Вентиляція і опалення

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Види виробничого пилу. Їхній вплив на організм людини.

2. Заходи захисту від виробничого пилу.

3. Види виробничих отрут.

4. Захист від виробничих отрут.

5. Іонізуюче випромінювання. Застосування його у виробництві. Вплив на організм людини.

6. Заходи захисту від іонізуючого випромінювання.

ЛЕКЦІЯ №11

У забезпеченні сприятливих умовах праці ефективним методом є вентиляція. Залежно від способу переміщення повітря розрізняють природну і механічну вентиляцію. Вона може бути призначена: для розчинення шкідливих речовин до допустимих концентрацій; для видалення з приміщень надлишків тепла, пилу і вологи.

Природний повітрообмін у виробничих приміщеннях здійснюється від теплового натиску повітря. Подають і видаляють повітря шляхом провітрювання, інфільтрації і аерації через витяжні отвори-кватирки, фрамуги, світлові ліхтарі і спеціальні шахти.

Рисунок 11.1 – Схеми природного повітрообміну в будівлях:

а) з ліхтарем,

б) з дефлектором,

в) з отворами на різних рівнях,

г) з отворами в одному рівні.

Тепловий натиск створюється за рахунок різниці температур і мас повітря ззовні і усередині виробничих приміщень. Дія повітря на навітряну поверхню будівлі викликає надмірний тиск. З підвітряної сторони, при цьому створюється разрядження. Різниця між надмірним тиском і розрядкою спонукає повітря поступати всередину будівлі через відкриті отвори і виходити з приміщення через отвори з підвітряної сторони.

Видалення надлишків тепла з виробничих приміщень може бути найефективнішим при організованій природній вентиляції-аерації, оскільки свіже повітря при незначному тиску розповсюджується у великій кількості по всьому об'єму виробничого приміщення.

Ефективність аерації залежить від розміщення витяжних отворів і різниці температур зовнішнього і внутрішнього повітря. Тепловий натиск як наслідок, кількість повітря проходячи, через отвір збільшується із збільшенням відстані по висоті між отворами приточування і витяжного. Подача повітря в теплу пору року здійснюється через отвори, що розташовуються в нижній частині помешкання, приблизно на відстані 1м від підлоги. Видалення повітря відбувається через отвори, розміщувані у верхній частині приміщення. У зимовий час різниця температур зовнішнього і внутрішнього повітря більше, ніж влітку. Ось чому отвори приточувань взимку розташовують вище, ніж влітку, приблизно на відстані 5-6 м від підлоги. Цим запобігається попадання в робочу зону холодного зовнішнього повітря. Холодне повітря змішується з теплим у верхніх частинах виробничих приміщень і в робочу зону потрапляє підігрітим до температури близької до температури усередині приміщення.

На ефективність аерації значний вплив робить дія вітру і конструкція аераційних ліхтарів. При розташуванні створок аераційного ліхтаря з навітряного боку може відбутися задування повітря в приміщення. Повітря, що в цьому випадку видаляється з приміщення, може бути перекинутим в робочу зону. Якщо у разі застосування аераційних ліхтарів запобігти задуванню, то тим самим дія вітру підсилюватиме тепловий натиск. Тому при аерації корисніше застосування ліхтарів, що не задуваються вітром.

Рисунок 11.2 – Схеми надувних аераційних ліхтарів:

а) ВЦНІІОТ,

б) Промстальконструкції,

в) ГІПРОТІС,

г) Ленпрогмбудпроекта,

д) В.В.Батуріна.

Незадувні ліхтарі при експлуатації в холодну пору року не ольоднюються. Тому вони не вимагають трудомісткої і небезпечної роботи по підтримці в робочому стані фрамуг і пристроїв для управління. Незадувні ліхтарі при будь-якому напрямі вітру працюють на витяжку.

Окрім аераційних ліхтарів, для використовування кінетичної енергії вітру з метою посилення витяжки застосовуються дефлектори. Вони найчастіші зустрічаються в будівлях без фонарів. Найбільше поширення набули дефлектор типу ЦАГІ. Він виконаний у вигляді оголовка, встановлюваного на вентиляційній щоглі. Витяжка створюється за рахунок розрідження повітря, одержуваного навколо дефлектора в результаті обтікання потоком вітру. Виникаюче розрідження створює підсос повітря з каналу витяжної шахти. Дефлектори встановлюють на місцях, що обдуваються вітром.

Механічний повітрообмін у виробничих приміщеннях здійснюється за допомогою подачі або видалення повітря механічними пристроями: вентиляторами, ежекторами і ін. Механічна вентиляція може бути приточуванням, витяжною і приточувально-витяжною, загальнообмінною і локальною (місцевою). Загальнообмінна вентиляція приточування є подачею повітря з – за меж будівлі і його розподіл за об'ємом приміщення. Видалення забрудненого повітря відбувається шляхом його витіснення через щілини, вікна, двері, ліхтарі і інші отвори свіжим повітрям.

Витяжна загальнообмінна вентиляція полягає в видаленні забрудненого і перегрітого повітря за допомогою вентиляторів за межі будівлі. Чисте повітря з зовні подають шляхом засмоктування через вікна, двері, ліхтарі, щілини і інші отвори за принципом заміщення видаленого об'єму повітря.

Рисунок 11.3 – Схема приточування витяжної вентиляції:

а) система приточування;

б) витяжна система.

При пристрої приточувально-витяжної вентиляції подача свіжого повітря і видалення забрудненого повітря виробляють окремими установками. Вентиляційний повітряний баланс може бути урівноваженим (при рівності об'ємів притоку і витяжки), позитивним (при перевищенні об'єму притоку під витяжкою) і негативним (при перевищенні об'єму витяжки над притокою).

Механічна локальна (місцева) вентиляція буває витяжною і приточуванням. При локальній витяжній вентиляції забір забрудненого повітря влаштовують в місцях шкідливих виділень. При локальній вентиляції приточування подача свіжого повітря здійснюється в робочу зону за допомогою повітряного душа або пристрою завіс з метою поліпшення мікроклімату.

Основною вимогою, що пред'являється до вентиляційних систем, є показник повітрообміну. Відповідно до СН 245-71 кількість повітря, необхідного для забезпечення необхідних параметрів повітряного середовища в робочій зоні, слід визначати розрахунком. При цьому враховують нерівномірність розподілу шкідливих речовин, тепла і вологи по висоті приміщення і в робочій зоні для приміщень з тепловиділеннями – по надлишках явного тепла, вологи і прихованого тепла; для приміщень з газовиділеннями – по кількості шкідливостей.

Подача повітря в приміщення з надмірним попелом і вологою здійснюється від верху до низу, оскільки водяна пара і нагріте повітря легші за холодне повітря, і вони накопичуються у верхній зоні приміщення. Тому витяжку повітря ефективніше організувати з верхньої зони, а подачу свіжого повітря – в робочу зону.

Для регулювання відносної вогкості повітря у виробничих приміщеннях застосовуються системи кондиціонування, що є сукупністю технічних засобів по підтримці певної температури, відносної вогкості, швидкості руху повітря і певного газового складу і чистоти. За своїм призначенням вони можуть бути встановленими для комфортного технологічного кондиціонування.

У виробничих приміщеннях, в яких при порушеннях технологічного процесу і аваріях можуть виділятися токсичні і вибухонебезпечні речовини і створюватися високі концентрації, влаштовують аварійну вентиляцію. Вона може бути тільки витяжною і призначається для швидкого видалення з приміщення виробничих шкідливостей. Аварійна вентиляція вмикається автоматично, досягши небезпечних концентрацій шкідливих речовин.

Місцева вентиляція приточування застосовується для душування робочих місць, схильних до дії променистої енергії, що витікає від нагрівальних приладів, печей, при електрогазозварюванні, від сонячної радіації при виконанні дорожніх робіт в літній час на відкритому повітрі.

На виробничих підприємствах іноді влаштовують повітряні завіси з метою запобігти проникненню холодного повітря взимку в приміщення через ворота або двері. Повітряну завісу влаштовують також біля печей для запобігання попадання гарячого повітря в приміщення. Повітряна завіса – це плоский струмінь повітря, направленого назустріч холодному або гарячому повітрю, що йде в приміщення. Повітряні завіси можуть бути нижніми або бічними. Їх влаштовують на всю ширину або висоту отвору.

Місцеву витяжну вентиляцію влаштовують для уловлювання шкідливостей біля місць їх виділення. Залежно від умов виробництва, виду виробництва, типу устаткування застосовують різні типи і конструкції місцевих відсмоктувань – укриттів, парасольок, витяжних шаф тощо.

У разі, коли за технологічним регламентом потрібно, щоб простір над поверхнею виділення шкідливості залишався вільним, влаштовують бортові відсмоктування. Вони можуть бути односторонніми і двосторонніми.

Опалення призначене для забезпечення температурних умов у виробничих приміщеннях відповідно до вимог санітарних норм і стандартів в холодний і перехідний періоди часу. Опалення може застосовуватися як всього приміщення, так і окремих робочих місць (робоче місце водія, кранівника тощо).

Розрізняють водяне, парове, повітряне і комбіноване опалювання. При водяному опаленні теплоносієм є нагріта вода. Серед інших систем опалювання ця є якнайкращою в санітарно – гігієнічному відношенні. Для обігріву може бути використана вода з температурою до 1000°С, а також вище 1000°С.

Парове опалення так само, як і водяне широко застосовують в автомобільному транспорті. У парових системах теплоносій пар, переміщається до опалювальних приладів під власним тиском. Розрізняють системи парового опалювання низького тиску (до 0,07МПа) і високого тиску (більш 0,07МПа). Для опалювання можуть бути використані ребристі і з гладенькими поверхнями батареї. Ребристі батареї рекомендують використовувати в тих приміщеннях, де відсутній органічний пил, а батареї з гладенькими поверхнями там, де відсутній органічний пил (малярне, шиноремонтне відділення і ін.). На батареях з гладенькою поверхнею менше накопичується пил, тепло випромінюється рівномірно по всій поверхні, відсутні місця (вигини ребер) акумуляції тепла до небезпечних величин.

У повітряних системах теплоносієм є гаряче повітря, яке нагрівається в калориферах. За пристроєм розрізняють центральне і місцеве повітряне опалювання. У центральних системах нагріте повітря подається в приміщення по киснеходам. Місцеве повітряне опалювання забезпечується автономними пристроями, де робиться нагрів і подача у визначеному місці приміщення.

Комбіновані системи опалювання складаються з двох або більш вищеназваних систем опалювання.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Загальне поняття про природну і механічну вентиляцію.

2. Схеми природного повітрообміну і їх відмінність.

3. Аераційні ліхтарі. Призначення. Конструкції аераційних ліхтарів.

4. Механічна вентиляція. Види механічної вентиляції.

5. Аварійна вентиляція. Види місцевої вентиляції і її призначення.

6. Опалювання. Різновиди опалювання і їх відмінність.

ЛЕКЦІЯ №12

Дата добавления: 2014-01-06