Тема 8 Філософські аспекти відношення людини до природи

1. Еволюція уявлень про взаємовідносини людини і природи.

2. Екологічна проблема як одна з глобальних проблем сучасності.

Ключові терміни і поняття: природа, екологічна проблема.

Через скорочення аудиторних годин дана тема тепер виноситься на самостійне вивчення. Тому обмежимося (як і у випадку питань «Філософія Стародавньої Індії і Китаю» з теми 2 і «Проблема єдності світу» з теми 5) деякими методичними вказівками до її освоєння.

Насамперед, варто спочатку проаналізувати зміст поняття «природа», а потім розглянути еволюцію уявлень про взаємовідносини людини і природи, один з наслідків якої — виникнення екологічної проблеми як однієї з глобальних проблем сучасності.

У темі 5 ми розглядали природу в ряді інших субстанцій – чотирьох стихій, першоречовини, матерії, ідеї і т.п. Тепер же має сенс познайомитися з цим поняттям у більш широкому контексті.

Найчастіше під природою мають на увазі те, що оточує людину (тобто середовище – природне, штучне, соціальне), що забезпечує йому життя. Це повітря, вода, земля, рослинний і тваринний світ. При цьому не слід змішувати таке розуміння природи з іншим, філософським її тлумаченням, що йде від Аристотеля, тлумаченням її як синоніму понять «походження» і «сутність».

Навколишнім для людини середовищем може бути не тільки природний світ («натура», як говорили в Стародавній Русі), але і світ штучних предметів, артефактів, чи, як називав його К. Маркс, - «друга природа»: знаряддя праці, техніка, продукти промисловості і т.п. У цьому плані природу зіставляють (а іноді протиставляють) з культурою як світом цінностей людини і людства (докладніше про це піде мова в темі 15 розд. V «Соціальна філософія»).

Природу можна розглядати, принаймні, у чотирьох аспектах:

а) пізнавальному – як предмет природничих наук (наприклад, вивчення природних закономірностей, будови і динаміки природних об'єктів);

б) практичному – як об'єкт перетворення (техніка, промисловість і т.п.);

в) аксіологічному – як об'єкт оцінки (наприклад, опис, репрезентація природної красоти у мистецтві і т.п.);

г) соціально-моральному – у тому числі як об'єкт охорони (екологія і т.п.).

Розглядаючи еволюцію уявлень про взаємовідносини людини і природи доцільно розбити її на декілька якісно своєрідних етапів. Можна запропонувати такий варіант: на першому етапі (в епоху античності) природа трактувалися як Космос; ідеалом вважалося життя у відповідності з Природою.

На другому етапі (в епоху Середньовіччя) природа розглядалася як щось більш низьке, ніж сама людина (за принципом: у людини – душа, у природи – тіло).

На третьому етапі (епоха Відродження) дуже актуальним стає естетичне ставлення до природи. Краса природи представляє джерело радості і насолоди. Формується уявлення про природу як мудру книгу, написану мовою математики. Той, хто навчиться коректно задавати їй питання цією мовою, зможе осягти багато її таємниць, щоб потім використовувати їх на практиці. У Книзі природи зашифрований задум Бога. Тому що Бог дав людям дві книги – Біблію і цю Книгу природи.

На четвертому етапі (епоха Нового часу) дуже популярним стає теза Ф.Бекона про природу як об'єкт інтенсивної перетворювальної діяльності людини. При цьому мета науки і техніки – панування над природою.

Однак успіхи науки в цей час пов'язані не тільки з її практичною спрямованістю: формується концепція закону природи як основний елемент природничонаукової картини світу.

На п’ятому етапі (епоха романтизму, пов'язана з впливом вчення Ж.-Ж. Руссо) природа розглядалась як притулок, протилежний розбещеній і порочній людській цивілізації. Джерело наших нещасть – це перехід людини від природного (натурального) стану до соціального.

На шостому етапі (приблизно друга половина ХХ ст.) навантаження на природу з боку цивілізації досягли критичної межі, що призвело до виникнення екологічної проблеми, яка продовжує залишатися однієї з глобальних проблем сучасності. Стверджують навіть про настання екологічної кризи нашої цивілізації.

Аналізуючи цю проблему, її передумови, суть і наслідки, варто познайомитися з різними її інтерпретаціями в суспільній свідомості, з різними оцінками шляхів виходу з екологічної кризи.

Під час обговорення екологічної проблем з позиції філософії доцільно використовувати ідеї діалектики з попередньої теми, і особливо в тій її частині, що стосується протиріччя розвитку, науково-технічного прогресу.

Крім того відношення «людина – природа» можна розглядати у загальнофілософському плані і як віношення «людина — Всесвіт». Тут доцільно звернути увагу на новий поворот цієї теми, який пов’язаний з останніми досягненнями сучасної науки (насамперед, космології і фізики елементарних частинок), що привело до формулювання так званого антропного космологічного принципу, який несе з собою велику світоглядну значущість (див. детальніше у [32]; [33]).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Що Ви можете сказати про еволюцію філософських трактувань природи?

Які зміни відбулися в поглядах на співвідношення людини і природи?

У чому суть екологічної проблеми? Чому з часом вона трансформувалася в глобальну проблему?

ЛІТЕРАТУРА

Введение в философию. Учебник для ВУЗов (ред. И.Т.Фролов). Часть 2. – М., 1989, глава 8

Нестеренко В.Г. Вступ до філософії. Онтологія людини. – К., 1995, розділ 8

Киселев Н.Н. В гармонии с природой. – К., 1989.

Мир философии. Книга для чтения. Часть 2. – М., 1991, раздел 7, п.2

Афиногенов Д.В. Свобода, наука, природа (Об истоках глобального кризиса) // Общественные науки и современность. – 2001. – № 4.

Степин В.С. Экологический кризис и будущее цивилизации // Хесле В. Философия и экология. – М., 1994, С. 167-181

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ, ТЕСТИ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

8.1. Яке місце і яку роль природа має в системі міфу, релігійного і філософського світогляду в науковій картині світу?

8.2. У поданих нижче висловленнях представлені два трактування природи:

- “Природа – це храм, і їй необхідно поклонятися”;

- “Природа – це майстерня, і людина в ній працівник”.

Опишіть особливості взаємодії людини і природи в кожному із цих трактувань.

8.3. Поясніть, чим відрізняється тлумачення відношення “людина – природа” в епоху Середньовіччя від розуміння цього відношення в епоху античності. Чим обумовлена розбіжність у тлумаченнях цього відношення?

8.4. Які маються аргументи на користь того, що екологічна проблема трансформувалася в екологічну кризу? Чи існують (і якщо існують, то які саме) шляхи виходу з екологічної кризи?

8.5*. Як би Ви охарактеризували відношення людини до природи в “Фаусті” І. Гете (на прикладі Фауста, Вагнера та інших персонажів).

8.6*. Дайте філософський коментар такому висловлюванню одного із сучасних філософів: «Істота, що перемагає своє навколишнє середовище, руйнує себе»[24].

8.7.* Існує таке латинське прислів’я: “Природу можна виганяти вилами, але вона все одно буде повертатись”. Яка інтерпретація природи тут мається на увазі? Як Ви вважаєте, в якому смислі тут використовується слово «природа»?

ТЕМИ ДЛЯ РЕФЕРАТІВ, ДОПОВІДЕЙ І КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Розвиток уявлень про взаємовідносини людини і природи

Природа, біосфера, ноосфера

Філософські погляди В. І. Вернадського

Гуманістичний зміст екологічного імператива

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Ахутин А.В. Понятие “природа” в античности и в Новое время. – М., 1988

Булатів М. О., Малєєв К. С., Загороднюк В. П., Солонько Л.А. Філософія ноосфери. – К., 1995

Иванов В.П. Мировоззренческие проблемы эволюции природы и становления человеческого мира // Человек и мир человека. – К., 1977.

Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление. – М., 1991

Барякін В.М. Можливості та межі екологізації технології // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – № 6.

Крисаченко В.С. Стратегія виживання виду Homo sapiens // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – № 10.

Печчеи А. Человеческие качества. – М., 1980

Кинг А. На пути к новому мировому порядку // Свободная мысль. – 1992. – № 17

Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. – М., 1990

Моисеев Н.Н. Современный антропогенез и цивилизационные разломы (эколого-политологический анализ) // Вопросы философии. – 1995. – № 1

Кутырев В.А. Универсальный эволюционизм или коэволюция? // Природа. - 1988. – № 8

Кутырев В.А. Утопическое и реальное в учении о ноосфере // Природа. – 1990. - №11

Пустовойт В. Україна на шляху до пустелі // Наука і суспільство. – 1990. – № 6

Степин В.С. Экологический кризис и будущее цивилизации // Хесле В. Философия и экология. – М., 1994. – С. 167-181.

Хесле В. Философия и экология. – М., 1994

Лосев А.Ф. Природа // Человек. – 1994. - №№3,4.

Афиногенов Д.В. Свобода, наука, природа (об истоках глобального экологического кризиса) // Общественные науки и современность. – 2001. - №4.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ, ТЕСТИ І ЗАВДАННЯ ЗАГАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ (до тем 1-8)

0.1.Чи може філософія давати практичну користь людям? Обґрунтуйте свою відповідь.

0.2.Чи можна говорити про відкриття і винаходи в сфері філософії? Обґрунтуйте свою відповідь.

0.3.Як Ви думаєте, у вирішенні якої проблеми (соціальної, наукової, глобальної і т.п.) могла б допомогти саме філософія? І якщо допомогти, то в чому саме?

0.4.Як Ви розумієте словосполучення “випадок, що трапився випадково”?

0.5.Плюралізм думок і концепцій стає нині особливістю нашого часу. Чи є нині потреба в збереженні ідеології чи її відновленні?

0.6.В одному філософському трактаті читаємо: “Людство тримається на творчому імпульсі і прагненні до самореалізації, якими обдаровані кращі представники”. Дайте філософський коментар цьому фрагменту.

0.7.Виявіть та опишіть види буття і способи існування з ессе А. Павленко, що надрувані в журналі «Человек» (1993 №№1, 3-6; 1994 №№3-5).

0.8.Дайте філософський коментар до такого висловлення: “Наше існування – це причина, що визначає саме існування спостережуваних властивостей Всесвіту” (тут Всесвіт – це фізичний об’єкт, фізичний світ, метагалактика). При виконанні цього завдання доцільно звернутись до [32]; [33].

0.9.Проаналізувати роль умов перетворення можливості в дійсність. Спробуйте окреслити коло умов, за яких стане можливим прогрес українського суспільства.

0.10.Як, на Ваш погляд, більш правдоподібно описувати світ – як Хаос, або як Космос? Аргументуйте свою відповідь.

0.11.У чому полягає гуманістичний сенс екологічного імператива?

0.12.До якої філософської течії слід віднести такий фрагмент: “Тот, кто познал Дао, непременно постигнет закон природы; постигший закон природы непременно овладеет умением соответствовать положению вещей; овладевший умением соответствовать положению вещей не станет вредить себе из-за вещей”. [25]. Дайте філософський коментар до даного фрагменту.

0.13.Що робить можливим існування окремої речі, визначає її своєрідність у світі? (Для відповіді можна скористатися матеріалами з філософської спадщини представників Афінської школи).

0.14.Спробуйте дати філософсько-світоглядний коментар до відомої російської народної приказки: “Русский человек крепок задним умом”.

0.15.Дайте філософський коментар до вірша відомого англійського поета:

“Все в новой философии – сомненье:

Огонь былое потерял значенье.

Нет солнца, нет земли – нельзя понять,

Где нам теперь их следует искать.

Все говорят, что смерть грозит природе,

Раз и в планетах и на небосводе

Так много нового; мир обречен.

На атомы он снова раздроблен.

Все рушится, и связь времен пропала,

Все относительным отныне стало”.

Спробуйте дати опис філософської ідеї, закладеної у цьому вірші.

0.16.Яку філософську позицію виражають наступні фрагменти? Якому філософу (або філософському напрямку) вони належать?

Спробуйте описати ту філософську ідею, що виражають ці фрагменти:

а) “Людина нещасна лише тому, що зреклася природи… Вона зволіла бути метафізиком, раніше, ніж стати фізиком, знехтувала реальністю, щоб міркувати над примарами, зневажила досвід, щоб захоплюватись умоглядними системами і гіпотезами… Тобто, людина відвернулась від вивчення природи і віддала перевагу гонитві за примарами…

Час почати черпати в природі цілющі засоби проти лих, спричинених несамовитою фантазією. Керований досвідом, розум повинен нарешті вразити передсуди, жертвою яких так довго був людський рід, в їх витоку.”[26]

б) “Філософія – висока альпійська дорога; до неї веде лише крута стежина крізь гострі камені та колючі тернини: вона усамітнена і стає все пустельнішою, чим вище здіймаєшся, і хто йде нею, хай не знає остраху, усе залише за собою та сміливо торує собі шлях свій в холодному снігу. Часто підходить він раптом до краю прірви та бачить внизу зелену долину: владно пориває його туди карколомність; але він повинен утриматись, хоча б довелось власною кров’ю приклеїти підошви до скал. Зате невдовзі бачить він світ під собою, і пісчані пустелі і болота цього світу зникають, його нерівності згладжуються, його розлади не сягають вершин, - проступає його округла форма. А самий мандрівник завжди полишається у чистому, свіжому альпійському повітрі та бачить уже сонце, коли унизу ще спочиває темна нічь.”[27]

в) “Матерія як така, це – чисте творіння думки та абстракція. Ми відволікаємось від якісних відмінностей речей, коли об’єднуємо їх, як тілесно існуючі, у понятті матерії. Матерія як така, на відміну від певних, існуючих матерій, не є, таким чином, деяким чуттєво існуючим.”[28]

г) “Я – содержанье бытия

И всех вещей начало.

Но если этот шабаш – я,

То лестного тут мало.”[29]

д) “Нет, лучше верь себе лишь одному.

Где призраки, свой человек философ.

Он покоряет глубиной вопросов,

Он все громит, но после всех разносов

Заводит новых предрассудков тьму.”[30]

е) Дайте оцінку такому судженню про значення філософії в житті людини: “Нехай ніхто у молоді роки не відкладає заняття філософією, а у старості не полишає занять філософією: адже ніхто не буває ані недозрілим, ані перезрілим для здоров’я душі… І юнаку, і старцю слід займатися філософією: першому – для того, щоб, старіючи, бути молодим благами внаслідок благодарного спогаду про минуле, а другому – для того, щоб бути одночасно і молодим, і старим через відсутність остраху перед майбутнім.”[31]

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

1. Маркс К. К критике политической экономии // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. 2-е изд., - Т.13, С. 5-9.

2. Маркс К. Тезисы о Фейербахе // Там же, - Т. 3, С. 4.

3. Філософія. Курс лекцій (ред. І. Бичко). – К., 1993, лекція 2.

4. Введение в философию. Учебник для ВУЗов (ред. И.Т. Фролов). Часть 1. – М., 1989, Гл. ІІ, п. 2.

5. Философия. Часть 1: История философии. Учебное пособие (ред. В.И. Кириллов и др.). – М., 1999.

6. Цит. по: Философия и методология науки (ред. В.И. Купцов). – М., 1996. - С. 120-121.

7. Юркевич П. Из науки о человеческом духе // Философские произведения. – М., 1990. - С. 104-192.

8. Концепция виртуальных миров и научное познание. – СПб., 2000.

9. Мостепаненко А.М., Мостепаненко В.М. Концепция вакуума в физике и в философии // Природа. – 1985.– № 3.– С. 88.

10. Рузавин Г.И. Синергетика и принцип самодвижения материи // Вопросы философии. – 1984. - №8.

11. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. – М., 1986.

12. Курдюмов С.П. Интервью // Вопросы философии. – 1991. - №6.

13. Пригожин И. Философия нестабильности // Там же.

14. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение // Там же. – 1992. - №12.

15. Цит. по: Дорфман Я.Г. Всемирная история физики с древнейших времен до конца XVIII. – М., 1974. - С. 229.

16. Гольбах П. Система мира // Мир философии. Книга для чтения. Ч.1. – М., 1991. - С.284.

17. Синай Я.Г. Случайность неслучайного // Природа. – 1981. - №3.

18. Кротчфилд Д., Фармер Д. Хаос // В мире науки. – 1987. - №2.

19. Энгельс Ф. Анти-дюринг // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. 2-е изд., Т. 20, - С.145.

20. Готт В.С., Урсул А.Д., Семенюк Э.В. Категории современной науки. – М., 1983.

21. фон Вригт Г. Логико-философские исследования. Избранные труды. – М., 1986. – С. 188.

22. Дарвин Ч. Происхождение видов. - М., 1937. - С.174.

23. Энгельс Ф. Диалектика природы // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. 2-е изд., Т.20.

24. Бейтсон Г. Экология разума. – М., 2000, С.458.

25. Древнекитайская философия Т.1. – М., 1972. - С.273

26. Гольбах П. Система природы // Избр. Произведения в 2-х тт. Т. 1. – М., 1963. - С. 55-56.

27. Шопенгауер А. Новые паралипомены // Полн. собр. соч. Т. 4. – М., 1910. – С. 313.

28. Энгельс Ф. Диалектика природы // Маркс К.,Энгельс Ф.Сочинения. 2-е изд., Т.20. – С. 570.

29. Гете И. Фауст. Часть 1, сцена «Сон в Вальпургиеву ночь, или золотая свадьба Оберона и Титании»

30. Гете И. Фауст. Часть 2, акт 2, сцена «У верховьев Пенея, как прежде»

31. Эпикур // Антология мировой философии. Т. 1., ч. 1. – М., 1969. – С. 354-355.

32. Сборник “Вселенная. Астрономия. Философия”. – М., 1988.,

33. Казютинский В.В., Балашов Ю.В. Анропный принцип: История и современность // Природа. – 1989. - №1.

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ФІЛОСОФСЬКИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

В тексті більшості статей зустрічаються терміни, що виділені жирним шрифтом. Це значить, що до відповідного терміна є окрема стаття в даному Словнику.

Агностицизм - філософська концепція, прихильники якої обґрунтовують існування меж пізнання, за певних умов заперечують пізнаванність сутності світу. До А. приводить логічно послідовний скептицизм.

Аксіологія – вчення (у тому числі філософське) про цінності. Аксіологічна функція філософії - роль філософії як теорії, що обґрунтовує ціннісну орієнтацію особистості, своєрідної "шкали" цінностей для особистості. У цьому змісті дана функція тісно пов'язана зі світоглядною функцією філософії.

Атрибут - істотна властивість, без наявності якої предмет (чи об'єкт) не може існувати чи навіть мислитися. Наприклад, А. матерії є рух, простір і час, а А. людини є свідомість.

Буття - філософська категорія, що виражає все те, що може якось (тобто реально, потенційно чи віртуально) існувати. Розрізняють такі види: Б. речей; Б. людини (див.: свідомість); Б. ідеального (наприклад, Б. чисел, ідей і т.п.); Б. суспільства (чи: соціальне Б.); Б. інформації.

Випадковість - філософська категорія, що виражає все те в бутті ( події, явища і т.п.), що може відбутися тепер і в даному місці, а може і не відбутися, або відбутися іншим часом і в іншому місці. Тим самим випадкова подія (явище і т.п.) протилежна необхідній події (явищу і т.п.), що обов'язково відбувається. У цьому змісті категорія "В." доповнює категорію " необхідність". Математично визначені риси В. виражає поняття "імовірність", а теорія ймовірностей описує світ В., закономірності випадкових подій і явищ.

Відмінність - поняття, що виражає відношення неоднаковості предметів (речей) і доповнюєкатегорію " тотожність ".

Гілозоїзм - філософська концепція, відповідно до якої природа має загальну чутливість, атрибутивність. Така позиція, в основному, притаманна філософським системам (наприклад, системам Д. Бруно, Б.Спінози), родинним матеріалізму, але зв'язаним з релігією.

Гносеологія – див.: Теорія пізнання.

Гносеологічна функція філософії - роль філософії як теорії пізнання. Будь-яка досить розвинута філософська система містить гносеологію в якості одного з фундаментальних своїх елементів.

Детермінізм – філософська концепція, відповідно до якої світ є хаос, а порядок – зв'язне ціле, є закономірним цілісним утворенням; будь-яка подія чи явище у світі чимось обумовлена (детермінована), має свою причину.

Діалектика - філософське вчення про розвиток, а також дуже впливова ідея (традиція) в історії філософії. Виділяють об'єктивну Д. (один з її основоположників - Геракліт) і суб'єктивну Д. (основоположник - Сократ). Головна ідея об'єктивної Д.: світ вічно рухається, він повний протиріч. Сократ же учив, що Д. - це мистецтво вести доказову, аргументовану бесіду, дискусію. За Гегелем (і К. Марксом), Д. - це загальне вчення (наука) про розвиток природи, суспільства і мислення (свідомості).

Дата добавления: 2014-01-05