Приклади бібліографічного опису

тлумачних і перекладних словників

1. Великий тлумачний словник сучасної української: бл. 250000 сл. / В. Т. Бусел (уклад. та голов. ред.). – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2005. – 1728 с.

2. Головащук С. І. Російсько-український словник сталих словосполучень / С. І. Головащук. – К.: Наук. думка, 2001. – 640 с.

3. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови / З. Й. Куньч. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 848 с.

4. Лучик А. А. Російсько-український та українсько-російський словник еквівалентів слова / А. А. Лучик. – К.: Довіра, 2003. – 495 с.

5. Найновіший російсько-український українсько-російський словник: 100 000 / А. П. Загнітко, М. О. Вінтонів, І. Г. Данилюк. — Донецьк: БАО, 2010. — 1215 с.

6. Новий тлумачний словник української мови: у трьох томах / укл. В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 2005. –. –

Т. 1: А–К. – 926 с.;

Т. 2: К–П. – 926 с.;

Т. 3: П–Я. – 862 с.

7. Російсько-український словник сталих виразів [Електронний ресурс] // Словники онлайн „Розум.org.ua”. – Режим доступу: http://rozum.org.ua/. – Заголовок з екрану.

8. Семотюк О. П. Сучасний словник іншомовних слів / О. П. Семотюк. – 2‑ге вид., доп. – Х.: Веста: В-во „Ранок”, 2008. – 688 с.

9. Словник української мови: в 11 т. / редкол.: I. К. Бiлодiд (голова) та iншi; Акад. наук Укр. РСР, Iн-т мовознавства iм. О. О. Потебні. – К.: Наук. думка, 1970–1980 –. –

Т. 1. – 1970. – 799 с.

Т. 2. – 1971. – 552 с.

Т. 3. – 1972. – 744 с.

Т. 4. – 1973. – 840 с.

Т. 5. – 1974. – 840 с.

Т. 6. – 1975. – 832 с.

Т. 7. – 1976. – 724 с.

Т. 8. – 1977. – 928 с.

Т. 9. – 1978. – 920 с.

Т. 10. – 1979. – 660 с.

Т. 11. – 1980. – 700 с.

10. Словник.net: Портал української мови та культури [Електронний ресурс] / О. Дмитрієв (автор проекту) – Режим доступу:. – Заголовок з екрану.

9а http://www.slovnyk.net/?swrd=%C7-%CF%D0%CE%CC%B2%C6&x=0&y=0

9б http://www.slovnyk.net/?swrd=%D0%9E%D0%91%D0%86%D0%9A

9в http://www.slovnyk.net/?swrd=%D1%B3%EC%92%FF

Лекція 6

Основні (аспектні) словники української мови

Орфографічні словники подають відомості про нормативне написання слів і їх граматичних форм. Українська лексикографія має орфографічні словники різного призначення:

• для початкової школи;

• для загальноосвітньої середньої школи;

• для широких кіл громадськості.

В орфографічних словниках слова наводяться в алфавітному порядку в їх нормативному написанні. Найбільш повним із них є "Орфографічний словник української мови" - укладачі С.І. Головащук, М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О. Тараненко. У цьому словнику зареєстровано близько 120 000 слів, він вийшов у видавництві "Довіра" в 1984 р. і "Український орфографічний словник" за редакцією А.О. Свашенко (Харків, 1997).

Орфографічні словники водночас є довідниками з нормативного наголошення слів: наголос позначений у кожному реєстровому слові, у похідній граматичній формі.

Орфоепічні словники. В орфоепічних сло вниках подано перелік слів літературної мови з позначенням нормативного наголосу і з вказівкою на вимову. Є такі орфоепічні словники української мови: "Словник наголосів української літературної мови" М.І. Погрібного (К., 1973), "Українська літературна вимова і наголос" за редакцією М.А. Жовтобрюха (К., 1973). Широко відомі "Орфоэпический словарь русского языка" за редакцією P.I. Аванесова (М., 1985) і "Словарь ударений для работников радио и телевидения" за редакцією Д. Е. Розенталя (М., 1970).

Словники правильності мовлення. Такі словники містять найскладніші в уживанні слова. В них пояснюється написання й вимова слів, словотворення, даються граматична і стилістична характеристики слів, наводяться приклади можливої сполучуваності слів і керування. Як приклади цього типу словників можна назвати "Словник труднощів української мови" за редакцією С.Я. Єрмоленко (К., 1989), "Правильность русской речи" Л.П. Крисіна і Л.І. Скворцова (М., 1962), "Трудности словоупотребления и варианты норм русского литературного языка" за редакцією К.С. Горбачевича (Л., 1973), "Словарь трудностей русского языка" Д.Е. Розенталя і М.О. Теленкової (М., 1976; шосте видання — 1987).

У синонімічних словниках наводяться синонімічні ряди, які складаються зі слів і словосполучень тотожних або близьких за значенням. У межах кожного синонімічного ряду подається семантична (вказується на відмінні відтінки значень) і стилістична характеристика слів, окреслюється їх сполучуваність, наводяться приклади їх уживання в контексті. Саме так побудовані академічний "Словник синонімів української мови" у 2-х томах (К., 1999—2000) і "Словарь синонимов русского языка" в 2-х томах за редакцією А.П. Євгеньєвої (М., 1970— 1971). У синонімічних словниках для широкого практичного користування наводяться синонімічні ряди без ілюстрацій прикладами їх уживання. Такими є "Короткий словник синонімів української мови" П.М. Деркача (К., 1960), "Практичний словник синонімів української мови" С. Ка-раванського (К., 1995), "Словарь синонимов русского языка" З.Є. Александрове!' (М., 1968; шосте видання вийшло в 1989 p.), "Gran diccionario de sinonimos у antonipios" (Великий словник синонімів і антонімів) іспанської мови Л. Кастро де Амато (Буенос Айрес, 1988).

У фразеологічних словниках зібрано усталені звороти, яким дається тлумачення і стилістична характеристика. Такі словники є:

• одномовні;

• двомовні.

В одномовних фразеологічних словниках, які є тлумачними, розкривається значення фразеологізмів, вживаних у рідній мові, наводяться варіанти їх, іноді подається стилістична й граматична характеристика. Наводять зразки вживання фразеологізму у різних стилях літературної мови. Такими словниками в українській літературній мові є "Фразеологічний словник" (Н.О. Батюк. К.: Рад. Шк., 1982) та "Словник українських ідіом" (К.: Рад. Письменник, 1968, понад 2 200 ідіом) Г.М. Удовиченка, "Крилаті вислови в українській літературній мові" А.П. Коваль та В.В. Коптілова (2-ге вид., перероб. І доп. - К.: Вид-во при Київ. держ. ун-ті, 1975), а також збірки "Українські народні прислів?я та приказки", що різним обсягом видавалися у різні роки. У 1993 році побачив світ двотомний "Фразеологічний словник української мови" (К.: Наук, думка), призначений для широкого кола читачів.

Двомовні фразеологічні словники - це перекладні словники. У них до наведених фразеологізмів однієї мови подаються фразеологічні відповідники іншої, як це зроблено в "Українсько - російському і російсько - українському фразеологічному словнику", укладеному І.С. Олійником та М.М. Сидоренко (К.: Рад. Шк., 1978), чи в праці "Англо-український фразеологічний словник" К.Т. Баранцева (1969).

Академічним вважають "Фразеологічний словник української мови" у 2-х книгах (К., 1993; друге видання — 1999), "Фразеологічний словник української мови" в 2-хтомахГ.М. Удовиченка(К., 1984), "1000 крилатих виразів української літературної мови" А.П. Коваль і В.В. Коптілова (К., 1964), "Фразеологический словарь русского языка" O.I. Молоткова (М., 1967), "Словарь латинских крылатых слов" "М.Т. Бабичева і Я.М. Боровського (М., 1986), "Geflugelte Worte" (Крилаті слова) Г. Бюхмана (1864, десятки разів перевидавали).

Етимологічні словники розкривають відомості про походження слів, первісне значення їх, подають найдавніші форми слова та відзначають звукові зміни, яких зазнавало слово у процесі свого життя. Таким в українській мові має бути семитомний "Етимологічний словник української мови", 5 томів якого вийшли у світ у 1982 (І), 1985 (ІІ), 1989 (ІІІ), 2003 (ІV), 2006 (V) роках.

Словотворчий словник допомагає з?ясувати, як утворено те чи інше похідне слово, за допомогою яких словотворчих засобів, на основі якого слова, у яке словотвірне гніздо воно входить. Слова у такому словнику розміщені словотвірними гніздами (тобто сукупністю однокореневих слів, спільних за значенням; першим розміщене непохідне слово, що виступає основою для творення інших слів; кожне попереднє слово є основою для утворення наступного слова, наступних слів). У кожному наступному слові виділені твірна основа й словотворчий засіб.

Сучасна українська мова не має словотворчого словника. Невеликий за обсягом такий словник міститься у праці В.О. Горпинича "Будова слова і словотвір" (К.: Рад. Шк.., 1977. - С. 77 - 118). Довідником для з?ясування особливостей творення багатьох українських слів може бути, крім названого, "Школьный словообразовательный словарь русского языка" О.О. Тихонова (Посібник для учетелів. - М.: Просвещение, 1978 (І вид.): 1986 (ІІ вид.)): його двотомний "Словообразовательный словарь русского языка", що містить 145 000 слів і побачив світ у 1985 р., та "Українсько-російський словотворчий словник" С.С. Сікорської (К.: Рад. Шк., 1985 р.).

Зразок статті словотворчого словника:

колос - ист / ий (колосист - ість

колос - итися (за - колоситися

колос - інн (я)

колосоч - ок

(колос - ок (

колоск - ов (ий)

Термінологічні словники - це словники, в яких зібрані, систематизовані терміни, вживані у певній галузі науки, розтлумачено значення їх, названо походження. Такі словники можуть бути:

• одномовними;

• двомовними (перекладними).

Українська мова має термінологічні словники з багатьох галузей науки:

• мінералогії;

• біологіЇ;

• медицини;

• математики;

• тепломеханіки та газотехніки;

• літературознавства;

• мовознавства;

• спорту.

"Словник лінгвістичних термінів", складений Є.В. Кротевичем та Н.С. Родзевич, вийшов у видавництві АН УРСР у 1957 р.; під такою самою назвою у 1985 р. Київське видавництво "Вища школа" випустило у світ словник, складений Д.І. Ганичем ті І.С. Олійником. Останній є двомовним - українсько-російським перекладним словником і, звичайно, тлумачним.

Зразок статті з нього:

АБЗАЦ, абзац (нім. Absatz - уступ). 1. Відступ управо в початковому рядку друкованого чи рукописного тексту; новий рядок. 2. Частина друкованого чи рукописного тексту від одного відступу до іншого, що складається з одного чи кількох речень і характеризується єдністю й відносною закінченістю змісту.

Крім названих широко використовуються й інші лінгвістичні словники, зокрема словник синонімів, словник антонімів, словник омонімів, словник рим, частотний словник, інверсійний словник, граматичний словник, словники мови творів окремих письменників, "Словник труднощів української мови".

Таким чином, лексикографія надзвичайно важна як для практики читання іноземної літератури, так й для пізнання своєї мови в минулому і в сучасності.

Додаток до «Орфографічні словники»:

Великий академічний орфографічний словник має особливий статус у нашій мовній практиці, оскільки саме він задає в державі правописний стандарт де-факто. Тому такий словник не може існувати більш ніж в одному варіанті. В його укладанні та створенні наступних видань мусить бути певна тяглість і неперервність. Тільки тоді він спроможний набути ознак, які символізують мовний порядок і лад у державі. Ось чому до його підготовки завжди залучаються фахівці найвищої кваліфікації, і директор Українського мовно-інформаційного фонду НАН України В.А. Широков запропонував академіку В.М. Русанівському, який на той час був головою академічної Правописної комісії і найавторитетнішим мовознавцем в Україні, очолити роботу над орфографічним словником. Але, на превеликий жаль, у січні 2007 року Віталія Макаровича Русанівського не стало, і В.А. Широков, як керівник програми «Словники України», запросив Віталія Григоровича Скляренка, нового голову Правописної комісії, стати науковим редактором цього словника. Адже орфографічний словник постійно розвивається, удосконалюється, і для забезпечення еволюції такого словника необхідно, щоб його науковим опрацюванням керував справді великий мовознавчий авторитет і знавець української мови. Таким був академік В.М. Русанівський. Таким зараз є академік В.Г. Скляренко.

Останнє видання: Український орфографічний словник: близько 174 000 сл. / НАН України; Український мовно-інформаційний фонд; Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні / В.Г. Скляренко (ред.)Володимир Васильович... Чумак (уклад.). — 8-е вид., перероб. і доп. — К.: Довіра, 2008. — 997с. — (Словники України).

”СЛОВНИКИ УКРАЇНИ” – 3.0

Випуск здійснено відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 1999 року "Про розвиток національної словникової бази"

Електронне видання "Словники України" – 3.0 призначене для надання користувачам лексикографічної інформації про слова української мови. Ця система, як і попередня, складається з п'яти словникових підсистем-модулів – словозміни, транскрипції, синонімії, антонімії та фразеології – виправлених та розширених.

Основу генерального реєстру (понад 252 тис. слів) системи "Словники України" – 3.0 складає реєстр "Орфографічного словника української мови", 5-е видання (К.: Довіра, 2005), який практично повністю відтворено й значно розширено.

Мінімальні системні вимоги: Апаратні - Персональний комп'ютер на базі процесора Intel Pentium-II/300, 64Mb RAM, CD-ROM, 60 Mb вільного дискового простору.

Програмне забезпечення -.NET Framework 2.0.

Homepage: http://www1.ulif.org.ua/ulif/

Размер 30 Mb

http://www.zaza.net.ua/2008/01/02/slovniki-ukrani-3.0.html, пароль на архів: www.zaza.net.ua.

Серія «Із словникової спадщини»

Інститут енциклопедичних досліджень Національної академії наук України започаткував книжкову серію «Із словникової спадщини», покликану здійснити перевидання українських термінологічних словників, створених на початку 20 століття, що нині стали раритетними, а в радянські часи були заборонені й вилучені з ужитку. Оскільки ці словники й донині зберігають наукове та практичне значення, вони сприятимуть виробленню розумних компромісів між прихильниками різних українських термінологічних систем. Це є надзвичайно актуальним в умовах становлення термінологічної системи української мови, очищення її від русизмів, штампів, нехарактерних для її природи форм та зворотів.

У цій серії перевидано:

1. Словник хемичної термінології / [упоряд. Курило О.]. – К.: Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – 122 с. (Ін-т наукової мови Всеукраїнської академії наук; 1928).

2. Словник термінів педагогіки, психології та шкільного адміністрування / [упоряд. Горецький П. Й.]. – К.: Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – 112 с. (Ін-т української наукової мови Української академії наук; 1928).

3. Медичний російсько-український словник / [упоряд. Кисільов В. Ф.]. – К.: Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – 172 с. (Секція медична Одеського наукового при Українській академії наук товариства; 1928).

4. Практичний словник виробничої термінології / [упоряд. Шелудько І. М.]. – К.: Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – 122 с. (Відділ термінології та номенклятури Науково-дослідного інституту мовознавства Всеукраїнської академії наук; 1931).

5. Словник геологичної термінології / [упоряд. Тутковський П. А.]. – К.: Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – 172 с. (Природничий відділ Інституту наукової мови Всеукраїнської академії наук; 1923).

6. Словник гірничої термінології / [упоряд. Василенко П.І., Шелудько І. М.]. – К.: Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – 160 с. (Відділ термінології та номенклятури Науково-дослідного інституту мовознавства Всеукраїнської академії наук; 1931).

7. Словник музичної термінології. – К.: Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – 112 с. (Інститут української наукової мови Всеукраїнської академії наук; 1930).

8. Практичний російсько-український словник приказок / [упоряд. Млодзинський Г., ред. Йогансен М. Г.]. – К.: Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. – 108 с. (Державне видавництво України; 1929).

9. Словник технічної термінології. Мірництво / [упоряд. Трихвилів Ю., Зубков І.]. – К.: Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. – 168 с. (Інститут української наукової мови Української академії наук; 1930).

10. Словник фізичної термінології / [ред. Фаворський В. В.]. – К.: Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. – 240 с. (Відділ термінології та номенклятури Науково-дослідного інституту мовознавства Всеукраїнської академії наук; 1932).

Готуються до перевидання:

1. Словник чужих слів, що вживаються в українській мові [упоряд. Пиптенко З.] (Видавництво «Поступ»; 1930).

2. Московсько-український словник для військових [упоряд. Євтимович Є.] (Головна Шкільна Управа В. М., 1918).

3. Словник будівельної термінології [упоряд. Булда С.] (Інститут української наукової мови Української академії наук, 1930).

Серія «Із словникової спадщини» // Енциклопедичний вісник України / Інститут енциклопедичних досліджень НАН України; М. Г. Железняк (голов. ред.). – 2009. – Число 1. – С. 93-94.

Дата добавления: 2014-01-06