Инструкция по определению

Питання про визначення видів соціальної роботи є одним з найменш методологічно обгрунтованих, тому у сучасній літературі з соціальної роботи вони трактуються різними авторами по-різному. Ми вважаємо за доцільне пов'язувати їх визначення з головними функціями, які конкретне суспільство покладає на систему соціальної роботи в умовах конкретного етапу розвитку суспільства. Це означає, що в умовах української дійсності вони можуть бути не такими, як скажемо, у США або Швеції.

Якщо звернутись до Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", то стане ясно, що тут мова повинна йти про соціальне обслуговування, соціальний супровід, соціальну профілактику та соціальну реабілітацію.

Класифікація видів соціальної роботи та їх зміст дана в Концепції діяльності ЦССМ, виходячи з практики роботи центрів соцслужб для молоді.

Види соціальної роботи — це способи спрямованості соціальної роботи, визначення її змісту в залежності від поставлених цілей. Соціальна робота здійснюється за видами.

Соціальне обслуговування — соціальна робота, яка спрямована на здійснення системи заходів щодо задоволення різноманітних потреб з метою гармонійного та всебічного розвитку дітей, молоді та сім'ї. Зокрема:

■ надання соціально-побутових послуг з питань догляду за дітьми, сприяння в
отриманні медичної допомоги тощо;

■ надання тимчасового перебування дітям, які з тих чи інших причин опинилися на
вулиці, займаються бродяжництвом та жебракуванням;

■ організація денного перебування для дітей, які потрапили у складні життєві ситуації, осіб з функціональними обмеженнями, громадян похилого віку знаданням соціально-побутового, медичного та психологічного обслуговування;

■ здійснення консультативної допомоги з питань соціальро-економічного та медико-соціального, психолого-педагогічного та правового забезпечення життєдіяльності;

■ надання матеріальної допомоги у вигляді продуктів харчування, грошових засобів, предметів особистої гигиєни, медикаментів тощо;

Соціальний супровід — соціальна робота, яка спрямована на здійснення системи заходів щодо підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціально незахищених верств населення з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу. Зокрема:

■ здійснення сщціально-психологічної експертизи та діагностики з метою
визначення проблем та кризових станів дітей, молоді, сімей;

■ складання індивідуальних карт супроводу з визначенням оссновних етапів
супроводу;

■ здійснення комплексу інформаційних, медико-соціальних, психолого-
педагогічних, соціально-економічних послуг дітям, молді, сім'ям;

■ здійснення посередницької роботи з сприянням вирішенню проблем клиєнта;

■ постійний контакт з клиєнтом, системність та комплексність надання послуг.
Соціальна профілактика — соціальна робота, яка спрямована на організацію та

впровадження системи заходів щодо попередження аморальної, протиправної, іншої соціальної поведінки, виявлення та запобігання будь-якому негативному впливу та його наслідків на житя і здоров'я дітей, молоді та сім'ї. Зокрема:

■ надання різним категоріям дітей, молоді, сімей інформації про негативні явища, їх
наслідки та відповідальність за протиправні дії;

■ здійснення соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю за місцем
проживання з метою профілактики негативних явищ (діяльність консультаційних
пунктів, кімнат школяра, клубних об'єднань тощо);

■ здійснення індивідуальної та групової соціально-педагогічної роботи з дітьми та
молоддю груп ризику та їхніми батьками;

■ вияв дітей з груп ризику девіантної поведінки та проведення превентивних
психологічних та педагогічних заходів (встановлення індивідуального
педагогічного підходу, психологічна корекція тощо);

■ психолого-просвітницька робота, спрямована на розвиток особистості дитини
(курси психології валеології в навчальних заходах, тренінги та ігри);

■ проведення профілактичних акцій, конкурсів, спортивних змагань,
театралізованихдій з метою профілактики негативних явищ та прояву соціальних
ініціатив, пропаганда здорового способу життя.

Соціальна реабілітація - соціальна робота, яка спрямована на здійснення системи заходів з метою відновлення морального, психічного та морального стану у дітей, молоді, сім'ї, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної та колективної поведінки у відповідальність до загальновизнаних суспільних правил та норм. Зокрема:

■ здійснення корекції відхилень у поведінці клієнта шляхом індивідуального
підходу;

■ здійснення психотерапевтичної роботи з метою відновлення фізичного та
психологічного стану клієнта;

■ надання індивідуальних та групових консультацій різним категоріям дітей та
молоді з метою адаптації до нових умовжиття;

Поняття "реабілітація" має широке змістовне розуміння і вживається в таких сферах діяльності людини, як політична, юридична, розумова, спортивна та інших. Реабілітацію визначають як комбіноване і координоване використання різних засобів і методів, спрямованих на відновлення порушених функцій організаму людини з метою підготовки чи перепідготовки індивідуума до праці і поверненню у суспільне життя (О.А. Єжова); як суспільно необхідне функціональне і соціально - трудове відновлення хворих та інвалідів, що здійснюється комплексним проведенням медичних, психологічних, педагогічних, професійних, юридичних, державних, суспільних та інших заходів, за допомогою яких можна повернути потерпілих до звичайного життя та праці, відповідно до їх стану (В.М.Мухін), [сі б]²

У сучасній період, як зазначає О.А. Єжова, все частіше дослідники виокремлюють ще один вид реабілітації - фізичну.

Фізичну реабілітацію визначають як систему профіклатичних і відновлюванних заходів з використанням природних факторів, спрямованих на досягнення чи

підтримку певнго рівня здоров'я (О.А.Єжова); як застосування з лікувальною і профіілактичною метою фізичних вправ і природних чинників у комплексному процесі відновлення здоров'я, фізичного стану та працездатності хворих і інвалідів (В.М. Мухін); як складову частину медичної, соціальної і професійної реабіліьації, систему заходів повідновленню або компенсації фізичних можливостей і інтелектуальних зібностей, поліпшенню функціонального станц орагінзму люини, його фізичнихякостей, психоемоційної стійкості й адаптаційних резервів засобамиі методами фізичної культури, елементів спорту і спортивної підготовки, масажу, фізіотерапії і природних факторів (С.Н. Попова).

Фізичну рекреацію визначають як рекреаційну діяльність, яка допомагає розумному використанню вільного часу, відтворенню духовної і фізичної сутності людини, одержанню нею задоволення через рухову діяльність, боротьбі з п'янством і алкоголізмом (В.М. Видрін); як руховий активний відпочинок і розваги з використанням фізичних вправ, рухливих ігор, різних видів спорту, а також природних сил, у результаті яких одержується задоволення і досягається хороше самопочуття і настрій, відновлюється розумова і фізична працезадатність (Д.Н. Давиденко) [с.22-24].³

Важливо підкреслити, що кожний зі структурних компонентів фізичної культури виконує свою специфічну функцію. На думку Ю. Ніколаєва, фізичне виховання виконує функцію засвоєння; спорт - удосконалення; фізична рекреація -підтримки; рухова реабілітація - відновлення фізичних і духовних можливостей людини [с.2-6].⁴

Напрями соціальної роботи на сучасному етапі визначаються Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України. Це питання стратегії політичних сил, що реально здійснюють управління країною. Більш чітко викладені головні напрямки соціальної роботи в Указі Президента України "Про Стратегію подолання бідності" від 15 серпня 2001 року № 637/2001.

Викладемо її головні позиції, оскільки саме на їх викоання буде увесь цей час спрямована діяльність системи соціальної роботи в Україні. Більш ґрунтовну роботу розробку дана прблема набуває у Комплексній програмі забезпечення

■ дослідження ефективнсті проведення заходів, спрямованих на подолання
бідності, визначення неохоплених соціальню підтримкою груп населення,
які потребують допомоги держави, а аткожм розроблення пропозицій щодо
застосування до них діючих меанізмів соціальної підтримки;

■ моделювання соціально - економічних наслідків змін механізмів соціальної
підтримки окремих груп населення.

Координація моніторингу стратегічних напрямів подолання бідності здійснюватиметься Міністерством праці та соціальної політики України та Державним комітетом статистики України.

У відповідності з Указом Президента України Кабінет Міністрів України за участю Національного банку Україну розробили та затвердили Комплексну програму забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності в країні.

Головні принципи Стратегії подолання бідності в країні полягають у наступному:

■ реформування системи соціальної підтримки населення шляхом консолідації
всіх соціальних програм і видів;

■ інтеграція осіб з обмеженими фізичними можливостями у суспільне життя;

■ підвищення рівня продуктивної зайнятості населення;

■ вжиття заходів щодо блокування найгостріших проявів бідності.

Метод (від гр. "теіосюз" - дослідження) - планомірний шлях пізнання істини; прийом, спосіб або образ дії; спосіб досягнення мети і т.д. На сьогодні існує понад 200 визначень поняття "метод". Герберт Нойнер, наприклад, під методом соціальної роботи пропонує розуміти "певну послідовність способів взаємодії соціального працівника і клієнта, спрямовану на досягнення поставленої мети шляхом вирішення назрілої проблеми". Способи взаємодії в даному випадку виступають в якості прийомів. Сукупність методів - методика, наука про методи — методологія.

У сучасній літературі існує одночасно декілька підходів до класифікацій методів соціальної роботи. Зупинимось на головних підходах до класифікації цих методів.

Перший підхід - це зарубіжна концепція, яка визначає класичні методи соціальної роботи: індивідуальна допомога клієнту, соціальна групова терапія, соціальна робота у громаді.

Представником цієї концепції можемо вважати Мері Річмонд, яка, до речі, індивідуальний метод поділяла на безпосередній та посередній методи лікування. За її думкою, безпосередній метод - це вплив на клієнта через пропозиції, поради, умовляння, дискусії, щоб залучити його до прийняття рішень. Метод безпосередній - це вплив на довкілля, можливість через соціальне оточення змінювати ситуацію клієнта на краще.

Що ж розуміли наші зарубіжні колеги під трьома методами соціальної роботи? Треба звернутися до статті І. Нойфельда "Методи соціальної роботи", де він чітко показує ці методи як індивідуальну соціальну допомогу й основну форму соціальної діяльності. Соціальна групова терапія (робота) класифікується як метод соціальної роботи, який допомагає індивідам через взаємодію з колективом підняти власну дієздатність краще зрозуміти і вирішити особисті, групові та громадські проблеми, використовуючи при цьому усі свої здібності і можливості.

Потім класична зарубіжна концепція стала поповнюватися методом сімейної терапії. Д.-Д. Сноу визначає метод сімейної терапії як можливість терапевтичного впливу на дитину, на підлітка або дорослого чоловіка через його сім'ю, у якій він отримав різні відхилення. Концепція класичних методів та методу сімейної терапії розповсюджена у США, Англії та Німеччині. А за думкою російських вчених Л.С.Алексєєв, П.В.Бобкова, Г.Ю.Бурлака, індивідуальна соціальна робота необхідна для допомоги індивідам і сім'ям вирішити психологічні, міжособистісні, соціально-економічні проблеми через особисту взаємодію з клієнтами. Групова соціальна робота - форма або метод, який має за мету передати груповий досвід для розвитку фізичноо і духовного потенціалу, формування соціальної поведінки клієнта.громадська соціальна робта дозволяє розширити масштаби соціальної допомоги серед міського населення, є засобом координації традиційних методів і об'єднання

організаторів соціальної роботи, стимулює зміни потреб, очікуваних інтересів громадян. Але вважають, що дана класифікація не досить відкриває сутність соціальної роботи та пропонують варіант цієї класифікації за професором Вищої католицької школи соціальної роботи Юргеном Гризом, який визначає два рівні систематизації. Первинний рівень - це індивідуальна, групова і сімейна терапія. Вторинний - планування, консультування, розвиток організації, менеджмент.

Другий підхід до класифікації методів можна знайти у літературі російського вченого С.В. Терерського. Цей автор виділяє дві групи методів у залежності від способів досягнення наукових та практичних цілей соціальної роботи та визначає їх як методи наукових досліджень, засоби, за допомогою яких вчені одержують інформацію, яку використовують для створення наукових теорій і напрацювання практичних рекомендацій. Методи перетворення соціальної дійсності - це способи професіонального впливу соціального працівника на клієнта, соціальне оточення задля вирішення певних задач.

Третій підхід до класифікації методів, який запропонували С.Косянчук, В.Сидоров - це спроба об'єднати усі попередні класифікації: [с.85-89]

№	Основна класифікація	Вирізнювані методи чи групи методів
1.	Ступінь спільності клієнтів	1.1. Методи індивідуальної соціальної роботи 1.2. Методи групової соціальної роботи 1.3. Методи соціальної роботи в общині
2.	Зміст і характер соціальної роботи	2.1. Група соціально-економічних методів соціальної роботи 2.2. Група організаційно-розпорядчих методів соціальної роботи

		2.3. Група психолого-педагогічних
		методів соціальної роботи
3.	Сфера застосування:	3.1. Метод стимулювання і залучення до
	виховання	ДІЇ
	підростаючого	3.2. Метод репродукування
	покоління	3.3. Метод закріплення та збагачення
		3.4. Метод сприяння творчості

Четвертий підхід до класифікаї методів соціальної роботи визначає Український державний центр мсоціальних служб для молоді у Концепції діяльності ДЦССМ, виходячи з того, що соціальна робота включає до себе різноманітні сфери діяльності: "Методи в соціальній роботі визначаються як комплекс професійних заходів та прийомів, спрямованих на досягнення завдань, які визначаються соціальною політикою.

Психологічні методи: діагностика, корекція, тренінги, психологічна адаптація, аутотренінг, методи психотерапії.

Педагогічні методи: формування свідомості, методи стимулювання, ігрові методи, методи схвалювання і засудження.

Соціологічні методи: меод спостереження, соціометричний метод, експеримент, аналіз докуметів, агітація, пропаганда, соціальна реклама... "

П'ятий підхід до класифікації методів соціальної роботи належить російському вченому В.І. Курбатову. Він виділяє теоритичні та практичні методи. До теоритичних відносяться загальнонаукові методи - порівняння, аналіз, схід від абстрактного до конкретного. До практичних методів відносяться біографічний метод, метод консультування, метод оцінки ефективності соціальної роботи.

Шостий підхід до класифікації методів соціальної роботи викладений Н.С. Матвійчуком. З його точки зору розрізняють різноматні групи методів: 1) за сферою впливу: економічні, політичні, соціально-психологічні;

2) за способом впливу: переконання (бесіда, лекція, розповідь), корекції
(заохочення і покарання);

3) за ступенем охоплення: індивідуальної роботи, групової роботи.
Ефективність використання того чи іншого методу соціальної роботи

залежить від багатьох чинників, серед яких варто відзначити особистісні і професійні якості соціального працівника, психофізіологічні особливості клієнта, рівень взаємовідносин між працівником і клієнтом, складність проблеми, що вирішується, та ін. Також слід сказати, що жоден з методів соціальної роботи не є універсальним. Тому кінцевий результат роботи соціального працівника перебуває у прямій залежності він вдало розробленої методики вирішення існуючої проблеми та вміння соціального працівника використовувати той чи інший метод роботи.

На нашу думку, що однією з найактуальніших проблем на сьогодніший час є ефективне включення громадян з вадами здоров'я і розвитку в соціально -економічне життя, створення їм рівних з іншими членами суспільства можливостей для реалізації громадянських прав і свобод, серед яких право на освіту і трудову діяльність є одними із фундамнтальних.

З самого початку становлення незалежної України почала інтенсивно формуватися нормативно-правова база, що слугує забезпеченню реалізації громадянам-інвалідам їх прав, потреб та інтересів.

В Україні налічується понад 2,5 млн. інвалідів різних груп і категорій. Половина з них - працездатного віку і мають бажання працювати. Це й визначадл необхідність сьворення на державному рівні ефективної системи професійної реабілітації людей з обмеженими фізичними можливостями та їх подальшої зайнятості.

Створенню Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів (далі -Центр) передувала тривала робота центральних органів виконавчої влади, безпосередньо Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду України соціального захисту інвалідів та регіональних підрозділів системи, що була спрямована на забезпечення оптимальних умов для отримання інвалідами

1. Соціальна робота: навчальний посібник//Соціальна робота. Книга II. - К.:
ДЦССМ, 2002 - 440 с.

2. Мухін В.М. Фізична реабілітація. - К.: Олімпійська література, 2000.

3. Видрин В.М. Теорія та практика фізичної культури. - 1987. - №8.

4. Ніколаєв Ю.М. О культуре физической, ее теории и системе физкультурной
деятельности // Теория и практика физической культурьі. — 1997. - №6.

5. Нойфельд І. Методьі социальной работьі/Теория и практика социальной
работьі: отечественньш и зарубежньїй опьіт, том 1. - Москва-Тула, 1993.

6. Терерский С.В. Введение в социальную работу. - М.: 2001.

7. Інформаційний та науково - виробничий журнал «Соціальний захист» № 11
(41), листопад 2001.

кандидатфилософских наук, руководитель Центра соцмальной педагогики

Института повьішения квалификаиии и переподготовки

работников народного образования Московской области ___——__

НАУЧНОЙ ЛИТЕРАТУРЕ ПОНЯТИЕ «ДЕТИ группьі риска» имеет ряд синони-мических определений: «дети в трудной жизненной ситуации», «дети в особо трудних жизненньїх обстоятельст-вах», «дети, оставшиеся без попечения ро-дителей», «дети в социально опасньїх ус-ловиях», «дети, нуждающиеся в общест-венном воспитании», «дети, нуждаюшие-ся в помощи государства» и т.п.

Федеральний закон «Об основних га-рантиях прав ребенка в РФ» от 24.07. 1998 г. принимает за основу термин «дети в трудной жизненной ситуации» и пред-лагает следуюшие критерии ихдифферен-циации: дети, оставшиеся без попечения родителей; дети-инвалидьі; дети, имею-щие недостатки в психическом и физиче-ском развитии; дети — жертвьі вооружен-ньіх и межнациональньїх конфликтов, зкологических и техногенних катастроф, стихийньіх бедствий; дети из семей бе-жениев и вьшужденньіх переселенцев; дети, оказавшиеся в зкстремальньіх усло-виях; дети — жертвьі насилия; дети, отбьі-ваюшие наказание в виде лишения сво-бодьі в воспитательньїх колониях; дети, находяшиеся в специальних учебно-вос-питательньїх учреждениях; дети, прожи-ваюшие в малоимуших семьях; дети с от-клонениями в поведений; дети, жизнеде-ятельность которьіх обьективно наруше-на в результате сложившихся обстоя-тельств и которьіе не могут преодолеть данное обстоятельство самостоятельно или с помошью семьи.

Как видно, принадлежность детей к группе риска обусловлена различной не-благоприятной зтиологией, т.е. имеет

разньїе социальньїе корни. В соответст-вии со спецификой жизненньїх условий конкретного ребенка, негативно влияю-ших на его социализацию, следует при-менять и конкретную методику педаго-гической реабилитации. Для решения зтой задачи в системе образования била введена новая должность — социальньїй педагог.

В обших чертах принципи работьі со-ииального педагога с детьми группьі риска формулируются следующим образом:

— создание атмосфери доверительности
отношений «соииаіьньій педагог — ребенок»;

— подключение к процессу реабилита
ции ребенка всех субьектов государствен-
ной системи социальной поддержки и за
шити детства (органи социальной защи-
тьі населення, образования, охраньї обще-
ственного порядка, здравоохранения);

— постоянная связь с супервизором-
консультантом.

В более конкретном плане предложен-ньіе вьіше принципи работьі социального педагога могут бить представлень! в виде следующих практических рекомен-даций.

Создание доверительньїх отношений с ребенком требует наличия у социального педагога, наряду с психологической тех-никой, информации о личностньгх характеристиках ребенка. Сбор такой информации можно производить по предлагае-мой ниже матрице, которая одновремен-но является инструментом для вичисле-ния обобшенного показателя уровня социального благополучия ребенка.

Матрица определения обобщенного показателя социального благополучия ребенка

N п/п	Социальные характеристики	Балл
	Зостав семьи ребенка
	Мать, отец, дедушка, бабушка
	олъко мать и отец
	Мать и отчим, отец и мачеха
	Одна мать, один отец
	[ет родителей: бабушка, дедушка, другие родственники	I
	Икольная успеваемость
	Хорошая
	Удовлетворительная
	Неудо влетворительная
	Оставил школу, работает
	Оставил школу, не работает
	Здоровье ребенка
	Трактически здоров
	Часто болеет в пределах нормального развития
	Имеет хронические болезни
	Отставание в умственном развитии
	1меет врожденные патологии, нервно-психические болезни	і
	Санитарно-жилищные условия жизни семьи
	элагоустроенная отдельная квартира
	Отдельная квартира с родителями супругов
	Более одной комнаты в коммунальной квартире с удобствами
	Комната в коммунальной квартире с удобствами
	Комната в общежитии, в бараке без удобств
	Доход семьи
	Могут практически себе ни в чем не отказывать
	Денег в основном хватает, но для покупки товаров длительного пользования берут кредит или в долг
	На повседневные расходы денег хватает, но покупка одежды вызывает трудности
	Живут от зарплаты до зарплаты
	Денег до зарплаты не хватает	і
	Уровень социального благополучия семьи
	Атмосфера взаимной поддержки, доброжелательства, любви
	Здоровый образ жизни без особой эмоциональной окраски: без ссор и без большой привязанности, живут "по привычке"
	В семье ссоры, скандалы, один из родителей склонен к алкоголю
	Судимость родителей, пьянство, рукоприкладство, выраженная форма умственной отсталости одного или обоих родителей
	Стоят на учете с диагнозом алкоголизм, наркомания, асоциальное поведение

	Іоведение ребенка в школе
	Хорошее
	Удо влетворител ьное
	^удовлетворительное	- з
	Іеоднократно отмечалось асоциальное поведение
	Стоит на учете в ИДН
	внешкольное общение ребенка
	"Іостоянное общение в процессе занятий в кружках, секциях, на основе общих позитивных интересов
	Эпизодическое досуговое общение по интересам, нерегулярные встречи для совместного проведения свободного времени
	Общение на основе пустого времяпрепровождения, отсутствие позитивных целей
	Асоциальные группы с ориентацией на мелкое хулиганство, драки, употребление алкоголя, токсичных веществ
	Криминогенные группы, состоящие на учете в ИДН с направленностью интересов на мелкие кражи, угоны транспортных средств, наркотики
	Жизненные цели ребенка
	Четко определенные, конструктивные жизненные планы, стремление к достижению поставленных целей
	Позитивная ориентация в формулировании жизненных целей, но представление о путях и средствах достижения неопределенно, расплывчато
	Отсутствие определенных целей и планов на будущее либо наличие нереальных планов, социальная незрелость, инфантилизм, надежда на авось
	Целевые ориентации носят, скорее, негативную окраску, примитивны, бездуховны, референтная группа — сверстники с асоциальной направленностью интересов
	Явно негативные, асоциальные целевые ориентации (отсутствие установки на общественно полезный труд, интересы ограничены, отмечаются правонарушения, стоит на учете в ИДН)
	Эмоциональные отношения родителей с детьми
	Постоянная поддержка, разумная требовательность к детям, демократизм отношений, атмосфера доверия
	Слепая любовь, гиперопека
	Для родителей первична собственная жизнь, но отношение к детям доброжелательное, заинтересованное
	Равнодушие, отсутствие заботы о детях, безнадзорность, лети как дополнительное бремя, дополнительные проблемы
	Напряженно-конфликтные отношения родителей с детьми, различные формы насилия, применяемые к детям