Организационные вопросы деятельности социального педагога

Социальный педагог является равноправным чле­ном педагогического коллектива. Он принимает уча­стие в работе педагогических советов и методичес­ких объединений.

Социальному педагогу выделяется отдельное по­мещение. Он обеспечивается канцелярскими товара­ми, сейфами для хранения личных дел, оргтехни­кой и средствами на транспортные расходы.

Учитывая специфический характер социально-пе­дагогической деятельности, режим работы социаль­ного педагога должен быть вариативным, гибким.

График работы социального педагога утверждает­ся руководителем образовательного учреждения. При составлении графика учитывается время, затрачен­ное вне учреждения образования на выполнение сво­их служебных обязанностей.

Вопросы оплаты труда, отпуска, социальной за­щиты решаются в соответствии с действующими за­коноположениями для учреждения образования.

Кваліфікаційна характеристика соціального педагога

	соціальний педагог СП код характеристики 7.01.01.06 організатор соціально-педагогічної діяльності в соціумі
(найменування кваліфікації спеціаліста) зі спеціальності “Соціальна педагогіка” – СП
(код і найменування) 7.01.01.01.06

Професійне призначення спеціаліста

1. Загальні положення

Уведення інституту соціальної педагогіки в Україні 1991 року знаменувало кардинальний поворот у ставленні суспільства до проблем дитинства й молоді, зумовлений загальними тенденціями гуманізації та демократизації соціального життя України. Звичайно його становлення, яке відбувається на фоні глибоких перетворень у країні, котрі провокують величезну кількість соціальних, економічних, морально-психологічних та інших проблем, проходить досить важко й суперечливо. Воно потребує вирішення двох основних завдань – формування в суспільстві сфери професійної діяльності соціальних педагогів і створення систем підготовки спеціалістів для цієї сфери.

Вирішення першого завдання пов’язано з розвитком системи установ і видів соціально-педагогічної діяльності для надання кваліфікаційної допомоги дітям, молоді, котрі потребують соціально-педагогічної морально-психологічної, та матеріальної допомоги, визначенням меж компетентності професійних обов’язків соціального педагога, зміцнення цього статусу в суспільстві.

Проте паралельно виявилась ще й інша проблема – непідготовленість фахівців до такого виду діяльності у нових умовах. У результаті постало питання професійної підготовки соціального педагога в структурі вищої школи.

Професійна діяльність соціального педагога має ряд особливостей. Суть її полягає в тім, що на відміну від учителя чи соціального працівника, соціальний педагог має справу у своїй професійній діяльності з дитиною та підлітком у процесі їхнього розвитку, соціального становлення.

Потреба в соціальному педагогові з’являється там і тоді, де і коли сім’я, школа, громадськість не забезпечують необхідного розвитку, виховання й освіти дитини, молодої людини. До цієї категорії належать не лише ті, що “випали” із соціуму, не тільки суб’єкти з інтелектуальними, педагогічними, психологічними, соціальними відхиленнями від норми, що з’явилися як результат дефіциту повноцінного соціального виховання, а й чимала кількість дітей та молоді з фізичними, психічними чи інтелектуальними відхиленнями. Усі ці люди потребують особливої турботи суспільства.

Змістовне завдання діяльності соціального педагога можна визначити як допомогу в інтеграції дитини чи молодої людини в суспільство, допомогу у їхньому розвитку, вихованні освіті професійному становленні. По суті справи – ця діяльність, спрямована на зміну тих обставин у житті дитини, молодої людини, які характеризуються відсутністю чогось, залежно від чого-небудь чи потребою в чомусь.

Соціальний педагог: здійснює комплекс заходів і різних видів діяльності для виховання, освіти, розвитку й соціального захисту особистості в установах і за місцем проживання:

- вивчає психолого-методико-педагогічні особливості особистості та її мікросередовища, умови життя;

- виявляє інтереси і потреби, труднощі й проблеми, конфліктні ситуації, відхилення в поведінці суб’єктів і своєчасно подає їм соціальну допомогу й підтримку;

- виступає посередником між особистістю і установою, сім’єю, фахівцями різних соціальних служб, відомств і адміністративних органів;

- визначає завдання, форми, методи соціально-педагогічної роботи, способи вирішення особистих і соціальних проблем, вживає заходів для соціального захисту й соціальної реабілітації дітей і молоді.

Спеціаліст, підготовлений до професійної діяльності соціального педагога, що виступає посередником між освітніми установами, трудовими колективами, сім’єю, громадськістю, організовує їх взаємодію, об’єднує зусилля з метою створення у соціальному середовищі умов для всебічного розвитку дітей, підлітків і молоді як особистостей; проводить соціально-педагогічну роботу для організації спілкування дітей, молоді, дорослих у об’єднаннях за інтересами в мікрорайоні, у сімейно-сусідських спільнотах; сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню талантів, здібностей, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді; залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян; впливає на розв’язання особистісних, міжособистісних, внутрішньосімейних конфліктів, подає необхідну консультативну психолого-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним об’єднанням, групам соціального ризику, дітям, підліткам, які потребують опіки; виховує повагу до батьків, жінок, літніх людей, до культурно-національних, духовних, історичних цінностей України, країни походження, дбайливе ставлення до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між народами, етнічними, національними, релігійними групами; дотримується педагогічної етики, поважає гідність дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного чи психічного насильства, запобігає вживанню алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя; займається профілактикою правопорушень неповнолітніх, дитячого побутового, дорожньо-транспортного травматизму; постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Систему установ, що в них може працювати соціальний педагог, класифікують передовсім за відомчою належністю.

1. Навчальні заклади: загальноосвітні та спеціалізовані школи різного типу, школи-інтернати, дитячі будинки, будинки для дітей інвалідів, школи санаторного типу.

2. Позанавчальні установи: будинки і центри дитячої освіти та виховання, культурологічні центри, соціально-виховні служби та клуби за інтересами, за місцем проживання, центри технічної та екологічної освіти.

3. Соціальні служби молоді, центри соціальних служб для дітей та молоді, обласні, міські й районні центри молодої сім’ї; соціальні приюти для дітей і підлітків, соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх.

4. Психолого-педагогічні центри, педагогічно-реабілітаційні центри, організаційно-методичні служби, приймальники-розподільники для дітей і підлітків, спецінтернати, спецПТУ тощо.

Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. – М., 2002.- С.11-16.

Дата добавления: 2014-01-06