Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Структура наукової теорії

Читайте также:
  1. I. Дистрибутивный анализ. Дистрибутивная структура языка на фонемном уровне.
  2. I. Пражский структурализм.
  3. I. Структура экологии.
  4. II. Копенгагенский структурализм.
  5. III. Американский структурализм.
  6. VI. 2. Система органов государства, их структура и компетенция.
  7. XII. Файловая структура ОС. Операции с файлами
  8. АГРОПРОМЫШЛЕННЫЙ КОМПЛЕКС: ЕГО СУЩНОСТЬ И СТРУКТУРА
  9. Адаптивная организационная структура
  10. Алфавит и лексическая структура языка паскаль
  11. Алфавит языка, лексика, структура программы.
  12. Архитектура и логическая структура ПК

ЛЕКЦІЯ 3. ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ПЛАН

 

1. Структура наукової теорії.

2. Функції наукової теорії.

3. Класифікація наукових теорій.

4. Філологічна наука в системі гуманітарного знання.

 

Теорія є най адекватнішою формою наукового пізнання. Вона охоплює сукупність абстрактних пізнавальних уявлень, ідей, понять, концепцій, які обслуговують практичну діяльність людей. Традиційно її протиставляють практиці.

Теорія (грец. theoria – розгляд, міркування, вчення) – це система достовірних знань про дійсність, яка описує, пояснює, передбачає явища конкретної предметної галузі.

Вона дає знання, істинність якого перевірена практикою. У сучасній філософії і методології науки виокремлюють п’ять основних елементів теорії:

1) вихідні засади (фундаментальні поняття, принципи, закони, рівняння, аксіоми тощо);

2) ідеалізований об’єкт (абстрактна модель суттєвих властивостей і зв’язків досліджуваних предметів, наприклад, „ідеальний газ”, „інфінітивна конструкція” тощо);

3) логіка теорії (сукупність певних правил і способів доведення, спрямованих на пояснення структури і зміну знання);

4) філософські установки і ціннісні фактори;

5) сукупність законів і тверджень, що випливають як наслідки із засад конкретної теорії відповідно до її принципів.

Не слід ототожнювати теорію з наукою – між ними існує багато суттєвих відмінностей. Якщо теорія протиставляється (хоч і відносно) практиці, то наука поєднує і теорію, і практику. Теорії можуть змінювати одна одну, а наука залишається однією й тією самою. У межах однієї науки нерідко співіснують, конкурують кілька наукових теорій (наприклад, у мовознавстві теорія фонеми московської та ленінградської наукових шкіл).

Структура більш-менш цілісних наукових теорій, як правило, складається з таких розділів:

· структура предмета дослідження;

· закони функціонування теорії;

· класифікація різновидів предмета дослідження;

· генезис і розвиток теорії.

Основним і найважливішим елементом наукової теорії вважають принцип, що органічно пов’язує інші елементи в єдине ціле, у струнку систему.

Принцип (лат. рrincipum – начало, основа) – вихідний пункт теорії; те, що становить основу певної сукупності знань.

У науковій теорії принцип є стрижнем, навколо якого синтезуються всі її поняття, судження, закони тощо, розкриваючи, обґрунтовуючи і розвиваючи його.

Принцип істотно відрізняється від усіх інших елементів теоретичної системи. Він є головним, визначальним у фундаменті теорії і підпорядковує собі всі інші її елементи. Кожний з них своєрідно характеризує центральний принцип. Сукупно всі елементи теоретично всебічно й глибоко обґрунтовують його, створюючи єдину струнку систему конкретної теорії.



Принципи різняться за багатьма ознаками. А кожна теорія, як правило, формується на основі кількох принципів різного рівня спорідненості. Водночас вони не повинні формально-логічно суперечити один одному.

Наприклад, у мовознавстві польський вчений Є.Курилович висунув теорію ізоморфізму, згідно з якою в мові існує структурний паралелізм між рівнями. На всі вчені приймають цю теорію. В.І.Кодухов вважає, що ідея ізоморфізму не пояснює всієї складності мовної структури, а зводить її до найпростіших структур з плоскінною будовою.

Іншу оригінальну теорію щодо структури мови – теорію ієрархії рівнів – сформулював у 1962 році французький мовознавець Є.Бенвеніст. Суть цієї теорії полягає в тому, що мовні одиниці планом вираження спираються на нижчий рівень, а планом змісту входять до вищого рівня.

Пізнавальна цінність теорії, її місце і роль у науці залежать насамперед від закладеного в її основу принципу, цінність якого зумовлюється не лише ступенем його розробленості, а й його істинністю. Іноді основним началом наукової теорії вважають як принцип, так і ідею. Поняття „принцип” та „ідея” не можна ототожнювати, але є підстави вважати їх основними елементами наукової теорії одного рівня.

Ідея (грец. idea – начало, основа, першообраз) – форма відображення зовнішнього світу, що охоплює свідомість, цілі й перспективи його пізнання і практичного перетворення.

Суттєві особливості ідеї як феномену засвідчують її близькість за змістом з поняттям „принцип” і феноменом, позначеним ним.

У структурі теорії значне місце посідають також закони, відкриті наукою у конкретній сфері дійсності.

Науковий закон постає як сформульоване у поняттях знання, основою якого є реальні факти, явища, процеси. Вони розкривають і конкретизують його зміст.

Зрілість наукової теорії, глибина її висновків, спроможність відобразити глибинні процеси, закономірності значною мірою залежать і від зрілості, виваженості й досконалості наукових понять, якими вона оперує.

Поняття – форма мислення, що забезпечує пізнання сутності явищ, процесів, узагальнення їх ознак.

Науковий рівень теорії і рівень втілених у її поняттях знань взаємопов’язані. Більш того, історія формування і розвитку багатьох теорій значною мірою є історією формування і розвитку найзагальніших понять категорій науки.

Систему теорії утворюють тільки необхідні елементи і тільки істотні, стійкі, повторювані зв’язки й відношення між сутностями.

Сутність –головне, основне, визначальне у предметі.

Вона зумовлена глибинними внутрішніми зв’язками і пізнається на рівні теоретичного мислення. Сутності не існують окремо від несуттєвих елементів і зв’язків, вони реалізуються у нерозривній єдності з ними.

Отже, основним елементом у структурі теорії, який визначає її зміст, є принцип. Він утворює верхній рівень теорії. На цьому рівні функціонують й основні поняття, судження і закони. Вони незалежні, не зумовлені одне одним. Проте вони пов’язані з основним принципом теорії і не можуть суперечити йому. Головний принцип теорії об’єднує основні поняття, судження і закони у цілісність, ядро якої, як і всієї теорії, складають фундаментальні закони.

Фундаментальний закон – закон, що виражає зв’язки між вихідними, основними поняттями.

Важливою особливістю наукової теорії є внутрішня замкнутість її як системи, що відображає конкретну сферу дійсності. До того ж будь-яка теорія повинна бути логічно стрункою, тобто внутрішньо несуперечливою. За цієї умови у ній не можна істотно змінити жодного її елемента, не порушуючи при цьому загальної системи. Її логічної стрункості досягають за дотримання вимоги мінімізації теорії („бритва Оккама”).

Мінімізація теорії – добір мінімальної кількості понять, що утворюють основу нової теорії.

Відомо, що кожна наукова теорія формується з огляду на одну або кілька ідей чи фундаментальних понять. Прагнучи логічної стрункості, замкнутості теорії, дослідник намагається, щоб у її підґрунті було якнайменше вихідних понять, ідей і співвідношень між ними. Вони не повинні бути похідними від інших ідей. Нерідко мінімізація теорії досягається не відразу, а тільки після формування теорії і відрізняється такою рисою, як раціональність.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Сучасний стан філології в Україні | Функції наукової теорії

Дата добавления: 2014-01-06; Просмотров: 7263; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2019) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.003 сек.