Контракт

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організація праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством.

Від звичайного трудового договору контракт відрізняється більш широким колом умов, які визначаються угодою сторін. Контракт дозволяє більш детально регламентувати трудові права і обов'язки працівника і власника або уповноваженого ним органу. Контракт завжди носить строковий характер, при цьому строк його дії визначається угодою сторін. Контракт завжди укладається в письмовій формі.

Роботодавець може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому випадку, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з чинним законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств).

4.Робочий час і час відпочинку.

Робочий час – це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього розпорядку, графіка роботи або умов трудового договору повинен знаходитись на своєму робочому місці і виконувати свої трудові обов'язки.

Згідно із ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Чинним законодавством встановлені два види робочого часу – нормований і ненормований.

Нормований у свою чергу поділяється на робочий час нормальної тривалості, скорочений та неповний робочий час.

Робочий час нормальної тривалості не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

віком від 15 до 16 років – 24 години на тиждень;

працівникам зайнятим на роботах зі шкідливими умовами не більше 36 годин на тиждень;

крім того законодавством встановлюється скорочена тривалість для певних категорій громадян – лікарів, вчителів тощо.

Неповний робочий день встановлюється за угодою між працівником та роботодавцем. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може встановлюватись для керівників, спеціалістів і робітників у таких випадках:

• коли праця не піддається точному обліку в часі;

• коли робочий час за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

• коли робочий час розподіляється на розсуд працівника.

Надурочним вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Власник або уповноважений орган може застосовувати надурочні роботи у таких випадках.

- при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також для усунення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії

- при проведенні громадсько-необхідних робіт по водопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку

- при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли її припинення може призвести до псування або загибелі майна.

- при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів.

- Для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви.

Надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації. Забороняється залучати до надурочних робіт вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; осіб, молодше вісімнадцяти років; працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професіонально-технічних училищах без відриву від виробництва, від занять.

Законодавством можуть бути передбачені також інші категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт. Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їхньою згодою, а інваліди, крім того, — за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Час відпочинку — це частина календарного періоду, протягом якого працівник згідно із законом повинен бути звільнений від виконання трудових обов'язків і яку він може використати на свій розсуд для задоволення своїх інтересів і відновлення працездатності.

Законодавством встановлені наступні види часу відпочинку: перерви протягом робочого дня (зміни); щоденний відпочинок (міжзмінна перерва); вихідні дні (щотижневий відпочинок), святкові і неробочі дні; відпустки.

Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996р. встановлює наступні види відпусток:

1) щорічні відпустки:

• основна відпустка

• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

• додаткова відпустка за особливий характер праці;

• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3) творча відпустка;

4) соціальні відпустки:

• відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;

• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5) відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою і трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

5. Трудова дисципліна. Види дисциплінарних стягнень.

Трудова дисципліна це встановлений нормами права порядок взаємовідносин учасників трудового процесу, що визначає точне виконання ними своїх трудових функцій.

Працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, дбайливо ставитись до майна власника.

До працівників які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов’язки застосовуються різноманітні заохочення (премії, пільги у галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування).

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано догану або звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються керівником або органом, якому надано право на прийняття на роботу даного працівника.

Дата добавления: 2014-01-06