Процес не набув завершеного характеру

▼

важливий етап формування трьох народів, а далі й націй

сучасна історична наука

▼

три основні етапи процесу формування регіональної (тобто територіальної, а звідси – культурної, мовної, побутової, психологічної) етнічності окремих груп східних слов’ян

І етап –VІ – X ст.

ІІ – ХІ – ХІV ст.

ІІІ – XV – XIX ст.

І-ІІ етапи ◄► історія К.Р. ► започаткування процесу формування окремих народностей.

І етап формування регіональної етнічності - етноплемінні утворення ► усвідомлення представниками етнічних спільнот їх причетності до окремих племен, племінних союзів або субетнічних утворень у складі окремих племен.

Етноплемінні утворення - поляни, деревляни, сіверяни, дуліби, волиняни, бужани, уличі, тиверці, білі хорвати, руси.

Спільна назва наприкінці першого періоду – етнонім «русь (русичи, руські люди)».

ІІ етап формування регіональної етнічності у XI – XIV ст. ► дроблення держави на окремі етнотериторіальні частини, головною одиницею серед яких була земля (землі).

Земля - територіально-політичне утворення -

осередок навколо міст Русі: Київ (Київщина, Київська земля), Чернігів, Галич, Володимир-на-Клязьмі, Смоленськ, Полоцьк, Рязань тощо.

Статус землі ◄офіційні грамоти київського князя

кінець ІХ – пер.пол. ХІ ст. – залежність від центральної київської влади

▼▲

політичні + економічні зв’язки:

• влада – намісники князя на місцях

• економічні зв’язки: податки в київську казну; торгівля - торжища

др. пол. ХІ – пер. пол. ХІІ ст. ► розвиток великого феодального землевласництва, формування влади князів на місцях ► самостійність ► незалежність (земель).

Земля: трансформація з територіально- політичного на етнічне утворення (етнічна земля).

Сприятливі чинники:

● географічні умови Київської Русі

(держава до 800 тис. кв.км. за часів князя Володимира; територіальна розмежованість князівств – ліса, болота, річки; відсутність достатньо міцного і розгалуженого апарату влади, розвинутої інфраструктури – транспорту, доріг – як засобів зв’язку між ними)

▼

!!! Етнокультурна своєрідність земель, мешканці яких, за словами відомого етнографа XIX ст. Миколи Симашкевича, «вважалися нібито окремою нацією і тому мали свої особливі закони та звичаї, свої, так би мовити, національні права й переваги, своїх особливих правителей, котрі титулувалися князями, господарями та дідичами землі».

● Специфіка процесу утворення держави: поступовість, тривалість, суперечливість, силовий характер ◄►відцентрові тенденції ► етнічна регіоналізація К.Р.

Держава К.Р. первісно ►землі Середньої Наддніпрянщині (Київська, Чернігівська, Переяславська). Київ – геополітичний центр.

60-ті pp. IX ст. – влада київських князів ► поляни, деревляни, південні дреговичі, чернігівська частина сіверян.

остання чверть IX ст. – київська влада ► племена полочан і смоленських кривичів.

від 882 p. (утворення К.Р., кн.Олег) ► землі псковських кривичів та ільменських словенів.

912 – 945, кн. Ігор ►землі уличів і тиверців

др.пол Х - початок XII ст. до К.Р. ► всі землі східних слов’ян і неслов’янських племен (фінно-угорські племена мурома, меря, весь, балтійська голядь, тюркські торки і берендеї та ін.).

▼

К.Р. – нестійка конфедерація племінних княжінь, що демонструювали, за словами дослідника М. Брайчевського, «драматичне переплетення доцентрових і відцентрових тенденцій» при збереженні особливостей їх політичного, соціально-економічного та, у свою чергу, культурологічного стану.

● різний ступінь матеріальної культури й консолідації племен й груп племен як осередків єдиного державного утворення й водночас відмінних (етнокультурних) тенденцій розвитку.

Археологічні дані VIII-ІХ ст. ► однорідність (монолітна цілісність) матеріальної культури племен Північно-Західної України

Літописні племена волинян, деревлян, полян, уличів, тиверців, білих хорватів як генетична основа української народності.

Праукраїнські племена

Х–ХІІ ст. – майже остаточна консолідація праукраїнських племен (етап становлення й розвитку К.Р.)

Археологічні дані ХІ-ХІІІ ст. ► етнокультурна своєрідність племен в межах лісової півночі Східної Європи

Літописні племена дреговичів, кривичів, частково радимичів – генетична основа білорусів. Прабілоруські племена

Літописні племена ільменських словен, кривичів, частково в’ятичів та переселенців з Південної Русі – генетична основа росіян. Праросійські племена

Археологічні дані ІХ-ХІІ ст.: ► політичний, матеріальний, культурний розвиток праукраїнців – на більш високому рівні щодо розвитку прабілорусів, праросіян.

Праукраїнці ► наближеність до візантійських центрів цивілізації

Прабілоруси, праросіяни ► продукт саморозвитку в умовах власних етнічних територій далеко за межами первісної Русі і європейської цивілізації

Суспільство К.Р. ◄ існування декількох (принаймні чотирьох) чітко окреслених етнічних груп, особливу роль серед яких в аспекті формування давньоруської державності відіграла група племен Середньої Наддніпрянщини, які відносяться до праукраїнської народності.

Окрім трьох – українського, білоруського, російського етносу, науці відомий четвертий східнослов'янський етнос – псково-новгородці, що постали з ільменських словен, а у ХV-ХVІ ст. були асимільовані росіянами в процесі експансії Московського князівства на захід

Існування етнічних груп в суспільстві К.Р. = тенденція на формування народностей – української, білоруської, російської.

Праукраїнці ► провідний етнос суспільства К.Р.!!!???

▼

Л.Залізняк: Київська Русь виникла в ІХ ст. як рання праукраїнська держава, і лише значно пізніше вона стала величезною й типовою середньовічною імперією від Сяну до Волги з державотворчим і консолідуючим етносом в особі південних русинів, тобто праукраїнців.

▲

Започаткування інших великих політичних утворень – як національних (Франція, Німеччина, Чехія та ін.), так і імперій (Візантійської, Османської, Російської) – одним конкретним етносом, якому й належить ця держава,

Візантійська, Османська, Російська імперії: державотворчі етноси відповідно – греки, турки, росіяни.

К.Р.: державотворчий етнос – праукраїнці!!!

● Важливий чинник етногенетичних процесів – феодальна роздробленість К.Р.

др. пол. ХІ ст. – тенденція на феодальну роздробленість К.Р.

протягом ХІІІ – ХІV cт. – поглиблення процесу

▼

К.Р. ► конгломерат окремих князівств

ХІІ ст. Київська Русь 12 князівств (земель)

ХІІІ ст. - 50 князівств

ХІV ст. – 250 князівств

Передумови:

─ економічні: зростання феодального землеволодіння

─ політичні: зміцнення, самостійність місцевої знаті +

─ етногенетичні: регіональна, етнополітична розмежованість давньоруських земель

▼

наслідки!!!

Феодальна роздробленість ►формування нових геополітичних центрів

1199 р. - Галицько-Волинське князівство (держава). Генетична основа: українська народність.

кінець ХІ – ХІІ ст. – союз полоцько-смоленських князівств (Полоцька земля, Псковщина, Смоленщина) Генетична основа:білоруська народність.

ХІІ ст. – союз ростово-суздальських земель (центр: Володимир-на-Клязьмі) Генетична основа: російська народність.

праросійський регіон – конкуренція у геополітичному відношенні з Києвом.

1169 р. – Андрій Боголюбський (засновник московської держави) – розгром Києва

▼

Критичний аналіз концепції давньоруської народності: (ідея) феодальна роздробленість + монголо-татарська навала – провідні чинники формування відокремлених етносів

Об’єктивні підходи ► принципово нові висновки ► етнополітичні процеси К.Р.

● феодальна роздробленість не передувала процесу формування трьох слов’янських народів, а співпала з ним у часовому просторі, поглиблюючи тенденції суспільства, які виявляли себе на попередніх етапах розвитку Київської Русі;

● передумови формування трьох східнослов’янських народів на етапі К.Р.◄ специфічні риси розвитку давньоруської держави: географічна, соціально-економічна, політична відмежованість окремих етнокультурних спільнот;

● історія К.Р. = історія формування й розвитку «імперії народів» з консолідуючою роллю в державотворчих процесах праукраїнського етносу

● процес формування східнослов’янських народів = формування нових державних утворень (ХІІ-ХІІІ ст.) = генетичної основи трьох українського (Галицько-Волинська держава), білоруського (союз полоцько-смоленських князівств), російського (союз ростовсько-суздальських князівств) народів;

● спорідненість політичних, економічних, соціальних, культурних традицій К.Р. і Галицько-Волинського (Г.-В.) князівства ► тривалість, безперервність, незворотність націогенетичного процесу ► формування української народності ► нації

Аналіз етнополітичних процесів Київської Русі доводить не тільки виокремленість націогенезу українців, а й його безпосередній зв’язок зі становленням давньоруської державності, подальшим розвитком східнослов’янських земель, і зокрема накопиченням українських державницьких традицій, що відчутно виявили себе в ХVІІ ст.

2. Українська та зарубіжна політична думка щодо проблеми походження українців.

Проблема походження українців (ППУ) – одна з найбільш актуальних в українській та зарубіжній політичній думці.

▼▲

Вагомість питань:

культурно-iстор. спадщина великокняжого Києва

витоки східнослов’янських народів

народи + державницькі традиції…

Специфіка розгляду проблеми - від київських літописців, державотворців до науковців ХІХ-ХХІ ст.

▲

● рівень розвитку науки

● обсяг наявного в дослідників фактичного матеріалу

● ідеологічні позиції панівної верхівки (політичної кон’юнктури) …

Державна історична наука царської Росії:

▬ росіяни - найдавніший слов’янський етнос, який заснував державу К.Р.

▬ українці і білоруси – відгалуження від росіян.

▼

«Синопсис» – основний підручник Російської імперії

М.Карамзін, С. Соловйов М. Погодін

Історична наука радянської доби

1930-х рр. – концепція єдиної давньоруської народності (КЄДН) В. Мавродін, А. Насонов, Б. Рибаков, Л. Черепнін

початок 1950-х рр. – дискусії науковців

1954 р. - Тези ЦК КПРС до 300-річчя возз’єднання України з Росією. Схвалення КЄДН

КЄДН – частина державної ідеології

ідеологічні мотивації

● державна політика на зближення народів в межах єдиної соціалістичної спільноти.

● прогресивна роль російської державності (провідна роль російського народу) щодо інших народів (Російської імперії) СРСР

Критичне сприйняття КЄД-(єдиної російської)Н – від ХІХ ст. до сьогодення

▬ демократично орієнтовані українські (М.Костомаров, П.Куліш, М.Максимович, В.Антонович, П. Житецький, А. Кримський, I. Ягiч, О. Шахматов, М.Грушевський) і

російські (В.Ключевський, М.Струве) науковці і публіцисти ХІХ-початку ХХ ст.

▬ радянська історична наука академіка М.Покровського (розгром школи 1936 р.)

▬ представники західної – американської, канадської історіографії

▬ сучасна українська наука: дослідження минулого + найновітні висновки

▼

узагальнюючі підходи:

ранньослов’янська концепція походження українців

києво-руська концепція

пізньосередньовічна концепція

Ранньослов’янська концепція походження українців

Українці – самостійний етнос, що сформувався на ранніх стадіях розвитку слов’янської спільноти

М. Костомаров 1861 р. стаття «Дві руські народності»: критика офіційної тези про єдину давньоруську народність. К.Р. – федерація етносів

В межах ранньослов’янської концепції – варіативність уявлень

В.Хвойко (кінець ХІХ ст.) ідея про поступальний етнічний розвиток українців з часів трипільської культури через скіфські племена до сучасних українців.

Я.Пастернак (кінець ХІХ ст.) ідея про самобутність українців, відсутність будь-яких спільних рис і тенденцій розвитку українців зі слов’янами. Українці – від трипільців еволюціонували у скіфське плем’я неврів, потім в антів, а відтак і у спільноту часів Київської Русі.

Модифіковані підходи самобутності українців: етнос (українці) – від появи людини

Ю.Шрамко -30-40 тис. років

Ю. Копержинський до 6-7 млн років

Ю.Шилов, С.Плачинда та ін. – т.зв. арійсько-трипільська концепція:

!!!людська цивілізація – на теренах України. Українці – творці люської цивілізації

М.Грушевський - теорія автохтонності

стаття «Звичайна схема “руської історії” і справа раціонального укладу історії східного слов΄янства», 1904 р.

Етнічна (генетична) основа українців – від землеробських культур пізнього палеоліту. Росіяни, білоруси – свою етнічну основу і свою територію формування.

ІV ст. н. е - початок історичних часів українського народу (анти). За часи К.Р. - цілком сформований «україноруський народ». Держава К.Р. – українська за національним змістом.

Сучасні послідовники М.Грушевського: Л. Залізняк, Г. Півторак, В.Баран, Я.Дашкевич, інші.

Києво-руська концепція

Прихильники: формування українського етносу – на етапі К.Р.; зародження від V –VIII cт. – переддержавної історії.

Водночас: взаємопереплетення культур ранньослов’янського суспільства ◄ впливи в межах суспільства К.Р. українського, білоруського, російського етносу.

Дата добавления: 2014-01-05