Види понять

Поняття поділяються на індивідуальні (одиничні) та загальні. Індивідуальні поняття належать до уявлень про одиничні предмети (Запоріжжя, Хортиця, Музей запорізького козацтва). Поняття, котрі належать до групи або класу предметів і явищ, називаються загальними поняттями (тварина, машина, війна і т. д.)

Загальні поняття можуть бути реєструючими й нереєструючими. Реєструючими називаються поняття, в яких сукупність елементів, що мислиться у них, піддається обліку, реєструється (принаймні, у принципі). Наприклад, «учасник Великої Вітчизняної війни», «частина світу», «планета Сонячної системи». Реєструючі поняття мають скінченний обсяг.

Загальні поняття, що належать до невизначеного обсягу, називаються нереєструючими. Так, у поняттях «людина», «бухгалтер», «указ» сукупність елементів, що мислиться у них, не піддається обліку, в них мисляться усі люди, бухгалтери, укази теперішнього, минулого і майбутнього. Нереєструючі поняття мають безкінечний обсяг.

Збірні поняття уявляються як одне ціле, що складається з однорідних предметів (ліс, парламент, полк і т. д.). Коли ми маємо справу зі збірними поняттями, треба пам’ятати таке правило: те, що ми стверджуємо відносно поняття збірного, може не стосуватися всіх предметів, що входять до цього цілого, взятих окремо. З цього приводу є навіть латинське прислів’я: «Senatores – boni viri, senatus – mala bestia» – «Сенатори – мужі достойні, сенат – гірший за звіря». Наприклад, Верховна Рада прийняла поганий закон, але багато хто з членів Верховної Ради, можливо, голосував проти. Засвоєння цього правила зробить нас більш демократичними, позбавить від багатьох упереджень на зразок «усі депутати злодії», адже тоді незрозуміло, кого ж ми самі обирали.

Відповідно, поняття, в яких мисляться ознаки, що належать до кожного їх елемента, називаються незбірними. Такими є, наприклад, поняття «зірка», «командир полку», «держава» і т. д.

Але, крім того, загальні поняття можуть застосовуватися у розділовому та збірному значенні. Якщо висловлювання стосується кожного елемента класу, то таке застосування поняття називається розділовим; якщо висловлювання стосується всіх елементів, узятих в єдності, і незастосовне до кожного елемента в окремості, то таке застосування поняття називається збірним. Наприклад, висловлюючи думку «Студенти 1-го курсу вивчають логіку», ми застосовуємо поняття «студенти 1-го курсу» в розділовому значенні, оскільки це твердження стосується й кожного з цих студентів, узятого окремо. А ось якщо навести такий вислів: «Студенти 1-го курсу провели теоретичну конференцію», то це твердження стосується всіх студентів 1-го курсу в цілому. Тут поняття «студенти 1-го курсу» застосовується у збірному значенні. Якщо сюди підставити слово «кожен», вийде нісенітниця.

Скажіть, будь ласка, поняття «кохання» конкретне чи абстрактне? Більшість вважає його абстрактним. Але «кохання»» – конкретне поняття. Воно має багато ознак.

Абстрактними називаються поняття, в яких мислиться властивість предмета або відношення між предметами. Вони позначають одну ознаку – «краса», «білизна», «важкість» і т. д.

Конкретними називаються поняття, в яких предмет або сукупність предметів мислиться як щось самостійно існуюче. Наприклад, «будинок», «битва», «кохання».

Абстрактне поняття отримується шляхом аналізу з конкретного. Тому не варто намагатися відшукати у реальному світі предмети, що відповідають абстрактним поняттям. Папір може бути білим, а людина – справедливою, але не можна показати пальцем на якісь речі: ось це – білизна, а це – справедливість. Ще одна властивість абстрактних понять: вони не застосовуються у множині. Ті, хто читали «Майстра та Маргариту», пригадайте іронію Булгакова відносно «осетрини другої свіжості». У дійсності кількох свіжостей немає, є тільки одна свіжість – осетрина або має цю властивість, або не має (подібно вагітності: або вона є, або її немає).

Конкретне поняття отримується шляхом синтезу з абстрактного. Є така дитяча логічна загадка: відгадайте, що це: кругле, солодке, висить на дереві, всередині маленьке насіння. Вже синтез пройшов, ви впізнали яблуко.

Поняття, зміст яких становлять властивості, притаманні предмету, називаються позитивними. Негативні – поняття, що характеризують відсутність у предметів певних властивостей.

Так, наприклад, поняття «грамотний», «порядок», «віруючий» є позитивними, а, відповідно «неграмотний», «безпорядок», «невіруючий» – негативними.

Поняття, що відображують предмети, які існують окремо та мисляться поза їх відношеннями до інших предметів, називаються безвідносними. Такими є поняття «студент», «держава», «підприємство», «місце злочину». Співвідносні поняття містять ознаки, що вказують на відношення одного поняття до іншого поняття. Наприклад, поняття «батьки» саме по собі передбачає існування співвідносного з ним поняття «діти», і навпаки, не можна бути сином або дочкою без батьків. Аналогічно: «начальник» – «підлеглий», «давання хабара» – «отримання хабара». Співвідносними є також поняття «частина» (значить, є ціле), «причина» (отже, є наслідок), «брат», «сусід» – завжди чиїсь. У цих поняттях відображуються предмети, існування одного з яких не мислиться поза його відношенням до іншого.

Визначити, до якого виду належить те чи інше поняття – значить дати йому логічну характеристику. Так, даючи логічну характеристику поняттю «Україна», треба указати, що це поняття одиничне, збірне, конкретне, позитивне, безвідносне. При характеристиці поняття «неосудний» повинно бути вказано, що це поняття загальне, незбірне, конкретне, негативне, безвідносне.

Логічна характеристика понять допомагає уточнити їх зміст та обсяг, набути навиків більш точного використання понять у процесі міркування.

Дата добавления: 2014-01-06