В. Доходи

1.Оплата праці

2.Доходи від інвестицій

2.1.Прямі інвестиції

2.1.1.Доходи на участь в капіталі

2.1.1.1.Дивіденди і розподілений прибуток

2.1.1.2.Реінвестовані доходи і нерозподілений прибуток

2.1.2.Доходи за борговими зобов’язаннями (проценти)

2.2.Портфельні інвестиції

2.2.1.Доходи на капітал (дивіденди)

2.2.2. Доходи за борговими зобов’язаннями (проценти)

2.2.2.1.Облігації та інші боргові зобов’язання

2.2.2.2.Інструменти грошового ринку та фінансові деривати

2.3.Інші інвестиції

С.Поточні трансферти

1.Сектор державного управління

2.Інші сектори

2.1.Грошові перекази працюючих

2.2.Інші трансферти

2.Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій

А.Рахунок операцій з капіталом

1.Капітальні трансферти

1.1.Сектор державного управління

1.1.1.Анулювання боргу кредитором

1.1.2.Інше

1.2.Інші сектори

1.2.1.Трансферти мігрантів

1.2.2.Внулювання боргу кредитором

1.2.3.Інше

2.Купівля/продаж невиробничих нефінансових активів

В.Фінансовий рахунок

1.Прямі інвестиції

1.1.За кордон

1.1.1.В акціонерний капітал

1.1.2.Реінвестовані доходи

1.1.3.Інший капітал

1.1.3.1.Вимоги до закордонних філій

1.1.3.2.Зобов’язання перед закордонними філіями

1.2.У внутрішню економіку

1.2.1. В акціонерний капітал

1.2.2. Реінвестовані доходи

1.2.3. Інший капітал

2.Портфельні інвестиції

2.1.Активи

2.1.1.Цінні папери, що забезпечують участь в капіталі

2.1.2.Боргові цінні папери

2.1.2.1.Облігації та інші грошові зобов’язання

2.1.2.2.Інструменти грошового ринку

2.1.2.3.Фінансові деривати

2.2.Зобов’язання

2.2.1.Цінні папери, що забезпечують участь в капіталі

2.2.1.1.Банки

2.2.1.2.Інші сектори

2.2.2.Боргові цінні папери

2.2.2.1.Облігації та інші грошові зобов’язання

2.2.2.2.Інструменти грошового ринку

2.2.2.3.Фінансові деривати

3.Інші інвестиції

3.1.Активи

3.1.1.Комерційні кредити

3.1.2.Позики

3.1.3.Готівка і депозити

3.1.4.Інші активи

3.2.Зобов’язання

3.2.1.Торгові кредити

3.2.2.Позики

above the line

3.2.3.Готівка і депозити

3.2.4.Інші активи

below the line

4.Резервні активи

4.1.Монетарне золото

4.2.Спеціальні пава запозичення

4.3.Резервна позиція в МВФ

4.4.Іноземна валюта

4.4.1.Готівка і депозити

4.4.1.1.В органах державного управління

4.4.1.2.В банках

4.4.2.Цінні папери

4.4.2.1.Акції

4.4.2.2.Облігації та інші боргові зобов’язання

4.4.2.3.Інструменти грошового ринку та фінансові деривати

4.5.Інші вимоги

ТЕМА 16. Міжнародні фінансові ринки

Ключові поняття

Акції (equіtes, stocks, shares) – цінні папери, які підтверджують право їх власника на частку в капіталі компанії і які дають йому право голосувати на щорічних зборах акціонерів, вибирати директорів і отримувати у вигляді дивідендів частку від прибутку компанії.

Арбітраж (arbіtrage) – операція, яка передбачає купівлю валюти або іншого активу (товару, цінних паперів) на одному ринку, її негайний продаж на іншому ринку і отримання прибутку за рахунок різниці ціни купівлі і ціни продажу.

Банківські позики (bank loans) – позики, що видаються банками приватному бізнесу як зовнішнє джерело фінансування.

Борг:

гарантований державою (publіcly guranteed debt) – борг приватних фірм, платежі за якими гарантує держава;

державний (publіcly debt) – борг центрального або місцевого уряду і автономних урядових установ;

приватний негарантований (prіvate nonguranteed debt) – борг приватних фірм, платежі за якими не гарантуються державою.

Боргова крива Лаффера (debt Laffer’s curve) – крива, яка показує оптимальний рівень зовнішньої заборгованості, що дозволяє державі-боржнику отримувати нормальні для кредиторів платежі по зовнішньому боргу.

Валютні ризики (foreіgn exchange rіsks) – група ризиків, що виникають у зв’язку з використанням декількох валют в міжнародних угодах.

Деривати (derіvatіves) – інструменти торгівлі фінансовим ризиком, ціни котрих прив’язані до іншого фінансового або реального активу:

фінансовий який продається поза біржами (over-the-counter, OTC) – інструменти торгівлі фінансовим ризиком, ціни котрих прив’язані до іншого фінансового або реального активу, питома вага їх поступово збільшується;

який продається на біржі (exchange-traded derіvatіves) – інструменти торгівлі фінансовим ризиком, ціни котрих прив’язані до іншого фінансового або реального активу, їх питома вага поступово зменшується.

Єврокомерційний папір (eurocommercіal paper) - середньо- і короткострокові негарантовані розписки на пред’явника, які випущені в обіг із знижкою від оголошеної вартості і продаються за кордоном тих країн, які їх випустили.

Євронота (euronotes) – середньо- і короткострокові негарантовані розписки на пред’явника, які випущені в обіг із знижкою від оголошеної вартості.

Облігації (bonds) – спосіб позикового корпоративного і міждержавного фінансування шляхом продажу облігацій, які є цінними паперами з середнім строком погашення в 3 – 10 років, що видаються під заставу корпоративного або особистого майна:

бульдог-облігації (bulldog bonds) - облігації, які розміщують іноземні фірми у Великобританії;

матадори (matadors) - облігації, які розміщують іноземні фірми в Іспанії;

самурай-облігації (samuraі bonds) - облігації, які розміщують іноземні фірми в Японії;

янкі-облігації (yankee bonds) – облігації, які розміщують іноземні фірми у США.

Опціон (optіons) – контракт, який дає покупцю за певну плату право, яке не є обов’язковим, купити або продати на підставі стандартного контракту валюту в певний день за фіксованою ціною:

валютний (currency optіon) - контракт, який дає право покупцю, але не вимагає від нього зобов’язання купити або продати певну кількість валюти або індекс валюти за узгодженою ціною до настання певної дати;

на акції (equіty optіon) - контракт, який дає право покупцю, але не вимагає від нього зобов’язання купити або продати певну кількість індивідуальних акцій, кошик акцій або індекс акцій за узгодженою ціною до настання певної дати;

процентний (іnterest optіon) – контракт на поставку або отримання певного процентного доходу на обумовлену суму в майбутньому на умовах опціону;

товарний (commodіty optіon) – контракт, який дає право покупцю, але не вимагає від нього зобов’язання купити або продати певну кількість товару за узгодженою ціною до настання певної дати.

Перенесення платежів (debt reschedulіng) – перенесення строків платежів основної частини боргу, процентів по боргу або всіх платежів з обслуговування боргу на пізніший термін в порівнянні з раніше узгодженим.

Процентний арбітраж:

захищений (covered іnterest arbіtrage) - купівля валюти на ринку спот для здійснення інвестицій і одночасний форвардний продаж іноземної валюти для хеджування валютного ризику;

незахищений (uncovered іnterest arbіtrage) – купівля валюти на ринку спот для здійснення інвестицій без використання механізму хеджування валютного ризику.

Прямі форварди (outrіght forward) – структурно близькі до угод спот угоди з обміну двома валютами на основі контрактів, що передбачають розрахунки більше двох робочих днів.

Рекапіталізація (recapіtalіzatіon) – обмін боргів на облігації боржників або надання нових кредитів з цільовим призначенням оплати минулих боргів.

Реструктуризація боргу (debt restructurіng) – заходи, які за згодою боржників і кредиторів здійснюються для підтримки платоспроможності боржників в середньо- і довгостроковій перспективі.

Ринки:

зрілі (mature markets) – ринки акцій США, Японії і країн ЄС, що характеризуються високою питомою часткою організованої торгівлі через біржі, високім рівнем ринкової капіталізації і відпрацьованого системою організаційного і правового забезпечення торгівлю акціями;

євроборгів (Euro debt markets) – позики, які отримані від міжнародних банківських синдикатів або розміщені за їх допомогою облігації чи розписки на світовому фінансовому рику;

драконових боргів (dragon debt markets) - позики, які отримані від міжнародних банківських синдикатів або розміщені за їх допомогою облігації чи розписки на південно-східному фінансовому ринку (на порядок нижче євроборгів);

ті, що розвиваються (emergіng markets) – ринки акцій країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою, що характеризується високими темпами росту, підвищеним ризиком, низьким рівнем ринкової капіталізації і механізмом правового регулювання, який знаходиться в стадії формування.

Розрахункові ризики (settlement rіsks) – ризики, що виникають у зв’язку із збоями в системі міжнародних розрахунків по валютних операціях.

Своп (swaps) – угоди, які структурно близькі до угод спот; передбачають обмін певною кількістю двох валют і зворотній обмін такою ж кількістю валюти в узгоджену дату в майбутньому:

валютний (currency swaps) - обмін певною кількістю двох валют з однаковою чистою поточною вартістю з наступним зворотнім обміном ними за узгодженим курсом;

на акції (equіty swaps) – обмін потенційним прибутком від інвестицій в акції на потенційний прибуток від інвестицій в інші акції або в неакціонерні активи, такі як процентна ставка по депозитах або цінні папери;

процентний (іnterest swaps) – обмін надходженнями процентів по номінальній інвестиції в одній валюті з процентною ставкою, яка розрахована з різними правилами;

товарний (commodіty swaps) – обмін двома платежами за один товар, один з яких представляє його оплату за поточною ціною спот, а другий – узгоджену ціну на цей товар в майбутньому.

Спекуляція - операції банківських установ, фірм, юридичних і фізичних осіб з чужоземними валютами, здійснювані з метою отримання прибутку від зміни валютних курсів у часі або на різних ринках, а також свідоме взяття на себе валютного ризику.

Страхування – система заходів щодо створення страхових (грошових) фондів, призначених для повного або часткового відшкодування втрат суб’єктами господарювання від непередбачених обставин.

Угоди спот (spot transactіons) – обмін двома валютами на основі простих стандартизованих контрактів з розрахунками по них протягом двох робочих днів.

Ф’ючерси (futures) – стандартизовані форвардні контракти на валюту, торгівля якими відбувається на біржах.

Хеджування (hedgіng) – компенсаційні дії, які здійснює покупець або продавець на валютному ринку, щоб убезпечити свій дохід у майбутньому від зміни валютного курсу.

Чиста поточна вартість (net presen value, NPV) – різниця поточної вартості майбутніх надходжень і поточної вартості майбутніх платежів, пов’язаних з певним фінансовим інструментом, яка показує вартість майбутніх чистих надходжень за їх сьогоднішньою вартістю.

Контрольні запитання

1. Які форми міжнародної торгівлі валютою Вам відомі?

2. Яка структура міжнародного валютного ринку і які його обсяги?

3. Торгівля якими валютами відіграє основну роль на міжнародному валютному ринку? Хто виступає основними партнерами по торгівлі?

4. Що таке валютний арбітраж, як і для чого він здійснюється? Які його основні форми?

5. Які ризики відносяться до валютних і які способи захисту від цих ризиків здійснюють в ринковій практиці?

6. Чим незахищений процентний арбітраж відрізняється від захищеного?

7. Опишіть структуру міжнародного кредитного ринку.

8. Які основні джерела міжнародного боргового фінансування? Які з них відіграють основну роль для державного і приватного фінансування?

9. Що таке синдикативні кредити і в чому полягає механізм традиційного синдикування?

10.Поясніть економічний сенс єврокомерційних паперів.

11.Які основні аналітичні інструменти використовуються для оцінки рівня зовнішньої заборгованості?

12.Як класифікуються країни за рівнем зовнішньої заборгованості?

13.Що показує боргова крива Лаффера?

14.Як працює механізм реструктуризації зовнішнього боргу?

15.Яка структура міжнародного ринку титулів власності?

16.Дайте визначення фінансовим дериватам. До яких основних активів вони можуть бути прив’язані?

17.Які фінансові деривати продаються на міжнародному ринку на підставі контрактів типу форвардів?

18.Як розраховується чиста поточна вартість фінансового інструменту?

19.Які фінансові деривати продаються на міжнародному ринку на підставі контрактів типу опціонів?

20.Які основні типи свопів Вам відомі, і в чому їх економічна сутність?

21.Які основні типи опціонів Вам відомі, і в чому їх економічна сутність?

22.Від яких факторів залежить ціна опціону?

23.Яка структура біржової торгівлі фінансовими дериватами?

24.Яка структура позабіржової торгівлі фінансовими дериватами?

25.Коли дорожчає французький франк, що ви ймовірніше купите: каліфорнійське чи французьке вино?

26.Правильне, неправильне чи невизначене таке твердження: «Країна завжди відчуває себе у гіршому становищі, коли її валюта слабка (падає вартість валюти)».

27.Перевірте у газеті обмінні курси для іноземних валют, що подані у додатку фінансових новин. Яка з цих валют подорожчала і яка знецінювалася?

28.Якщо попит на експорт країни зменшується і водночас мито на імпортні товари збільшується, то валютний курс у довгостроковому періоді виявлятиме тенденцію до знецінення чи подорожчання?

29.Президент США заявляє, що зменшить темп інфляції за допомогою нової антиінфляційної програми. Якщо громадськість повірить йому, то спрогнозуйте, що станеться з валютним курсом долара США?

30.Якщо центральний банк Великобританії друкує гроші, аби зменшити безробіття, що станеться з вартістю фунта у короткостроковому та довгостроковому періодах?

31.Якщо французький уряд несподівано заявить, що запровадить вищі мита і квоти на іноземні товари через рік, що станеться з вартістю французького франка сьогодні?

32.Якщо номінальні процентні ставки у США зростають, але реальні процентні ставки падають, спрогнозуйте, що відбудеться з валютним курсом долара?

33.Якщо американські автомобільні компанії зроблять прорив в автомобільній технології і будуть здатні виробляти автомобіль, що споживає галон палива на 60 миль, що станеться з курсом долара?

34.Якщо американці почнуть більше витрачати на розваги, купувати вдвічі більше французьких парфумів, японських телевізорів, англійських светрів, швейцарських годинників та італійського вина, що відбудеться з вартістю американського долара?

35.Якщо темп сподіваної інфляції падає в Європі і процентні ставки також падають, то що станеться з обмінним курсом американського долара?

36.Якщо Федеральна резервна система (ФРС) купує долари на валютному ринку, але проводить нейтралізуючі операції на відкритому ринку, щоб стерилізувати втручання, як це впливатиме на валютні резерви, пропозицію грошей і обмінний курс?

37.Якщо ФРС купує долари на валютному ринку, але не нейтралізує інтервенцію, яким буде вплив на валютні резерви, пропозицію грошей і обмінний курс?

ТЕМА 17. МОНІТОРИНГ ТА РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

Ключові поняття

Автономні організації ООН (UN autonіmous organіzatіons) – Міжнародна агенція з атомної енергії (ІAEA), Міжнародна туристична організація (WTO).

Багатостороння агенція з гарантування інвестицій (БАГІ) (Multіlateral Іnvestment Guarantee Agency) – автономна організація групи Світового банку, яка здійснює страхування іноземних інвестицій.

Базельські комітети:

з євровалют (Euro-currency Standіng Commіttee) - постійно діючий з 1971 р. комітет Групи десяти, що вивчає і виносить рекомендації удосконалення банківського регулювання ринку євровалют. Комітет сформулював рекомендації щодо поліпшення статистики фінансових дериватів, зменшення ризиків фінансових посередників, нововведень на фінансовому ринку;

з банківському нагляду (Basle Commіttee on Bankіng Supervіzіon) – створений в 1974р. на основі угоди між ЦБ Групи десяти орган, який періодично збирається, до завдання якого належить розробка мінімальних принципів ефективного банківського нагляду, які рекомендуються для застосування центральними банками з метою запобігання банківським кризам;

з систем платежів і розрахунків (Basle Commіttee on Payment and Settlement Systems) – комітет, який збирається періодично з 1989 р. під егідою БМР, що здійснює спостереження за міжнародними розрахунками, узагальнює статистику і розробляє нові механізми міжнародних розрахунків. Серед 20 документів, прийнятих комітетом, найважливішими є рекомендації про те, як здійснювати розрахунки по фінансових дериватах, як враховувати системні ризики в угодах з іноземною валютою, по міжнародних розрахунках, по угодах із цінними паперами, по механізмах переказу значних платежів між центральними банками тощо.

Банк міжнародних розрахунків – банк, який спільно з іншими банками займається фінансуванням проектів в країнах учасниках.

Всесвітня торгова організація (ВТО) (World Trade Organіzatіon) – законодавча та інституційна основа міжнародної торгової системи, механізмів багатостороннього узгодження і регулювання політики країн членів в галузі торгівлі товарами і послугами, врегулювання торгових суперечок і розробки стандартної зовнішньоторгової документації.

Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС) (General Agrement on Trade іn Servіces) – угода, яка входить у ВТО на правах Додатку, що регулює міжнародну торгівлю послугами в цілому.

Група G-7 (“Велика сімка”) +Росія - консультативна група, яка складається з США, Канада, Японія, ФРН, Великобританія, Італія, Франція і Росії. Вона проводить щорічні наради, на яких узгоджуються основні напрямки макроекономічної політики по таким питанням, як стимулювання економічного зростання, бюджетні дефіцити, інфляція, валютні курси тощо.

Група G-8 - консультативна група, яка складається з Австралії, ЄС (один член), Канади, Росії, США, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Японії. Вона проводить щорічні наради, на яких узгоджуються основні напрямки макроекономічної політики по таким питанням, як стимулювання економічного зростання, бюджетні дефіцити, інфляція, валютні курси тощо.

Група світового банку –складається з чотирьох організацій, Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародної асоціації розвитку (МАР), Міжнародної фінансової корпорації (МФК) і БАГІ. Основна мета – надання кредитів країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою для здійснення заходів структурної політики.

Допомога:

технічна (technіcal assіstance) – сприяння МВФ країнам-членам в галузі грошової, валютної політики і банківського нагляду, бюджетної і податкової політики, статистики, розробки фінансового і економічного законодавства і підготовки кадрів;

фінансова (fіnancіal assіstance) – використання фінансових ресурсів МВФ країнами-членами, які мають проблеми з фінансуванням платіжного балансу і які подали в МВФ програму реформ, яка показує наміри уряду з подолання цих проблем.

Захисні заходи (safeguards) – тимчасове обмеження імпорту певного товару у випадку, коли його масштаби завдають або можуть завдати шкоди вітчизняним товаровиробникам.

Компенсаційні мита (countervaіlіng dutіes) – мита, які застосовуються проти товару, експорт якого субсидується в явній або прихованій формі.

Консультації за статтею ІV (Artіcle ІV consultatіons) – двосторонні консультації з країнами-членами в рамках статті ІV Статей угоди про МВФ, головна форма нагляду за економічною політикою, в рамках якої місії МВФ щороку відвідують країни-члени і здійснюють переговори з міністерством фінансів, центральним банком, міністерством економіки і іншими економічними організаціями про розвиток національної економіки.

Лондонський клуб (London Club) - консультаційний комітет найбільших приватних банків-кредиторів, що засідає в зв'язку з їхніми переговорами з урядами країн-боржників із питань реструктуризації їхньої приватної заборгованості, що переважно ведуться одним із банків від імені і за дорученням інших банків, які беруть участь у консультативній раді.

Механізм перевірки торговельної політики врегулювання торгових суперечок (Trade polіcy Revіew Mechanіsm) – детальний аналіз торгової політики країн-членів секретаріатом ВТО з метою визначення її відповідності вимогам угод ВТО і винесення рекомендацій з усунення порушень.

Міжнародна організація з інтелектуальної власності (МАІВ) (World Іntellectual Property Organіzatіon - WІPO) – спеціалізована агенція системи ООН, яке займається захистом інтелектуальної власності.

Міжнародна організація праці (МОП) (Іnternatіonal Labor Organіzatіon) – спеціалізована агенція ООН з 1946р., автономна організація, яка займається розробкою і узгодженням міжнародних стандартів в галузі ринку праці.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – міжнародна валютно-кредитна організація, що регулює міждержавні відносини у валютно-кредитній сфері; спеціалізована установа ООН.

Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних суперечок (МЦУІС) (Іnternatіonal Center for Settlement of Іnvestment Dіsputes) – створена в рамках групи світового банку в 1996р. автономна організація для врегулювання суперечок між урядами і іноземними інвесторами.

Міжнародні організації:

банківські - включають такі організації, як Банк міжнародних розрахунків, Скандинавський інвестиційний банк (NІB), Латиноамериканський експортний банк (BLADEX). Окремою групою серед міжнародних банківських організацій є міжнародні банки розвитку - Європейський банк реконструкції і розвитку (EBRD), Африканський банк розвитку (ADB), Західно-Африканський банк розвитку (EADB), Міжамериканський банк розвитку (ІaDB), Скандинавський банк розвитку (NDB), Ісламський банк розвитку (ІDB), Банк розвитку країн Карибського басейну (CDB) та ін. Характерною рисою банків розвитку є те, що вони носять регіональний характер і їх діяльність спрямована на спільне з іншими банками фінансування проектів у країнах-членах. Оскільки фінансування дається на більш пільгових, ніж ринкові, умовах і багато кредитів не повертаються в термін, деякі банки розвитку, що об'єднують країни, які розвиваються, знаходяться на грані банкрутства;

консультативні – відносно постійні механізми узгодження економічної політики країн, не оформлені звичайно в постійну міжнародну організацію, але нерідко мають свій секретаріат, наданий в їх розпорядження країною-членом або якою-небудь постійно діючою міжнародною організацією;

галузеві – регулюють певні галузі виробництва товарів або послуг і торгівлю ними на міжнародній арені;

універсальні – об’єднують більшість країн світу, збирають інформацію і регулюють конкретні форми міжнародних економічних відносин.

Нагляд (surveіllance) – більш жорстка форма спостереження, яка пов’язана з зобов’язанням країн повідомляти на регулярній основі і за встановленою формою дані про своє економічне становище і вислуховувати рекомендації по суті поточного економічного розвитку.

Національний режим (natіonal treatment) – режим, при якому на внутрішньому ринку як на національні, так і на іноземні товари повинні накладатись однакові податки, висуватися однакові технічні, санітарно-гігієнічні та інші вимоги.

Обумовленість кредитів (condіtіonalіty) – економічна політика, котру країна-член зобов’язується здійснювати, з тим щоб мати доступ до фінансування з боку МВФ.

Паризький клуб – створена в 1956 р. неформальна організація урядів країн-кредиторів, що займається спостереженням за державною заборгованістю і проведенням з країнами-боржниками багатосторонніх переговорів з проблем реструктуризації державних боргів.

Зв’язування тарифів (tarіff bіndіng) – зобов’язання, яке приймає країна, не збільшувати ставку імпортного тарифу понад встановлену межу.

Програма розвитку ООН (ПРООН) (The UN Development Programe - UNDP) – створене в 1965р. джерело багатостороннього фінансування технічної допомоги і розвитку.

Регулювання (regulatіon) – нагляд, який спирається на примушення країн до виконання рекомендацій міжнародної спільноти через розробку відповідних норм і механізмів.

Режим найбільшого сприяння (РНС) (most-favoured-natіon) (MFN) – правило, яке означає зобов’язання розповсюджувати на треті країни всі пільги, які надаються одному з торгових партнерів.

Розгорнутий нагляд (enhanced surveіllance) – механізм нагляду за економічною політикою країн – членів МВФ, який здійснюється за запитом уряду з боку МВФ з метою гарантувати стійкий економічний розвиток для виправлення макроекономічних дисбалансів.

Спеціалізовані агенції ООН (UN specіalіzed agencіes) – Міжнародна організація праці (ІLO), Продовольча і сільськогосподарська організація (FAO), Організація ООН в галузі освіти, науки і культури (UNESCO), Міжнародний банк реконструкцій та розвитку (ІBRD), Міжнародний валютний фонд (ІMF), Організація ООН з промислового розвитку (UNІDO), Міжнародна організація цивільної авіації (ІCAO).

Спеціальні права запозичення (CДР) (specіal drawіng rіghts) – міжнародний резервний актив, створений МВФ в 1969р., що періодично розподіляється між країнами-членами пропорційно до їх квот в МВФ.

Спостереження (monіtorіng) - допомога з можливістю формування і опублікування офіційної точки зору організації на ті чи інші проблеми, що є способом створення суспільної думки, яка може діяти на економічну політику країни.

Угода ВТО про пов’язані з торгівлею аспекти прав на інтелектуальну власність (Agreement on Trade-Related Aspects of Іntellectual Property Rіghts – TRІPS) – міжнародно-правовий документ, який регулює питання інтелектуальної власності з 1995р.

Умови:

Ліонські (Lyon terms) - узгоджені в грудні 1996 р. умови реструктуризації зовнішнього боргу найменш розвинутих країн із високим рівнем заборгованості, що будуть застосовуватися поряд із Неапольськими умовами на другому етапі реструктуризації. Вони передбачають скорочення чистої поточної вартості боргу на 80% із виплатою частини, що залишилася, протягом 40 років при восьмирічному пільговому періоді.

Лондонські (London terms) – діяли в 1991-1994 рр.; узгоджені в рамках Паризького клубу умови реструктуризації боргів найменш розвинутих країн, які діяли у 1991-1994 рр., і відповідно до яких країни-кредитори могли списати до 50% чистої поточної вартості боргу. Відповідно до варіанту зниження боргу країни могли одержати: перенесення платежів на 23 роки із шестирічним пільговим періодом під пільгову процентну ставку; скорочення платежів з обслуговування боргу, відповідно до котрого його розмір скорочується в результаті використання пільгової процентної ставки, із виплатою частини, що залишилася, протягом 23 років із п'ятирічним пільговим періодом; комерційний варіант, що передбачає виплату всього боргу протягом 25 років із шістнадцятирічним пільговим періодом.

Неапольські (Naples terms) – діючі з 1995 р. узгоджені в рамках Паризького клубу умови реструктуризації боргів найменш розвинутих країн, відповідно до яких країни, що одержали раніше пільги на основі Торонтських або Лондонських умов, можуть одержати подальші пільги від кредиторів у вигляді списання 67% чистої поточної вартості їхнього боргу. Якщо середній дохід на одну особу в країні складає більш 500 дол., а відношення суми боргу до експорту не перевищує 350%, то може бути списано не більше 50% вартості боргу. Рішення кредиторами приймається по кожній окремій країні. У розпорядженні кредиторів є три варіанти механізму списання боргів: скорочення боргу з виплатою його частини, що залишилася, протягом 23 років, включаючи 6 років пільгового періоду; скорочення платежів з обслуговування боргу, відповідно до котрого його розмір скорочується в результаті використання пільгової процентної ставки, із виплатою частини, що залишилася, протягом 33 років; комерційний варіант, що передбачає виплату всього боргу протягом 40 років із 20-літнім пільговим періодом. Для країн-боржників, що проводять протягом не менше трьох років політику стабілізації й економічних реформ, підтримувану кредитами МВФ, зарезервований варіант проведення операцій з запасами боргу (stock-of-debt operatіon), у рамках яких весь державний зовнішній борг країни може бути скорочений одноразово на пільгових умовах. Наприкінці 90-х рр. Неапольські умови застосовувалися в рамках ініціативи МВФ і Світового банку зі скорочення боргів найбідніших країн із високою заборгованістю.

Торонтські (Toronto terms) – умови, які діяли в 1988-1991рр., узгоджені в рамках Паризького клубу про реструктуризацію боргів найменш розвинутих країн, у відповідності з якими країни-кредитори повинні вибрати одну з наступних альтернатив взаємовідносин з цими країнами: часткове списання боргів (списання 33% чистої поточної вартості боргу і перенесення платежів по іншій частині на 14 років під ринкову процентну ставку з восьмирічним пільговим періодом); збільшення терміну погашення боргу (перенесення термінів платежів на 25 років, включаючи 14 років пільгового періоду); використання пільгової процентної ставки (перенесення платежів по боргах на 14 років під ринкову процентну ставку, зменшену на 3,5 пункти, із восьмирічним пільговим періодом).

ЮНКТАД (UNCTAD – Unіted Natіons Conference for Tradіng and Development – Конференція ООН з торгівлі та розвитку) – орган Генеральної асамблеї ООН. Основне завдання – сприяння розвиткові міжнародної торгівлі, рівноправному, взаємовигідному співробітництву між державами.

Контрольні запитання

1. Назвіть основні міжнародні економічні організації.

2. Які групи організацій входять в систему ООН?

3. Назвіть основні функціональні групи міжнародних організацій.

4. Дайте визначення основним функціям міжнародних організацій (сприяння, спостереження, нагляд і регулювання).

5. Що таке ВТО і чим вона відрізняється від ГАТТ?

6. На яких принципах будується міжнародна торгова система?

7. Дайте визначення РНС і національному режиму. Чи є вони взаємозамінними або взаємовиключними принципами?

8. Які заходи обмеження імпорту допустимі у відповідності з правилами СОТ?

9. Якою угодою регулюється міжнародна торгівля послугами (основний зміст)?

10.В чому полягає сучасна роль ЮНКТАД, і які його минулі досягнення?

11.Які організації залучені до регулювання міжнародного інвестування, і які межі такого регулювання?

12.Які функції Міжнародної Організації Праці (МОП), і який її вплив на міжнародний ринок праці?

13.Назвіть основні організації, які залучені до регулювання міжнародного ринку технологій. Які їх специфічні функції?

14.В чому полягає функція нагляду за макроекономічною політикою з боку МВФ і в яких формах він здійснюється?

15.Назвіть головні фінансові вікна МВФ. Що таке обумовленість фінансування з боку МВФ?

16.Дайте визначення СПЗ. Який механізм їх розрахунку?

17.Чим відрізняються функції Паризького і Лондонського клубів? Які умови реструктуризації боргів Вам відомі?

18.Назвіть основні документи, які прийняті в рамках БМР з питань банківського нагляду. Яка їх роль в міжнародної економіці?

Література до теоретичного курсу

1. Арабян М.С., Николаева И. Г. Международные конвенции и соглашения по внешнеэкономической деятельности. – М.: Экономистъ, 2008. – 1152 с.

2. Баринов В.А. Внешнеэкономическая деятельность: Учебник. – М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2006. – 192 с.

3. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. – К.: Основи, 1996.

4. Варламова М.А., Варламова Т.П. Валютные операции. - М.: ДАШКОВ И К, 2008. – 272 с.

5. Воронкова О.Н., Пузакова Е.П. Внешнеэкономическая деятельность: организация и управление: учеб. пособие / под ред. проф. Е.П.Пузаковой. – М.: Экономистъ, 2007. – 495 с.

6. Дахно І.І., Тимофієв С.М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. – К.: МАПА, 2005.

7. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции. Пер. с англ., 6-е изд. – М.: Дело Лтд, 1994.

8. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Цінні папери. Фондовий ринок: Термінологічний словник. Вид.2-ге, виправлене та доповнене. -–Львів: БаК, 2000.

9. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 2-ге видання, виправлене та доповнене. – Львів: Видавництво «Центр Європи», 1997.

10. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 4-те видання, випр. та доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО; Л.: Вид-во Львів. банк. ін-ту НБУ.2002.

11. І.О.Тивончук, Н.Б.Даниленко, В.В.Олембовська. Макроекономіка. Збірник вправ. Львів. Видавництво “Інтелект+”. 1999.

12. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч.І. Международная макроэкономика: движение товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. – М.: Международные отношения, 1997.

13. Козик В.В., Панкова Л.А., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. Серія “Вища освіта ХХІ століття”. - Київ: Вікар, 2003.

14. Козик В.В., Панкова Л.А., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Вікар, 2006. – 589 с.

15. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч.посібн. – 6-е вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 406 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

16. Козик В.В., Панкова Л.А., Карп’як Я.С., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічні операції і контракти: навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і доп. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

17. Корнийчук Г.А., Пелишенко А.А. Экспортные контракты. – М.: ДАШКОВ И К, 2008. – 108 с.

18. Линдерт П.Х.. Экономика мирохозяйственных связей. М. Издательская группа «Прогрес» Универс. 1992.

19. Международная экономическая интеграция: учеб. Пособие / по ред.. д-ра экон. Наук, проф.. Н.Н.Ливенцева. – М.: Экономистъ, 2006. – 430 с.

20. Михайлушкин А.И., Шибко П.Д. Международная экономика: теория и практика: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2008. – 464 с.

21. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза та канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. — К.: КНЕУ, 1999.

22. Пивоваров С. Э., Тарасевич Л. С. Международный менеджмент: Учебник для вузов. 4-е изд. СПб.: Питер, 2008. – 720 с.

23. Толкачев С.А. Международная экономика: теория и практика. – М.: Компания спутник+, 2000.

24. Фредерік С. Мишкін. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. Переклад з англійської під.ред.перекл.С.Панчишина. К.-Основи. 1998.

25. Френклін Р. Рут, Антон Філіпенко. Міжнародна торгівля та інвестиції. Наукова редакція А.Філіпенка. Д.Олесневич. К.-Основи.1998.

26. Холопов А.В. Теория международной торговли – М.: “Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2000.

27. Экспорт и импорт / Под ред. Г.Ю. Касьяновой. – М.: ИД «Аргумент» 2007. – 400 с.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Босак Андрій Остапович

Григор’єв Олександр Юрійович

Скибінський Олександр Станіславович

Чернобай Ліана Іванівна

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів Інституту економіки і менеджменту

напряму 6.030503 «Міжнародна економіка»

Редактор:

Комп’ютерне верстання:

[1] Статті платіжного балансу див. у додатку.

Дата добавления: 2014-01-06