Закон виключеного третього

	Два суперечливих судження не можуть бути одночасно хибними і одночасно істинними. Одне з них істинне, а інше – хибне. Третє судження виключене (істинним є лише А або не-А, третього не існує)   або:   З двох заперечувальних суджень, які знаходяться у протиріччі одне істинне, інше – хибне, а третього не існує

Наприклад, «Держави можуть бути монархічними і не монархічними». Третій елемент у цій дихотомії, ясна річ, відсутній (або А або не-А), тому даний закон виражається формулою .

Заперечувальні судження, які знаходяться у взаєминах протиріччя несумісні ні за істинністю, ні за неістинністю, тобто не можуть бути ні одночасно істинними, ні одночасно хибними (дивися попередню тему).

За традицією, яка започаткована Аристотелем, частина сучасних логіків вважає, що даний закон слід застосовувати лише у відношенні минулого або теперішнього часу, а не майбутнього, для якого закон виключеного третього не застосовується.

Як можна бачити, цей закон має сенс і діє за умов дихотомії (у двозначній логіці). У випадку, коли дихотомія є абсурдною, закон не діє.

Наприклад, пляшка до половини наповнена водою. Одночасно є і наполовину повною і на половину порожньою (не повною) – у цьому випадку обидва судження, будучи протилежними, вірні. Також з суджень «Всі гриби їстівні» і «Всі гриби не їстівні» обидва не вірні – бо лише деякі гриби є їстівними.

Таким чином поле дії закону виключеного третього не поширюється на судження типів А-Е (контрарні), а також І-О (субконтрарні). У цих випадках діє лише закон непротиріччя – сфера його вживання ширше.

Закон достатньої підстави

Кожна вірна думка мусить бути доведеною або: Для того, щоб вважатися вірним, всяке положення має бути достатньо доведеним  

Іншими словами, для певного положення мають існувати достатні базові параметри, підстави, в силу яких воно вважається істинним.

Достатніми підставами можуть вважатися знання:

§ перевірені (верифіковані) науково факти дійсності;

§ наукові визначення, аксіоми;

§ особистий досвід

При цьому апеляція до віри (бездоказової переконаності) є однозначно неприйнятною – віра не може слугувати достатньою підставою.

Характеризуючи основні закони логіки, необхідно зазначити, що існують і небазові закони. До них, на думку теоретиків зокрема належать: правила визначення змісту, поділу обсягу поняття, закони ідемпотентності, комутативності тощо. Самостійне ознайомлення з ними, як правило, не викликає значних труднощів.

3. Ознаки (вимоги) вірного мислення:

З чотирьох основних логічних законів походять нечисленні ознаки вірного мислення. За допомогою цих об’єктивних якісних ознак ми можемо простежити або усвідомити, наскільки мислення людей (і, насамперед, наше власне) може називатися вірним.

1. Чіткість – ясність змісту, зрозумілість співрозмовникові і недвозначність термінів, понять, фраз, які висловлюються.

2. Послідовність – людина повинна вміти вибудовувати «логічний ланцюг» – усвідомлювати наслідки власних думок, результати наслідків і так якомога далі – тоді її мислення буде багатоходовим і вона отримає змогу врахувати події і прогнозувати їх, не допускаючи небажаних.

3. Доведеність – людина повинна прагнути не до голослівних фраз, а доведених міркувань. Якщо ж доведення у даний час є непотрібним, людина повинна його принаймні заготувати, мати на увазі. Особу, яка не може довести свої міркування і камуфлює штампи та кліше, відрізняє імітація доведень на кшталт: «Я так вважаю (думаю)», «Ти мені не віриш?», «Я відчуваю, що це правда» і т.п.

Стислий висновок за лекцією

1. Об’єктивно - незалежно від людської суб’єктивності, існують раціональні закони мислення: тотожності, несуперечності, виключеного третього і достатньої підстави.

2. Відповідно до цих законів можна оцінювати мислення за базовими параметральними ознаками – чіткістю, послідовністю та доведеністю.

3. Спектр практичного застосування законів логіки надзвичайно широкий – від повсякденного практики спілкування – до всіх сфер професійної діяльності.

4. Знання принаймні основних законів логіки може мати оціночну функцію – для ідентифікації мовлення і мислення як «зрілого» і «незрілого».

Питання для самоконтролю за темою 4:

1. Що таке закон мислення і які його головні ознаки? Назвіть та означте основні закони логіки.

2. У яких випадках діє і не діє закон виключеного третього? Приклади.

3. Які існують базові ознаки вірного мислення? Наведіть самостійні приклади їх справедливості.

Основна література для самостійної роботи за темою 4:

§ Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. Підручник – К.: Золоті ворота, 1998. - С. 5 – 20.

§ Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 3 – 21.

§ Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999. – С. 3 – 12.

§ Курбатов В.И. Логика. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. С. 84 – 88.

§ Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 3 – 32.

§ Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основи, К.: Знання, 1998. – С. 4 – 28.

§ Берков В.Ф. Логика. – Минск: Тетра Системс, 2001. – С. 196 – 217.

§ Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: ЧеРо, 2000 – С. 88 - 101.

§ Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика – учебник для вузов. – Москва: Владос, 2001 – С. 27 – 33.

Дата добавления: 2014-01-05