Трудове право

ПЛАН

1. Загальні положення трудового права

2. Колективний договір та порядок його укладення;

3. Трудовий договір та порядок його укладення;

3.1 Контракт - особливий вид трудового договору;

4. Робочий час і час відпочинку

5. Трудова дисципліна. Види дисциплінарних стягнень.

Література:

Конституція України //www.rada.kiev.ua/konst/CONST1.HTM.

Кодекс законів про працю України

Закон України “Про відпустки”

Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Видання друге, стереотипне – Х.: Консул, 2000. – 480 с.

Трудовое право Украины. – Х.: «Одиссей», 2000. – 480 с.

1. Загальні положення трудового права

Праця становить вольову діяльність, спрямовану на створення матеріальних цінностей. Процес створення нових матеріальних, культурних та духовних цінностей безпосередньо регулюється нормами права

Трудового права це галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають із застосування працівниками здатності до праці в суспільному виробництві, відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини, по матеріальному забезпеченню робітників та службовців в разі тимчасової або постійної втрати працездатності.

Стаття 43 Конституції України зазначає. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава гарантує рівні можливості у виборі професій і роду трудової діяльності.

Джерела трудового права:

* Конституція України;

* Закони України, серед яких слід виділити Кодекс законів про працю України, Закон України “Про відпустки”, “Про державну службу”, “Про охорону праці” та інші;

* Підзаконні нормативно-правові акти (Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів);

* акти, що приймаються за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом (трудові угоди, колективні договори та ін.);

* Міжнародні нормативно-правові акти (пакти про права людини, конвенції і рекомендації МОП).

Суб’єктами трудового права є: працівники, власник підприємства, або уповноважений ним орган або фізична особа – роботодавець, підприємство, установа, організація; трудовий колектив; профспілковий орган чи інший уповноважений на представництво трудовим колективом, а також держава.

2. Колективний договір.

Колективний договір — це локальний нормативно-правовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні відносини між власником і працівниками цього підприєм­ства.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і гос­подарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Колективний договір поєднує в собі риси договору і нормативного правового акту. Він укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі.

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі їх відсутності – представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Змістом колективного договору є узгоджені сторонами умови (по­ложення), покликані врегулювати соціально-трудові відно­сини в даній організації. Умови колективного договору, що погіршують порівняно із законодавством становище працівників, є недійсними.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці, нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.), встановлення гарантій, компенсацій, пільг, участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом), режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку, умов і охорони праці, забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників.

Колективний договір, угода набирають чинності з дня підписання їх представниками сторін або з дня, зазначено­го в колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, як­що інше не передбачене договором. В законі не вка­зується строк, на який укладається колективний договір. Цей строк визначається угодою сторін. На практиці колек­тивні договори укладаються строком на один - три роки.

3. Трудовий договір

Трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем за якою працівник зобов'язується виконувати передбачену роботу, підпорядковуватись внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні умови праці, передбачені законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір може укладатися з особою, що досягла 16 років, у виняткових випадках за згодою одного з батьків, можуть прийматись на роботу особи які досягли 15 років.

Змістом трудового договору є умови, які визначають права і обов'язки сторін.

Розрізняють два види умов трудового договору обов’язкові та факультативні:

а) обов’язкові:

- взаємне волевиявлення сторін про прийняття працівника на роботу;

- зазначення трудової функції яку він буде виконувати тобто за якою спеціальністю і кваліфікацією (розрядом) він буде працювати або яку посаду буде займати;

- час початку і тривалість роботи;

- розмір заробітної платні.

б) факультативні:

- встановлення випробування при прийнятті на роботу, суміщення професій (посад), надання житлової площі та інші.

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Законодавство зазначає при яких умовах дотримання письмової форми є обов'язковим.

За терміном дії трудовий договір може бути:

Строковим - укладеним на певний термін;

Безстроковим - укладеним на визначений термін, встановлений у договорі;

Укладений на час виконання певної роботи.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Розірвання трудового договору:

Підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку договору;

3) призов працівника на військову службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника. (Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця за два тижні.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; вступ до навчального закладу; вагітність; догляд за дитиною то роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору).

5) з ініціативи роботодавця трудовий договір може бути розірваний у випадках;

- ліквідації, реорганізації, банкрутства, перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності працівників;

- виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я;

- систематичного невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків;

- прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

- нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах.

- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

- винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

- вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

- інші підстави.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Дата добавления: 2014-01-06