Прийоми, методи, аудиторські докази. Види аудиторських висновків

Для проведення аудиторської перевірки використовуються різні методи, прийоми, процедури.

Аудиторська процедура – це визначення певного порядку і послідовності дій аудитора для отримання необхідних аудиторських доказів по конкретному питанню аудита.

У процесі дослідження аудитори використовують загальнонаукові і конкретні методичні прийоми перевірки операцій і процесів господарської діяльності. Так, в практичній діяльності аудитори широко використовують прийоми індукції і дедукції, які потім досліджують за допомогою конкретних методичних прийомів, у тому числі: органолептичних (інвентаризація, контрольні заміри); документальних (дослідження документів, які підтверджують господарські операції).

Тільки всебічне дослідження в процесі аудиту господарських операцій із застосуванням різних прийомів дає змогу правильно оцінити об’єкт контролю й уникнути помилок.

Всі господарські операції на підприємстві зводяться в певні кількісні і якісні показники, за якими аудитор виконує аудиторську перевірку. Ці показники повинні відповідати установленим до кожного із них вимогам, нормам, правилам обліку, законодавчим актам, тобто відповідати наступним критеріям:

- повноти – дає змогу виявити наскільки господарська операція повно відображена у бухгалтерському обліку і звітності;

- оцінки – дає змогу перевірити правильність застосування методів оцінки в облікових документах на протязі року згідно затвердженої облікової політики підприємства;

- належності – аудитор повинен підтвердити фактично наявні і відображені у звітності активи, що належать чи не належать підприємству;

- фактичної наявності – аудитор повинен переконатися в наявності конкретних видів матеріальних запасів, незавершеного виробництва та ін., які у своїй сукупності відображені у звітності;

- законності – аудитор перевіряє законність здійснення господарської операції і правильність документального оформлення.

Аудиторські докази та їх зміст залежить від способів їх отримання.

Аудиторські докази – це інформація, яка одержана аудитором для висловлення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту.

Аудитор проводить:

- незалежну процедуру виявлення стану об’єкта аудиту й одержує об’єктивну і повну характеристику;

- використовує дані внутрішнього аудиту (контрольних перевірок), інформацію отриману від керівництва підприємства, яке перевіряється;

- використовує іншу інформацію, що стосується стану об’єкта перевірки.

Аудиторські докази бувають наступних видів:

внутрішні – отримані від об’єкта перевірки;

зовнішні – отримані від третіх осіб у письмовому вигляді;

змішані – отримані від об’єкта перевірки в письмовій чи усній формі і підтвердженні третьою стороною у письмовому вигляді.

Обґрунтованість аудиторського доказу забезпечується тоді, коли він містить дані, наведені в первинних документах і звітах, облікових регістрах, формах звітності та інших документах, які підтверджені підписами виконавців.

До основних методів отримання аудиторських доказів відносяться:

- перевірка;

- спостереження;

- опитування і підтвердження;

- арифметична перевірка;

- отримання письмових підтверджень;

- аналіз і аналітичні процедури.

Перевірка – заключається в вивченні бухгалтерських регістрів, документів чи матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських регістрів і документів дає аудиторські докази різного рівня надійності в залежності від характеру, джерела надходження та ефективності засобів внутрішнього контролю на підприємстві.

Спостереження – полягає в нагляді за процесами чи процедурами, які виконуються іншими особами (інвентаризація, контрольні заміри робіт для перевірки виконаних робіт в будівництві та інші).

Опитування – полягає в пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб підприємства чи за його межами.

Підтвердження полягає в отримані аудиторами підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських регістрах.

Арифметична перевірка полягає в перевірці даних облікової документації, установлюється правильність підсумкових показників як по горизонталі, так і по вертикалі. Арифметична перевірка дає змогу виявити помилки, зловживання, приховані неправильними арифметичними діями.

Аналітичні процедури – це аналіз і оцінка отриманої аудитором інформації для дослідження фінансових і економічних показників діяльності підприємства, що перевіряється і виявлення незвичайних і невірно відображених в обліку господарських операцій та встановлення причин цих помилок і викривлень.

За результатами аудиторської перевірки аудитор зобов’язаний вести документацію зі справи, що стосується прийнятих рішень за наслідками аудиту.

Інформація з кожного питання, яке перевіряється, відображається в робочих документах аудитора. В цих документах аудитор веде записи, за допомогою яких він фіксує процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які здійснюються під час аудиторської перевірки.

Отриману інформацію аудитор систематизує, тобто приводить до певної системи: групує дані за розділами перевірки (облік основних засобів, облік грошових коштів, облік товарно-матеріальних цінностей і інші), а в середині розділів – за аналітичними і іншими ознаками.

В аналітичному огляді і аналізі аудитор дає об’єктивну оцінку стану об’єкту перевірки. При необхідності аудитор виділяє найбільш суттєві помилки і порушення: неправильні облікові записи, відсутність виправдовуючих документів за господарськими операціями, порушення податкового законодавства та інші.

За результатами перевірки аудитор складає аудиторській звіт і висновок. В аудиторському звіті наводяться конкретні результати дослідження господарських операцій. Форма аудиторського звіту може бути довільною, він не є офіційним аудиторським документом, а призначається виключно для керівництва підприємства, де проводиться аудит і може бути оприлюднений тільки з його дозволу.

Висновок – це стислий і короткий документ, в якому незалежний фахівець (аудитор) дає висновок про перевірку фінансової звітності підприємства. В залежності від мети складання аудиторській висновок може мати кілька призначень. Висновок є правовим актом, оскільки у визначених законодавством України випадках лише звіт про фінансові результати діяльності підприємства, підтверджений аудитором, може розглядатися на зборах акціонерів.

Аудиторський висновок включає наступні розділи: заголовок, дані про замовника аудиторської перевірки, вступний розділ, обсяг перевірки, висновок аудитора про перевірку звітності, дата складання аудиторського висновку, адреса аудиторської фірми, підписи аудитора та печатка.

Висновок аудитора може бути безумовно-позитивним, умовно-позитивним, негативним, з відмовою видачі висновку.

Безумовно-позитивний висновок означає, що звітність надана підприємством, яке перевіряється таким чином, щоб забезпечити усі суттєві аспекти, які відображаються в активах і пасивах підприємства на відповідну дату та в результатах його діяльності за звітній період, виходячи із вимог діючого законодавства і нормативних актів.

Умовно-позитивний висновок означає, що за виключенням деяких визначених аудитором висновку не фундаментальних неповностей та незгод, звітність складена таким чином, що забезпечує у всіх суттєвих аспектах відображення активів і пасивів підприємства на звітну дату і фінансові результати його діяльності за звітній період, виходячи із діючих вимог нормативних актів.

Негативний висновок – означає, що у зв’язку з певними обставинами звітність складена таким чином, що вона не забезпечує у всіх суттєвих аспектах відображення активів і пасивів підприємства на звітну дату і фактичних результатів його діяльності за звітній період, виходячи із вимог діючих нормативних актів.

Відмова видачі висновку – в цьому висновку аудитор відмовляє виразити свою думку про достовірність звітності підприємства. Це означає, що в результаті певних обставин (наприклад, надання аудитору інформації, яка не відповідає вимогам діючого законодавства, не дає справжнього уявлення про формування активів і пасивів, результатів діяльності підприємства).

Таким чином, розглянуті основні методологічні і методичні основи аудиту і аудиторської діяльності свідчать про те, що в цілому аудит можна розглянути як комплексне незалежне дослідження фінансово-господарської діяльності або окремих її процесів в розрізі регламентуючих і діючих нормативних актів з метою оцінки фінансового стану підприємства, виявлення недоліків, помилок і зловживань.

Користуючись прийомами, методами аудиту та результатами аудиторських перевірок економіко-правовий аналіз дає змогу не тільки виявити зловживання, правопорушення, а й можливі протиріччя між обліковою і техніко-економічної інформацією та розробити пропозиції щодо збереження майна підприємств усіх форм власності шляхом правових, організаційних і економічних методів.

Дата добавления: 2014-01-05