Тема 8. Соціологія сім’ї. Типи і форми сім’ї

Список використаної літератури

Питання для самостійної роботи

1. Які основні ознаки етносу?

2. Що вдає із себе теорія етногенезу? Хто її автор?

3. У чому відмінність еволюційних і трансформаційних етнічних процесів?

4. Які основні об'єднуючі трансформаційні процеси виділяються соціологією етносу?

5. Чим характеризується плем'я, як первинна форма етнічної організації людей?

6. Чим відрізняються один від одного поняття "народність" і "нація"?

7. Який етнічний склад сучасної України?

8. Який вплив на формування етнічної структури України зробили історичні умови її розвитку?

9. У чому причина мовної проблеми українського суспільства?

10. Які принципи державної політики можуть сприяти зміцненню національних стосунків?

1. Сірий Є.В. Соціологія: загальна теорія, історія розвитку, спеціальні галузеві теорії / Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2004. – 408 с.

2. Соціологія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. За редакцією В.М. Пічі. 3-тє видання, стереотипне. Львів: „Новий світ-2000”, 2003. – с. 312

3. Соціологія: Навч. посібник / За ред. С.О. Макєєва. – 3-тє вид., стер. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2005.-455 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

4. Соціологія: Посібник для підготовки для іспитів / перероб. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 172 с.

5. Тощенко Ж.Т. „Социология”. Общий курс. – М.: „Юрайт”. 2004. – 526 с.

Сім’я є базовим соціальним інститутом і первинною соціальною групою будь-якого суспільства. Соціологія вивчає формування, функціонування сім’ї, вдосконалення шлюбних стосунків в конкретних культурних і соціальних умовах.

Сім’я представляє систему стосунків між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, засновану на одруженні або кровній спорідненості. Можна виділити наступні основні ознаки сім’ї: шлюбні або кровноспоріднені зв'язки між всіма її членами; спільне мешкання в одному будинку, квартирі, приміщенні; спільний бюджет. Проте ці ознаки не можуть бути абсолютними. Членом сім’ї може бути усиновлена дитина. Моряк по декілька місяців може не проживати в одному місці з сім’єю. І не дивлячись на спільне мешкання, бюджет кожного з подружжя може бути свій і майно, беручих шлюб, в шлюбному договорі може бути розділено.

Окрім цих основних ознак не менш важливим є ще один чинник: психологічна потреба людини в причетності до сім’ї, духовній близькості до всіх її членів. Як ні парадоксально, але саме цей чинник, сприймається інтуїтивно і формує міцний фундамент сім’ї.

Традиційним засобом формування сім’ї є шлюб. Шлюб - це історично обумовлена, регульована суспільством форма стосунків між чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і обов'язки по відношенню один до одного, до потомства, батьків. Шлюб є одним із засобів збереження і розвитку суспільства.

Морально виправданим може бути той шлюб, який полягає на взаємній любові, як природному прагненню двох людей володіти один одним, разом ділити радощі і долати життєві знегоди, ростити і виховувати дітей.

Любов - одне з найскладніших інтимних відчуттів людини, єдність природного, соціального зв'язку чоловіка і жінки, що включає фізіологічні, психологічні, етичні стосунки.

У сімейних стосунках через їх складність, інтимність і індивідуальність виникає безліч суперечностей, які можуть регулюватися тільки за допомогою моралі. Етичні норми, які регулюють сімейні суперечності, прості, але ємкі за змістом і значимісті. Ось основні з них: взаємна любов; визнання рівності між подружжям; турбота і чуйність між всіма членами сім’ї; любов до дітей і їх виховання; тактовність у вирішенні сімейних протиріч; взаємодопомога у всіх видах діяльності, у тому числі і побутовій праці. Любов і взаємна пошана подружжя часто піддаються випробуванням, особливо у випадках великого розриву в рівні духовного, політичного, етичного розвитку і відмінності їх суспільного положення. Тому, етичні норми є основою, від якої залежить вирішення багатьох великих і малих проблем і питань, щодня виникаючих в сім’ї і таких, що з'являються в зіткненні різних інтересів, думок, позицій.

Етично регулюється не лише вступ до шлюбу, але і розлучення. Якщо між подружжям зникли взаємна пошана і любов і сім’я не може виконувати свої функції, то розірвання шлюбу слід називати етичним вчинком. Тут розлучення лише офіційно фіксує те, що вже сталося, - розпад сім’ї.

Деякі соціологи терпимо відносяться до шлюбу по розрахунку, рахуючи його міцним, хоча моральні принципи в даному випадку відходять на другий план.

Набагато більша єдність соціологами цивілізованих країн виявляється відносно заперечення заборони шлюбів під впливом всякого роду забобонів, таких як категоричність батьків, національних, расових, релігійних, станових і інших. Для більшості сім’я - це необхідна середа існування. Здоров'я подальших поколінь багато в чому залежить від сімейного психологічного клімату. Саме у сім’ї закладаються генетичні і біологічні основи здоров'я.

Процес формування сім’ї в сучасних умовах для нашого суспільства ускладнюється низькою обставин, такими як кризисний стан економіки, проблема працевлаштування населення, низький рівень життя і соціальної забезпеченості людини.

Функції сім’ї - це засоби прояву її життєдіяльності. Під соціальними функціями маються на увазі основні потреби суспільства і людей, які задовольняє сім’я. До найважливіших функцій відносяться наступні:

­ регулювання сексуальних стосунків;

­ відтворення населення або репродуктивна функція;

­ функція соціалізації або виховна;

­ функція турботи і захисту;

­ господарчо-побутова функція виражається у веденні домашнього господарства, в обслуговуванні і самообслуговуванні членів сім’ї, в підтримці належного санітарного стану і гігієни в житлі, дотриманні сімейного бюджету за допомогою трудової діяльності;

­ організація і використання вільного часу, проведення дозвілля;

­ функція соціального самовизначення узаконює народження людини, що означає її юридичне і соціальне визначення. Завдяки сім’ї людина отримує прізвище, ім'я і по батькові, право розпоряджатися спадком і житлом. Сім’я багато в чому визначає і соціальний статус індивіда;

­ комунікативна функція, що задовольняє потреби людини в спілкуванні і в самоті його. Тут задовольняється потреба в інтимному спілкуванні, у взаєморозумінні і взаємопідтримці. Зрозуміло, що таку функцію може виконати тільки здорова сім’я, в якій високий морально-психологічний клімат.

Кожна сім’я - специфічна соціальна організація. Щороку утворюється 300-350 тис. подружніх пар. Сім’я відрізняється одна від одної по цілій низьці ознак.

Сучасну сім’ю характеризують:

­ соціально-класова ознака /сім’я робітника, бізнесмена, фермера/,

­ етнічна ознака /однонаціональна сім’я або міжнаціональна/,

­ міська, сільська /по типу поселення/.

Типи родини:

­ сім’я молодят;

­ сім’я що чекає дитину;

­ сім’я середнього подружнього віку /до 10 років спільного проживання/;

­ сім’я старшого подружнього віку /10-20 років спільного життя/;

­ немолоді подружні сім’ї;

­ бездітні, малодітні і багатодітні сім’ї. Бездітна сім’я - це сім’я, в якій протягом десяти років спільного мешкання не з'явилося дитини. Малодітна - сім’я з одним або двома дітьми. Багатодітною сім’єю прийнято називати в тому випадку, якщо в ній більше трьох дітей;

­ студентські сім’ї;

­ дистатні сім’ї - юридично зафіксовані, але проживаючі в своїх неповних складах тривалий час. Це сім’ї моряків, полярників, геологів, висококласних спортсменів.

Сім’я відрізняється також за формою і своєю внутрішньою структурою. У спільній системі споріднених стосунків існують дві основні форми сімейної структури - нуклеарна і розширена сім’я. Нуклеарна складається з дорослих батьків і дітей, залежних від них. До цієї форми можна віднести і неповну сім’ю, в якій з різних причин представлений лише один з батьків. Розширена сім’я включає нуклеарну сім’ю і багатьох родичів /дідусь, бабусь, онуків, двоюрідних братів та сестер/. До розширеного різновиду сім’я можна віднести велику сім’ю, таку, що складається з трьох і більш подружніх пар /наприклад, батьківська пара, та ще декілька дітей зі своїми сім’ями/.

У різних суспільствах існують різні правила вибору місця проживання молодят. Патрилокальне - коли чоловік та дружина проживають у батьків чоловіка, матриолокальне - у батьків дружини. Неолокальне місці проживання характеризується окремим мешканням подружньої пари від своїх батьків.

На різних стадіях суспільної еволюції істотні відзнаки мали і форми шлюбу. В умовах первіснообщинного ладу панував принципи проміскуітету - безладні статеві зв'язки, включаючи близьких родичів. Для пізнього палеоліту була властива пуналуальна форма шлюбу - ті ж безладні статеві стосунки в роду за винятком близьких родичів.

Найбільш прийнятною в сучасному цивілізованому суспільстві формою шлюбу є моногамна форма. Моногамний шлюб - це юридично оформлені сімейно-шлюбні стосунки між одним чоловіком і однією жінкою. Незареєстрований шлюб між чоловіком і жінкою в сучасних умовах отримав назву консенсусного або цивільного шлюбу.

Окрім моногамного, з історичних часів і до наших днів у ряді суспільств зберігся полігамний шлюб - шлюб між одним і декількома іншими індивідами протилежної статті. Полігамний шлюб між одним чоловіком і декількома жінками називають полігінією. Класичним прикладом полігінії можуть служити мусульманські традиції.

Поліандрія є шлюбом між однією жінкою і декількома чоловіками, як форма шлюбу вона відома тільки чотирьом примітивним племенам Індії (у племені тодасов існував звичай вбивати велику частку дівчат, що народилися, тому у декількох чоловіків, як правило, братів була одна дружина).

Кожна сім’я встановлює свої форми взаємин між її членами. Усередині сім’ї розрізняються наступні форми владних структур: патріархальна - визначаюча влада чоловіка над іншими членами сім’ї; матріархальна - при якій жінка грає головну роль. Протягом XX століття стався перехід від патріархальної до егалітарної сімейної системи. Це обумовлено, головним чином, збільшенням числа працюючих жінок в багатьох індустріально розвинених країнах. При такій системі вплив і влада розподіляється між чоловіком і дружиною майже равноцінно.

Правила, регулюючі шлюб поміж певними соціальними групами /роду, сім’ї, клану/ є правилами екзогамії - укладення шлюбу усередині певних соціальних груп і прошарків.

Ендогамні шлюби поширені у родоплемінних общинах. За допомогою заборони шлюбів з представниками інших племен, забезпечувалася внутрішньо племінна стабільність, оскільки плем'я не втрачало своїх членів співтовариства і не поповнювалося чужими людьми. Найвідомішим правилом ендогамії є заборона кровозмішення / інцест /, що виключає шлюб або статеві зв'язки між особами, які вважаються за близьких кровних родичів. Серед причин - небезпека негативних генетичних наслідків і морально-етичні чинники, що сприяли формуванню цивілізованих форм сімейно-шлюбних стосунків.

У становленні сім’ї важливу роль грає її родовід і спадкоємство майна. Існують три типи систем визначення родоводу і правил спадкоємства власності: по чоловічій лінії, по жіночій лінії і двосторонній родовід батька і матері.

У дослідженні сім’ї існують декілька основних підходів:

­ інтеракціоністський, що вивчає взаємодію членів сім’ї;

­ структурно-функціональний, аналізуючий сім’ю як систему;

­ ситуаційний, такий, що орієнтується на ціннісні чинники сім’ї;

­ інституційний, вивчаючий сімейно-шлюбні стосунки;

­ еволюційний, той що включає єдину систему підходів.

Сучасна українська сім’я, як правило, є нуклеарною, моногамною, частково патріархальною, частково эгалітарною, за норму вважаються всі три види місця проживання: патриолокальне, матриолокальне і неолокальне.

На сьогоднішній день якої-небудь певної сімейної політики, що чітко оформилася, в Україні не існує. Демографічна і соціальна політика представляє собою безсистемний набір пільг, розмір яких визначається не потребами сім'ї, а можливостями державного бюджету. В результаті - зниження рівня шлюбів, зростання числа розлучень, підвищення чисельності спільно проживаючих сексуальних пар, які не вступають у шлюб, збільшення дітей, що народилися поза шлюбом, зростання неповних сімей, очолюваних жінками, зниження народжуваності і розміру сім’ї.

Застава міцності і стабільності сімейної політики держави залежить від задоволення багатобічних потреб членів сім’ї як матеріальних /забезпечення житлом, одягом, іншими товарами широкого користування/, так і соціально-психологічних /впевненістю в майбутньому для своєї сім’ї/. Створення відповідних умов - одне з головних завдань стабілізації і вдосконалення українського суспільства на сучасному етапі.

Дата добавления: 2014-01-06