Принципи і методи планування діяльності підприємства

Планування — це процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, та способів їх досягнення.

Основні принципи планування:

1) Принцип обґрунтованості цілей і завдань підприємства.

2) Принцип системності. Він означає, що планування представляє цілу систему планів і охоплює всі сфери діяльності підприємства.

3) Принцип науковості. Вимагає обліку перспектив науково-технічного прогресу й застосування науково обґрунтованих прогресивних норм використання всіх видів ресурсів.

4) Принцип безперервності. Означає паралельне сполучення поточного й перспективного планування.

5) Принцип збалансованості плану. Указує на кількісну відповідність між взаємозалежними розділами й показниками плану, між потребами в ресурсах і їхній наявності.

6) Принцип директивності. Відповідно до нього план набуває чинності закону для всіх підрозділів підприємства після затвердження його керівником підприємства.

Найважливішими цілями, які переслідуються в плануванні на підприємстві, як правило, є: обсяг продажів товарної маси, прибуток і частка на ринку.

Залежно від тривалості планового періоду виділяють перспективне (довгострокове й середньострокове) і поточне (короткострокове) планування.

Довгострокове планування звичайно охоплює трирічний або п’ятирічний періоди й визначає загальну стратегію підприємства в рамках «продукт-ринок». Результатом цього плану є формулювання довгострокових цілей, складання довгострокових проектів і прийняття довгострокової політики в основних областях.

Середньострокове планування (від 2 до 3-х років) ураховує можливості всіх підрозділів на основі їхньої власної оцінки. Розробляється план підприємства по маркетингу, план виробництва; план по праці й фінансовий план.

Поточне планування звичайно розраховане на рік, півроку, квартал/місяць і включає обсяг виробництва, план по праці й заробітній платі, планування матеріально-технічного забезпечення, собівартості, прибутку, рентабельності тощо.

У плануванні використовуються наступні основні методи:

— нормативний — На основі прогресивних норм використання ресурсів;

— балансовий — цілеспрямоване узгодження напрямків використання ресурсів із джерелами їхнього утворення (надходження) по всій системі взаємозалежних матеріальних, фінансових і трудових балансів;

— екстраполяції — виявлені в минулому тенденції розвитку підприємства поширюються на майбутній період;

— інтерполяції — підприємство встановлює мету на майбутнє й, виходячи з неї, визначає проміжні планові показники;

— факторний — на основі розрахунків впливу найважливіших факторів на зміну планових показників;

— матричний — шляхом побудови моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами й показниками;

- економіко-математичного моделювання із застосуванням ЕОМ та інші.

Стратегічне планування — це процес здійснення сукупності взаємоузгоджених дій із визначення довгострокових (на певний період) цілей і напрямків діяльності підприємства та обґрунтування ресурсного забезпечення. Стратегічне планування використовується для вирішення проблем, які безпосередньо пов'язані з цілями підприємства і орієнтовані на майбутнє, стосуються зовнішніх факторів, що істотно впливають на ефективність діяльності підприємства.

Стратегічне планування складається з таких взаємозалежних етапів: формування стратегічних цілей діяльності підприємства; аналіз зовнішнього середовища та ринкових чинників; вибір базової та альтернативних стратегій; розробка функціональних і ресурсних субстратегій підприємства.

Основою стратегічного планування діяльності підприємства є вибір базової стратегії як генерального напрямку його розвитку. Відповідно до стану економіки підприємства та наявності або відсутності умов його розвитку можна вибрати одну з таких базових стратегій:

— стратегію зростання, що передбачає розвиток підприємства за рахунок збільшення виробництва і реалізації продукції, виходу на нові ринки збуту, зростання маси прибутку та інвестицій;

— стратегію стабілізації — характеризує діяльність підприємства в умовах відчутної нестабільності обсягів продажу та прибутку;

— стратегію виживання — визначає суто оборонну стратегію, що застосовується в умовах кризового стану підприємства.

У рамках відповідної базової стратегії підприємство вибирає і формує альтернативні стратегії, які можуть реалізувати стратегічні цілі. В сучасних умовах господарювання найширше використовуються такі стратегії розвитку підприємства:

1) стратегія мінімізації витрат;

2) стратегія диференціації — це дії підприємства щодо виробництва широкої номенклатури товарів одного функціонального призначення, які дають йому можливість обслуговувати значну кількість споживачів з різними потребами.;

3) стратегія диверсифікації — це діяльність підприємства, спрямована на проникнення в інші сфери (галузі) або включення до портфеля ділової активності підприємства нових сфер бізнесу;

4) стратегія сегментації діяльності — це зосередження зусиль підприємства на вузькому сегменті ринку, що характеризується особливими потребами;

5) стратегія інновацій.

Для вибору однієї з альтернативних стратегій використовуються методи стратегічного аналізу, на основі якого спочатку формуються різні варіанти стратегії з метою досягнення поставлених цілей. Після вибору відповідної альтернативної стратегії та її опрацювання розробляється стратегічний план діяльності підприємства, який найчастіше оформляється у вигляді бізнес-плану.

Дата добавления: 2014-01-05