисципліни

Об’єкт, предмет і завдання дисципліни

1. Предмет, об'єкт і методи вивчення курсу.

2. Мета дисципліни "Економіка праці та СТВ", її місце в навчальному процесі.

3. Праця людини, її суспільна і господарська організація.

4. Категорії "характеру", "змісту" і "змістовності праці".

1. Предмет, об'єкт і методи вивчення дисципліни

Економіка праці - це наука, що вивчає суспільні відносини людей, що скла­даються в процесі організації суспільної праці. Вона вивчає конкретні форми і методи найбільш ефективного використання живої праці, підвищення ефектив­ності виробництва, його матеріального стимулювання.

Значення економіки праці особливо зростає в ринковій економіці. Перехід економіки народного господарства на ринкові відносини передбачає розширення сфери дії економічних методів в управлінні, переведення держав­них підприємств на повний господарський розрахунок, приватизацію і подаль­шу корпоратизацію.

Предметом курсу є праця в її історично позначеній формі й організація сус­пільного виробництва. Економіка праці розробляє проблеми найбільш ефекти­вного використання живої праці, цим вона відрізняється від технічного норму­вання й інших конкретно економічних наук.

Об'єктом її вивчення є:

- продуктивність праці;

- умови праці;

- нормування праці;

- планування чисельності;

- мотивація праці;

- оплата праці;

- організація управління процесом.

Методи вивчення курсу:

- спостереження за роботою виконавців;

- аналітична обробка даних;

- встановлення визначених залежностей між продуктивністю праці і праце­здатністю виконавця з використанням показників у відносних одиницях;

- аналіз спостережень, моделювання, системний аналіз.

2. Мета дисципліни "Економіка праці" і її місце в навчальному процесі.

Мета викладання дисципліни „Економіка праці та СТВ” полягає в тому, щоб якнайкраще навчити студентів фундаментальним теоретичним знанням в області формування і розвитку праці в суспільному виробництві, забезпечення сприятливих умов праці, збагачення і розвитку її творчого характеру, підвищення за рахунок цього роботоспромож­ності і працездатності людини, загального розвитку та підвищення ефективності суспільного виробництва.

3. Праця людини, її суспільна і господарська організація.

Праця - складає сутність людини, основна умова всього людського життя. Праця має суспільну природу і здійснюється у своїй основі колективом людей, тобто справедлива схема: людина - колектив - суспільство

Взаємодіючи з навколишнім середовищем, змінюється і людська природа, збагачуються знання, розширюються можливості їхнього використання. Чим краще організована колективна праця, тим раціональніше витрачається робоча сила і засоби виробництва, вище продуктивність праці. При цьому людина ви­користовує досягнення інших галузей науки, що вивчають життєдіяльність лю­дини:

- гігієну й охорону праці;

- технічну естетику і дизайн;

- соціологію праці;

- мотивацію праці і керування персоналом;

- ринок праці.

У самому загальному виді працю можна визначити як об'єктивно властиву людині сферу діяльності з перетворення природних, матеріальних і інтелектуа­льних ресурсів у необхідний для споживання продукт.

До предметів прац і відносяться земля і її надра, флора і фауна, сировина, ма­теріали, напівфабрикати. До засобів праці відносяться машини, прилади й об­ладнання. Підприємництво слід розглядати як рушійну силу ринку і як особливу сферу праці.

4. Категорії характеру, змісту і змістовності праці

Характер праці - це сукупність елементів, що визначають місце, роль і роз­виток особистісного фактора виробництва, склад і обсяг трудових функцій ро­бітників, ступінь їхнього впливу на ефективність праці, кваліфікаційно-освітній рівень і професійну підготовку працівників. Він визначається всією системою правових відносин і ступенем розвитку ма­теріально-технічної бази виробництва. У процесі праці виявляються фізіологіч­ні і психічні функції людського організму, відбувається реалізація фізичних і духовних властивостей особистості і її здібності перетворювати речовини при­роди в споживчу вартість.

Зміст праці - це категорія, що відбиває розвиток продуктивних сил суспільс­тва, зв'язок між особистими і матеріально-речовинними формами виробництва, яка залежить від пануючої системи виробничих відносин.

Для характеристики змісту праці застосовується також термін " змістовність праці ", під яким розуміють рівень складності і розмаїтості виконуваної роботи, її насиченість розумовою діяльністю, самостійністю і творчістю.

Дата добавления: 2014-01-05