Елементи державного устрою

Мова

План

Дежава К.Р. – об’єктивний процес етногенетичного, політичного, соціального розвитку східних слов’ян!

Існування розгалуженої системи укріплених поселень-градів як передумови міст та політичних центрів феодальної держави.

Поглиблення майнового і соціального розшарування, виникнення приватної власності, примітивного апарату влади

Втім

Політизація проблеми за часи незалежності України

Історики-декабристи, слов’янофіли

Антинорманісти

Переважна більшість західних істориків і публіцистів ХІХ-ХХ ст.

Розкол історичного світу

Р. зробив доповідь в Російській АН із наголосом на те, що «славетні скандинави підкорили всі руські землі з їх всепереможною зброєю».

Упорядники норманської теорії: німецькі історики Г.3.Байєр, Г.Ф.Міллер і А.Л.Шльоцер

Започаткування дискусії – середина XVIII ст. – офіційне оформлення Н.Т.

Ідея другорядності слов’ян у розвиткові європейської цивілізації.

Політичні мотивації: спроби консервативних політиків Заходу ХІХ –ХХ ст. використати Н.Т. для обгрунтування доцільності втручання у внутрішні справи слов’янських народів.

Герхардт Фрідріх Міллер (1705-1783)

1768 р. – «Походження росичів» (Origines Rossicae)

Прихильники норманської теорії (норманісти):

● представники російської державної історичної науки ХІХ – початку ХХ ст: М.Карамзін, С.Соловйов, М.Погодін

● деякі сучасні російські науковці державної школи (Д.Мачінський, Г.Лебедев, 0.Мельникова)

● М.Ломоносов, С.Крашенніков

● предствники української історичної школи ХІХ – початку ХХ ст.: М.Костомаров, В.Антонович, М.Грушевський

● історики радянської доби: Б.Греков, М.Тихомиров, Б.Рибаков, В.Мавродін, інші.

Позиція української науки кінця ХХ – початку ХХІ ст. щодо норманської теорії:

П.Толочко, М. Брайчевський, М. Котляр, В. Баран: норманська теорія як проблема походження Київської Русі втратила наукове значенн я, оскільки доведеним фактом вважається існування протодержавних утворень у Подніпров’ї, Галичині і Волині задовго до літописного повідомлення про покликання варягів.

Узагальнюючі висновки:

● визнання варязького чинника як каталізатора державницьких тенденцій східних слов’ян. Військова організація!!!

● зрілість державницьких процесів серед східнослов’янських племен кінця ІХ ст.

● завершення процесу формування східнослов’янських союзів племен як виразних етнокультурних спільнот;

перехід слов’ян від союзів племен до утворень більш високого соціально-політичного рівня – племінних княжінь;

1. Етнополітичні процеси Київської Русі. Передумови та процес формування української народності.

2. Українська та зарубіжна політична думка щодо проблеми походження українців.

1. Етнополітичні процеси Київської Русі. Передумови формування української народності.

Київська Русь ► розвиток європейської цивілізації!!! (політичний, культурний, військовий чинники)

Київська Русь ► розвиток слов’ янських народів: українців, росіян, білорусів

Актуальність проблеми ◄ ключ для визначення спадкоємця києво-руської культурно-історичної спадщини

Складність

▲

• обмеженість, фрагментарність джерел К.Р.

• політична кон’юнктура, політико-ідеологічні впливи щодо історії народів в попередні періоди.

▼

Радянська історіографія 1930-1980-х рр.: концепція єдиної давньоруської народності (КЄДН) як генетичної основи трьох слов’янських народів

▲

ідеологічні мотивації

● державна політика на зближення народів в межах єдиної соціалістичної спільноти.

● прогресивна роль російської державності (провідна роль російського народу) щодо інших народів (Російської імперії) СРСР

Наукововий рівень: критичні аспекти:

● концепція єдиної давньоруської народності (КЄДН) не враховувала поліетнічність та поліцентризм суспільства К. Р.

тенденція, що виявляла себе в середовищі окремих союзів племен задовго до утворення держави і продовжувала існувати в період її феодальної роздробленості

●обмежувала період формування єдиної народності необгрунтовано коротким (невідповідним) для етнополітичних процесів терміном – від утворення (кінець ІХ ст.) до початку феодальної роздробленості Київської Русі (др. пол. ХІ ст.).

Сучасні наукові підходи:

українська історична наука

концепція незалежного походження (розвитку) українців, росіян, білорусів як трьох (відокремлених) східнослов’янських народів

▼

● враховує етнополітичні процеси, які передували і наслідували історичний період К.Р.

● базується на чинниках ► змістовне наповнення поняття «народ» або «етнос».

Народ (грецькою – «етнос») - історична спільність людей, яка складається на певній території та володіє стабільними особливостями мови, культури і психічного складу, а також усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших. Останнє звичайно зафіксоване в етнонімі (самоназві) народу. Сформований етнос виступає як соціальний організм, який самовідтворюється шляхом переважно етнічно однорідних шлюбів і передачі новим поколінням мови, традицій і т.д. Для більш стійкого існування етнос прагне до створення своєї соціально-територіальної організації (держави), а етнічні групи – законодавчо закріплених автономних прав.

територія

культура ◄► психічний склад

Історія К.Р. ► підтвердження щодо процесу формування в межах його суспільства трьох відокремлених, а саме – української, російської, білоруської етносів.

▼

Дата добавления: 2014-01-05