Пухлини спинного мозку

Зустрічаються рідше, ніж пухлини головного мозку (у 8 – 10 разів). Найчастіше зустрічаються пухлини грудного відділу, рідше шийного та поперекового.

Класифікація. Пухлини спинного мозку поділяються на первинні та вторинні. Первинні – це пухлини власне речовини спинного мозку, його корінців, оболонок. Вторинні пухлини – це метастатичні пухлини (рак молочної залози, стравоходу, щитовидної та передміхурової залоз, нирок).

Залежно від росту пухлин їх поділяють на екстрамедулярні (позамозкові) та інтрамедулярні (внутрішньомозкові) пухлини. Екстрамедулярні складають 80%, інтрамедулярні – 20% всіх пухлин спинного мозку.

Клініка. Залежить від рівня розміщення пухлини, від характеру її росту.

Екстрамедулярніпухлини (невриноми, менінгіоми) в своєму розвитку проходять 3 стадії:

1. Перша стадія – невралгічна або корінцева, характеризується болем та парестезіями внаслідок подразнення спинномозкових корінців.

2. Друга стадія – Броун - Секара, зумовлена ураженням половини поперечника спинного мозку: на боці пухлини розвивається спастичний парез ноги і порушення глибокої чутливості, а на протилежному боці – розлад больової та температурної чутливості за провідниковим типом.

3. Третя стадія (параплегії) характеризується повним поперечним ураженням спинного мозку: спастичний параліч обох ніг, розлади всіх видів чутливості за провідниковим типом, порушення функції тазових органів та пролежні.

Для інтрамедулярнихпухлин (епендімоми, астроцитоми, олігодендрогліоми) також характерні 3 стадії:

1. Сегментарна стадія – сегментарні розлади рухової, чутливої та вегетативної функцій.

2. Стадія поперечного ураження спинного мозку – спастичні паралічі, розлади чутливості за провідниковим типом, порушення функції тазових органів та пролежні.

3. Корінцева стадія.

Діагностика. Діагноз пухлини ставлять на підставі появи в клініці симптомів поступового стискання поперечника спинного мозку. Для підтвердження діагнозу потрібно провести люмбальну пункцію (білково-клітинна дисоціація), рентгенографію хребта, КТ, МРТ.

Лікування. Єдиним ефективним методом лікування спінальних пухлин є оперативне їх видалення з наступною рентгенотерапією або хіміотерапією.

До об’ємних процесів ЦНС належать також деякі паразитарні захворювання.

Токсоплазмоз. Збудником є внутрішньоклітинний паразит, що відноситься до типу найпростіших.

Зараження людини відбувається 3 шляхами: пероральним, через мікротравми на шкірі та через плаценту (від хворої матері до плода). Місцеві ознаки інвазії відсутні. Паразити накопичуються у лімфатичних вузлах, надалі з током крові розносяться в різні органи. Проникаючи в клітини хазяїна, паразити розмножуються, утворюють колонії – цисти. Паразити в цистах є недосяжними для імунної системи хазяїна.

Внутрішньоутробне інфікування плода можливе лише за умов інфекції, що її було набуто під час вагітності. Токсоплазми порушують процес ембріогенезу і можуть викликати загибель плода.

Захворювання досить поширене і перебігає у вигляді гострої, хронічної і латентної форм.

Запідозрити нейротоксоплазмоз у хворого з неврологічною симптоматикою можливо, коли наявні субфебрильна температура нез’ясованої етіології, поширена лімфаденопатія, збільшена печінка та селезінка. При рентгенографії черепа виявляють численні кальцинати 1-4 мм діаметром, що локалізовані в корі та глибині півкуль.

Лікування: хлоридин, сульфадимезин, тетрациклін, антигістамінні препарати.

Цистицеркоз. Цистицерк являє собою личинкову стадію свинячого ціп’яка. Яйця гельмінтів із забрудненою їжею потрапляють у шлунок, де під впливом шлункового соку їх оболонка розчиняється, зародок паразита потрапляє у кров і заноситься у головний мозок. Тут зародок переходить у стадію фіни, яка називається цистицерком.

Клінічно цистицеркоз головного мозку нагадує пухлину. Розвивається гіпертензійний синдром, вогнищеві симптоми. Вогнищеві симптоми різноманітніші внаслідок множинної локалізації гельмінта. Частіше спостерігаються епілептичні напади. У клініці переважають симптоми подразнення над симптомами випадіння – грубі парези, паралічі розвиваються рідко.

У крові та спинномозковій рідині виявляють еозінофілію. Характерна позитивна реакція зв’язування комплементу з цистицерковим антигеном у крові та лікворі.

Перебіг цистицеркоза хронічний, тривалий, з вираженими ремісіями та загостреннями. Специфічної терапії немає. За доступної локалізації цистицерка його видаляють хірургічно, але операція носить паліативний характер, оскільки цистицеркоз головного мозку, як правило, множинний. Профілактика полягає у боротьбі з гельмінтозами та проведенні санітарно-гігієнічних заходів.

Ехінококоз. Ехінокок – личинкова стадія (фіна) невеликого стрічкового глиста, що живе в кишечнику собак та вовків. Зараження людини відбувається безпосередньо від собак або при вживанні у їжу заражених овочів. У шлунку людини оболонка яєць розчиняється, звільнені зародки ехінокока потрапляють у кров та лімфу і розносяться по всьому організму, в тому числі і у головний мозок.

Клично ехінокок нагадує пухлину головного мозку. В крові у хворих виявляють еозінофілію. Перебіг захворювання прогресуючий.

Підозра на ехінококоз мозку виникає при наявності у хворого ехінококів у печінці або в інших органах. КТ та МРТ дають змогу виявити порожнинні утворення в головному мозку.

Однокамерний ехінокок лікують хірургічно, багатокамерний не видаляють. Профілактика ехінококозу полягає в проведенні санітарно-гігієнічних заходів та боротьбі з гельмінтами.

До об’ємних процесів ЦНС також відносять абсцес головного мозку. Абсцес мозку – це обмежене накопичення гною у речовині мозку, частіше вторинного характеру.

Етіологія: гнійні процеси середнього та внутрішнього вуха, придаткових пазух носа, травми черепа (особливо вогнепальні). Абсцес головного мозку виникає здебільшого у людей з імунодефіцитом (СНІД, лейкоз, злоякісна пухлина, цукровий діабет). Частіше хворіють діти.

Клініка: загальномозкові та вогнищеві симптоми, а в гострій стадії – загальноінфекційні прояви. Захворювання починається гостро або підгостро з головного болю, блювання, підвищення температури тіла. Вогнищеві симптоми залежать від локалізації абсцесу.

У перебігу захворювання виділяють окремі стадії. У початковій стадії спостерігаються підвищення температури, загальномозкові та менінгеальні симптоми. Наступна прихована стадія характеризується покращенням стану хворого. На цьому фоні розвиваються вогнищеві симптоми.

Типовим ускладненням абсцесу є прорив гною під оболонки або в шлуночки мозку.

Діагностика: спинномозкова пункція (підвищений тиск ліквору), аналіз крові (лейкоцитоз, зсув формули вліво, прискорена ШОЕ), КТ (кільцевидна тінь).

Лікування абсцесу хірургічне, проводять видалення його разом з капсулою. До і після операції призначають масивні дози антибіотиків широкого спектру дії з урахуванням чутливості до них.

При неможливості оперативного доступу до абсцесу проводять консервативне лікування, призначають великі дози антибіотиків та весь комплекс засобів, які застосовують для лікування гнійного менінгіту.

Профілактика полягає у своєчасній та адекватній терапії первинних гнійних вогнищ, а при ЧМТ – у повноцінній первинній хірургічній обробці рани.

Дата добавления: 2014-01-05