Пухлини головного мозку

ЛЕКЦІЯ №6

ТЕМА ЛЕКЦІЇ:

Об’ємні процеси головного та спинного мозку

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:

Хворі з пухлинами головного мозку складають 4% серед хворих з органічним ураженням нервової системи. По частоті пухлини головного мозку займають п’яте місце серед пухлин іншої локалізації (поступаються пухлинам шлунку, матки, легень, стравоходу). Зустрічаються пухлини головного мозку в будь-якому віці.

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Етіологію, патогенез, клініку об’ємних процесів головного та спинного мозку; основні принципи їх лікування і догляду за хворими.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Пухлини головного мозку.

2. Пухлини спинного мозку.

3. Паразитарні кісти головного мозку.

4. Абсцес головного мозку.

До об’ємних процесів ЦНС належать: пухлини головного та спинного мозку; паразитарні кісти і гранульоми (цистицеркоз, ехінококоз); запальні ураження мозку (туберкулома, сифілітична гума, абсцес головного мозку).

Пухлини головного мозку трапляються в будь-якому віці і становлять 10% усіх онкологічних захворювань у дорослих і 20% - у дітей.

Смертність унаслідок внутрішньочерепних пухлин мозку можна порівняти за частотою лише з інсультом.

Пухлини головного мозку бувають первинними і вторинними (метастатичними – рак легень, грудної залози, нирок, шлунка), доброякісними і злоякісними, поодинокими і множинними. Залежно від розміщення їх щодо речовини мозку розрізняють позамозкові (екстрацеребральні) та внутрішньомозкові (інтрацеребральні) пухлини. Екстрацеребральні пухлини виходять не з самої речовини мозку, а з оточуючих його тканин (корінці черепних нервів, оболонки мозку, кістки черепа).

Залежно від гістологічної структури розрізняють гліому, невриному (пухлина черепних нервів), менінгіому, аденомугіпофіза, метастатичніпухлини (рак, саркома).

Мозкові пухлини мають інфільтративний або експансивнийріст. У разі інфільтративного росту пухлина проростає в прилеглі структури, не відмежовуючись від них. Експансивний ріст – це зростання конгломератом, відмежовування від мозкової речовини і стискання її.

Клінічні прояви пухлин обумовлені наступними факторами:

· безпосередньою дією пухлини на прилягаючу до неї тканину мозку;

· підвищенням внутрішньочерепного тиску у зв’язку із збільшенням вмісту черепа;

· зміщенням одних ділянок мозку по відношенню до інших.

У клініці виділяють три групи синдромів:

1. Загальномозковий синдром.

2. Вогнищевий синдром.

3. Дислокаційний синдром.

Клініка пухлини може маніфестувати або вогнищевими, або загальномозковими симптомами, що залежить від її розташування та впливу на циркуляцію ліквору. Якщо пухлина розміщена на відстані від лікворних шляхів (мозочок, мозковий стовбур), то в клініці на перший план виступають вогнищеві симптоми. Коли ж пухлина локалізується біля лікворних шляхів, то, в першу чергу з’являються симптоми лікворної гіпертензії.

Загальномозковий синдром, який обумовлений підвищенням внутрішньочерепного тиску, проявляється тріадою симптомів:

1. Головний біль (внаслідок розтягнення мозкових оболонок, які іннервуються V та Х парами ЧМН), що турбує зранку, носить дифузний розпираючий характер, посилюється при кашлі, фізичному навантаженні.

2. Блювання (внаслідок розтягування мозкових оболонок та подразнення Х пари ЧМН), що виникає на висоті головного болю без попередньої нудоти, не пов’язане з прийманням їжі, часто призводить до зменшення головного болю.

3. Зміни на очному дні: застійні диски зорових нервів (збільшення їх розмірів, нечіткість контурів, вибухання дисків, розширення вен, крововиливи). Тривалий застій призводить до зниження гостроти зору та наступної атрофії дисків зорових нервів.

4. Зміни пульсу, артеріального тиску (це пізні симптоми лікворної гіпертензії) – пульс сповільнюється, АТ спочатку підвищується, потім знижується.

5. Епілептичні напади (при локалізації пухлини в корі головного мозку – це її перші прояви).

6. Зміни психіки: апатія, загальмованість, недооцінювання тяжкості стану, дезорієнтація.

7. Зміни ліквору: підвищення його тиску та білково-клітинна дисоціація (зростання вмісту білка при нормальній або незначно підвищеній кількості клітин).

8. Зміни кісток черепа на рентгенографії черепа (остеопороз турецького сідла, посилення пальцевих вдавлень та судинного малюнка).

Вогнищеві симптоми зумовлені безпосередньою дією пухлини на мозок.

Пухлини лобної частки. Виникають розлади психіки («лобова психіка»): зниження уваги, інтелекту, критики, схильність до безглуздих жартів, неохайність, розгальмування сексуального та харчового рефлексів, депресія, ейфорія (при конвекситальних ураженнях), розгальмовування, агресивність (при ураженні базальних відділів).

При ураженні передньої центральної звивини виникають центральні моно парези та паралічі, при її подразненні – епілептичні напади (джексоновські), нерідко вони починаються з поєднаного повороту голови та очей у бік, протилежний пухлині.

При локалізації пухлини у лівій півкулі виникає моторна афазія, аграфія. Характерні патологічні рефлекси орального автоматизму, хапальний рефлекс тощо.

Пухлини тім’яної частки. В основному порушується чутливість. В першу чергу порушуються складні види чутливості (відчуття локалізації, двомірно-просторове відчуття, стереогноз). Хворі втрачають орієнтацію у власному тілі.

Пухлини скроневої частки. Характерними є епілептичні напади зі слуховими, нюховими, смаковими галюцинаціями. У випадку ураження лівої скроневої частки порушується мова (сенсорна, амнестична афазія).

Пухлини потиличної частки зустрічаються рідко і супроводжуються прстими зоровими галюцинаціями – миготіння іскор, плям перед очима (фотопсіями), випаданням протилежних полів зору (гомонімна геміанопсія), розладами кольорового зору, зоровою агнозією.

Пухлини мозочка у 70% випадків трапляються в дитячому віці і викликають порушення його функцій (м’язову гіпотонію, розлади рівноваги, координації рухів, ністагм, асинергію).

Пухлини стовбура головного мозку. Виникають альтернуючі синдроми (ураження черепних нервів на боці процесу та геміпарез протилежних кінцівок). При стовбурових пухлинах часто приєднуються розлади дихання та серцево-судинної діяльності.

При аденомі гіпофіза рано з’являється бітемпоральна геміанопсія, порушення зору з атрофією дисків зорових нервів, ендокринні розлади (акромегалія, синдром Іценко-Кушінга: ожиріння, порушення статевої функції, артеріальна гіпертензія, ріст волосся на лиці у жінок), порушення вуглеводного та білкового обмінів.

Дислокаційнийсиндром або симптоминавідстані:

1. Це порушення функцій тієї ділянки мозку, що розташована безпосередньо біля пухлини (так звані симптоми по сусідству).

2. При пухлинах частими є симптоми з боку тих відділів мозку, що значно віддалені від пухлини (віддалені вогнищеві симптоми).

До дислокаційних належать симптоми вклинення. Ці симптоми виникають за рахунок того, що в ділянці росту пухлини підвищується тиск і маса мозкової тканини зміщується в бік тих ділянок, де тиск нижчий. Внаслідок цього ті частини мозку, що розташовані найближче до отворів черепа починають вклинюватися в ці отвори (стовбур мозку, мозолисте тіло).

Синдром вклинення супроводжується розладами свідомості, дихання та серцево-судинної діяльності, що призводить до летальних наслідків.

Діагностика пухлин головного мозку: детальне неврологічне обстеження, офтальмологічне дослідження, дослідження слуху, вестибулярного апарату, краніографія у 2 проекціях (при необхідності додаткові), Ехо-ЕГ, ЕЕГ, КТ та МРТ (як найбільш інформативні методи дають можливість точно локалізувати пухлину, визначити її розміри). Останнім часом у неврологічну практику впроваджують методику позитронної емісійної томографії (ПЕТ), яка дає можливість вивчати обмінні процеси в мозку та пухлині шляхом аналізу розміщення в мозку коротко існуючих радіонуклідів. Для вивчення гістологічної структури пухлин застосовують стереотаксичнубіопсію.

Лікування пухлин головного мозку може бути хірургічне, хірургічне з наступною променевою терапією, медикаментозне. Радикальним способом лікування є оперативне видалення пухлини. Деякі пухлини стовбура, таламуса не підлягають радикальному оперативному втручанню, а можливе лише часткове видалення пухлини або паліативна операція з метою налагодження відтоку ліквору. При пухлинах з інфільтруючим ростом чи метастазуванням роблять лише декомпресійну трепанацію черепа для зменшення внутрішньочерепного тиску.

Майже всі позамозкові пухлини видаляють без розрізу мозку. Пухлини гіпофіза можна видалити через ніс та основну пазуху, невеликі невриноми VІІІ пари – через лабіринт скроневої кістки.

Променева терапія доповнює хірургічне лікування, якщо операція була не радикальною. У випадках нерадикального видалення і наявності злоякісної пухлини застосовують хіміотерапію (ломустин, белустин, кармустин, темодал).

Медикаментозне лікування носить симптоматичний характер і спрямоване на зменшення внутрішньочерепного тиску, головного болю, зняття судомного синдрому.

Дата добавления: 2014-01-05