Спеціальні прийоми та методи, які використовуються у роботі правоохоронних органів

Спеціальні прийоми та методи аналізу, які використовуються у роботі правоохоронних органів.

При проведенні економіко-правового аналізу та аудиту поряд із загальнонауковими та специфічними методами використовуються також спеціальні прийоми і методи, які дозволяють виявити порушення, недоліки і застосовуються у практичній роботі правоохоронних органів. До таких методів відносяться: метод сполучених зіставлень; метод спеціальних розрахункових показників; метод стереотипів; метод коригуючих показників.

Метод сполучених зіставлень – призначається для виявлення ознак таких зловживань, котрі проявляються у вигляді порушень економічного зв’язку між сполученими показниками. Такі протиріччя можуть бути виявлені, наприклад, у зміні слідуючих пар показників:

Ø спожиті сировина і матеріали та випуск готової продукції;

Ø трудомісткість витрат на виробництво продукції і фактичний її випуск;

Ø споживання електроенергії на технологічні потреби та обсяг виробництва;

Ø обсяг виробленої і реалізованої продукції, її рентабельність та прибуток, який відображено у фінансовій звітності.

Для встановлення і обґрунтування висновків про протиріччя відповідних пар економічних показників, які можуть зацікавити правоохоронні органи, необхідно використати методи документального і фактичного аналізу.

Метод спеціальних розрахункових показників – базується на принципах не протиріччя системи економічних показників.

Застосування цього методу визначається наявністю таких умов:

Ø виділення у системі звітності такого економічного показника, котрий змінюється під впливом події, злочину;

Ø наявність реальної можливості розрахувати значення визначеного показника без впливу заподіяного збитку.

У практичній роботі правоохоронних органів використовуються слідуючи групи спеціальних розрахункових показників:

Ø розрахункові показники збитків;

Ø розрахункові показники вигаданої діяльності.

Розрахункові показники збитків застосовуються для визначення суми майнового та фінансового збитку, який заподіяно замаскованими крадіжками. Об’єктами дослідження обираються такі показники, на які впливають незначна кількість факторів і які не пов’язані безпосередньо із злочином (собівартість окремих видів продукції, послуг, валовий дохід комерційних, торгових організацій).

Дослідження проводиться таким чином:

1. На основі норм і витрат визначається можлива собівартість одиниці продукції за звітний період. Основними документами для аналізу є дані бухгалтерського обліку, у яких відображаються такі показники, як нарахована заробітна плата, вартість витраченої сировини і матеріалів відповідно норм і розцінок (на одиницю виробів), а також дані про величину накладних витрат.

2. Визначається розрахункова кількість реалізованої продукції, як відношення обсягу проданої вартості виробів і розрахованої собівартості одиниці виробу, помноженої на розраховану кількість реалізованої продукції.

3. Визначається розрахунковий показник собівартості реалізованої продукції (розрахована собівартість одиниці виробу помножена на розрахункову кількість реалізованої продукції).

4. Розрахована собівартість реалізованої продукції зіставляється із звітними даними. За допомогою цього методу можуть бути виявлені факти перевищення фактичної собівартості над розрахунковою, що дає змогу визначити суму збитків, які причинено злочинними діями.

Розрахунковий показник вигаданої діяльності – полягає у тому, що на основі технічних характеристик, норм, нормативів, паспортних даних на основні фонди розраховується максимальний показник виконаних робіт, який зіставляється із звітними даними (наприклад, на промислових підприємствах виходячи із виробничих потужностей підприємства, на транспорті – розраховується максимальний обсяг перевезень і т.д.).

Метод стереотипів – базується на закономірності криміналістичних зв’язків, які відображаються в системі економічних показників. Метод стереотипів передбачає різні часткові прийоми для визначення способу злочинності.

Загальна схема розробки часткових прийомів стереотипів може бути наведена таким чином:

1. На основі матеріалів кримінальних справ чи іншої інформації вивчається характеристика способів злочинів, прийомів їх приховування, аналізується їх вплив на зміну економічних показників.

2. Для дослідження відбираються конкретні економічні показники.

3. Розробляються параметри стереотипів та їх шукані характеристики.

4. Визначається перелік вихідної інформації, яка необхідна для проведення досліджень (наприклад, стереотип крадіжок у роздрібній торгівлі шляхом оформлення безтоварних видаткових документів). В його основу покладена закономірність зв’язку зміни величини показника товарних запасів з періодичністю проведення інвентаризації. Цей зв’язок проявляється у тому, що обсяг товарних запасів різко зменшується у дні проведення інвентаризацій і збільшується на дату складання першого звіту після інвентаризації, що пояснюється, як правило, оформленням безтоварних видаткових накладних на внутрішню переробку товарів з метою приховування недостачі, яка з’явилася внаслідок крадіжок.

Основною інформацією, яка аналізується є товарні звіти, матеріали інвентаризації, дані про випуск продукції.

Метод коригуючих показників – призначається для пошуку кримінальних зв’язків об’єкта, який вивчається з навколишнім середовищем, тобто заключається в порівнянні економічних показників з окремими факторами середовища функціонування цього об’єкту. (Залучення інвестицій та їх використання, фінансово-кредитні взаємовідносини тощо).

Розглянуті прийоми та методи показують, що основу кожного різновиду того чи іншого методу складають ситуаційні признаки, які проявляються в системах економічної інформації. В якості ознак розкрадань розглядаються суворо певні реакції, наявність або відсутність котрих характеризує взаємодію економічної системи з подією злочину.

Розглянута система методів відповідає сучасному рівню виявлення прихованих латентних господарських злочинів.

Дата добавления: 2014-01-05