Сучасний стан філології в Україні

У ХХ ст. під структурою почали розуміти ціле, що складається із взаємопов’язаних і взаємозумовлених елементів. У витоків структурної лінгвістики стояли декілька вчених з різних країн світу: Ф.де Соссюр у Швейцарії, Трубецькой у Чехії (Празький лінгвістичний гурток), Л.Єльмслев у Копенгагені, Сепір, Блумфілд, Харріс у США.

У 60-х роках ХХ ст. виникає генеративна граматика Хомського, але її формалізм стає зрозумілим навіть самому автору, і наука повертається від граматики до семантики й врахуванню впливу на мову екстралінгвістичних чинників. Результатом такого підходу стала семасіологія як новий напрям лінгвістичних пошуків.

70-ті роки характеризуються множиною напрямків мовознавчих досліджень, серед яких основними вважаються соціолінгвістика (Швейцар), психолінгвістика (Леонтьєв), теорія мовленнєвих актів (Остін, Грайс, Вербицька). Суттєвим внеском у теорію мовленнєвих актів були й роботи слов’янських лінгвістів І.Сусова, Г.Почепцова, В.Богданова – засновників Калінінської, Київської і Ленінградської шкіл лінгвістичної прагматики.

У 80-х роках, завдяки дослідженням Ч.Морріса, отримує життя ще один напрям лінгвістики – семіотика. Автор розумів її як науку про властивості знакових систем, особливу увагу приділяючи вивченню мовних знаків. Складовими семіотики стали семантика, синтактика і прагматика, які, відповідно виявляли відношення мовних знаків до означених предметів, до сусідніх знаків та до користувачів цих знаків. Завдяки предмету прагматики, а саме: відносин знаків та тих, хто ними користується, а також вивченню функціонування знаків у реальних процесах комунікації виникає комунікативна лінгвістика.

Семіотика, прагматика і мовна комунікація відображають спільну для них рису – антропоцентризм, який у центр уваги висуває суб’єкта мовного спілкування – мовну особистість з усім можливим розмаїттям її проявів. У зв’язку з цим науковці звертаються в дослідженнях до екстралінгвістичних даних і контексту. Це зумовлює зростаючу роль досліджень щодо категорій модальності, оцінки, референції та імплікації. Комунікативна лінгвістика розглядає ситуації спілкування, їх рольову структуру, правила мовного співробітництва, мовленнєві акти, мовний етикет тощо, отже, мова в рамках цього напряму вивчається як засіб соціального спілкування. Якщо для структуралізму було характерним прагнення розглядати мову в ізоляції, у відриві від екстралінгвістичних явищ, то на сучасному етапі мова вивчається в аспекті мовлення, яке невіддільне від форм життя і входить у людську діяльність. Сучасна прагматика стає сферою спільної діяльності лінгвістів, психологів, соціологів, філософів, логіків, оскільки прагматичні значення пов’язують мовні засоби з ситуацією, зі станом і намірами мовців, зі спрямуванням мовленнєвого акту (Дж.Остін), з правилами ввічливості (Дж.Ліч), принципами співробітництва (П.Грайс), з пара лінгвістикою (жести, міміка – психолог М.Арджайл).

Зв’язок лінгвістики з суміжними науками – це основна риса сучасних досліджень. Вона втілилася в нову методологію – дискурс-аналіз. Під дискурсом розуміється текст, „занурений у життя” (Арутюнова), який вивчається з усіх можливих позицій.

Інший актуальний напрям сучасних лінгвістичних досліджень контрастує з прагматикою в тому сенсі, що він існує досить давно і криз не зазнавав, але актуальності не втратив. Він лише змінив свою назву від зіставної лінгвістики до контрастивної. Його значущість проявляється у вивченні різних мов. В основі методології контрастивної лінгвістики лежить порівняння, за рахунок якого складаються, зокрема, двомовні словники. Багато робіт у цій галузі належать В.Н.Ярцевій і Л.В.Щербі. Вони висунули тезу, що вивчення іноземної мови, її зіставлення з рідною допомагає глибше розуміти рідну мову – так зване явище інтерференції. Варіативність мов описується в аспектах синхронії й діахронії.

Ще один напрям сучасної лінгвістики складається з багатьох і об’єднується терміном „ прикладна лінгвістика ”, яка націлена на вирішення конкретних практичних завдань, таких як викладання іноземної мови, лексикографії, термінознавства, практичної стилістики тощо. Сьогодні у фокусі особливої уваги знаходяться інженерна лінгвістика, машинні перекладачі, автоматизація пошуку інформації, процесів управління. Прикладна лінгвістика в такому розумінні займається створенням формального апарату для опису природних і породження штучних мов. У цій сфері лінгвістика широко застосовує математичні моделі.

Крім того, до кола проблем, що займають увагу багатьох дослідників мови сьогодення, належать теорія мовленнєвих жанрів (М.М.Бахтін), теорія дискурсу (Т.А. ван Дейк), когнітивістика, у межах якої створена теорія фреймів (М.Мінський), мовна картина світу (Є.С.Кубрякова, Ю.М.Лотман, А.Ф.Лосєв, Б.А.Серебренніков, Ю.С.Стєпанов, Р.Якобсон) та ін.

Дата добавления: 2014-01-06