Методи оцінки основних фондів підприємства

Класифікація, структура, облік та оцінка основних фондів підприємства.

Основні фонди – засоби праці, що використовуються у виробничий діяльності підприємства впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх вводу до експлуатації, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом.

Структура основних фондів підприємства характеризується питомою вагою їх різних груп в загальному обсязі основних фондів. Її аналіз дозволяє оцінити співвідношення різних видів основних фондів, надати характеристику змінам в їх складі.

Усі основні фонди, що знаходяться у розпорядженні підприємства незалежно від порядку їх формування, а також сукупність його обігових фондів (сировини, палива, матеріалів та інших матеріальних ресурсів) прийнято іменувати матеріально-технічною базою підприємства.

Класифікація основних фондів підприємства:

1. За характером використання (основні виробничі фонди, невиробничі фонди)

2. За цільовим призначенням (будівлі та споруди, транспортні засоби, інвентар, інструменти)

3. За участю у виробничому процесі (пасивні основні фонди, активні основні фонди)

·4. За належністю до підприємства (власні основні фонди, орендовані основні фонди)

5. За станом фактичного використання (основні фонди, що використовуються в основній господарський діяльності; основні фонди, що здані в оперативну або фінансову оренду (лізінг); основні фонди, що тимчасово не використовуються)

· 6. За джерелами фінансування (основні фонди, що внесені до статутного фонду підприємства; основні фоди, що придбані за рахунок власних коштів; основні фонди, що придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів; безплатно отримані основні фонди).

Натуральні показники характеризують кількість одиниць, що входять у склад кожного виду основних фондів, їх параметри - потужність, продуктивність, вантажність, рік введення в експлуатацію та інше.

Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та морального зносу основних фондів, розробки балансу обладнання, оцінки продуктивної потужності та пропускної спроможності. Оцінка у натуральному виразі може проводитися шляхом інвентаризації.

Для оцінки основних фондів у вартісному вимірі використовується первісна, відновнувальна та залишкова вартість.

Первісна вартість відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію: витрати на зведення будівель, споруд; придбання машин та обладнання (включаючи витрати на доставку та монтаж, витрати на розробку проектно-кошторисної документації), страхування. За первісною вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства, тому її називають балансовою вартістю.

Первісна балансова вартість обкта основних фондів (Вп) може бути в загальному вигляді представлена формулою:

Вп = Ц + З + С + М, грн.,

де Ц – цінаа обладнання, грн.,

З – збори, мита, непрямі податки, грн.,

С – витрати на страхування ризиків, грн.,

М – витрати на установку, монтаж і доведення до необхідного стану основних фондів, грн.

Під відновну вальною (переоціненою) вартістю основних фондів розуміють вартість їх відновлення за сучасних умов в цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів в певний проміжок часу.

Переоцінену вартість основних фондів (Впер) можна визначити за формулою:

В пер = Вп × І пер, грн.,

де І пер- індекс переоцінки основних фондів.

І пер = ,

де В справ – справедлива вартість основних фондів, грн.,

В зал – залишкова вартість основних фондів, грн..

Залишкова вартість(В зал) основних фондів характеризує їх реально існуючу вартість, яка ще не перенесена на вартість продукції (робіт, послуг).

В зал = Вп (Впер) – Зн, грн ..

або Взал = , грн.,

де Зн – сума зношення основних фондів, грн.

Справедлива вартість –це первісна вартість основних фондів, одержаних в обмін. Вона дорівнює сумі, за якою цей об’єкт може бути обмінено в разі здійснення угоди між заінтересованими і компетентними незалежними сторонами.

Всправ = Взал × Іпер, грн..

Ліквідаційна вартість (Влікв) – це залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням. За цією вартістю підприємство може реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.

З метою оцінки та аналізу розрізняють:

· Бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка враховує вплив на вартість основних фондів діючого (державою визначеного) механізму її амортизації;

· Реальну залишкову вартість, яка враховує втрату споживчої вартості основних фондів в результаті фізичного та морального зносу.

Прийнято виділяти два види зносу - фізичний та моральний.

Під фізичним зносом (спрацюванням) основних фондів слід розуміти втрату ними техніко-експлуатаційних властивостей внаслідок їх використання або впливу на них природних сил.

Моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) - це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу.

Проміжок часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживчої вартості основних фондів, характеризується поняттям " цикл відтворення основних фондів ".

Цикл відтворення основних фондів не слід плутати з поняттям " обіг основних фондів ", яке відображає проміжок часу, протягом якого відбувається відновлення вартості основних фондів через механізм амортизаційних відрахувань.

Якщо цикл відтворення основних фондів більш тривалий, ніж обіг основних фондів, то підприємство отримує додатковий дохід за рахунок використання накопиченої амортизації.

Ремонт основних фондів – це відновлення фізичного зношування окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів у працездатному стані протягом всього терміну їх служби.

Поточний ремонт породжується випадковими поломками, що принципово не впливають на нормальне використання основних фондів. Він має характер дрібних налагоджувальних робіт, не відновлює основних фондів, а лише підтримує в робочому стані, тому не є формою їх відтворення.

Капітальний ремонт породжується закономірним зношенням основних фондів і спрямований на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик. Під час капітального ремонту основні фонди демонтують, змінюють або відновлюють вузли, конструктивні елементи.

Моральне зношування – це передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних фондів (моральне зношування першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношування другого роду).

Дата добавления: 2014-01-05