Календарне планування

Тема 6

Тема 5

структуризація проекту

Для того, щоб управляти проектом, його варто розбити на підсистеми і компоненти.

Структура проекту є «деревом» орієнтованих на продукт компонентів: це устаткування, роботи, послуги і інформація, одержані в результаті реалізації проекту.

Існує думка, що структура проекту – це організація зв'язків і відносин між її елементами. Будівельні проекти, як правило, мають ієрархічну змінну структуру, яка формується відповідно до умов функціонування.

Структуризація проекту – достатньо складне завдання.

Структура проекту повинна сполучати:

1. Компоненти продукції проекту;

2. Етапи життєвого циклу;

3. Елементи організаційної структури.

Крім того, процес структуризації проекту є невід'ємною частиною загального процесу планування проекту, сюди належать і функції щодо визначення його цілей, а також підготовка зведеного (генерального) плану проекту і матриці розподілу відповідальності та обов'язків.

До основних завдань структуризації проекту належать:

- розбиття проекту на блоки, що піддаються управлінню;

- розподіл відповідальності за різні елементи проекту і ув'язка робіт із структурою організації (ресурсами);

- точна оцінка необхідних витрат – грошей, часу і матеріальних ресурсів;

- створення єдиної бази для планування, складання кошторисів і контролю за витратами;

- ув'язка робіт з проекту із системою ведення бухгалтерських рахунків у компанії;

- перехід від загальних, не завжди конкретно виражених цілей до певних завдань, що виконуються підрозділами компанії;

- забезпечення комплексів робіт (підрядів).

Таким чином, головне завдання структуризації – знайти речові компоненти проекту. Це нагадує завдання розбиття книги на розділи, земельної площі – на ділянки, комп'ютерної програми – на модулі. Таке розбиття повинне враховувати всі кінцеві продукти проекту.

Крім того, в процесі структуризації повинні враховуватися етапи життєвого циклу проекту (структура процесу), такі як планування та інші, а також робота структурних підрозділів (організаційна структура).

Процес структуризації проекту можна представити як певну послідовність дій:

1. Визначення проекту. Необхідно повністю і чітко визначити характер, цілі і зміст проекту, а також всі кінцеві продукти проекту (з їх точними характеристиками). У цій ситуації дуже корисно застосовувати ієрархію цілей – повний ланцюжок кінцевих результатів і (або) засобів по їх досягненню;

2. Деталізація. Необхідно обдумати різні рівні деталізації планів і визначити кількість рівнів елементів в структурі розбиття проекту;

3. Структуризація процесу. Підготовка схеми життєвого циклу проекту;

4. Розробка організаційної структури. Організаційна схема проекту повинна охоплювати всі групи осіб або окремих осіб, які будуть залучені до роботи, включаючи зацікавлених осіб з його зовнішнього оточення;

5. Визначення структури продукту. Тобто схеми розбиття на підсистеми або компоненти, включаючи машини і устаткування, програмне і інформаційне забезпечення, послуги, а також географічний розподіл;

6. Складання плану бухгалтерських рахунків в організації – системи кодів, вживаних при структуризації проекту, повинно грунтуватися на існуючому в організації плані бухгалтерських рахунків (з можливостями його коректування);

7. Структурне розбиття проекту. Чотири перерахованих вище пункти (3-6) об'єднуються в єдину структуру проекту;

8. Затвердження генерального зведеного плану проекту, який може бути надалі деталізований в процесі пошуку критичного шляху. В ході реалізації проекту зведений план може використовуватися для доповідей вищому керівництву;

9. Побудова матриці розподілу відповідальності. В результаті аналізу взаємин між елементами структури проекту і організацією будується матриця, де елементи структури проекту стають рядками, а елементи схеми організації компанії – стовпцями (або навпаки). У чарунках матриці рівні відповідальності тих або інших дійових осіб позначають за допомогою різних умовних позначень або кодів;

10. Розробка робочого плану бухгалтерських рахунків. При необхідності варто пропрацювати систему субрахунків, що стикуються з планом рахунків;

11. Розробка робочого сітьового графіка. Реалізація перших 10 кроків дозволяє розробити деталізований графік, який включає часові і ресурсні оцінки по кожній з робіт;

12. Створення системи наряд-завдань. Випливає з попередньої структури (п. 7) і матриці (п. 9). На цьому етапі завдання повинні бути абсолютно конкретні щодо часу і ресурсів;

13. Створення системи звітності й контролю.

На основі здійснених кроків будується так звана матриця відповідальності. Вона «адресує» кожному пакету робіт конкретних виконавців.

Існує ряд структурних моделей проекту:

- дерево цілей;

- дерево рішень;

- дерево робіт;

- організаційна структура виконавців;

- матриця відповідальності;

- сітьова модель;

- структура споживаних ресурсів;

- структура витрат.

Методи структуризації проекту принципово зводяться до двох: «згори донизу» - визначаються загальні завдання, на основі яких далі здійснюється деталізація рівнів проекту; «знизу догори» - визначаються окремі завдання, а потім відбувається їхнє узагальнення.

Сітьове і календарне планування проекту

1. Загальні поняття про моделювання.

2. Сітьове планування.

3. Календарне планування.

1. Загальні поняття про моделювання.

Для будь-якого завдання управління проектом характерна множинність рішень. Вибрати оптимальне рішення дуже важко. Виходом з цього положення є використання методів моделювання об'єктів і процесів.

Моделювання – метод вивчення об'єкту дослідження шляхом побудови відповідних моделей. Процес моделювання включає: аналіз досліджуваного об'єкту (формалізація); побудова моделі; вивчення моделі; адаптація властивостей і якостей об'єкту до моделі через інформацію про об'єкт.

Найкращих результатів моделювання досягає у разі, коли в моделі вдається відобразити найбільш істотні характеристики модельованого об'єкту.

Модель – абстрактне відображення найбільш істотних характеристик, процесів і взаємозв'язків системи, що вивчається (об'єкту).

Подібність між моделлю і об'єктом розрізняють за наступними ознаками:

- фізична, коли модель і об'єкт мають близьку фізичну суть;

- функціональна, коли схожі функції;

- динамічна, що відображає в моделі мінливий стан об'єкту;

- геометрична, що містить просторові характеристики моделі і об'єкту.

Щоб з використанням моделі вивчати об'єкт або явище, крім загальної схожості між ними і моделлю, вона повинна задовольняти наступним вимогам:

- віддзеркалення сутнісного змісту модельованого об'єкту, процесу;

- наочність представлення цього змісту;

- зрозумілість і не дуже велика складність мови відображення об'єкту або процесу вивчення.

Розрізняють 2 види моделей: фізичні і абстрактні.

Фізичні моделі є деякою матеріальною системою, яка відрізняється від оригіналу розмірами, матеріалами тощо. Вона може бути виготовлена у натуральну величину або в масштабі.

Абстрактні моделі створюються за допомогою математичних засобів опису реальних процесів. Вони широко використовуються в управлінні виробництвом.

Розрізняють наступні абстрактні моделі:

- лінійні, коли всі параметри пов'язані лінійними залежностями;

- нелінійні, коли хоча б частково в моделі є нелінійні співвідношення;

- детерміновані, в яких враховуються усереднені постійні значення параметрів;

- ймовірнісні, такі, що передбачають випадковий характер тих або інших параметрів або процесів;

- статистичні, такі, що фіксують тільки один період часу;

- динамічні, в яких розглядаються і розраховуються параметри по різних періодах і етапах;

- оптимізаційні, в яких вибір елементів або самого процесу здійснюється з урахуванням екстремальних функцій;

- неоптимізаційні, з наперед заданими постійними параметрами, наприклад, об'ємом випуску продукції.

Вибір моделі здійснюється виходячи з характеру процесу, його цільової спрямованості, необхідної точності рішень.

2. Сітьове планування.

Сітьове планування – система управління будівництвом, крупними науково-технічними розробками і іншими комплексами робіт, що використовує сітьовий графік як форму представлення інформації про керований об'єкт.

У основі методів сітьового планування лежить теорія графів – розділ математики, що вивчає властивості різних геометричних схем (графів), утворених безліччю точок і сполучаючих їх ліній.

Сітьова модель – це орієнтований граф, що відображає послідовність і організаційно-технологічні взаємозв'язки між роботами, виконання яких потрібне для досягнення поставленої мети.

Сітьовим графіком називається сітьова модель, представлена графічно на площині з розрахованими часовими і ресурсними параметрами.

Для управління будь-яким проектом, у тому числі і проектом зведення будівель і споруд, потрібно планувати виробництво будівельно-монтажних і інших робіт, потреби в трудових, матеріальних ресурсах, в засобах механізації, транспорту тощо.

Головним завданням календарного планування будівництваокремих об'єктів є визначення такої черговості і послідовності виконання робіт, які забезпечують здачу будівель і споруд в експлуатацію в договірні або планові терміни замовникам.

Перевищення тривалості зведення будівель і споруд проти визначеної в підрядному контракті чревато економічними санкціями з боку замовників. Якщо об'єкт зводиться власними силами, то зрив планового терміну закінчення його будівництва означає затримку у виробництві продукції, наданні послуг і недоотримання віддачі від здійснюваних капітальних вкладень.

Проте, вирішуючи задачу своєчасної здачі об'єктів будівництва замовникам, необхідно також враховувати обмеження по виробничих ресурсах, що є у будівельно-монтажної організації, і передбачати якнайповніше і раціональніше використання. Тому іншими не менш важливими завданнями календарного планування є: раціональне використання наявних виробничих ресурсів, облік наявних обмежень на постачання матеріальних, технічних та інших ресурсів. У практиці календарного планування можуть бути випадки, коли у замовника є обмеження у фінансовому забезпеченні будівництва. Тоді завдання розробника календарного плану полягає в обліку вказаних обмежень.

При зведенні окремих будівель і споруд календарне планування полягає:

- у виборі методів виробництва робіт і визначенні витрат праці і часу роботи будівельних машин;

- визначенні послідовності і тривалості виконання робіт;

- складанні календарних розкладів виробництва будівельно-монтажних і інших робіт;

- складанні відомостей потреби і графіків комплектного постачання будівельних конструкцій, виробів, матеріалів і устаткування на будівельний майданчик;

- складанні графіків потреби в будівельних машинах, комплектах технологічного оснащення, механізованого будівельно-монтажного інструменту та ін.

Календарні плани будівництва окремих будівель і споруд розробляються у складі ПВР.

Початковими даними при розробці календарних планів зведення окремих будівель і споруд є:

- робочі креслення;

- контрактний термін здачі об'єкту в експлуатацію або терміни будівництва об'єкту, визначені в ПОБ;

- технологічні карти на виробництво будівельних і монтажних робіт;

- внутрішні виробничі норми витрат праці, матеріалів;

- дані про наявність і склад наявних будівельних і монтажних бригад, ланок робочих;

- дані про наявність і можливості отримання будівельних конструкцій, виробів і матеріалів;

- дані про наявність, технічні характеристики і продуктивність будівельних машин, транспортних засобів;

- дані про субпідрядні організації, що беруть участь у зведенні будівель, споруд;

- специфікації і відомості необхідного устаткування.

Календарний план зведення окремих будівель і споруд розробляється в наступній послідовності:

- проаналізувати проектні і конструктивні рішення будівель і споруд в цілях вибору раціональних методів виробництва будівельно-монтажних робіт;

- сформувати комплекси будівельно-монтажних робіт, що виконуються відповідними комплексними або спеціалізованими бригадами і ланками;

- вибрати методи виробництва робіт і потрібні будівельні машини;

- підрахувати об'єми будівельно-монтажних та інших робіт по їх комплексах;

- розрахувати трудомісткість виконання будівельно-монтажних і інших робіт по їх комплексах і потрібну кількість машино-змін роботи будівельних машин;

- встановити технологічну послідовність і визначити тривалість виконання комплексів будівельних і монтажних робіт;

- скласти календарний графік виконання робіт з взаємною їх ув'язкою за часом;

- скласти графіки потреби у виробничих і фінансових ресурсах при прийнятому календарному плані виробництва робіт;

- оцінити календарний план виробництва робіт на відповідність наявним обмеженням по матеріальному забезпеченню, трудовим ресурсам, фінансуванню тощо;

- скоректувати календарний план виробництва робіт і графіки потреби і забезпечення будівельних об'єктів виробничими ресурсами з урахуванням наявних обмежень і реальних можливостей їх отримання.

Дата добавления: 2014-01-06