Захисні механізми

Захисні механізми

є основним вкладом З.Фройда в практичне консультування.

Психологічний захист – спеціальна регулятивна система стабілізації особистості, яка працює над усуненням або зведенням до мінімуму почуття тривоги, пов’язане з усвідомленням конфлікту.

Автоматичне застосування людиною певних захистів є реулльтатом як мінімум декількох факторів:

1. Темпераменту;

2. Природи стресів, пережитих у ранньому дитинстві;

3. Захисту, зразками яких (іноді усвідомлено) були батьки та інші референтні особи;

4. Засвоєння дослідним шляхом наслідків застосування окремих захистів.

Примітивні захисти: ізоляція, відкидання, всемогутній контроль, примітивна ідеалізація та знецінення проектів та інтроектну ідентифікацію.

Мають справу з кордоном між власним «я» і зовнішнім світом. Вона недостатньо сильно пов’язана з принципом реальності і недостатньо враховує віддаленість константність об’єктів, зо знаходяться поза «я».

Захисти вищого порядку (зрілі) «працює» з внутрішніми кордонами – між ЕГО, СУПЕРЕГО та ІД або між спостерігаючою та переживаючою частинами ЕГО. Репресія (витіснення), інтелектуалізація, моралізація, раціоналізація, компортменталізація («розуміння мислення», анулювання, ретрофлексія (поворот проти себе), ідентифікація

1. Витіснення - вибіркове усунення із зони свідомості хворобливих переживань, що мали місце в минулому; цензури, що блокує травматичний досвід (несвідомий рівень);

2. Проекція - приписування іншій людині власних неприйнятних рис характеру або якостей (наприклад, людина, що відчуває приступ гніву, звинувачує іншу людину в тому, що вона зла);

3. Відкидання - викривлення реальності шляхом уявлення, що будь-яка небажана або несприятлива подія насправді не трапилась; функціонує на підсвідомому рівні;

4. Сублімація - наявна трансформація заборонених потягів в соціально прийнятні дії;

5. Раціоналізація - неправильний логічний висновок, що здійснюється з метою виправлення або пояснення протирічних відомостей (наприклад, неважливо, виконую я це чи ні, я все рівно вилечу звідси). Формування раціоналізації - заміщення неприємливої інформації іншою, протилежною їй за змістом; використовується для протистояння можливим погрозам. Почуття провини може бути заміщено почуттям обурення, образи;

6. Заміщення - перерозподіл енергії від одного об'єкту до іншого (немовля, що не отримує материнську грудь, починає смоктати палець);

7. Ідентифікація - привласнення у надмірній формі цінностей, настановок, стандартів та якостей інших людей, що є авторитетами (дитина, яка здійснює поганий вчинок сама себе наказує);

8. Регресія - повернення на більш ранню стадію розвитку через відчуття страху. Будь-який уход від реалістичних та контрольованих роздумів можна вважати регресією;

9. Фіксація - потяг залишитися на попередньому рівні розвитку, тим самим порушуючи план нормального розвитку. (Зазвичай так людина захищається від тривожності та страху перед необхідністю перейти на наступний ступінь психологічного розвитку);

10. І нтелектуалізація - варіант ізоляції афекту від інтелекту. Людина, яка застосовує ізоляцію, стверджує що не відчуває почуттів, в той час як людина з інтелектуалізацією – говорить про свої почуття, але у людини що слухає, складається враження відсутності емоцій.

11. Моралізація – близька до раціоналізації. Пошук пояснення, чому людина має рухатися саме у цьому напрямку. Раціоналізація перекладає бажання на мову розуму, а матеріалізація – їх вносить у сферу впровадження або моральних зобов’язань.

12. Компартменталізація (роздільне мислення) – цей захист дозволяє існувати 2м. і більше конфліктуючим станам без усвідомлення заплутаності, провини, сорому і тривожності. Означає розрив між несумісними когнітивними установками. У житті у житті така людина притримується 2х і більше конфліктуючих між собою ідей, стосунків або форм поведінки, не усвідомлюючи протиріччя. З боку здається, що людина лицемірна.

13. Анулювання – знаходиться у зв’язку зі всемогутнім контролем. Анулювання спроба врівноважити повний афект (зазвичай провину або сором) за допомогою ставлення або поведінки, які магічним чином цей афект ліквідують. (Приклад: повернення чоловіка додому з подарунком, який має компенсувати спалахи гніву напередодні ввечері). Якщо ж мотив усвідомлений, то це не анулювання.

14. Ретрофлексія (поворот проти себе) – зміщує кордон між «особистістю» і середовищем ближче до центру «Я» при цьому людина починає ставитися так само до себе, як вона ставиться до інших людей або об’єктів. Якщо перша спроба задовольнити потребу зустрічає потужну протидію, людина замість того, цю спрямувати енергію на зміну середовища, спрямовує її на себе. Тоді в неї формується ставлення до себе як до стороннього об‘єкту. Першопочаток конфлікту між «я» та іншим, перетворюється у внутрішньо особистісний конфлікт. (на ретрофлексію вказує застосування зворотнього іменника «я маю керувати собою», «мені соромно за себе»).

15. Ізоляція - дозволяє блокувати неприємні емоції так, що зв'язок між певною подією та її емоційною окраскою у свідомості не проявляється. Це універсальний захист, який допомагає людині одягти на себе «смиренну рубашку».

Плата за подавлення неприємних емоцій – втрата природних почуттів, послаблення інтуїції, в кінцевому результаті – само відчуження «я» і розвиток шизоїдності.

Недолік: людина виключає себе з активного розв’язання міжособистісних проблем.

Перевага: втеча від реальності не вимагає її викривлення.

Особистість, яка володіє ізоляцією, знаходить заспокоєння не у розумінні світу, а у віддаленні від нього.

Діагностичні прийоми

Психоаналіз – процес безперервної покрокової діагностики симптомів і комплексів і скриттю значення того, що за цим стоїть. Діагностика значення мають такі концепт – феномени, наприклад, як супротив – опір – поява якого вказує на вірну спрямованість аналізу.

Техніки:

Конфронтація – клієнту необхідно вказати, що він чогось уникає; він має знати той психічний феномен, який є предметом аналізу.

Кларифікація – (прояснення) – постановка значущих деталей у чіткий фокус.

Інтерпретація – перетворення неусвідомлених деталей у усвідомленні; при цьому консультант застосовує свої власні неусвідомлені, емпатії та інтуїцію, так же свій досвід; теоретичні знання.

Ретельна проробка процесів, що мають місце після інсайту, що дозволяє відкрити шлях до змін; робота з опором, що заважає розуміння перетворити в зміни.

Вільні асоціації – уявлення думки, спогади, що виникають спонтанно - взаємопов'язані, без напруження і зосередження.

Мета: необхідність послаблення усіх затримок і критик інстанцій свідомості.

Методи

1. Спогади дитинства

1) Розділяються на пари. 1 говорить; 2 записує.

2) Для говорячего сядьте так, щоб не дивитись на записуючого 5 хвилин, пригадуйте спогад і розповісти його тому, хто говорить.

3) Для записуючого Ваша задача робити помітки по мірі того, як Ваш партнер розповідає Вам о минулих подіях. Відмічати посилання до випадків до послідуючого життя. Зверніть увагу на те, яку важливість він придає тим чи іншим аспектам, спогадів. Відмітити різницю у почуттях виражених партнером. Усвідомити можливі захисні механізми,які послаблюють або притуплюють спогади.

4) Через 5 хвилин зупинитися і без обговорення помінятися ролями.

5) Через 5 хвилин зупинитися і подумати про те, що Ви розповіли, і що подумали.

6) Обговоріть свої нотатки одне одного. Вкажіть значення аспекти і зв'язки одне одному. Спробуйте зв'язати аспекти спогадів з тим, як Ви зараз живете і як реагуєте на ситуації, схожі на те що Ви згадали.

Механізми захисту

1. Пригадайте час або подію, яка була психологічно хворобливою.

2. Відмітьте, насамперед, відкритість інтересу до того, щоб ясно пригадати цю подію, супротив того, щоб не говорити про неї.

3. Якщо зможете здолати початкові захисти актом волі і згадайте подію. Ви можете виявити заново пов'язані з нею сильні почуття.

4. Якщо важко залишитися зосередженим на спогадах, відновити ті шляхи за якими Ваш розум перекидає увагу на стороні теми. Чи бачити Ви, як саме Ви уникли психічного напруження?

Критика психоаналітичного консультування:

- розтрати на час, затрачені на таку терапію, значні, бо вона може тривати роками;

- цей підхід некорисний для роботи з багатьма клієнтами, яким необхідно отримати консультацію;

- цей підхід перебільшує роль інсайту, відводить мале значення конкретним змінам;

- грунтується на досвіді роботи з невротиками і тому спрямований на модель хвороби, а не здоров'я;

- поняття психоаналітичної терапії важко піддаються науковому дослідженню.

4. Гештальт-консультування (Ф. Перлз)

- зосереджував увагу на питаннях що? як? та незакінчених справах минулого +
допомога клієнту більш повно пережити сучасне «тут і зараз», що сприяє розвитку більшої самосвідомості та розуміння.

-розв'язання задачі не послідовне, а раптове, через інсайт.

Терміни:

- застрягнення - незакінчені справи минулого переходять у сучасність, роблячи «тупік», який заважає жити «тут і зараз».

- полярності - застосовується для опису окремих частин особистості, що знаходяться у конфлікті між собою.

Техніки: (найбільш популярні)

Гарячий стілець - техніка вимагає повного зосередження і відповіді на запитання якомога більш чесно та щиро (потяг бути «тут і зараз».)

Висловлення незадоволення - важливо виражати почуття незадоволення, щоб воно не трансформувалось у почуття провини.

Робота з полярностями - допомога клієнту вивчити полярні боки своєї особистості. Мета: поглянути на свої почуття, незадоволення або страх з різних позицій. (я піду від... чи друге —►я змушений налагодити відносини)

Привласнення позицій - ця вправа сприяє присвоєнню проекцій, тобто тих своїх негативних якостей або особливостей, які ми зазвичай уникаємо, приписуючи їх

іншим людям. (Мені здається ти маніпулюєш мною. - Я маніпулюю тобою.)

Критика гештальт – терапії:

- нема чітких визначень, понять, акцент в основному робиться на переживаннях;

- відсутність чіткої теорії, емпірична база обмежена;
- консультанти, працюючи в рамках цього підходу, стають надмірно маніпулятивними та контролюючими;

- антиінтелектуальний підхід, оскільки мало уваги приділяється процесам
мислення;

- підтримує настановку «це не моя справа», що може розвинути почуття
безвідповідальності;

- мала увага приділяється набуттю корисних життєвих навичок.

5. Адлеріанське консультування

Акценти:

1) соціальний контекст, що обумовлює поведінку людини;

2) міжособистісний характер проблем клієнта;
3) когнітивна організація стилю мислення даного клієнта;
4) важливість вибору та відповідальності у процесі прийняття рішень.

Особливості теорії:

1. Соціальна обумовленість

практично будь-яка проблема має соціальний контекст і проявляється внаслідок потреби людини належати до групи або знайти в ній своє місце. Погано адаптована людина має комплекс неповноцінності, неправдиві уявлення, помилкові цілі + занадто її хвилює, що про неї думають інші.

2. Самостійність та креативність

Життя - це рух, і в процесі діяльності у людей з'являються сили змінювати стиль своїх інтеракцій з іншими людьми. Основа - віра в те, що люди є активними учасниками свого життя і можуть змінити його.

3. Цілеспрямованість

цілковита спрямованість на досягнення цілей, які витікають з потенційного результату дій. Причини поведінки важко пізнати, а цілеспрямованість поведінки усвідомлена.

4. Суб’єктивізм

реальність, як ми її сприймаємо, не абсолютна; не так важливо, що з нами трапилось, а як ми це сприймаємо.

5. Холізм

за своєю природою люди цілісні, їх не можливо розкласти на окремі, самостійні одиниці. Почуття неповноцінності - це основа тривоги. Відповідь-реакція - основа для формування характеру.

Мета консультування - відновити віру в себе, подолання почуття неповноцінності.

Кроки консультування:

1. Усвідомити свої стереотипи.

2.Припинити боятися зробити помилку - через те, що ми боїмося помилитися, ми здійснюємо помилок ще більше, помилки дають змогу навчитися, якщо ми їх визнаємо і не впадаємо у відчай.

3. Дозволити собі бути недосконалим - краще не оцінювати себе, ніж відчувати почуття неповноціннті, краще робити усе, щоб бути адекватним ситуації, оскільки свої поведінкові навички ми можемо удосконалювати.

4. Отримувати задоволення від діяльності: важливо вміти не псувати задоволення, замислюючись над такими питаннями, як успіх, невдача, престиж.

Підхід заснований на наданні допомоги людям у набутті такого стилю життя,
який був би соціально прийнятним і в той же час задовольняв саму людину, був би орієнтований на зростання та холічну інтеграцію.

6. Нарративна психотерапія (Д.Ж. Крамбольц)

- нове сприйняття істини життя; дослідження того, як клієнт інтерпретує реальність. Аналіз досвіду клієнта шляхом інтерпретації та рефлексії.

(Що саме трапилось з вами, коли ви були молодші, що допомогло вам підійти до

здолання цієї проблеми?)

Техніки

- екстерналізація проблем - клієнтові треба перемогти проблему так, як би вона була ворогом, якого слід знищити;

- підходи, орієнтовані на дію;

- поведінкове консультування (біхевіоризм, поведінкова модифікація, поведінкова психотерапія);

Акценти поведінкового консультування:

1. акцент ставиться на сучасності, а не на минулому;

2. приділяється увага зміненню дисфункціональної поведінки;

3. упор ставиться на дослідження як засіб розвитку та контролю втручань;

4. перевага надається найбільш реально контрольованим резервам роботи;

5. вироблення, підбір специфічних стратегій, найбільш доцільних для роботи з висунутими проблемами.

Термін введений Д.Ж. Крамбольцем - мета роботи консультанта: сприяти змінам клієнта на поведінковому рівні. Проблема клієнта - це наслідок неправильного навчання, яке призводить до поганої адаптації.

Основні поняття:

- поведінкове визначення та оцінка симптомів, з якими необхідно працювати;

- підкріплення (як оперантне, так і класичне);

- формування бажаних навичок та поведінки на соціальному рівні;

- тренування навичок (стійкості до стресу);

- зміна обстановки, що буде сприяти досягненню бажаних цілей;

- об'єктивна оцінка змін через деякий час.

Техніки:

1. Застосування графіків, на яких відмічаються зміни, що відбулися у клієнта;
2.Техніки оперантного обумовлення (контракт, негативне, позитивне підкріплення);
3.Техніки розслаблення;
4. «поводок» - розрив зв’язку між стимулом та реакцією. Надтостимуляція звички або поведінка (паління у закритому приміщенні пачки сигарет одна за одною).

Критика поведінкового підходу:

- область інтересів - лише поведінка, а думки та почуття ігноруються;

- механічність, маніпулятивність;

- ігноруються інтуїтивні та творчі рішення.

7. Раціонально-емотивне поведінкове консультування (РЕПТ) (А.Елліс)

(Когнитивна поведінкова психотерапія, раціональна поведінкова терапія)

Акценти:

- зміна стереотипів;

- конфронтація ірраціональних думок.

Ірраціональні переконання:

1. «настанова на гірше» - викривлення реальності, коли людина уявляє саме гірше, що може трапитися, найгірший варіант з усіх можливих.

2. «я не можу це винести» - викривлене переконання; викривлено відносну
значущість того, що щось йде не за планом. Для людей з низькою толерантністю
до фрустації звичайні перепони, з якими вони стикаються, переживаються як
катастрофа.

3. «Зобов’язання» - виникненя таких слів, як «повинен» та «мушу» є причиною
виникненя емоційних розладів. Ці слова, як і скритий за ними сенс, означають, що людина очікує до себе особливе ставлення; того, що все повинно складатися
так, як вона хоче.

4. «Оцінювання» - оцінювання себе або інших в абсолютних категоріях поганого
та доброго, правильного чи неправильного, що призводить до незадовільних
оцінок.

Оцінювати слід дії, а не особистість. Якщо ми можемо змінюватись як ми думаємо, то можемо змінити те, як ми відчуваємо і як діємо.

Критика когнитивно-орієнтованих видів психотерапії

1. РЕПТ приділяє надмірну увагу мисленню, почуття ігноруються.

2. не підходить для роботи з клієнтами, що мають проблеми з логікою (малі діти, шизофреніки, клієнти з певними особистісними розладами, клієнти з низьким рівнем інтелекта).

3. у консультанта є професійне «вигоряння» при застосуванні одних і тих самих аргументів у роботі з клієнтами.

4. клієнт може не брати на себе відповідальність за результат роботи.

8. Стратегічне консультування (стратегічна сімейна психотерапія, короткострокова психотерапія, тактична; психотерапія випробуванням). (Мілтон, Еріксон)

- У чому сутність Вашої проблеми?

- Чому Ви тут і що очікуєте?

- Що означає для Вас Ваша проблема?

- Де, коли і з ким Ви були, коли у Вас з'явилась ця проблема?

- Якби Ваша проблема дивовижним чином розв'язалася, то як би це могло
трапитися?

Стратегія втручання:

1. консультант повинен відігравати активну та директивну роль;

2. для того, щоб консультування було ефективним не потрібно багато часу;

3. втручання орієнтоване на дію, роль інсайту ігнорується;

4. техніки підбираються для кожного індивіда в залежності від його особистісних особливостей та ситуації;

5. якщо жодна стратегія неефективна, слід пробувати нові.

Стратегічні прийоми часто бувають провокаційними. Вони навчають нас бути такими, якими нам багато років забороняли бути: активними, директивними,

контролюючими, таємничими. Консультант, як експерт бере на себе ефективність втручань.

«удавання» - стратегія позбавлення деструктивних симптомів.

(Наприклад, деструктивні дитячі симптоми, дітей просять навмисно відтворювати симптоми, і вони відновлюють свою контролюючу здатність).

Стратегічне консультування - інтуїтивний і творчий процес.

Критика стратегічне консультування:

- відповідальність не покладена на клієнта;

- консультуванню надається відтінок таємничості, і клієнт не розуміє ситуацію;

- роль інсайта ігнорується;

- можлива етична проблема у консультанта, так як метод, пов'язаний з
надтоконтролем.

- багато стратегій утворюється інтуїтивно, тому навчання їх відбувається досить
складно;

- емпірична база обмежена.

9. Мультімодальне консультування (Арнольд Лазарус)

- вплив на особистість надається на рівні 7 модальностей особистості (відчуття, думки, повноваження тощо), що дозволяє дослідити та змінити повноваження клієнта, що дає змогу консультанту зрозуміти:

1) характерні можливості повноважень людини;

2) як, де і чому проявляється проблема, що непокоїть клієнта;

3) як можна застосувати оптимальний профіль модальностей в якості своєрідного плана роботи.

+ заохочення інформаційної стратегії, відповідність психологічних та діагностичних термінів.

10. Психотерапія реальністю (Уільям Глассер)

- орієнтований на розв’язання проблем та прийняття відповідальності.

Основа:

- всі люди повинні розвивати у собі певну ідентичність, яка може бути ідентичністю «везунчика» або «невдахи».

- особиста відповідальність людини за власні проблеми.

Консультант мотивує клієнта на виконання запланованих дій, що має призвести до конструктивних змін у його поведінці і до форм ідентичності «везунчика» Роль консультанта - конфронтація і підтримка.

Мінуси:

- тенденція заохочення до конформної поведінки, позбавлення від симптомів, а не причин проблеми.

11. Експресивна терапія

- спирається на використання вербальних засобів, що дозволяє більш легко здолати опір і більш продуктивно досліджувати нерозв'язані питання та конфлікти.

12. Арт-терапія

- форма роботи в основному з дітьми, що допоможе їм виразити почуття,
розповісти про те, що вони намалювали.

(ігри, лепки, музичні інструменти, фото, малюнки, танці, ляльки, вірші, ведення щоденника, вистави) - виникнення невербальних стратегій допомоги руйнації емоційних блоків.

13. Біологічно зворотній зв'язок - точна інформація про психофізіологічні реакції.

14. Гіпнотерапія - гіпноз для програм боротьби із зайвою вагою, палінням тощо; доступ до несвідомого тощо.

15. Фізичні вправи - природна форма здолання стресу.

ІІ. Загальні навички, необхідні для проведення консультування:

1. Оцінка проблем - клінічні спостереження, «робочий» діагноз, (навички вислуховування, спостереження, зосередження уваги тощо.)

2. Дослідження - консультант відображує почуття та зміст переживань, задає питання, проводить тестування з метою допомоги клієнту прояснити минулі та актуальні проблеми.

Катарсис – звільнення від напруження; дозволяє глибше дослідити проблеми клієнта.

3. Розуміння – інсайт-усвідомлення клієнтом проблем має сприятливий ефект. За допомогою емпатійного слухання, інтерпретації, конфронтацій та інших додаткових навичок консультант викликає у клієнта інсайт.

4. Дія - навички: постановка цілей, рольові ігри, парадоксальні втручання.

«Важливо не стільки те, що ми робимо тут, скільки те, як Ви застосовуєте набуті знання в своєму житті».

5. Оцінка результатів - як консультування впливає на результат.

Задача консультанта - оволодіти навичками, техніками та методиками, які б були ефективними у роботі та допомогли клієнту досягти конструктивних змін + бути цілеспрямованим та надійним.

Навички супроводу:

! можливо, що основою будь-яких психотевапевтичних втручань є фізіологічний та психологічний супровід людини, яка потребує допомоги (поза, міміка, жести, контакт очима, кивки головою та вербалльне підбадьорювання)

Активне слухання:

1. Майте звичку слухати.

2. Не засуджуйте.

З. Не відволікайтесь.

4. Не відповідайте зразу - (дайте собі час на роздуми, щоб уникнути необдуманих та зворотніх відповідей).

5. Відображуйте зміст - коли Ви відображуєте сутність висловлювань клієнта, то він починає відчувати, що ви його розумієте, а у вас з'являться можливості перевірити, наскільки точно ви розумієте, про що він хоче розповісти.

6. Обирайте підхожі теми - сортируйте усі набуті стимули, приділяючи належну увагу лише актуальним та значущим.

Визначте ті теми, які допоможуть вам зрозуміти, яким чином клієнт опинився у вас, як він сприймає свої стосунки з оточуючим середовищем.

Навички слухання:

1. Пасивне слухання - застосування вербальних підбадьорювань та невербальних сигналів, які дозволяють клієнту відчути, що ви його слухаєте.

2. Повторення.

3. Перефразування - прийом, що використовується для уточнення змісту і для того, щоб акцентувати увагу клієнта на певний момент.

4. Пояснення - перевірка точності висловлювання або заохочення подальшого

розвитку цієї ж теми.

5. Відображення почуттів - зосередження на почуттях з метою провокування

катарсису та самовираження.

6. Підведення підсумків - зв'язування в єдине ціле декількох ідей з тим, щоб викликати у клієнта інсайт.

Навички дослідження:

1. інтерв’ю.

2. безпосередн1сть - спроба перевести увагу на сучасність, прокоментувати

особливості побудови стосунків під час сесії або надати зворотній зв'язок.

3. саморозкриття - наведення прикладів з власного життя, що дозволяє створити атмосферу довіри, моделювати власну ефективність або отримати користь від процесів ідентифікації.

4. ітерпретація - спроба визвати інсайт сумісництвом розкриття інстинктів сенсу, що скривається за деякими патернами поведінки.

5. конфронтація - дипломатичне звертання уваги клієнта на розходження:

а) між тим, що він казав раніше і тим, що говорить зараз;

б) між тим, що він говорить, і тим, що він робить;

в) між тим, що клієнт говорить про себе, і тим, що бачите ви.

Наявні дії:

1. забезпечення інформацією - надання конкретної точної та актуальної інформації дозволяє розвіяти міфи, збудити у клієнта інтерес або створити структуру.

2. поради - втручання в формі практичних пропозицій або спроби мотивувати клієнта на дію.

3. постановка цілей - визначення напряму для руху, планування майбутніх дій, визнання основ для виміру ступеню успішності та прийняття клієнтом на себе зобов'язань здійснення необхідних змін.

4. підкріплення - забезпечення підтримки та заохочень з тим, щоб збільшити вірогідність закріплення поведінки

5. вказівки - надання інструкції, посередництвом яких можна змінити існуючу структуру патернів взаємодії та комунікацій.

Дата добавления: 2014-01-06