Розвиток культури України на сучасному етапі

Проголошення незалежності України створили принципово нові умови для розвитку національної культури. Необхідно було перебороти негативну спадщину в сфері культури, що залишилася від радянських часів: партійно-класовий підхід до оцінок досягнень культури; русифікацію; залишковий принцип у фінансуванні культури. Головною задачею культурного будівництва стало національно-культурне відродження України.

Освітня система стає гнучкішою і різноманітнішою. Разом із державними з’являються приватні ліцеї, коледжі, гімназії. Навчальний процес забезпечують 568 тис. учителів. Українською мовою навчається 71,7% школярів. У 983 вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації в 2002 р. навчалося 2109 тис. студентів, що на 9% більше, ніж у попередньому році. Навчальний процес у ВНЗ забезпечують 169 тис. викладачів. В основному складі професорсько-викладацького персоналу закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації 7,3 тис. (8,5%) докторів наук і 40,3 тис (47,2%) кандидатів наук. Учене звання професора мають майже 7 тис. викладачів (8%), доцента – 30,2 тис. (35,3%).

У достатньо складному становищі опинилася наука. Позначилася багаторічна фактична ізоляція української науки від світової і одностороння орієнтація на російську, а також недостатня матеріально-технічна база. Центром науки, як і раніше, залишається Академія наук, якій надано у 1994 р. статус національної. Серйозними проблемами є недостатня розробка фундаментальних досліджень і дуже слабке впровадження нових технологічних досягнень у виробництво (впроваджується лише 10% розробок). Загальна кількість науковців на Україні – майже 300 тис. Це в два рази більше, ніж у Франції, але ефективність їхньої праці набагато нижче, ніж у Європі. Визначні успіхи досягнуті у сфері гуманітарних наук, особливо історичній.

Деякі позитивні зрушення помітні в кіномистецтві, створюються україномовні фільми. На ХХХVІ кінофестивалі в Сан-Ремо українському фільму „Ізгой”, створеному за мотивами повісті А. Димарова (режисери В. Савєльєв і А. Браунер), присуджено Гран-прі. У 2005р. український режисер Ігор Стрембіцький за короткометражний документальний фільм „Подорожні” отримав „Золоту пальмову гілку”.

Значними можна назвати досягнення у сфері пісенної творчості. У 2004 р. українська співачка Руслана Лижичко стала переможницею пісенного конкурсу „Євробачення”. Значну популярність здобули естрадні співаки І. Білик, Т. Повалій, Ані Лорак, О. Пономарьов, гурти „Океан Ельзи”, „ВВ”, „Віа Гра”.

Великих успіхів досягли українські спортсмени на літніх Олімпійських іграх 1996 р. у м. Атланта (США), посівши почесне 9 командне місце і увійшовши до числа головних спортивних країн світу. Українська плавчиха Яна Клочкова стала чотириразовою чемпіонкою. Капітан збірної України з футболу Андрій Шевченко визнаний у 2004 р. найкращим футболістом Європи та отримав приз „Золотий м’яч”. Український спортсмен Р. Пономарьов став чемпіоном світу із шахів.

Таким чином, за роки незалежності було вжито заходів, щодо реалізації програми розвитку української культури, науки та спорту. Толерантність і плюралізм в усіх галузях соціокультурного життя сприяє творчим пошукам, взаємозбагачує національні культури. Але водночас плюралізм відкриває шлях для проникнення в духовну сферу антикультури. Пропагуючи насилля, антигуманність, вона за відсутності стійкого культурного імунітету становить загрозу для суспільства. Це зумовлює потребу радикальних, але виважених і продуманих змін, всілякої підтримки культурної сфери державою.

Література

1. Бойко О.Д. Історія України: Посібник.– К.: Академвидав, 2006.–С. 580–672.

2. Безпалов М.Є., Бут О.М., Добров П.В., Шабельніков В.І. Історія України: погляд із сьогодення. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.– Донецьк: вид-во ДонНУ, 2004.– С. 236–281.

3. Історія України / За ред. Г.Д. Темка.– К.: Академія, 2002. – С. 411–471.

4. Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України: неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі. – Харків: Школа, 2007. –С.520-574.

Історіко-понятійний апарат:

Багатопартійніст ь – форма політичного представництва різних класів та верств суспільства в умовах демократії.

Мажоритарна виборча система – система, завдяки якій перемагає той кандидат, який отримав встановлену законом більшість голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

Пропорційна виборча система – система, згідно з якою депутатські мандати розподіляються між списками кандидатів пропорційно до кількості голосів, отриманих кожним з цих списків.

Тіньова економіка – виробництво продукції яка не підлягає офіційній звітності, усувається від сплати податків; неправомірно використовуються пільги.

Дата добавления: 2014-01-06