Предмет і завдання лексикографії

ЛЕКСИКОГРАФІЯ, ї, ж. Теорія і практика укладання словників. Українська лексикографія мас свою давню і повчальну історію (Максим Рильський, III, 1956, 63). [СУМ,Том 4, стор. 473.]

ЛЕКСИКОГРАФІЯ (грец. λεξικογραφία, від λεξικόν — словник і γράφω — пишу), словникарство — розділ мовознавства, пов’язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад. Відповідно до цього виділяють практичну і теоретичну лексикографію. Тісно пов’язана з лексикологією. Л. виникла з практичних потреб пояснення незрозумілих слів, яке початково здійснювалося у вигляді глос (див. Глосографія), тобто тлумачення написів на полях і в тексті рукописів книг. [Енциклопедія «Українська мова», О. О. Тараненко.]

Реферати: Термін лексикографія (від гр. lexikon - словник, grapho - пишу) називає:

а) розділ мовознавства, що визначає теоретичні принципи укладання словників, вивчає типи словників;

б) процес збирання слів певної мови, упорядкування їх опис словникового матеріалу;

в) сукупність словників певної мови і наукових праць з цієї галузі.

Коротко зміст розділу "лексикографія" визначають кількома словами: це наука про словники, наукова методика та мистецтво складання словників. [Звідки???]

Українське словникарство може похвалитися довгою історією, яка бере свій початок щонайменше у XIV ст., і впродовж цього періоду нагромаджено чималий досвід створення словників та праць і прикладного, і теоретичного характеру, присвячених проблемам лексикографічного опису мови, який, власне, потребує узагальнення, систематизування, інтерпретації тощо. + існує велика словникова спадщина. Бібліографічний покажчик «Українська лексикографія» [Кульчицька Т. Українська лексикографія: бібліографічний покажчик. - Л.: Наукова бібліотека ім. В. Стефаника, 1999. - 359 с.] засвідчує 1386 позицій українських рукописних і друкованих словників різного часу. Повністю підтверджує таку цифру пошукова система Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. На запит «словник» вона видала 1724 позиції словників української мови. Крім довгої історії та словникової спадщини, наша лексикографія має також чималий теоретичний доробок. Це опис, систематизування, типологізування своєї словникової спадщини, узагальнення проблем лексикографування, осмислення принципів лексикографічної семантизації слова тощо. Уже згадуваний бібліографічний покажчик «Українська лексикографія» фіксує 564 праці з теорії та історії української лексикографії, до яких, очевидно, треба додати і написане після 1999 р.

Лексикографія виникла з практичних потреб пояснення незрозумілих слів, яке початково здійснювалося у вигляді глос, тобто тлумачення написів на полях і в тексті рукописів книг.

До активного теперішнього словникарського піднесення спричинилися різні чинники, але серед них найважливішим є державність української мови і потреба розширяти сфери її використання, які до цього часу наполегливо заповнювалися російською мовою. Крім того, українська мова поступово виходить на глобальний простір. Це особливо яскраво проявляється при публікації документів міжнародних стосунків, зустрічах дипломатів різних рангів, підписанні міжнародних протоколів, підготовці державних стандартів, при оформленні документації внутрішньодержавного та міжнародного зразків. Звичайно, дехто може закинути, що тут ще багато недоліків. Так, але сам факт існування таких речей вимагає мобілізувати сили в лексикографічному виробничому напрямку. Якби там не було, та час вимагає від багатьох урядовців розмовляти українською мовою, видавати документацію по-українському, а це знову ж ставить вимогу створювати відповідні загальномовні та довідкові спеціальні термінологічні лексикографічні видання, бо вся документація має вестися українською мовою як державною. Сьогодні лексикографія є важливою і потрібною, вона стала одним із необхідних компонентів розбудови державності. Це, як було показано, яскраво демонструють видання термінологічних та інших словників, які здійснюють колективи авторів, а також окремі особи.

Поняття про словник. Основні словники української мови

Лексикографія — це наука, що займається розробкою теоретичних проблем укладання словників і упорядкуванням та описуванням різного роду словникових матеріалів. Найчастіше словник подає зібрання слів тої чи іншої мови в алфавітному порядку. Існують також словники, в яких слова подаються за гніздовою системою, тобто в одній словниковій статті наводяться усі похідні слова, утворені від кореневого слова. Є іще словники інверсійні — у них слова подаються за алфавітом кінця слова.

Отже, словник — зібрання слів (а інколи морфем, словосполучень), розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому та ін.), в якому з'ясовується значення мовних одиниць, наводиться різна інформація про них або переклад на іншу мову чи подаються відомості про предмети, що визначаються словами. Залежно від призначення розрізняють словники енциклопедичні і лінгвістичні, або філологічні.

В енциклопедичних словниках пояснюється не значення слів, а зміст і характер предметів та різних явищ. Енциклопедичні словники бувають: загальні (або універсальні); галузеві (або спеціальні). Прикладами загальних енциклопедій в українській мові є УРЕ (Українська Радянська Енциклопедія), яка вийшла двома виданнями: перше видання в 17-ти томах здійснено у 1959 - 1965 рр., друге - у 12-ти томах у 1977 - 1985 рр. українською та російською мовами; Український Радянський Енциклопедичний Словник у трьох томах виходив двома виданнями - 1966 - 1968 рр. та 1985 - 1987 рр. Видаються і спеціальні енциклопедії, наприклад, медична, педагогічна, сільськогосподарська і ін. «Енциклопедія українознавства» — фундаментальна праця з україністики, створена під егідою Наукового Товариства ім. Шевченка у Європі (центр — Сарсель під Парижем). Складається з 3-х томів загальної частини (1949—1952 роки), яку умовно називають Енциклопедія українознавства — I (ЕУ-I), та 10 томів словникової частини (1955—1989 роки) — ЕУ-II, яка містить понад 20 000 статей, близько 1 600 друкованих аркушів. Існує англомовна скорочена версія 80-90-их років. З 1991 перевидана в Україні.

Предметом пояснення в лінгвістичних словниках є слово. Залежно від того, що слово може пояснюватися з різних поглядів, розрізняють такі типи лінгвістичних словників: перекладні, тлумачні, термінологічні, етимологічні, історичні, орфографічні, іншомовних слів, діалектологічні, словники окремих письменників тощо.

Лінгвістичні словники бувають одномовні і перекладні.

В одномовних словниках у певному аспекті розкриваються особливості слів, що вживаються в одній, певній мові. В залежності від аспекту з’ясування слова та призначення словника розрізняють одномовні словники таких типів:

• тлумачні словники;

• історичні словники;

• орфоепічні словники;

• орфографічні словники;

• етимологічні словники;

• словники іншомовних слів;

• термінологічні словники;

• граматичні словники;

• інверсійні словники;

• частотні словники;

• діалектні словники;

• словники мови окремих письменників;

• ономастичні словники;

• словотворчі словники;

• морфемні словники;

• словники синонімів;

• словники омонімів;

• словники паронімів;

• словники антонімів;

• словники перифраз;

• фразеологічні словники.

Інший поділ: Одномовні поділяються на: тлумачні, міжслівних зв’язків (синонімічні, антонімічні, паронімічні, омонімічні), діалектні, історичні, довідково-лінгвістичні (етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі, словники труднощів).

У перекладних лінгвістичних словниках представлені переклади слів та фразеологізмів з однієї мови іншою. Найпоширеніші — двомовні перекладні словники (наприклад, українсько-російський, російсько-український, французько-український, українсько-англійський), хоч є і багатомовні. У перекладних словниках подаються лексичні або фразеологічні відповідники різних мов з урахуванням семантичної структури того слова, яке перекладається (однозначне, багатозначне), а також особливостей функціонування слів та словосполучень у кожній мові.

У тлумачному словнику пояснюється значення слів даної мови та подаються різні синоніми до них. Тлумачні словники звичайно є одномовні. Проте бувають і такі словники, які одночасно є і перекладними, і тлумачники, бо в них поєднується і переклад слів на іншу мову, і пояснення їх значення. До словників цього типу, наприклад, належить чотиритомний «Словарь української мови», упорядкований і відредагований Б. Д. Грінченком (Київ, 1907—1909 рр.). У ньому українські слова не тільки перекладаються, а часто і пояснюються російською мовою. Наприклад, іменник волок перекладається російським словом бредень і до нього подаються українські речення, щоб пояснити його значення: В ставу було чималенько лящів; ніхто їх не ловив,— ні волоком, ні в'ятірами (Гліб.). Чорний волок випив води ставок (Ном.). Інші ж значення цього іменника (Веревка, с помощью которой тянут волами копны сена, бревна и пр. Нерасколотый чурбан, бревно) розкриваються не за допомогою перекладу, а шляхом пояснення.

Термінологічні словники (їх іноді називають також номенклатурні) бувають як одномовні, так і двомовні, перекладні. В одномовних термінологічних словниках пояснюється значення термінів з певної галузі знань (словник біологічної термінології, словник математичної термінології, словник фізичної термінології, словник педагогічних термінів і т. д.). В двомовних термінологічних словниках спеціальні терміни перекладаються з однієї мови на іншу.

В етимологічному словнику з'ясовується походження, первісне значення і розвиток слів.

Завдання історичних словників полягає в систематизації і поясненні тієї лексики, яка вживалася в мові раніше. Складаються вони на підставі вивчення словникового складу письмових пам'яток попередніх часів.

В орфографічному словнику значення слів не пояснюється й не перекладається. Слова подаються в ньому лише для довідок щодо їх правопису та наголосу. Орфографічні словники мають велике практичне значення для унормування мови.

Словники іншомовних слів містять слова, засвоєні з різних мов. В них визначається, звідки запозичене слово, яке його походження, на якій основі воно утворене, та пояснюється його значення.

Діалектологічні словники містять місцеву, територіальну лексику, незалежно від того, поширена вона в літературній мові чи ні. Іноді складається реєстр лише місцевих слів, які в літературній мові невідомі зовсім.

Завдання словників мови окремих письменників полягає в збиранні, систематизації й поясненні слів, вживаних письменником у його творах (словник мови Пушкіна, словник мови Шевченка). Звичайно, можуть складатися й словники окремих творів письменника, якщо вони відіграли визначну роль у формуванні літературної мови (наприклад, словник «Енеїди» І. П- Котляревського).

Сучасна українська лексикографія відзначається багатством різновидів словників: з’являється велика кількість перекладних словників, термінологічних, енциклопедичних, словників-розмовників, а також словників змішаного типу, наприклад: “Новий словник української мови” (В. Яременко, О. Сліпушко, 3 т.; Київ, 2008), “Велика чи мала літера? Словник-довідник” (В. Жайворонок; Київ, 2004), “Словник синонімів української мови” (Л. Полюга; Київ, 2007), “Словник українських синонімів і антонімів” (Л. Полюга; Київ, 2007), “Повний словник антонімів української мови. Словник фразеологічних антонімів української мови” (Л. Полюга; Київ, 2008), “Новий словник іншомовних слів” (О. Сліпушко; Київ, 2007), “Сучасний словник-мінімум іншомовних слів” (О. Скопненко, Т. Цимбалюк; Київ, 2008), “Дзвона чи дзвону? Або –а (-я) чи –у (-ю) в родовому відмінку. Словник-довідник” (Н. Лозова, В. Фридрак; Київ, 2007), “Нові слова та значення: словник” (Л. Туровська, Л. Василькова; Київ, 2009), “Сучасний орфографічний словник української мови. Написання складних слів” (І. Данилюк; Донецьк, 2010) та ін.

Розвивається також і навчальна лексикографія, передовсім, у Києві, Харкові, Львові, Тернополі та ін. Наприклад, “Орфографічний словник учня” (А. Бурячок; Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005) подає близько 22 тисяч слів, що можуть становити труднощі у написанні. До реєстру введені насамперед слова, які є базою для утворення інших слів, ширше вживані похідні слова, а також чимало слів, які ввійшли в обіг останнім часом і стали літературною нормою. На допомогу вчителю початкових класів опубліковано невеличкий “Словник учня початкових класів. Синоніми. Антоніми. Морфеми” (Т. Бабовал, Н. Будна, З. Бровко; Тернопіль, 2007).

Особливістю є те, що навчальні словники, надруковані у Харкові, мають комплексний характер. Наприклад, “Шкільний словник української мови: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, фразеологізми” (Т. Співак; Харків, 2008), “Великий шкільний словник” (Т. Співак; Харків, 2008), “Українська мова та література. Універсальний словник” (Харків, 2008), “Словник-довідник сучасної української мови: Разом. Окремо. Через дефіс” (Т. Співак, О. Якименко; Харків, 2009), “Початкова школа. Українська мова. Словник-довідник” (Т. Співак, О. Якименко; Харків, 2009) та ін. До одного словника залучають матеріали кількох різновидів словників. Це полегшує пошуки відповідних словників і для педагога, і для школяра. Завдяки таким лексикографічним працям можна розробляти серію вправ із одним опорним словом, розвиваючи лінгвістичну компетенцію в учнів загальноосвітньої школи. Різновиди словників, які призначені для потреб школи, повинні посісти належне місце серед посібників нової генерації й активно застосовуватися у педагогічній практиці.

Додаток:

Енциклопе́дія суча́сної Украї́ни (ЕСУ) — багатотомне енциклопедичне видання (алфавітна енциклопедія) про Україну у всіх вимірах від початку 20 століття до сьогодення. Енциклопедія подає цілісний образ новітньої України в подіях, інституціях, установах, родах діяльності, поняттях, персоналіях. Охоплює всі сфери життя в Україні, відображає сучасні погляди на історичні події та постаті. Специфіка ЕСУ полягає в тому, що в ній переважає сучасний матеріал, особлива увага приділяється явищам, процесам, поняттям, що характеризують добу державної незалежності України.

ЕСУ стане підґрунтям для створення багатотомної фундаментальної національної енциклопедії — Української Універсальної Енциклопедії. Спільний проект Національної академії наук України та Наукового товариства ім. Шевченка.

Заплановано 25-томне видання (обсягом понад 100 друкованих аркушів), понад 100 000 статей та близько 80 000 ілюстрацій. Розрахована на широке коло читачів.

Підготовку та видання Енциклопедії Сучасної України здійснює Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, створений 2004 року на базі координаційного бюро Енциклопедії Сучасної України;

Ред.кол.: Дзюба І. М. (співголова), Жуковський А. І. (співголова), Романів О. М. (співголова), Железняк М. Г. (відповідальний секретар), Баранецький В. М., Буркат В. П., Гамкало І. Д. та ін.

Друкарня — ВАТ «Поліграфкнига», тираж — кожен том по 10 000 примірників.

Підготовка та друк 1-го тому Енциклопедії Сучасної України здійснено за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» (Україна) та Фундації приятелів Енциклопедії України (США)

Наразі видано 9 томів:

1-ий том (2001) — гасла на літеру «А»; подано 2732 гасла, 1628 ілюстрацій, 50 таблиць і схем та 12 карт. Здано до набору 31.05.2001, підписано до друку 9.11.2001, тираж 10000.

2-ий том (2003) — гасла на літеру «Б», частина «Б» — «Біо»; подано 3644 гасла, 2915 чорно-білих та 257 кольорових ілюстрацій, 33 карти. Здано до набору 15.12.2002, підписано до друку 24.06.2004, тираж 10000.

3-ій том (2004) — гасла на літеру «Б», частина «Біо» — «Бя»; подано 3155 гасел, 2366 чорно-білих та 274 кольорових ілюстрацій, 19 карт. Здано до набору 18.12.2003, підписано до друку 19.07.2004, тираж 10000.

4-ий том (2005) — гасла на літеру «В», частина «В» — «Вог»; подано 3015 гасел, 2186 чорно-білих та 300 кольорових ілюстрацій, 29 карт, 11 таблиць і схем. Підписано до друку 22.12.2005, тираж 10000.

5-ий том (2006) — гасла на літери «В» — «Г», частина «Вод» — «Гн»; подано 3198 гасел, 2329 чорно-білих та 313 кольорових ілюстрацій, 20 карт, 5 таблиць і схем. Підписано до друку 22.12.2005, тираж 10000.

6-ий том (2006) — гасла на літеру «Г», частина «Го» — «Гю»; подано 3289 гасел, 2846 чорно-білих та 384 кольорових ілюстрацій, 14 карт, 6 таблиць і схем. Тираж 10000.

7-ий том (2007) — гасла на літери «Ґ» — «Д», частина «Ґ» — «Ді»; подано 2645 гасел, 2073 чорно-білих та 449 кольорових ілюстрацій, 14 карт та 9 таблиць. Тираж 10000.

8-ий том (2008) — гасла на літеру «Д», частина «Дл» — «Дя» та додаток на літери «А» — «Ґ»; подано 3063 гасла, 2566 чорно-білих та 541 кольорових ілюстрацій, 14 карт та 5 таблиць. Тираж 10000.

9-ий том (2009) — гасла на літери «Е» — «Ж»; подано 2546 гасла, 1829 чорно-білих та 387 кольорових ілюстрацій, 10 карт та 8 таблиць і схем. Тираж 10000.

ЕСУ вперше серед видань такого типу подає значний блок статей-персоналій про науковців, митців, акторів, спортсменів, літераторів, політичних, громадських, державних діячів.

В ЕСУ подано дані не лише про громадян України, а й про українців, які мешкають за кордоном, і стали відомими в тій чи іншій галузі життя. Енциклопедія вперше подає статті про зарубіжних українознавців.

Творчий колектив ЕСУ вводить в історичний та науковий обіг інформацію про багатьох замовчуваних чи з ідеологічних причин «забутих» видатних українців, подаючи уточнені біографічні дані.

Лекція № 5

Тлумачні та перекладні словники

Тлумачні словники

Будь-який словник складається зі словникових статей. Словникова стаття – основна структурна одиниця словника; текст, що роз'ясняє заголовну одиницю в словнику й характерні їй основні риси. Структура словникової статті визначається завданнями словника. Але словникова стаття будь-якого словника починається із заголовного слова. Сукупність заголовних статей утворюють словник, чи ліву частину словника.

Права частина словника – та, у якій розглядається заголовна одиниця. Права частина тлумачного словника, як правило, включає зони: граматична характеристика слова, тлумачення, тип значення (пряме, переносне); ілюстрації (цитати, вислови); словотворче гніздо; так звана «заромбова» частина (фразеологізми) і ін. Зони правої частини розробляються для кожного словника. Сукупність усіх словникових статей утворюють корпус словника. Крім корпусу, у будь-якому словнику є передмова, розділ «Як користуватися словником» (який рідко кимось читається); список умовних скорочень і ін.

Тлумачний словник - це словник, у якому засобами рідної мови розкривається значення слова, відзначають граматичні і стилістичні особливості його, наводяться зразки вживання слова у кожному з наведених значень.

Першим тлумачним словником сучасної української мови (він одночасно є й перекладним) слід вважати "Словарь української мови" у 4-х томах за редакцією Б. Грінченка (К., 1907—1909; останнє видання 1996—1997) — видатна пам'ятка української лексикографії.

Найвищим досягненням української лексикографії вважається одинадцятитомний "Словник української мови" (1971-1980). Він містить близько 135 тис. слів. Словник підготовлено працівниками Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні АН України й опубліковано у видавництві "Наукова думка". У 1983 р. Його було відзначено Державною премією СРСР. Статті цього словника містять докладну інформацію про значення, граматичні характеристики, стилістичне забарвлення слів, а також приклади використання слів у літературній мові.

У 1978 р. У видавництві "Радянська школа" вийшов "Короткий тлумачний словник української мови", підготовлений колективом авторів, відповідальний редактор Л.Л. Гумецька (К., 1979; друге видання за редакцією Д.Г. Гринчишина, 1988). Словник уміщує загальновживану лексику та фразеологію. Призначений для учнів та вчителів загальноосвітніх шкіл.

У 2001 р. побачив світ однотомний "Великий тлумачний словник сучасної української мови" В. Бусела, який містить близько 170 тис. слів і словосполучень. У ньому, крім загальновживаної лексики, подані терміни сучасної науки і техніки, слова, що позначають явища і реалії виробничого, культурного і побутового життя українського народу, а також архаїзми, діалектизми, понижені, жаргонні слова. Словник фіксує слова, які поповнили українську лексику в останнє десятиліття.

Є такі тлумачні словники української мови: "Словник української мови" АН в 11 томах (К., 1970—1980), "Новий словник української мови" у 4 томах В. Яременка й О. Сліпушко (К., 1998), "Короткий тлумачний словник української мови" за редакцією Л.Л. Гумецької (К., 1979; друге видання за редакцією Д.Г. Гринчишина, 1988).

Вийшов друком «Словник української мови. У 20-ти т. — К.: Наук. думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.». Позитив: планується кваліфікувати до 200 000 слів. Критика: «ЛІТЕРАТУРА. Словники. У списку використаних словників СУМ-20 — жодного «допогромного» словника (крім Грінченкового). Немає навіть рос.-укр. академічного словника за ред. А. Кримського та С. Єфремова. Не використано українських термінологічних словників, а натомість пригодилися аж 9 російсько-українських словників та 7 власне російських. Точніше, не 7, а 6, бо на те саме за змістом джерело подано два посилання: *Лингвистический энциклопедический словарь. — М.: Сов. энцикл., 1990. — 685 с. *Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. — 2-е изд. — М.: Большая Рос. энцикл., 1988. — 685 с. Видання 1990 року — це репринт видання 1988 року. Якщо брати звідти лінгвістичні терміни, то одного видання мало би вистачити. Не згадано серед лексикографічних джерел і чи не найпопулярнішого в Україні «Великого тлумачного словника сучасної української мови». Він, звісно, небездоганний (і це ще м’яко кажучи), але невже туди навіть не заглядали? Наукові праці. Окрім 9 книжок/статей про загальні питання лінгвістики й однієї книжки Касареса «Введение в современную лексикографию» (1965) — жодного посилання на праці західних науковців в галузі лексикографії. Так, ніби бурхливого розвитку словникарської справи на Заході в останні 20 років і не було. А якщо й було, то почерпнути звідти ні́чого.»

«СЛОВА, ЯКИХ НЕМАЄ В СУМ-20 — в частині А-ав...

аакати, аба, абаб, абаван, абадит, абадити, абажуровий, абазинець, абаксіальний, абактеріальний, абакус, абалієнація, абампер, абанація, абапікальний, абартикуляція, абатівський, абахта, абацилярний, абациса, абацисти, абват, абвебер, абвольт, абгенрі, абгрегація, абд, абдерити, абдеритизм, абдест, абдикція, абдоміналгія, абдоміналізація, абдоміноскопія, абдукційний, аб-дут, абелевість, Абелів, абеліт, абелювання, абелювати, аберантний, абернатиїт, аберований, абетково-цифровий, абетково-числовий, абетко-цифровий, абеткований, абетний, абецадло, абецедарій, аби-аби, абиз, абикання, абикати, абиякенький, абієнтний, абіоген, абіогенеза, абіогенезний, абіогенетичний, абіоз, абіотрофічний, абіотрофія, абіофізіологічний, абіофізіологія, абісоліт, абісолітовий, абісопелагічний, абісопеліт, абісофіли, абісофільний, абіцин, абішека, абкулон, аблактація, аблаутний, аблегат, аблегація, аблефарія, абликіт, аблютоманія, аблятив, аблятивно-ізоляційний, аблятограф, абмо, абнегація, аболюціонізм, абом, абомазотомія, абомін, абомовня, абонент-відправник, абонент-одержувач, абортарій, абортивність, абортний, абортцанг, абра, абрагаміти, абрадувати, абразивотривкий, абразивотривкість, абракадабризм, абраксас, абраміти, абрахія, абреакція, абревіаційний, абрикосівський, абрупція, абсанс, абсенізм, абсименс, абсолютизованість, абсолютизовано, абсолютований, абсолютування, абсолютувати, абсольвент, абсорбат, абсорбатовий, абсорбентовий, абсорберний, абсорбованість, абсорбовний, абсорбовність, абсорбтив, абсорбціометр, абсорціометричний, абсорціометрія, абс-пластик, асбстатампер, абстенціоністи, абстраговний, абстраговність, абстрагувальний, абстрактне, абсцедивний, абсцедування, абсцесектомія, абсцесографія, абсцесотомія, абсцестонзилектомія, абсцисовий, абтесла, абу, абукумаліт, абфарад, абшніт, аб'юдикація.

Коментар:

1. Початок літери А у великому українському тлумачному словнику — це великою мірою, фахові терміни, мова науки. В проаналізованій частині «А-ав...» СУМ-20 містить загалом 212 реєстрових слова. У наведеному списку — 151 забракле слово. 2. Список укладено з кількох словників. Деякі з цих слів є в системі «Словники України», зокрема, в «Орфографічному словнику», і в опублікованих словниках проекту «Словники України». МІФ безпосередньо причетний до обох проектів. Чому тлумачний словник ігнорує терміни з орфографічного словника?

Деякі з наведених слів — вузькофахові терміни, однак чимало з них (точніше, їхніх відповідників) внесено до авторитетних загальних тлумачних словників англійської мови (Oxford English Dictionary, Webster’s Dictionary тощо).

Деякі (далеко не всі) слова із загального фонду, яких бракує в 1-му томі СУМ-20:

абзац (немає в значенні вигуку), автентика, автівка, автоводій, автогосподарство, автозбреження, автозберігання, автоіндустрія, автомотоспорт, автосани, автотренінг, адептка, адже ж, адмін, амортизування, андерграунд, апостат, арканити (немає переносного значення), архівар, аудіовідео- (і похідні: аудіовідеоапаратура, аудіовідеосигнал тощо), аудіопідсилювач, аудіосигнал, аут (немає похідних розмовних вживань), бабакувати, бабача, бабаченя, бабачиха, бабіти, бабунька, бавовнопрядний, багатенний, багніти, базарити, базграч, байдужечки, байдужісінько, байстрюченя, банити (бракує відомого значення «заборонити користуватися онлайновим ресурсом»), барсетка, бездоріж, бездрів’я, бешкетницький, бешкетниця, бешкетність, бешкетно, благочинство (у сенсі «доброчинність, благодійність»), браток (немає в сенсі «член кримінального угруповання»), буряківка

Коментар:

1. Є випадки, коли бракує цілої низки похідників: бабакувати, бабача, бабаченя, бабачиха; бешкетницький, бешкетниця, бешкетність, бешкетно. 2. Немає багатьох складних слів, наприклад, на авто–, а також слів, які ми пишемо через дефіс. 3. Відсутні лексичні одиниці на кшталт «адже ж», що їх «Орфографічний словник української мови» трактує як «незмінювані словникові одиниці». 4. Трапляються зросійщені слова й конструкції: агонізуючий (реєстрове слово), авізуючий (в ілюстрації до «авізований»), авіаобробка (реєстрове слово), керуючий (в ілюстрації до «адреса»), перетворюється дешифратором (там само), о́собі (у тлумаченні до «автоміксис»; такого слова немає в укр. мові, повинно бути «особи́ні»).»

«ТЛУМАЧЕННЯ – знову ж таки, лише кілька прикладів

СУМ-20: АБЕТКУВАТИ, ую, уєш, недок., що. Розміщувати форми представлення текстів за абеткою. Абеткувати картки до словника.

СУМ-11: АБЕТКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Розміщувати що-небудь за абеткою. Абеткувати картки до словника.

Коментар: СУМ-11 подає точніше тлумачення, а СУМ-20 — завузьке.

СУМ-20: АГІТПУКТ, у, ч. За радянських часів — осередок масово-політичної роботи серед населення, а також спеціально обладнане приміщення для такої роботи.

Коментар: це слово вживають і в наш час. Остання (третя) ілюстрація в статті стосується сьогодення.

Позначення процесів віддієслівними іменниками

У СУМ-20 не проведено розрізнення дії, висловленої віддієслівним іменником, та відповідної завершеної дії (події). Наприклад, ось тут завважили, що СУМ-20 подає: БДЖОЛОЗАПИЛЮВАННЯ. Те саме, що бджолозапилення. А насправді між ними є відмінність: перше стосується дії в її перебігу, а друге — завершеної дії.

«ІЛЮСТРАЦІЇ В СУМ-20

Чи не перша прикметна особливість СУМ-20, яка впадає в око, — аж надто стисла паспортизація ілюстрацій: ініаціал і прізвище автора твору (без вказівки на сам твір), «з журн.», «з газ.», «з наук. літ.», «з мови реклами» (!) тощо. У СУМ-11 джерела було вказано з точністю до сторінки, а отже їх можна було знайти й перевірити. Із СУМ-20 такої змоги немає. Принаймні його укладено так, щоб не можна було перевірити ілюстративний матеріал. Не наведено й списку авторських творів та списку використаної періодики.

Такий підхід інколи виправданий, а саме тоді, коли цитати беруть із електронного корпусу й користувачі мають доступ до нього. Тоді вони можуть легко знайти потрібну цитату й дізнатися про її джерело. Коли ж корпус недоступний, залишається або брати на віру, або ж перевіряти своїми засобами.

Отож, було проведено такий експеримент: вибрані ілюстрації з СУМ-20 перекладено російською й задано пошук в інтернеті через Гугл. Принаймні в деяких випадках паспортизація є буквально довільною: дві цитати до 2-го значення «бандвагон» походять із того самого джерела, але джерела вказано різні (із журн.) та (з газ.). Це підтверджують і спостереження: в СУМ-11 є ілюстрації з журналу «Мистецтво» у статтях «абстрагованість» та «абстрактний». Вони перекочували до СУМ-20, але в першому випадку джерело зазначено як (із журн.), а в другому — (з наук. літ.). У низці випадків замість цитат із українських джерел укладачі СУМ-20, схоже, знайшли російські контексти, переклали їх самотужки й подали в словникових статтях. Переклад подекуди невдалий. В тому, що такі приклади не поодинокі, зацікавлений читач зможе дуже просто переконатися, провівши описаний експеримент з іншими словами — відносно недавно запозиченими й без ілюстрацій із авторських праць.»

Багатьма тлумачними словниками представлена російська мова: "Толковый: "Толковый словарь живого великорусского языка" в 4-х томах B.I. Даля (1863—1866; шосте видання — 1989—1991; специфічною ознакою цього словника є те, що слова в ньому розміщені за гніздовим способом, тобто всі споріднені слова подаються в одній статті; слово в такому словнику знайти важко, зате добре показано життя кореня кожного слова в мові), "Толковый словарь русского языка" в 4-х томах за редакцією Д.М. Ушакова (1936—1940), академічний "Словарь современного русского литературного языка" в 17 томах (М.-Л., 1948—1965; з 1991р. виходить друге видання), укладений на основі 17-томного чотиритомний "Словарь русского языка" (1957—1960; друге видання — 1981 —1984), "Словарь русского языка" C.I. Ожегова (шістнадцяте видання — 1984).

У 1977—1983 pp. у Мінську вийшов "Тлумачальны слоунік беларускай мовы" в 6 книгах, а в 1958—1968 pp. у Варшаві був видрукуваний "Slownik jejzyka polskiego" в 10 томах за редакцією В. Дорошевського. Серед інших тлумачних словників дуже відомими є англійські словники серії Webster (Уебстер), французькі — серії Larousse (Лярус), німецькі — серії Duden (Дуден).

Словники іншомовних слів характеризують слова, запозичені українською мовою з інших мов. У них звичайно дається етимологічна довідка (пояснення по ходження іншомовного слова) та визначення.

Ці словники охоплюють запозичену лексику, вказують на джерело запозичення слова, наводять іншомовну форму в оригіналі і тлумачення слова рідною мовою. Українською мовою видані такі словники іншомовних слів: "Словник чужомовних слів" А. Орла (Нью-Йорк, 1963), "Словник іншомовних слів" за редакцією О.С. Мельничука (К., 1975), "Словник іншомовних слів" М.П. Коломійця і Л.В. Молодової (К., 1998).

Перекладні словники

Двомовні словники - словники перекладні. У них подано переклад слів з однієї мови на іншу (з якої на яку - відображено у назві словника). Поруч із перекладом уміщено типові приклади вживання слів у різних значеннях, оскільки у різних мовах похідні значення відповідних слів не збігаються, хоча основне значення в них спільне. До того ж у різних мовах неоднакова система омонімів, тому на іншу мову такі слова перекладаються не одним, а кількома відповідними, наприклад:

лицо - укр. лице, обличчя, вид, особа;

залог - укр. застава (відати під заставу), запорука (запорука миру), стан (дійсний стан).

Українська лексикографія має чимало перекладних словників, серед них - словники "Русско-украинский словарь" та "Українсько-російський словник".

"Русско - украинский словарь" вийшов кількома виданнями. Вперше - у 1948 р. одним томом. У ньому зареєстровано 80 000 слів російською мовою, українських відповідників більше. Головний редактор словника - акад. Калинович М.Я., редактори - академіки Л.А. Булаховський, М.Т. Рильський. Друге видання словника було здійснено в 1968 р. у трьох томах. Російська частина словника нараховує близько 120 000 слів. Головний редактор цього видання - акад. І.К. Білодід.

Зразки статей з останнього словника:

зеркало 1. дзеркало, реже люстро; уст., поэт. свічадо; уст. верцадло; 2. перен. дзеркало.

У 1975 р. у видавництві "Радянська школа" війшов "Русско – украинский словарь" Д.І. Ганича та І.С. Олійника, призначений для учнів середніх шкіл. У словнику вміщено понад 30 000 слів різних стилістичних груп. Словник витримав кілька видань.

Цими самими авторами було підготовлено й видано у 1990 р. "Русско-украинский и украинско-русский словарь" (К.: Вища шк.). І російська, й українська частина у реєстрі містять по 12 000 слів з перекладом їх на іншу мову.

У 1992 р. з’явився "Русско-украинский и украинско-русский словарь. Отличающаяся лексика", підготовлений колективом авторів у складі Л.І. Мацько, О.І. Сидоренко, С.В. Шевчук (К.: Вища шк.); у ньому зібрано слова російської мови, що перекладаються власне українськими словами, у другій частині подано переклад власне українських слів російською мовою. У додатках уміщено сталі російські вислови, відповідні їм українські, а також слова і вирази зі значенням часу, слова українського народного календаря.

Значним досягненням української лексикографії є шеститомний "Українсько-російський словник", виданий у 1953 - 1963 рр. Інститутом мовознавства ім. О.О. Потебні АН УРСР. Українська частина словника нараховує понад 120 000 слів. Головний редактор словника - чл.-кор. АН УРСР М.Т. Рильський.

У 1976 р. було випущено третім виданням однотомник "Українсько-російського словника" (відповідальні редактори Л.С. Паламарчук, Л.Г. Скрипник. - К.: Наук. думка). У ньому вміщено в українській частині близько 65 000 слів. Словник складений на основі названого вище шеститомного словника, розрахований на широке коло читачів, призначений для довідок при перекладах, читанні українських текстів різних жанрів.

Зразки статей з цього словника:

Дія – действие; воздействие, влияние; акт (театр.); обставина способу дії грам. обстоятельство образа действия; п’єса на три дії (театр), трехактная пьеса, пьеса в трех действиях (актах).

На основі словників-перекладачів існує вже чимало спеціалізованих автоматичних програм для перекладу з однієї мови на іншу. Якщо раніше на переклад однієї сторінки спеціаліст міг затрачати від 5 до 10 хвилин (наприклад, переклад з англійської на українську мову), то комп’ютерна програма робить це за лічені секунди, а людині залишається тільки підкорегувати результат автоматичного перекладача.

Більшість словників (не тільки вузькоспеціалізованих для системних адміністраторів та перекладачів) переведені в електронні форми. Так, можна швидко знайти відомості по конкретному історичному персонажу, переглянути його фотографію чи навіть почути запис його голосу тощо.

Мультимедійні словники, які сьогодні все більше і більше оточують сучасну людину економлять час і місце. Сучасний комп’ютер тепер легко може вміщувати у собі не один десяток Бібліотек імені Т.Шевченка, при чому пошук потрібної інформації настільки швидкий, що років 10-20 тому ці темпи видавалися б фантастикою.

Сучасна людина ніяк не може обійтися без словників. Якщо вона позбавляє себе цього джерела знань, вона одразу ж приречена бути відкинутою на задвірки мовного суржику, професійної некомпетентності, кар’єрного занепаду та деградації.

Дата добавления: 2014-01-06